Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/9535/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/9535/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи», у якому просить суд: визнати дії Державного підприємства «Інформаційні судові системи» протиправними щодо: віднесення запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 05.11.2025, до інформації з обмеженим доступом; відмови у задоволенні запиту від 05.11.2025 на отримання публічної інформації; ненаданні запитуваної інформації, зазначеної у запиті від 05.11.2025; зобов`язати Державне підприємство «Інформаційні судові системи» у п`ятиденний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили розглянути повторно запит від 05.11.2025 та надати запитувану у ньому інформацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 5 листопада 2025 року на офіційну електронну адресу відповідача було надіслано запит з проханням надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена. На зазначений запит позивачка отримала лист-відповідь № 6522/7/12-00-25 від 11.11.2025 про те, що Підприємство не може задовольнити запит про надання публічної інформації у зв`язку з тим, що запитувану інформацію віднесено до інформації з обмеженим доступом. Відповідач відмовив у задоволенні запиту від 05.11.2025, формально обмежившись лише посиланням на неможливість надання запитуваної інформації через належність цієї інформації на його думку до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної/комерційної таємниці) без доведення факту, що доступ до такої інформації може бути обмежений. Вказує, що у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою. Державне підприємство «Інформаційні судові системи» у листі № 6522/7/12¬00-25 від 11.11.2025 вказало, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом, а саме комерційною таємницею. Проте, відповідач як розпорядник інформації не застосовував «трискладового тесту», не зазначив мотивованої підстави відмови в задоволенні запиту від 05.11.2025 на інформацію, що свідчить про очевидну необґрунтованість відмови та, відповідно, її протиправність. Вважає, що відмовивши у задоволенні запиту від 05.11.2025 про надання публічної інформації, відповідач вчинив протиправні дії. Просив позов задовольнити.

Ухвалою судді від 14 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив наступне. Згідно з ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей Закону визнаються: 2) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (Підприємство не відноситься до вказаної категорії розпорядників: є суб`єктом господарювання державної форми власності); 3)юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (Підприємство не відноситься до вказаної категорії розпорядників: не є отримувачем коштів державного чи місцевого бюджетів); 4) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків (Підприємству будь-якими суб`єктами владних повноважень не делегувались здійснення владних управлінських функцій); 5) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них (Підприємство як суб`єкт господарювання наділений виключними правами адміністратора ЄСІТС та інших інформаційних систем і сервісів судової влади, відповідно зобов`язане надавати інформацію про умови постачання послуг Підприємства та цін на них). До розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в статті 13, у порядку, передбаченому Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1)інформацією про стан довкілля (Підприємство не володіє зазначеною інформацією); 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту (Підприємство не володіє зазначеною інформацією); 3)інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян (Підприємство не володіє зазначеною інформацією); 4)іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). Позивач не навів обґрунтування, що запитувана інформація (Інструкція користувача комп`ютерної програми «Д-3» та копія наказу про її затвердження) є предметом суспільного інтересу за встановленими законодавством критеріями та ознаками можливості віднесення запитуваної інформації до такої. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій ст. 13, вимоги Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. В розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» Підприємство є розпорядником інформації щодо: інформації про умови постачання послуг Підприємства та цін на них (зокрема, умови підключення, супроводження до підсистем ЄСІТС, інших комп`ютерних програм, а також інформації про ціни Підприємства на такі послуги), та інформації, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією). Підприємство відмовило Позивачу в наданні запитуваної інформації листом від 11.11.2025 вих. № 6522/7/12-0025,у зв`язку з тим, що у зв`язку з тим, що запитувану інформацію віднесено до інформації з обмеженим доступом. Посилання Позивача на частину 5 статті 6 Закону України «Про публічну інформацію» є нерелевантним предмету запиту, оскільки Інструкція користувача комп`ютерної програми «Д-3» та копія наказу про її затвердження не визначають володіння, користування, розпорядження державним майно, умови отримання майна тощо. Державному підприємству «Інформаційні судові системи» належать авторські права комп`ютерну програму «Д-3» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 44023 від 29.05.2012). Це основна програма автоматизованої системи документообігу (АСДС), що застосовується у більшості місцевих та апеляційних загальних судів України, а також у Вищому антикорупційному суді. Відповідно до Положення, інструкція з її використання надається Підприємством як технічним адміністратором автоматизованої системи діловодства суду її користувачам: працівникам апарату суду та суддям, проте є інформацію з обмеженим доступом для всіх інших користувачів. Запитувана Позивачем інформація не підлягає наданню Підприємством як розпорядником в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Стверджує, що технічні дані, технології та інші особливості цієї комп`ютерної програми є комерційною таємницею Підприємства як власника майнових і немайнових прав на цю програму, а розголошення інформації може завдати істотної шкоди його інтересам. Її використання виключно спеціалізованими користувачами, а саме органами правосуддя, ставить в умовах воєнного часу додаткові вимоги до дотримання вимог безпеки з метою унеможливлення використання алгоритмів її роботи для здійснення кібератак на інформаційно-технічну інфраструктуру сфери правосуддя, що безперечно вплине на підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Надання необмеженому колу запитувачів текстів чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3» може призвести до завдання шкоди критичній інфраструктурі судової влади, до якої відносяться і інформаційні системи у сфері правосуддя, адже невідома мета отримання цієї інформації та її кінцевий споживач, який приватний інтерес «професійних» запитувачів публічної інформації, відповідно вважає, що шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Підприємство не зобов`язано надавати зазначену інформацію у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже ця інформація не відноситься до публічної інформації, розпорядником якої є Відповідач. Підприємство як суб`єкт господарювання, що не відноситься до суб`єктів владних повноважень, на підставі ст. 21 Закону України «Про інформацію» може без обмежень відносити ту чи іншу інформацію до конфіденційної інформації (комерційної таємниці) та обмежувати доступ до неї. Інформація, що прописана в інструкціях, положеннях, порядках, регламентах і процедурах Підприємства, окрім тієї, яка стосується безпосередньо користувачів систем та сервісів, зокрема в Інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3» відповідає вимогам статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо сукупності вимог, що дозволяють обмежувати доступ до інформації. Просив у задоволенні позову відмовити.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

05 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася із запитом на офіційну електронну адресу відповідача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якому просила надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена.

На зазначений запит відповідач надав лист-відповідь № 6522/7/12-00-25 від 11.11.2025, в якому вказав, що відповідно до наказу Підприємства від 21.10.2024 №165/ОД інформація, що прописана в інструкція, положеннях, порядках, регламентах і процедурах, окрім тієї, яка стосується безпосередньо користувачів систем та сервісів, адміністрування яких здійснюється Підприємством, відповідно до Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію віднесена до комерційної таємниці Підприємства; у зв`язку з вищезазначеним, Підприємство не може задовольнити запит про надання публічної інформації, тому що запитувану інформацію віднесено до інформації з обмеженим доступом.

ОСОБА_1 вважає відмову Державного підприємства «Інформаційні судові системи» надати запитувану інформацію з зазначених вище підстав протиправною, такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України та порушує право на отримання інформації.

Вважаючи, що Відповідач не надав інформацію позивачу у відповідь на запит на отримання публічної інформації, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон №2939-VI).

Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (стаття 2 Закону №2939-VI).

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно з ст. 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Частиною 1 статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1)конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (частина восьма статті 6 Закону № 2939-VI).

Згідно з ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Положеннями пунктів 1,3,5 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI).

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23 Закону №2939-VI).

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом, відповідь на який, на її думку, не надано. У запиті ОСОБА_1 просила надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена.

Отже, позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації, звернувся до розпорядника запитуваної ним інформації, а саме до відповідача із запитом на інформацію.

В той же час ОСОБА_1 не обґрунтувала, що запитувана інформація (Інструкція користувача комп`ютерної програми «Д-3» та копія наказу про її затвердження) є предметом суспільного інтересу за встановленими законодавством критеріями та ознаками можливості віднесення запитуваної інформації до такої.

Підприємство на запит позивача надало лист-відповідь № 6522/7/12-00-25 від 11.11.2025 наступного змісту: «У відповідь на Ваш запит про надання публічної інформації від 05.11.2025 щодо надання в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копії чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена, державне підприємство «Інформаційні судові системи» (далі – Підприємство), повідомляє наступне. Згідно із статтею 1 Закону України від 13.01.2011 №2939 «Про доступ до публічної інформації» (далі- Закон), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст. 6 Закону, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Відповідно до наказу Підприємства від 21.10.2024 №165/ОД інформація, що прописана в інструкція, положеннях, порядках, регламентах і процедурах, окрім тієї, яка стосується безпосередньо користувачів систем та сервісів, адміністрування яких здійснюється Підприємством, відповідно до Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію віднесена до комерційної таємниці Підприємства. У зв`язку з вищезазначеним, Підприємство не може задовольнити Ваш запит про надання публічної інформації у зв`язку з тим, що запитувану інформацію віднесено до інформації з обмеженим доступом. Разом з тим, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначає, що позивач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на отримання публічної інформації у порядку, передбаченому цією ж статтею Закону».

Суд встановив, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» згідно з Статутом, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.11.2019 №1142, є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України і відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 22.09.2022 №333 зі змінами визначено адміністратором Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі – ЄСІТС) та інших інформаційних систем і сервісів судової влади.

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» функціонує з метою надання послуг з технічного, технологічного забезпечення створення та супроводження програмного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління; організації доступу фізичним та юридичним особам до автоматизованих систем державних реєстрів; організації збереження та захисту даних, що містяться в автоматизованих системах державних реєстрів; надання послуг з інформаційно-технічного забезпечення судів; задоволення потреб органів досудового розслідування, судових органів, інших державних органів, а також юридичних та фізичних осіб у забезпеченні їх належною, кваліфікованою і об`єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки та техніки; підвищення ефективності здійснюваної діяльності, взаємовигідного співробітництва, забезпечення економічних, суспільно- корисних потреб та інтересів юридичних і фізичних осіб; забезпечення діяльності органів судової влади, у тому числі в умовах особливого періоду, отримання прибутку від здійснюваної діяльності.

Позивач стверджує, що в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» Підприємство є розпорядником інформації щодо: інформації про умови постачання послуг Підприємства та цін на них (зокрема, умови підключення, супроводження до підсистем ЄСІТС, інших комп`ютерних програм, а також інформації про ціни Підприємства на такі послуги), та інформації, що становить суспільний інтерес (є суспільно необхідною інформацією). Підприємство не зобов`язано надавати зазначену інформацію у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже ця інформація не відноситься до публічної інформації, розпорядником якої є Відповідач.

Наказом ДСА України від 22.09.2022 №333 встановлено, що адміністратор несе відповідальність за забезпечення безперервного функціонування, супроводження та адміністрування зазначених у цьому наказі інформаційних систем і сервісів, забезпечує належний рівень технічної підтримки, обробки запитів і консультування користувачів відповідно до розпоряджень ДСА України та взятих на себе договірних зобов`язань, а також несе відповідальність за забезпечення інформаційної безпеки, збереження даних та інформації, що обробляється у інформаційних системах і сервісах, зазначених у цьому наказі.

Позивач зазначає, що йому належать авторські права комп`ютерну програму «Д-3» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 44023 від 29.05.2012). Це основна програма автоматизованої системи документообігу (АСДС), що застосовується у більшості місцевих та апеляційних загальних судів України, а також у Вищому антикорупційному суді. Відповідно до Положення, інструкція з її використання надається Підприємством як технічним адміністратором автоматизованої системи діловодства суду її користувачам: працівникам апарату суду та суддям, проте є інформацію з обмеженим доступом для всіх інших користувачів. Підприємство як юридична особа, що визначила ту чи іншу інформацію конфіденційною, як суб`єкт господарювання, який не відноситься до суб`єктів владних повноважень (які можуть обмежувати інформацію визначену у частині 2 Закону України «Про публічну інформацію»), на підставі ст. 21 Закону України «Про інформацію» може без обмежень відносити ту чи іншу власну інформацію до конфіденційної інформації (комерційної таємниці).

Суд при розгляді вказаної справи враховує наступне, а саме, що: технічні дані, технології та інші особливості цієї комп`ютерної програми є комерційною таємницею Підприємства як власника майнових і немайнових прав на цю програму, а розголошення інформації може завдати істотної шкоди його інтересам; її використання виключно спеціалізованими користувачами, а саме органами правосуддя, ставить в умовах воєнного часу додаткові вимоги до дотримання вимог безпеки з метою унеможливлення використання алгоритмів її роботи для здійснення кібератак на інформаційно-технічну інфраструктуру сфери правосуддя, що безперечно вплине на підтримання авторитету і неупередженості правосуддя .

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що надання необмеженому колу запитувачів текстів чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3» може призвести до завдання шкоди критичній інфраструктурі судової влади, до якої відносяться і інформаційні системи у сфері правосуддя, адже невідома мета отримання цієї інформації та її кінцевий споживач, який приватний інтерес «професійних» запитувачів публічної інформації, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

В той же час суд зазначає, що позивачка просить надати в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копії чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена, що не охоплюється інформацією про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради, як це передбачено пунктом 5 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI.

Оскільки, інформація жодним чином не належить до категорій інформації, визначеної пунктом 5 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, доводи Позивача про те, що Підприємство є належним розпорядником інформації, не заслуговують на увагу.

Фактично Позивачка у позовній заяві намагається довільно розширити межі дії Закону №2939-VI та обсяг обов`язків Підприємства як розпорядника інформації, однак такий підхід суперечить принципу правової визначеності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Державне підприємство «Інформаційні судові системи» правомірно відмовило ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації запитом від 05.11.2025 (надання в електронному (скановану в кольоровому форматі з оригіналу документа) та паперовому вигляді копію чинної інструкції користувача комп`ютерної програми «Д-3», а також копію наказу, яким вона була затверджена).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що запит про доступ до публічної інформації про надання відомостей належним чином був розглянутий, що свідчить про правомірні дії відповідача у наданні відповіді на запит позивача та, відповідно, відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми законодавства, дослідивши зібрані докази, суд вважає, що відповідач довів правомірність вчинених дій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович