Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/10048/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/10048/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, Центр), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині порушення вимог абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в розмірі 4374,53 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії Львівського військово-медичного клінічного центру (клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України в частині порушення вимог абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 20.03.2026;

- зобов`язати Львівський військово-медичний клінічний центр (клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 в розмірі 4374,53 грн щомісяця за період з 01.01.2024 по 20.03.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила військову службу на посаді медичної сестри-анестезиста відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії клініки хірургії Центру і була звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 20.03.2026 на підставі наказу від 20.03.2026 № 153-ОС. Після звільнення позивач з`ясувала, що у періоди з січня 2016 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по березень 2026 року індексація грошового забезпечення нараховувалась їй у зменшеному розмірі із невірним застосуванням базового місяця. Стверджує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 базовим місяцем для нарахування індексації мав бути січень 2008 року, оскільки саме з 01.01.2008 постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 були встановлені посадові оклади військовослужбовців, які до 01.03.2018 не підвищувались. Із 01.03.2018, у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, посадовий оклад позивача підвищився, проте розмір підвищення доходу (88,62 грн) є меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), а тому позивач має право на отримання індексації-різниці у розмірі 4374,53 грн щомісячно. Також просить нарахувати компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 25.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що з 01.12.2015, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, змінено порядок проведення індексації грошових доходів населення, а оскільки посадові оклади військовослужбовців підвищились лише з 01.03.2018 (постанова № 704 від 30.08.2017), вимоги щодо застосування базового місяця - січень 2008 року є безпідставними. Стверджує, що індексацію за період з липня 2015 по 28.02.2018 нараховано та виплачено позивачу при звільненні у сумі 41286,02 грн. Щодо індексації-різниці зазначає, що позивач невірно визначила розмір підвищення доходу, оскільки не врахувала щомісячну додаткову грошову винагороду, яка виплачувалась за минулий місяць, а отже фактичне підвищення доходу у березні 2018 року склало 2880,02 грн, у зв`язку з чим можлива сума індексації-різниці становить 1583,13 грн, а не 4374,53 грн. Щодо періодів 2023-2026 років зазначає, що дію Закону № 1282-XII у 2023 році зупинено, а за 2024-2026 роки індексація нараховувалась та виплачувалась у встановленому законами про Державний бюджет порядку. Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України. Стосовно компенсації сум податку зазначає, що такі вимоги є передчасними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді медичної сестри-анестезиста відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії клініки хірургії Центру. Згідно з витягом з наказу начальника Центру від 20.03.2026 № 153-ОС позивача у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас за станом здоров`я виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 20.03.2026. Остаточним днем закінчення проходження військової служби визначено 20.03.2026. Календарна вислуга років станом на 20.03.2026 становить 18 років 10 місяців 13 днів.

Зазначені обставини підтверджуються витягом з наказу від 20.03.2026 № 153-ОС, копіями особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016-2019 роки та архівними відомостями, довідкою про види грошового забезпечення, нараховані позивачу за період з 01.01.2020 по 31.03.2026, і сторонами по суті не оспорюються.

Із досліджених матеріалів справи слідує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу із застосуванням базового місяця, відмінного від січня 2008 року. Із 01.03.2018 індексація нараховувалась з урахуванням підвищення посадового окладу позивача.

Перше за все суд зазначає, що відповідач заявив про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), та статтею 122 КАС України. Тому суд в першу чергу надає оцінку вказаним доводам відповідача.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, яка б врегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою відносно частини п`ятої статті 122 КАС України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

У зазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України, відповідно до якого, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності цієї статті в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, то правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції (без обмеження строку звернення до суду), а у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX (тримісячний строк звернення). При цьому з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Суд також враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат визнано неконституційною; ця норма втратила чинність з дня ухвалення Рішення, тобто з 11.12.2025.

Спірні правовідносини у цій справі стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.12.2022, тобто є тривалими і охоплюють періоди як до, так і після 19 липня 2022 року. Позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу 20.03.2026, із позовом вона звернулась до суду 18.05.2026. Беручи до уваги, що про повний обсяг недонарахованого грошового забезпечення (індексації) за весь період служби позивач об`єктивно могла дізнатися лише після звільнення та проведення остаточного розрахунку, а матеріали справи не містять доказів отримання нею раніше повної інформації про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. Цей висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 та від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, відповідно до яких у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби та невиплати йому частини грошового забезпечення, право на отримання якого він мав під час проходження служби, перебіг строку звернення до суду починається з дати його звільнення зі служби.

За таких обставин доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду суд відхиляє.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правовідносини, що виникають у зв`язку з проходженням військової служби та виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям, врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою - четвертою статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з 01.01.2016; до 2016 року - 101 відсоток).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 у справі № 825/565/17, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх роботодавців незалежно від форми власності, та не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності бюджетного фінансування.

При вирішенні питання щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, які набрали чинності з 01.01.2008. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено нову тарифну сітку розрядів та коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01.03.2018.

Із наведеного слідує, що у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 розмір посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні не змінювався (не підвищувався). Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, на яку посилається відповідач, підвищила посадові оклади працівників окремих галузей бюджетної сфери, проте окладів військовослужбовців не зачіпала, що визнає і сам відповідач у відзиві.

У період з 01.01.2016 по 28.02.2018 жодного підвищення посадових окладів військовослужбовців, у тому числі позивача, не відбувалось, а тому базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за цей період має вважатися саме січень 2008 року - місяць останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців до подальшого підвищення в березні 2018 року.

Висновок про те, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців до моменту наступного підвищення посадових окладів (березень 2018 року), сформульований у сталій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 19.05.2022 у справі № 380/11904/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 19.10.2023 у справі № 380/9726/20, від 03.04.2024 у справі № 420/8465/23.

Доводи відповідача про те, що індексацію за період з липня 2015 по 28.02.2018 нараховано та виплачено позивачу при звільненні у сумі 41286,02 грн, не спростовують права позивача на нарахування індексації за спірний період саме із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач здійснив такий розрахунок із застосуванням належного базового місяця. Застосування при індексації іншого (пізнішого) місяця як базового призводить до штучного заниження розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січень 2008 року є протиправними та такими, що порушують права позивача. Належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як уже встановлено судом, з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців, а отже березень 2018 року є місяцем підвищення доходу (новим базовим місяцем) для проведення подальшої індексації.

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 при визначенні розміру підвищення доходу у місяці підвищення тарифної ставки (окладу) враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру. Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналізуючи положення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 560/6684/22, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.04.2024 у справі № 420/8465/23 сформував наступний правовий висновок: для правильного застосування зазначених норм необхідно встановити розмір підвищення доходу в місяці підвищення (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в місяці підвищення (Б); та чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Розмір індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078).

Із дослідженої судом особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік слідує, що грошове забезпечення позивача в лютому 2018 року становило 9175,12 грн, а грошове забезпечення позивача в березні 2018 року становило 9214,97 грн.

Суд звертає увагу, що до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке має постійний характер, входить, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, та правовій позиції Верховного Суду у постанові від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить: 9214,97 грн – 9175,12 грн = 39,85 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, обчислена наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року, станом на березень 2018 року становить 253,30%. Правильність цього показника підтверджена постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року (Б) розраховується як: 1762,00 грн Ч 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (39,85 грн) є меншим за суму можливої індексації грошового забезпечення (4463,15 грн), позивач має право на отримання індексації-різниці, яка розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн – 39,85 грн = 4423,30 грн.

Отже, починаючи з квітня 2018 року сума індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу щомісяця в розмірі 4423,30 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу або до дня звільнення зі служби (20.03.2026).

Заперечення відповідача про те, що позивач не має права на отримання індексації-різниці, суд відхиляє як такі, що не відповідають правовій позиції Верховного Суду, сформованій у наведених вище постановах.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 20.03.2026 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період у розмірі 4374,53 грн на місяць (з урахуванням фактично виплачених сум) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 № 375) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Із системного аналізу пункту 2 Порядку № 44 вбачається, що право на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб мають як військовослужбовці, які перебувають на службі, так і особи, звільнені зі служби, за умови, що відповідні виплати грошового забезпечення стосуються періоду проходження служби. Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та безпосередньо пов`язана з періодом проходження позивачем військової служби, на суми такої індексації, що підлягають донарахуванню за цим рішенням, поширюються положення Порядку № 44 щодо виплати грошової компенсації утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Доводи відповідача про передчасність позовних вимог у цій частині суд відхиляє, оскільки право на компенсацію сум податку є похідним від права на отримання самої індексації грошового забезпечення, яке судом у відповідній частині визнано порушеним. Відтак позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одночасно з виплатою індексації грошового забезпечення компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з цих сум, є обґрунтованими в тій частині, в якій задоволено вимоги про нарахування індексації.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Водночас цей обов`язок не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19).

Враховуючи зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 20 березня 2026 року без застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 20 березня 2026 року у розмірі 4423 (чотири тисячі чотириста двадцять три) грн 30 коп на місяць, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.