Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №686/15962/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15962/26

Провадження № 1-кп/686/1920/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026243000000960 від 03.05.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хмельницького, Хмельницької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого має на утриманні малолітню дитину, слюсаря-електрика ТОВ «Будінтеркомплект», зареєстрованого за місцем проживання та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

установив:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя за таких, установлених судом обставин.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/8013/22 від 28 квітня 2022 року, яка набрала законної сили 02 вересня 2022 року, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Незважаючи на це, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами та будучи належним чином ознайомленим із нею, з метою невиконання вказаного судового рішення, маючи реальну можливість його виконати, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», 27.03.2023 близько 18 год. 14 хв., будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на ньому по проспекту Миру, 61 у м. Хмельницькому, під час чого був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області.

Під час перевірки документів працівниками поліції встановлено факт позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, у зв`язку із чим відносно останнього складено протокол серії ААД №551598 за ч.5 ст.126 КУпАП.

В подальшому, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/28802/23 від 29.11.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

При цьому, ОСОБА_4 брав участь у судовому розгляді вказаної справи та був достовірно обізнаний про результати її розгляду і призначене йому адміністративне стягнення.

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_4 , продовжуючи умисно ігнорувати вищевказані судові рішення, достовірно знаючи про позбавлення його права керування транспортними засобами та будучи належним чином ознайомленим із постановами суду, 02.05.2026 близько 16 год. 42 хв., будучи позбавленим права керування транспортними засобами, керував транспортним засобом марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Тернопільській, 19 у м. Хмельницькому, у зв`язку із чим був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та відносно нього складено постанову серії ЕНА №7126305 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки бажаючи їх настання не виконав вище вказані постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, які набрали законної сили та якими його позбавлено права керування транспортними засобами, маючи при цьому реальну можливість їх виконати.

За умисне невиконання постанови суду, яка набрала законної сили ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності за ч.1 ст.382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю у вчиненому щиро розкаявся та висловив жаль щодо свого вчинку та готовність понести покарання, яке йому визначить суд.

З`ясувавши позицію учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Кримінальне провадження розглянуте згідно з вимогами ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили тобто за ч.1 ст.382 КК України.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на такі і в теперішній час. Тому суд визнає його осудним.

При призначенні покарання суд згідно із ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують йому покарання.

Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, те, що воно є нетяжким злочином.

Суд ураховує особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та офіційно працевлаштований у ТОВ «Будінтеркомплект» на посаді слюсаря-електрика, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за позитивно характеризується, на профілактичному обліку не перебуває, під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, не має судимостей.

Статтею 66 КК України визначений перелік обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття, при якому ОСОБА_4 висловив жаль з приводу вчиненого та зазначив, що шкодує про свій вчинок і готовий понести покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому суд не установив.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 15 січня 2024 року у справі №722/594/22 вказала: виправлення як мета покарання - це той наслідок, якого прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу.

Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З моральної точки зору, виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

З урахуванням викладених обставин, беручи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, особу винного, усі в сукупності обставини кримінального провадження та їх поєднання, обставини, які пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують та ступінь небезпечності обвинуваченого для суспільства, невиконання ОСОБА_4 постанови суду та сплати штрафу у примусовому порядку за ініційованим виконавчим провадженням, суд, уважає призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.382 КК України - покарання у виді 1 року позбавлення волі.

При цьому суд не призначає ОСОБА_4 біль м`яке, альтернативне покарання у виді штрафу, оскільки застосовані до ОСОБА_4 штрафи за вчинення адміністративних правопорушень хоча і були суттєвими за розміром, проте не були сплачені добровільно тане стали стримуючим приписом від учинення кримінально караної дії.

Суд також зазначає, що звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) може застосовуватися у випадках, коли у матеріалах кримінального провадження є дані, які є свідченням того, що зниження суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та самого засудженого зумовлює можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд ураховує позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , до якого у кримінальному провадженні не застосовувався запобіжний захід та до належності процесуальної поведінки сторона обвинувачення та суд претензій не мали. Також суд ураховує відомості досудової доповіді, за результатом соціально-психологічної характеристики, дослідження способу життя та відомостей про особу обвинуваченого, на підставі чого уповноважений представник органу пробації оцінив ризик небезпечності ОСОБА_4 для суспільства як середній та можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на усі встановлені обставини, позицію як сторони обвинувачення, такі сторони захисту, суд переконався, що ОСОБА_4 бажає бути корисним суспільству, працювати та під час судового розгляду продемонстрував усвідомлення негативності свого вчинку,розуміє необхідність спрямованості власної поведінки на підтримання цінностей суспільства, а не задля негативних проявів.

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України. Такий вид кримінально-правового примусу за конкретних обставин відповідатиме меті кримінального провадження та буде справедливим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_6