Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №686/19256/26 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/19256/26

Провадження № 2-а/686/324/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Павловської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Солдатової К.В.,

представниці позивача Мельничук О.Я.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представниці відповідача – Кулабіної М.Ю.,

справа № 686/19256/26;

сторони:

-позивач – Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,

-відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Хмельницький адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, –

ВСТАНОВИВ:

В червні 2026 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом до відповідача, в якому просить ухвалити рішення про затримання відповідача, громадянина рф, для забезпечення примусового видворення, строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Обґрунтовує позов тим, що відповідач перебуває на території України, не маючи законних підстав, а також чинних документів, що дають право на виїзд з України, зареєстрованого місця проживання, офіційних джерел існування.

В судовому засіданні представниця позивача заявлені вимоги підтримала і просить їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач проти позову заперечив, пояснив, що 24.02.2022 приїхав в Україну на постійне місце проживання до хворої матері, де з того часу жив і територію України не залишав. Наразі матір померла, він мешкає в успадкованій від неї квартирі, не має куди виїжджати, має власні заощадження, на які живе. Намагався узаконити своє перебування в Україні, однак йому було відмовлено в зв`язку з воєнним станом.

В судовому засіданні представниця відповідача позицію відповідача підтримала, пояснила, що він народився і вчився в Україні, після чого був направлений на роботу по розподілу за межі України, де відповідно і оселився. Востаннє в`їхав на територію України на законних підставах, до батьків, наразі в порядку спадкування набув тут житло, в якому проживає, є особою пенсійного віку, чітко розуміє, що відбувається, однак не може нічого вдіяти, аби виправити ситуацію, з огляду на воєнний стан, припинення дипломатичних відносин між Україною та рф. Рішення про видворення оскаржив, позовна заява зареєстрована в суді. Просить також врахувати, що вже було судове рішення, яким у аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами було встановлено, що він не допустив протиправної бездіяльності, а ситуація склалася таким чином з незалежних від нього обставин. Звертає увагу на те, що на момент розгляду справи строк затримання відповідача минув. Просить в позові відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в позові слід відмовити з таких мотивів.

Відповідач, громадянин російської федерації, в законний спосіб прибув на територію України 24.02.2022 і відтоді територію України не залишав, наразі проживає без належних дозвільних документів. За вище вказане порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства на території України відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності.

26.06.2026 на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем щодо відповідача було прийнято рішення про примусове видворення з України.

У відповідача натепер відсутні дійсні документи, що посвідчують його особу та дають право на виїзд з України. Його паспорт як громадянина рф прострочено.

Відповідно ч. 1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Підставами вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду є:

- відсутність законних підстав для перебування іноземця на території України,

- відсутність документів, які б надавали право на перетин кордону для виїзду з території України;

- відсутність підтвердженого фінансового забезпечення для перебування на території України та виїзду за її межі.

Відповідач дійсно не має в Україні саме зареєстрованого місця проживання, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має офіційного доходу. Водночас щодо нього відсутні дані про вчинення протиправних дій (окрім порушення власне міграційного законодавства, що стало підставою даного позову), наявність боргів за виконавчими провадженнями. За наданням йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не звертався, не ініціював набуття українського громадянства.

Всі зазначені обставини визнані відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до частини 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Разом з тим, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.12.2023 у справі № 686/25939/23 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про скасування рішення про примусове повернення до країни походження встановлено, що позивач, громадянин рф, народився в м. Одеса, у встановленому законом спосіб отримав дозвіл на імміграцію в Україну від 18.11.2021 року, здійснив в`їзд в Україну 24.02.2022 р. по паспортному документу, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. заведено спадкову справу №11/2023 за зверненням позивача, а його заяву приєднаного до спадкової справи, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З повідомлення нотаріуса від 28.06.2023 вбачається, що позивач розпочав оформлення спадкових прав на квартиру після смерті матері, однак не завершив його. В судовому засіданні він пояснив, що для завершення оформлення права власності на успадковану квартиру йому потрібно надати нотаріусу документи на право власності та документи на підтвердження законності свого проживання в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Наведені обставини свідчать, що відповідачем не було допущено порушень вимог статей 4, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки він прибув в Україну з метою імміграції в Україну, на підставі офіційного дозволу, та залишився в Україні на постійне проживання.

Порядок оформлення посвідки на постійне проживання регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дотепер він триває.

У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями Постановою Кабінету Міністрів України «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» №165 від 28 лютого 2022 року зупинено строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Як наслідок органи Державної міграційної служби України призупинили розгляд звернень громадян Російської Федерації із заявами про оформлення будь-яких дозвільних документів.

Поставною Кабінету міністрів України «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» від 28 лютого 2022 р. № 165 зупинено строк надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності).

Постановою КМУ від 01.11.2022 року №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (в редакції від 12.09.2023) визначено: у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» №1232 від 01 листопада 2022 року, у разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Як вбачається з дозволу на імміграцію від 16 листопада 2021 року виданого УДМС в Хмельницькій області відповідачу, такий виданий йому на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Вказане свідчить про те, що порушення відповідачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено непереборними обставинами, а неможливість оформити посвідку на постійне проживання в Україні обумовлена зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Крім того, відповідачем оскаржено до суду рішення позивача про його примусове видворення від 26.06.2026, відповідна позовна заява на час розгляду справи зареєстрована в суді, розподілена в порядку автоматизованого розподілу судових справи між суддями.

Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність законних підстав до задоволення заявлених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2,6,77, 189, 242-246, 288-289, 371 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

В позові Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: