Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №766/13197/24 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/13197/24

н/п 1-кп/766/1602/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження № 12024231030000674 від 01.06.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Херсон, громадянин України, українець, освіта неповна середня, не працевлаштований, утриманців не має, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: Розлади психіки і поведінки , внаслідок вживання декількох психоактивних речовин, зі шкідливими наслідками, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Шевченкінського районного суду м.Києва від 26.09.2019 року засуджений за ч.2 ст.185 КК України , на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м.Херсона від 10.09.2014 року (яким його засуджено за ч.2 ст.185, ч.2 ст.307 КК України до 6 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна) та остаточно до відбування визначено покарання у виді 1 року та 6 місяців позбавлення волі, звільнений 31.12.2020 по відбуттю строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.05.2024 близько 19:00 години перебуваючи біля подвір`я N? 24 по вулиці Кримська смт. Антонівка, м. Херсон, в ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті ревнощів до ОСОБА_6 , 1974 р.н., діючи умисно з метою протиправного позбавлення життя іншої людини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті іншій людині, тримаючи в руці, завчасно заготовлений, кухонний ніж, наніс декілька ударів ножем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в область правої частини голови, після чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_5 сидячи зверху на тулубі потерпілого продовжив нанесення ударів ножем потерпілому, який з метою захисту, намагався вирвати ніж з рук ОСОБА_5 , зажавши його в руці й міцно тримаючи. При цьому, ОСОБА_5 знаходячись на потерпілому, реалізуючи свій умисел направлений на позбавлення життя потерпілого, продовжив нанесення ударів вже тупим предметом, схожим на камінь, в область голови потерпілого, внаслідок чого спричинив останньому, тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток склепіння та основи черепу: лівої тім?яної кістки, лівої скроневої кістки, лівого великого крила основної кістки, забої головного мозку, крововиливи над твердою та під твердою мозковою оболонкою, під м`яку мозкову оболонку в лівій лобно-тім?яно-скроневій ділянці головного мозку, забійну рану лівої тім?яно-скроневої ділянки голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а також забійну рану лобу справа, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та виникли від не менше двох травматичних дій тупими предметами (тупим предметом). Однак, ОСОБА_5 виконавши усі дії, які вважав необхідними, для доведення злочинного умислу направленого на позбавлення життя ОСОБА_7 , до кінця не довів їх з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_7 було вчасно надано необхідну медичну допомогу.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 , за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка вчинила усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказала на доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 , ч.1 ст. 115 КК України та просила призначити покарання в межах санкції вказаної статті у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі.

Потерпілий ОСОБА_7 , показав, що 31.05.2024 до нього додому прийшла його знайома ОСОБА_8 . Потім ОСОБА_9 зателефонували та повідомили, що хтось заліз до її будинку розташованому у АДРЕСА_2 , він пішов до її будинку перевірити , проте нікого там не побачив, вдруге коли він з ОСОБА_10 прийшов до її домоволодіння та ОСОБА_11 відкрила ворота, вони побачили на подвір`ї будинку ОСОБА_5 з ножем у руках, який відразу наніс йому декілька ударів ножем в голову , він не втримався на ногах та впав на спину, після чого ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів каменем або кирпичем в голову, після чого він втратив свідомість,чи наносив потерпілому ОСОБА_5 удари ножем, коли потерпілий лежав на спині, останній точно не пам`ятає, потім пам`ятає, як ОСОБА_11 завела його в своє подвір`я та надала медичну допомогу, при цьому ОСОБА_5 вже не було, потім потерпілого забрала в лікарню бригада швидкої медичної допомоги.

Під час допиту потерпілий ОСОБА_7 також вказав, що з ним проводився слідчий експеремент під час проведення якого він повідомив правдиві відомості щодо обставин вчинення відносно нього злочину.

Захисник в судовому засіданні вказав на недоведеність вини ОСОБА_5 , в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України.

Вказав , що судовий експерт зазначив, що тілесні ушкодження спричинені потерпілому відносяться до тяжких та легких тілесних ушкоджень. Якщо б дійсно обвинувачений наніс більше 10 ударів ножем потерпілому , то останній помер би. Всі тілесні ушкодження , які отримані потерпілим , були спричинені тупим предметом, який не знайдено, якщо б обвинувачений хотів він би вбив потерпілого.

Просив перекваліфікувати дії ОСОБА_5 на ч.1 ст.121 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 , ч.1 ст. 115 КК України не визнав, показав, що зайшов до двору будинку в якому проживала його знайома ОСОБА_6 та чекав її там. Через деякий час вона прийшла до двору разом з потерпілим ОСОБА_7 , після того, як він вийшов з калітки, потерпілий наніс йому удар бітою у плече , хотів його ще раз вдарити бітою , вони почали боротися , потерпілий впав на землю , вдарився головою, він вихопив у потерпілого біту та наніс нею один удар по голові потерпілому , потерпілий почав крихтіти, він подумав , що вбив його та пішов, на наступний день був затриманий працівниками поліції. Обвинувачений зазначив, що у нього з собою був ніж , але він його не застосовував , коли вони з потерпілим почали боротися , обвинувачений кинув ніж на землю.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Так, вина ОСОБА_5 , окрім показів потерпілого ОСОБА_7 наведених вище, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 , ч.1 ст.115 КК України, підтверджується наведеними нижче доказами, дослідженні судом з урахуванням положень ст.ст. 22, 23 КПК України, обсяг яких був визначений згідно ст. 349 КПК України, які суд визнає належними, допустимими та достовірними і які узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчиненого кримінального правопорушення, а саме.

Показами свідка ОСОБА_6 , яка показала, що в кінці травня 2024 року, вона прийшла разом з потерпілим ОСОБА_7 до свого будинку, на подвір`ї якого побачила ОСОБА_5 , який у руках тримав ніж, ОСОБА_5 кинувся з ножем на ОСОБА_7 , почалася між ними бійка, вона побігла за допомогою, повертаючись назад разом з сусідом , вона побачила ОСОБА_5 , який сказав їй :«Я його вробив», після цього вона побачила потерпілого ОСОБА_7 , який знаходився біля її двору весь у крові , вона завела його до себе у двір та почала надавати йому медичну допомогу;

Показами свідка ОСОБА_12 , яка показала, що в кінці травня 2024 року до них з ОСОБА_13 додому , прибігла ОСОБА_6 , яка попросила їх домогти, оскільки ОСОБА_5 б`є ОСОБА_7 . Коли вони підійшли до будинку ОСОБА_6 , який знаходиться по АДРЕСА_2 , то вона побачила потерпілого ОСОБА_7 , він був у крові, також бачила там ОСОБА_5 ;

Показами свідка ОСОБА_13 , який показав, що в кінці травня 2024 року до них з ОСОБА_12 додому , прибігла ОСОБА_6 , яка попросила їх домогти, оскільки ОСОБА_5 б`є ОСОБА_7 . Коли він підійшов до будинку ОСОБА_6 , то побачив потерпілого ОСОБА_7 на голові якого була кров, також бачив там ОСОБА_5 , який поводив себе агресивно. Свідок зазначив, що ОСОБА_5 приревнував ОСОБА_7 до ОСОБА_6 ;

Показами свідка ОСОБА_14 , яка показала, що в кінці травня 2024 року їй зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила про бійку. Коли вона прямувала до будинку ОСОБА_6 , то зустріла ОСОБА_5 , який прямував по вулиці в бік Автобази , він сказав їй , що спалить хату ОСОБА_6 . Після того, як вона прийшла до будинку ОСОБА_6 , який знаходиться по АДРЕСА_2 , побачила на подвір`ї будинку потерпілого ОСОБА_7 , який сидів на стільці , у нього на голові були ушкодження та кров ;

Протоколом про приняття заяви про кримінальне правопорушення від 31.05.2024, згідно якого свідок ОСОБА_6 повідомила, що 31.05.2024 ОСОБА_5 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_7 ;

Протоколом огляду місця події від 31.05.2024 з фототаблицею, відповідно до якого під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 , зафіксовано місце вчинення злочину, а також перед воротами до двору будинку на асфальтовому покритті виявлено плями речовини червоно-бурого кольору, які ззовні схожі на кров, ніж кухонний зі зламаною ручкою та слідами червоно-бурого кольору ззовні схожого на кров.Змиви плям речовини червоно-бурого кольору та ніж кухонний зі зламаною ручкою та слідами червоно-бурого кольору вилучено;

Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10881-БД від 06.08.2024, згідно якого встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 ;

Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №№СЕ-19/115-24/10896-БД від 06.08.2024, згідно якого генетичні ознаки клітин з домішкою крові виявлених на ножі та у змивах з асфальтового покриття, що були вилучені згідно зазначеного протоколу огляду місця події від 31.05.2024, збігаються з генетичними ознаками зразків букального епітелію потерпілого ОСОБА_7 , що підтверджує , що кров на асфальтовому покритті , розташованого біля будинку свідка ОСОБА_6 та ножі належить потерпілому ОСОБА_7 ;

Довідкою КНП «Херсонська обласна клінічна лікарня» Херсонської обласної ради №1780 від 31.05.2024, відповідно до якої у потерпілого ОСОБА_7 31.05.2024 діагностовано: відкрито черепно-мозкову травму, проникаюче ножове поранення голови;

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 4587/790 від 07.06.2024 КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», згідно якої у потерпілого ОСОБА_7 наявні в лівій тім`яно –скроневій ділянці рана з двома накладеними швами. Рана в правій лобній ділянці;

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_15 від 09.07.2024 з додатком у виді оптичного диску з відеозаписом та фототаблицею, згідно якого під час проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_7 підтвердив вище надані суду покази та детально описав обставини вчиненого стосовно нього злочину, продемонструвавши механізм нанесення тілесних ушкоджень .

Так, потерпілий ОСОБА_7 , пояснив, що 31.05.2024 він попросив ОСОБА_16 в м. Херсоні купити продукти харчування, на що вона погодилась. Так близько 15.00 год, ОСОБА_6 повернувшись з м. Херсон прийшла до нього додому та принесла продукти харчування. Після чого вони приготували їсти, та ОСОБА_7 запропонував випити. Також, він покликав свого сусіда ОСОБА_17 , який обідав разом з ними. В трьох вони випили менше однієї пляшки горілки ємкістю 0,5 л. Десь близько о 16.30 Марині зателефонувала ОСОБА_18 , яка повідомила, що до неї йде її колишній співмешканець. Тоді ОСОБА_11 попросила його з ОСОБА_17 сходити до неї додому та подивитись, що там відбувається. Вони вдвох прийшли до будинку ОСОБА_16 там нікого не було та будинок був зачинений. Далі, близько 19.00 год, ОСОБА_16 потрібно було вигуляти собаку і тому вони з нею пішли до неї додому. Коли вони дійшли до вхідної хвіртки на її подвір?я, то на зустріч з середини подвір?я вийшов як йому сказала ОСОБА_16 її колишній співмешканець. В правій руці даний чоловік тримав ніж, який був спрямований в його бік. Даний ніж був схожий на кухонний, довжиною близько 30 см., зі сталевим клинком з наявними слідами іржі. Після чого даний чоловік зі словами «АГА» кинувся до нього. В цей час ОСОБА_16 побігла кликати когось на допомогу. Даний чоловік підійшовши до ОСОБА_7 нічого не кажучи наніс лезом ножа удар в голову, він від удару похитнувся, але продовжував стояти на ногах. Після чого даний чоловік наніс йому ще один удар лезом ножа в голову в наслідок чого ОСОБА_7 впав на спину, але свідомість не втрачав. Тоді даний чоловік сів зверху йому на груди та продовжував ножом наносити удари по голові, як ОСОБА_7 пам?ятає він наніс десь біля 10-12 ударів ножом в різні ділянки голови. З метою захисту, потерпілий намагався вирвати ніж з рук ОСОБА_5 , зажавши його в руці й міцно тримаючи. При цьому, ОСОБА_5 знаходячись на потерпілому, продовжив нанесення ударів вже тупим предметом, схожим на камінь, в область голови потерпілого, після чого потерпілий втратив свідомість.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2024, згідно якого під час проведення впізнання свідок ОСОБА_6 впізнала обвинуваченого, який є її співмешканцем, як чоловіка, який спричинив потерпілому тілесні ушкодження;

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2024, згідно якого під час проведення впізнання свідок ОСОБА_13 впізнав обвинуваченого, який є співмешканцем ОСОБА_6 , як чоловіка, який спричинив потерпілому тілесні ушкодження;

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2024, згідно якого під час проведення впізнання свідок ОСОБА_12 впізнала обвинуваченого, який є співмешканцем ОСОБА_6 , як чоловіка, який спричинив потерпілому тілесні ушкодження;

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.06.2024, згідно якого під час проведення впізнання свідок ОСОБА_14 впізнала обвинуваченого, який є співмешканцем ОСОБА_6 ;

Висновком судово-медичної експертизи №201 від 01.07.2024, згідно якого потерпілому ОСОБА_7 спричинені наступні тілесні ушкодження: відкритий перелом кісток склепіння та основи черепу: лівої тім`яної кістки, лівої скроневої кістки, лівого великого крила основної кістки, забої головного мозку, крововиливи над твердою та під твердою мозковою оболонкою, під м`яку мозкову оболонку в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку, забійну рану лівої тім`яно-скроневої ділянки голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, забійну рану лобу справа, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та виникли від не менше двох травматичних дій тупими предметами (тупим предметом) не виключено 31.05.2024;

Висновком судово-медичної експертизи №202/201-МС від 12.07.2024, згідно якого враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , їх виникнення способом та за обставин вказаних потерпілим ОСОБА_7 під час проведення слідчого експерименту, а саме забійної рани лобу справа від удару тупою частиною ножа не виключається, відкритого перелому кісток склепіння та основи черепу: лівої тім`яної кістки, лівої скроневої кістки, лівого великого крила основної кістки, забоїв головного мозку, крововиливів над твердою та під твердою мозковою оболонкою, під м`яку мозкову оболонку в лівій лобно-тім`яно-скроневій ділянці головного мозку, забійної рани лівої тім`яно-скроневої ділянки голови від удару (ударів ) каменем не виключається;

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 року) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно обвинувального акту, тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому кісток склепіння та основи черепу: лівої тім?яної кістки, лівої скроневої кістки, лівого великого крила основної кістки, забої головного мозку, крововиливи над твердою та під твердою мозковою оболонкою, під м`яку мозкову оболонку в лівій лобно-тім?яно-скроневій ділянці головного мозку, забійна рана лівої тім?яно-скроневої ділянки голови, що спричинені потерпілому відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я , а забійна рана лобу справа,відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Як вказала у судовому засіданні прокурор у цій частині у формулюванні обвинувачення допущено описку, потерпілому спричинені тілесні ушкодження , що вказані у висновку судово-медичної експертизи №201 від 01.07.2024.

Враховуючи, що описка у формулюванні обвинувачення є технічною , допущеною помилково, не змінює змісту обвинувачення, суд вважає доведеним спричинення потерпілому тілесних ушкоджень вказаних у висновку судово-медичної експертизи №201 від 01.07.2024.

Суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами, а також характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями потерпілого та свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані стороною захисту.

За викладених обставин, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд, оцінивши сукупність зібраних доказів , що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом у повному обсязі.

Суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо наявності в діях ОСОБА_5 складу злочину , передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК та п. 4, 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності) безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчинення діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при у цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

При цьому, якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

При оцінці дій обвинуваченого ОСОБА_5 та кваліфікації його дій, суд врахуває характер, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, їх раптовість для потерпілого, поведінку до, під час і після скоєння злочину, обране знаряддя злочину – предмет схожий на камінь, локалізацію нанесених поранень (голова ), механізм їх заподіяння, та силу ударів, які за висновком експерта призвели до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння, а також їх кількість (не менше двох ударів).

Також суд враховує, причини припинення злочинних дій, а саме те, що ОСОБА_5 вчинив всі дії, які вважав за необхідне, завдавши потерпілому не менше двох ударів предметом схожим на камінь, після чого пішов. Сам ОСОБА_5 в своїх показаннях пояснював, що після нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 останній почав крихтіти, він подумав , що вбив потерпілого та пішов.

Також, суд враховує поведінку обвинуваченого, який зник з місця скоєння злочину не надавши жодної медичної допомоги потерпілому, не викликавши швидку медичну допомогу.

Суд бере до уваги наявність мотиву в діях ОСОБА_5 , а саме скоєння ним злочину в ході раптово виниклого конфлікту між ним та потерпілим на ґрунті ревнощів до ОСОБА_6 .

Суд також зважає на заздалегідь заготовлений ніж ОСОБА_5 , яким він також наносив тілесні ушкодження потерпілому в область голови.

В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 760/4968/15-к, суд акцентував увагу на такому.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Суд вважає , що про умисел на вбивство в діях ОСОБА_5 свідчить завдання ним не менше двох ударів предметом схожим на камінь в область голови потерпілого , тобто місце розташування важливих для життя органів людини, також заздалегідь заготовлений ніж , яким він також наносив удари потерпілому в голову , а також його поведінка після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, який не почав надавати останньому медичну допомогу та покинув місце злочину .

Не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про те, що потерпілий в ході конфлікту між ними також завдав обвинуваченому тілесні ушкодження, вчинивши щодо нього кримінальне правопорушення, оскільки відповідно до постанови дізнавача СД Відділу поліції № 1 ХРУП ГУНП в Херсонській області від 30.04.2025, кримінальне провадження за ч.1 ст.125 КК України за заявою обвинуваченого щодо спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 31.05.2024 в ході конфлікту між ними, закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, оскільки не підтвердився факт завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Твердження обвинуваченого , що потерпілий завдав йому удару бітою не знайшла свого підвердження в ході розгляду справи та спростовується показами потерпілого , даними слідчого експеременту проведеного за участю потерпілого та показами свідка ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.1 ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Протокол огляду місця події від 01.06.2024 з фототаблицею, відповідно до якого під час огляду відрізку території , що розташована по вул.Пірогова в смт.Антонівка в м.Херсоні , неподалік воріт подвір`я будинку № 22 вилучено чоловічу футболку білого кольору з плямами речовини бурого кольору та неподалік воріт подвір`я будинку № 12 вилучено чоловічі шорти світлого кольору з плямами речовини бурого кольору та висновок судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10899-БД від 06.08.2024 , згідно якого на вказаних футболці та шортах виявлено кров ОСОБА_5 , крові потерпілого ОСОБА_7 не виявлено, суд визнає неналежними доказами, оскільки прокурором під час судового розгляду не доведено, що вони прямо чи непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

V. Мотиви призначення покарання

Згідно зі ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.68 КК України, при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.

За вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу (ч.3 ст.68 КК України).

При обранні виду та розміру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх характеризуючих обвинуваченого даних.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він є громадянином України, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: Розлади психіки і поведінки , внаслідок вживання декількох психоактивних речовин, зі шкідливими наслідками, раніше неодноразово судимий , має неповну середню освіту, не працевлаштований , утриманців не має, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 77 від 30.07.2024, у ОСОБА_5 не було будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності , міг усвідомлювати свої дії і керувати ними . У теперешній час може усвідомлювати свої дії і керувати ними . Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Отже, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення , особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують покарання , наявність обставини , що обтяжуює покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 , покарання за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК Україну у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, яке на переконання суду , буде відповідати меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 , та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Таке покарання домірне тяжкості вчиненого ним злочину і не сприймається явно несправедливим унаслідок м`якості чи/або суворості.

Підставі для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання - відсутні.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

VI. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

VIІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

У строк відбування покарання ОСОБА_5 підлягає зарахуванню строк його попереднього ув`язнення з 01.06.2024 до 03.06.2024 та з 06.08.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи викладене, арешт накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2024 року на предмет зовні схожий на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою з плямами речовини червоно-бурого кольору, який поміщено до картонної коробки, яку опломбовано пломбою NPU-0049599, NPU-0049598 слід залишити без змін до виконання вироку в частині конфіскації майна, арешт накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2024 року на чоловічу футболку білого кольору з плямами речовини бурого кольору, яку поміщено до паперової коробки; чоловічі шорти світлого кольору з плямами речовини бурого кольору, які поміщено до паперової коробки слід скасувати.

Згідно п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Предмет зовні схожий на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а отже підлягає спеціальній конфіскації.

Згідно ст.100 КПК України , речові докази: змиви з плям речовини червоно-бурого кольору, чоловічу футболку білого кольору з плямами речовини бурого кольору, чоловічі шорти світлого кольору з плямами речовини бурого кольору – знищити.

На підставі ч.2ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10881-БД від 06.08.2024 , судової молекулярно-генетичної експертизи №№СЕ-19/115-24/10896-БД, судово-медичної експертизи №201 від 01.07.2024, судово-медичної експертизи №202/201-МС від 12.07.2024 у розмірі 30 454, 34 грн.

Витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10899-БД від 06.08.2024 у розмірі 29 193, 90 грн. слід віднести на рахунок держави, оскільки її висновки не підтверджують винуватість ОСОБА_5 , у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.349,370, 373 - 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім ) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 01.06.2024 до 03.06.2024 та з 06.08.2024 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку: одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили -залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10881-БД від 06.08.2024 , судової молекулярно-генетичної експертизи №№СЕ-19/115-24/10896-БД, судово-медичної експертизи №201 від 01.07.2024, судово-медичної експертизи №202/201-МС від 12.07.2024 у розмірі 30 454, 34 грн.

Витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи №СЕ-19/115-24/10899-БД від 06.08.2024 у розмірі 29 193, 90 грн.- віднести на рахунок держави.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2024 року на предмет зовні схожий на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою з плямами речовини червоно-бурого кольору, який поміщено до картонної коробки, яку опломбовано пломбою NPU-0049599, NPU-0049598 –залишити без змін до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 04 червня 2024 року на чоловічу футболку білого кольору з плямами речовини бурого кольору, яку поміщено до паперової коробки; чоловічі шорти світлого кольору з плямами речовини бурого кольору, які поміщено до паперової коробки- скасувати.

Речові докази: предмет зовні схожий на кухонний ніж з дерев`яною рукояткою з плямами речовини червоно-бурого кольору - конфіскувати; змиви з плям речовини червоно-бурого кольору, чоловічу футболку білого кольору з плямами речовини бурого кольору, чоловічі шорти світлого кольору з плямами речовини бурого кольору – знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений, захисник мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

СуддяОСОБА_1