Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/10451/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/10451/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з сум нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24, від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від сум, виплачених на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24, від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 10.11.2016 по дату звільнення з військової служби 25.05.2024 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). Рішеннями Львівського окружного адміністративного суду, зокрема рішенням від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24 (зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року), рішенням від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 та рішенням від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24, на відповідача покладено обов`язок нарахувати та виплатити позивачу, відповідно, індексацію грошового забезпечення, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки. На виконання цих рішень відповідач у лютому 2026 року здійснив відповідні виплати, утримавши при цьому з нарахованих сум військовий збір за ставкою 5 %. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки всі зазначені виплати за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням та іншими виплатами, які здійснюються відповідно до законодавства України військовослужбовцеві, а тому до них згідно з підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується ставка військового збору 1,5 %. Зазначає, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати не звільняє відповідача від обов`язку утримати військовий збір саме за тією ставкою, яка передбачена законом для цього виду доходу, оскільки саме протиправна поведінка відповідача призвела до того, що виплата відбулася після звільнення з військової служби.

Ухвалою судді від 25 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що дохід у вигляді доплат, розрахований та виплачений на підставі рішення суду звільненому військовослужбовцеві, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах за ставкою 5 %, передбаченою підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, незалежно від періоду, за який такі доходи нараховані; оподаткування доходу здійснюється за ставками, що діяли на момент його нарахування. Відповідач також послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив таке.

ОСОБА_1 з 10.11.2016 (наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 10.11.2016 № 265-ОС) проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ). Згідно з Витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 27.05.2024 № 710-ОС позивачку виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 25.05.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24 позов задоволено частково; зокрема, визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року вказане рішення в частині змінено та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 1712,83 грн за період з 01.03.2018 по 01.06.2019, з 11.05.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 25.05.2024 у загальній сумі 89953,03 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачці грошову компенсацію вартості за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24 позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачці грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 182-1 Кодексу законів про працю України та статтею 19 Закону України «Про відпустки» за період 2021-2024 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.05.2024.

На виконання зазначених судових рішень відповідач у лютому 2026 року здійснив виплати на користь позивача, що підтверджується довідками про виплачені суми, розрахунками та випискою з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк», зокрема: за рішенням у справі № 380/15194/24 нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 145130,37 грн, з якої утримано військовий збір 7256,52 грн; за рішенням у справі № 380/15797/24 нараховано компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 37075,33 грн, з якої утримано військовий збір 1853,77 грн; за рішенням у справі № 380/12502/24 нараховано компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 22407,52 грн, з якої утримано військовий збір 1120,38 грн.

Тобто з нарахованих на виконання зазначених судових рішень сум відповідач утримав військовий збір за ставкою 5 % від об`єкта оподаткування, що сторонами не заперечується.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання військового збору за ставкою 5 % замість 1,5 % із зазначених виплат, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовця та похідною від нього виплатою, спрямованою на підтримання купівельної спроможності доходів особи в умовах інфляції, і за своєю правовою природою зберігає характер грошового забезпечення. Грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки та грошова компенсація вартості за неотримане речове майно також є виплатами, право на які виникає у військовослужбовця у зв`язку з проходженням ним військової служби та які здійснюються відповідно до законодавства України саме військовослужбовцям (особам, звільненим з військової служби, у порядку остаточного розрахунку).

З наведеного слідує, що грошове забезпечення військовослужбовця (у тому числі його індексація), а також компенсаційні виплати, право на які виникло у зв`язку з проходженням військової служби, зберігають свою правову природу, тобто залишаються саме виплатами військовослужбовцеві, здійснюваними відповідно до законодавства, а не іншим доходом, у разі їх виплати в подальшому, у тому числі після звільнення особи з військової служби. Така виплата здійснюється не у зв`язку з тим, що особа набула якогось нового статусу, а саме на підставі того права, яке у неї виникло у зв`язку з проходженням військової служби та яке не було реалізовано своєчасно з вини військової частини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.12.2024, ставку військового збору підвищено з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Водночас Законом України від 04.12.2024 № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнено перелік доходів, до яких застосовується ставка військового збору 1,5 %. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України застосовуються з дня набрання чинності Законом України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що ставка військового збору становить 1,5 відсотка - для доходів, одержаних у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 цього підрозділу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що визначальним критерієм для застосування пільгової ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка є вид доходу (грошове забезпечення, грошові винагороди та інші виплати, які здійснюються відповідно до законодавства військовослужбовцям та працівникам перелічених у законі військових формувань і силових структур), а не статус особи на момент фактичної виплати такого доходу.

Інакше кажучи, ставка військового збору 1,5 % застосовується до доходів, які за своєю правовою природою є грошовим забезпеченням (у тому числі індексацією грошового забезпечення) та іншими виплатами, що здійснюються відповідно до законодавства України військовослужбовцеві Державної прикордонної служби України, незалежно від моменту такої виплати.

Тлумачення відповідачем зазначених норм у спосіб, який ставить можливість застосування пільгової ставки в залежність виключно від того, чи перебуває особа на військовій службі станом на день фактичної виплати, не узгоджується ані з буквальним змістом підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані з принципом стабільності податкового законодавства, закріпленим у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, ані з принципом, відповідно до якого податковий обов`язок не може погіршувати майнове становище особи внаслідок порушення з боку держави.

Принциповим у цьому контексті є те, що сама подія, з якою закон пов`язує виникнення права на ці доходи - проходження позивачкою військової служби у Державній прикордонній службі України, - відбулася у періоди, за які нараховано відповідні виплати (індексацію - за період до звільнення; компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки - за період 2021-2024 років; компенсацію за неотримане речове майно - з моменту виникнення права на отримання речового майна під час служби), тобто у час, коли позивачка безсумнівно мала статус військовослужбовця, а щодо індексації за період до 01.12.2024 ставка військового збору становила 1,5 %. Якби відповідач належним чином і своєчасно виконав свої обов`язки з нарахування та виплати позивачці зазначених сум, питання про застосування іншої (підвищеної) ставки військового збору взагалі не виникало б.

Виплата нарахованих сум у лютому 2026 року стала можливою лише внаслідок ухвалення судових рішень, які зобов`язали відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату. Сама ж необхідність такого судового перерахунку зумовлена виключно протиправною поведінкою відповідача, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах № 380/15194/24, № 380/12502/24 та № 380/15797/24.

За таких обставин застосування відповідачем підвищеної ставки військового збору (5 %) фактично призводить до того, що позивачка, чиї права були порушені попередньою поведінкою відповідача та відновлені на підставі судових рішень, поставлена у гірше майнове становище порівняно з тим, у якому вона перебувала б, якби відповідач діяв правомірно. Такий результат суперечить компенсаторній меті відновлення порушеного права та принципу заборони отримання вигоди із власної протиправної поведінки.

Доводи відповідача про те, що виплачені на підставі рішень суду на користь звільненого військовослужбовця суми включаються до загального оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковуються військовим збором за ставкою 5 % незалежно від періоду нарахування, суд відхиляє. Ані пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, ані стаття 168 ПК України не містять норм, які б змінювали саму правову природу доходу (як грошового забезпечення військовослужбовця та інших виплат, які здійснюються йому відповідно до законодавства) залежно від моменту його виплати чи від статусу особи на день виплати. Кваліфікація виплачених сум як «інших доходів» суперечить їх дійсній правовій природі, оскільки ці суми є саме індексацією грошового забезпечення та компенсаційними виплатами, право на які виникло у позивачки у зв`язку з проходженням нею військової служби, що прямо встановлено рішеннями судів у зазначених справах.

Суд зауважує, що такий підхід узгоджується із сталою позицією, відповідно до якої вирішальне значення для застосування ставки військового збору 1,5 % має не назва установи чи відомства та не момент виплати, а характер (вид) доходу: до грошового забезпечення військовослужбовців та інших виплат, які здійснюються їм відповідно до законодавства, застосовується ставка 1,5 %, тоді як ставка 5 % застосовується до доходів, що не мають такої правової природи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до спірних виплат підлягала застосуванню ставка військового збору 1,5 %, передбачена підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а не ставка 5 %, як це помилково зробив відповідач.

Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з сум, нарахованих та виплачених позивачу на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24, є протиправними, а ця позовна вимога підлягає задоволенню.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі № 420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися з обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення; такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.

З огляду на встановлення судом факту протиправного утримання відповідачем військового збору за ставкою 5 % замість 1,5 % із зазначених сум, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від сум, виплачених на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Матеріали справи свідчать, що зазначені критерії відповідачем не дотримано в частині застосування ставки військового збору 5 % замість 1,5 %, що зумовило звернення позивачки за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову, а доказів понесення інших судових витрат ним не надано, то такі в силу приписів статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з сум нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5 % від сум, виплачених на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі № 380/15194/24, від 31 березня 2025 року у справі № 380/12502/24 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 380/15797/24.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.