Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №954/1325/24 — Нововоронцовський районний суд Херсонської області

Справа № 954/1325/24

Номер провадження 2/954/343/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Гончаренка О. В., за участю секретаря судового засідання Посохіної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградова Наталія Миколаївна, державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Наталія Леонідівна, про встановлення нікчемності заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградова Наталія Миколаївна, державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Наталія Леонідівна, про встановлення нікчемності заповіту. В обґрунтування позову посилалася на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3 . На її майно відкрилась спадщина. До складу спадщини входить земельна ділянка, кадастровий номер 6524455100:04:001:0595, площею 11,3381 га, розташована на території Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області, виділена ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХС №043701, виданого Новотроїцькою селищною радою 12.06.2001 року. Державний акт знаходився у померлої. Державний акт на даний час має знаходитись у відповідачки. Спадкоємцями ОСОБА_3 за законом на час її смерті були два спадкоємця першої черги: її син, ОСОБА_4 , та мав бути син ОСОБА_5 (батько позивачки). Батько позивачки, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому замість нього спадкоємцем ОСОБА_3 першої черги за законом за правом представлення є позивачка. З вересня 2021 року бабуся проживала у будинку свого сина ОСОБА_4 . Позивачка в грудні 2022 року подала заяву про прийняття спадщини до Десятої Київської державної нотаріальної контори. Як з`ясувалось, ОСОБА_4 також подав заяву про прийняття спадщини за заповітом. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Позивачці відомо, що його спадкоємицею є дружина ОСОБА_2 . ОСОБА_2 своєчасно подала заяву про прийняття спадщини як спадкоємиця першої черги за законом після смерті чоловіка. Враховуючи, що ОСОБА_2 своєчасно прийняла спадщину ОСОБА_4 , який за життя прийняв спадщину ОСОБА_3 , ОСОБА_2 може успадкувати і частину майна, успадковану ним після смерті його матері за заповітом. В травні 2024 року позивач звернулась до десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, нотаріус не видала їй відповідне свідоцтво, надавши у відповідь листа, в якому повідомила про те, що ОСОБА_3 зробила заповіт на іншу особу, вказала, що вона не є спадкоємцем за заповітом та не є спадкоємцем на обов`язкову долю. Вважає, що заповіт ОСОБА_3 не складала, особисто його не підписувала. Заповіт складено зі слів заповідача на його прохання та в його присутності прочитано вголос та підписано його представником в 2-х примірниках, один з яких зберігається в справах Новотроїцької державної нотаріальної контори, а другий видається заповідачу. У зв`язку з похилим віком та слабкістю рук, цей заповіт підписано ОСОБА_6 , що мешкає в с. Захарівка Новотроїцького району Херсонської області, а також складено та посвідчено при свідках: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . У тексті заповіту мається запис : «Заповіт зі слів заповідача на його осбисте прохання записано вірно, до підписання прочитано вголос та підписано моєю рукою», підпис особи, що підписала заповіт ОСОБА_6 . Проставлено підписи свідків, на першій сторінці заповіту мається початок посвідчувального напису нотаріуса: смт Новотроїцьке Новотроїцького району Херсонської області . Україна, дев`ятого серпня 2018 року, на другому аркуші до заповіту продовжено посвідчувальний напис: « цей заповіт посвідчено мною, Шиман Н.Л., державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори. Заповіт записаний мною, нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_9 .» Після ознайомлення із заповітом позивач вважає, що складений від імені ОСОБА_3 заповіт є нікчемним, він не породжує правових наслідків, має бути виключений з Реєстру заповітів. Підставою для такої вимоги є порушення форми та порядку посвідчення заповіту, в тому числі, виходячи із додатково встановлених обставин, які позивачу не були відомі раніше. У зв`язку з чим просить суд встановити нікчемність заповіту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області 09.08.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 837 як такого, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та застосувати наслідки нікчемності заповіту шляхом виключення відомостей із Спадкового реєстру про реєстрацією заповіту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області 09.08.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 837.

У відзиві представник відповідачки заперечила проти задоволення позову, зазначила, що спадкодавець/заповідач ОСОБА_3 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений нотаріусом, заповіт відповідав волі заповідача та був зареєстрований у встановленому законом порядку. Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону. Жодних доказів для встановлення нікчемності заповіту позивачка до суду не надала. Заповіт складений 09 серпня 2018 року з дотриманням форми та відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить причини, з яких його текст не підписаний особою, що його вчиняє, підпис іншої особи, яка на прохання заповідача підписала заповіт, засвідчений відповідно уповноваженою особою, заповіт прочитано вголос та підписано у присутності свідків, особи яких встановлені та відповідні права роз`яснено. Текст заповіту, складеного у письмовій формі, не викликає сумнівів щодо його чіткості. Ознаки того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало внутрішній волі відсутні. Всі доводи позову зводяться лише до не згоди позивача з волею заповідача, аргументи ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтвердженні доказами.

У судовому засіданні позивачка і представник позивачки позов підтримали просили задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позову.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.12.2022 року.

З копії спадкової справи № 1275/2022 вбачається, що після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини звернулися: онука ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини у порядку представлення за ст. 1266 ЦК України замість померлого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.08.2005 року.

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 підтверджують:

- свідоцтво про народження батька позивачки ОСОБА_5 , серії НОМЕР_3 від 01.04.1962 року, де його матір`ю зазначена ОСОБА_3 ;

- свідоцтво про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 20.11.1992 року, де її батьком зазначено ОСОБА_5 .

Також згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 померла ОСОБА_3 була його матір`ю.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 21.03.2024 року.

З копії спадкової справи № 91/2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася його дружина ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підтверджує Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00045010305 від 15.05.2024 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 14.09.1985 року, актовий запис 118.

Тобто відповідно до копій спадкових справ та наданих документів позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_3 у порядку представлення за ст. 1266 ЦК України замість померлого батька ОСОБА_5 , відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємницею майна ОСОБА_3 у порядку спадкової трансмісії за ст. 1276 ЦК України.

У спадковій справі № 1275/2022 міститься заповіт, згідно із текстом заповіту ОСОБА_3 від 09.08.2018 року о 11 год. 30хв. « Я, ОСОБА_3 , проживаю в селі Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області (народилася в селі Велика Глуша, Любашівського району, Волинської області ІНФОРМАЦІЯ_5 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: усе належне мені майно з чого б воно не складалося б та де б воно не знаходилося і взагалі все те, що буде належати на день моєї смерті я заповідаю: ОСОБА_4 . Зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз`яснено. Цей заповім складено зі слів заповідача, на його прохання та в його присутності прочитано в голос та підписано його представником в 2-х примірниках, один з яких зберігається в справах Новотроїцької державної нотаріальної контори, а другий видасться заповідачу. У зв`язку з похилим віком та слабкістю рук, цей заповіт підписано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_7 , виданий Новотроїцьким РС УДВС України в Херсонській області 20.11.1995 року, що мешкає в с.Захарівка, Новотроїцького району, Херсонської області, а також складено та посвідчено при свідках: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Новотроїцьким РС УДМС України в Херсонській області 01.04.1997 року, що мешкає в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт НОМЕР_9 , виданий Новотроїцьким РВ УМВС України в Херсонській області 20.11.1995 року, що мешкає в селі Захарівка. Новотроїцького району. Херсонської області. Свідкам нотаріусом роз`яснено зміст ст. 1255 Цивільного Кодексу України, згідно якої вони не мають право до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту та його зміст. Заповіт зі слів заповідача на його особисте прохання записано вірно, до підписання прочитано вголос та підписано моєю рукою (підпис) ОСОБА_6 . Свідки (підпис) ОСОБА_7 , (підпис) ОСОБА_8 . Цей заповіт посвідчений мною, Шиман Н.Л. державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори. Заповіт записаний мною нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_9 . У зв`язку з похилим віком та слабкістю рук заповідача, за її дорученням, у її та моїй, нотаріуса, присутності текст заповіту підписано ОСОБА_6 . Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Особи заповідача та свідків встановлені, дієздатність їх перевірено. Особу ОСОБА_6 , яка підписала заповіт у моїй присутності встановлено, справжність її підпису та дієздатність перевірено. Заповіт посвідчено о 11:30 год. з виїздом за адресою с. Захарівка, Новотроїцького району Херсонської області. Зареєстровано в реєстрі за № 837, стягнуто державного мита – 85 коп. Державний нотаріус (підпис, печатка) Н.Л. Шиман».

У судовому засіданні за клопотання сторони позивача були допитані свідки, які надали наступні покази.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала суду, що працювала медсестрою у пологовому відділенні Нововоронцовської ЦРЛ разом із сином померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 . У 2021 році її запрошували додому ОСОБА_11 та ОСОБА_4 для того, щоб поставити капельницю для введення ліків за призначенням ОСОБА_3 , яка проживала у сина ОСОБА_12 . За процедури розраховувалися ОСОБА_13 і ОСОБА_12 . Під час медичної процедури поряд стояли ОСОБА_13 і ОСОБА_12 і слідкували за нею, бабуся не могла зайвого слова сказати. Однак як була сама жалілася на життя, казала, що її ображають, була пригніченою. ОСОБА_3 була охайною людиною, слідкувала за собою. Звернула увагу, що у будинку було занадто чисто. Ще раз побачила ОСОБА_3 через 11 місяців у лікарні в Нововоронцовці, вигляд у неї був жахливий, вона була вся в гематомах, руки тіло, голова, без свідомості, зі слідами випорожнень на одязі. Всі медпрацівники були шоковані. Її син ОСОБА_12 ходив по лікарні і казав про себе «Що він наробив». Вони зверталися до правоохоронних органів щодо побиття ОСОБА_3 , проте ОСОБА_12 помер і на сьогодні нічого не вирішено. Про події 2018 року та написання заповіту ОСОБА_3 на ім`я свого сина ОСОБА_12 їй нічого не відомо. Про стан її здоров`я у 2018 році їй також не відомо. Коли бачила ОСОБА_3 у 2021 році, вона вела себе адекватно, розумно розмірковувала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала суду, що працює процедурною медсестрою Нововоронцовської ЦРЛ. Про укладений у 2018 році ОСОБА_3 заповіт їй нічого не відомо. ОСОБА_3 бачила у лікарні у травні 2022 році. Вона потрапила із струсом головного мозку, рубаною раною. Потім ОСОБА_3 була у лікарні в серпні 2022 року з гіпертонічною хворобою, а ІНФОРМАЦІЯ_1 поступила вся побита і без свідомості та невдовзі померла. У травні 2022 року поступила спочатку у важкому стані, потім почала ходити, спілкуватися. Розказала, що боїться сина, він її б`є. Спочатку вмовили її подати заяву до поліції, але коли її син ОСОБА_12 з`явився у лікарні, відмовилася. ОСОБА_3 сама без сторонньої допомоги їла у лікарні, самостійно доглядала за собою, спілкувалась, проблем з руками чи із зором у неї не було.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала суду, що працює медсестрою у приймальному відділенні Нововоронцовської ЦРЛ, працювала із сином померлої ОСОБА_3 – ОСОБА_5 лікарем-акушером. ОСОБА_3 бачила у лікарні у травні 2022 році, вона поступила із раною на голові, гематомами, була налякана. Документів у неї із собою не було, сказала, що документів їй не дають. Вони її прокапали ліками, їй стало значно краще. Як була у лікарні вона писала сама, розгадувала кросворди, добре бачила. В другий раз ОСОБА_3 потрапила до лікарні 23.11.2022 року без свідомості із множинними гематомами по всьому тілу, ребра були зламані, голова повністю була в гематомах. Разом із нею на автомобілі «швидкої» був син ОСОБА_12 , він трусився, казав, що він її вбив. Від нього було чутно запах алкоголю. Потім ОСОБА_3 , померла. Про написання заповіту у 2018 році їй нічого не відомо.

Такі саме покази щодо стану ОСОБА_3 під час перебування у лікарні надала у судовому засіданні і свідок ОСОБА_16 , яка працювала у буфеті Нововоронцовської ЦРЛ та свідок ОСОБА_17 , яка працювала молодшою медсестрою терапевтичного відділення Нововоронцовської ЦРЛ.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала суду, що працює медсестрою Нововоронцовської ЦРЛ, позивачка є її донькою, а померла ОСОБА_3 була матір`ю її чоловіка. Із ОСОБА_3 у неї були теплі відносини, вони разом із донькою приїжджали до неї додому у ОСОБА_19 , допомагали по домогосподарству. ОСОБА_3 була «живчиком», вела активний спосіб життя, тримала свійських тварин. Вони із донькою приїжджали до неї 2-3 рази на рік, приїжджали на дні народження. ОСОБА_3 сама готувала їжу, скубла качок, замішувала тісто, ніколи не скаржилася ні на проблеми з руками, ні на поганий зір. Про заповіт ніколи нічого не казала, говорила, що хоче все поділити порівну між своїми дітьми. У 2021 році ОСОБА_3 після смерті свого чоловіка захотіла переїхати жити до сина ОСОБА_12 у селище Нововоронцовка. Запитувала про бабусю у ОСОБА_12 і його дружини ОСОБА_20 , вони казали, що все добре. Сама ОСОБА_3 скаржилася на сина ОСОБА_12 . У травні 2022 року ОСОБА_3 потрапила до лікарні із забійними ранами голови, а у листопаді цього ж року потрапила до лікарні без свідомості із множинними травмами по всьому тілу. Через день вона померла. Її сина ОСОБА_12 забрала поліція. Поховання ОСОБА_3 організовувала вона самостійно. Коли проживала у сина, ОСОБА_3 не просила її забрати до себе. Так вона і не змогла б це зробити, оскільки працювала медсестрою у лікарні, а під час активних бойових дій на території району кожного дня лікарня приймала декілька сотень поранених. Про існування заповіту дізналась тільки після відкриття спадщини.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка позивачка - ОСОБА_1 , показала суду, що вона є онукою померлої ОСОБА_3 . Вона мала з бабусею теплі стосунки, у дитинстві на літо її відвозили до неї. Вона вела домогосподарство, в`язала, вчила її рахувати, готувала їжу. Провідували її і у 2018 році як їхали з мамою на море. Їздили до бабусі і на ювілей. Вона була в нормальному стані, сама все організовувала, готувала, скубла качок, разом робили ковбасу, пекла хліб. Після смерті дідуся ОСОБА_3 захотіла переїхати жити до селища Нововоронцовка до сина ОСОБА_12 . Як спілкувалася з бабусею вона часто скаржилася на сина, що він зловживає алкогольними напоями, ображає її. Бабуся завжди була позитивна, ніколи раніше не відвідувала лікарню. Проблем із зором у неї не було, звідки в заповіті зазначено про слабкість рук, їй не зрозуміло. Руки вона також ніколи не лікувала. ОСОБА_3 говорила, що хоче поділити все майно між дітьми. Бачила жахливі фотографії побитої бабусі у лікарні, вона була вся побита, ребра зламані. Щодо цього факту зверталася до поліції, кримінальне провадження ще триває. Оскільки бабуся скаржилася на сина ОСОБА_12 , вона просила її переїхати від нього, а ОСОБА_3 відмовлялася, говорила, що це її син і вони все самі вирішать.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні правосуддя (ст. 5 ЦПК) суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Згідно із ст. 1234 ЦК право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 1.6, 1.7., 1.8, 1.11 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. Заповіт особисто підписує заповідач. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Тобто Цивільним кодексом України та Порядком № 296/5 встановлені вимоги щодо посвідчення заповіту при свідках у разі, якщо заповідач через фізичні вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може сам прочитати або власноручно підписати заповіт.

Ст. 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абз.3 ч.2 ст. 1248 і ст..1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Так, відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Однак у разі невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Право на заповіт може бути здійснене протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першійстатті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормамиглави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю (див.: зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21)).

За загальним правилом, визначеним ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що є одним із основоположних його принципів. За змістом частини третьої зазначеної норми, обов`язок доведення обставин, які мають значення для справи і на які посилається особа як на підставу своїх вимог або заперечень, покладається на кожну із сторін.

Згідно із ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частинах першій-третій ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) зазначено, що «з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності».

Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19 Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

В ході розгляду справи, сторона позивача не надала належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності заповіту. Судом встановлено, що текст заповіту дійсно містить технічні помилки, зокрема, помилково зазначено, що «Заповіт записаний мною нотаріусом, зі слів заповідача ОСОБА_9 », хоча по тексту заповіту зрозуміло, що він записаний зі слів ОСОБА_3 . Згадування у одному місці тексту про особу « ОСОБА_9 » очевидно помилкове. Також фрази у тексті заповіту про те, що «Заповіт зі слів заповідача на його особисте прохання записано вірно, до підписання прочитано вголос та підписано моєю рукою (підпис) ОСОБА_6 » і «Заповіт повністю прочитаний уголос заповідачем до його підписання у присутності запрошених ним свідків» очевидно є калькою від документі із попередніх нотаріальних дій, вчинених нотаріусом. Ці та інші незначні помилки в тексті заповіту не впливають на його дійсність і законність.

Визнання заповіту нікчемними за такими суто формальними підставами призвело б до порушення волі і розпорядження спадкодавця, зробленого за її життя, після її смерті та неможливості доведення нею своєї позиції у зв`язку з смертю.

Відповідно до згаданого Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 нотаріус при здійснення нотаріальної дії із посвідчення заповіту у випадку якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт не повинен вимагати будь-які документи щодо стану здоров`я спадкодавця.

Суду не надано доказів того, що складання заповіту на ОСОБА_4 не було вільним і не відповідало волі заповідача. Тим більше, що заповіт було вчинено ОСОБА_3 у віці майже 80 років, а після смерті чоловіка вона добровільно переїхала жити до свого сина ОСОБА_12 , тобто до особи, на ім`я якого складений заповіт. Про існування будь-яких конфліктів між ОСОБА_3 і її сином ОСОБА_12 у 2018 році при складанні заповіту і до 2021 року сторонам не було відомо. ОСОБА_3 до 2021 року проживала в іншому населеному пункті на значній в межах Херсонської області відстані від селища Нововоронцовка. За таких обставин суд вважає послідовними дії ОСОБА_4 щодо складання у 2018 році заповіту на ім`я свого сина - ОСОБА_21 .

Надана у показах свідків інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_3 у 2018 році при посвідченні заповіту і стану її здоров`я у 2021-2022 роках не підтверджує факт нікчемності заповіту. Викладені твердження ґрунтуються на припущеннях і не спростовують факт того, що при вчиненні заповіту 09.08.2018 року у зв`язку з похилим віком та слабкістю рук у ОСОБА_3 заповіт було підписано за її бажанням іншою особою у присутності двох свідків та нею прочитано. Допитані у судовому засіданні свідки не могли знати з достовірністю про стан здоров`я ОСОБА_3 у 2018 році під час її проживання в с. Захарівка, Новотроїцького району, Херсонської області, навіть за умови, як стверджує позивачка, що вона та її мати відвідували ОСОБА_3 2-3 рази на рік як їздили в сторону моря на відпочинок.

Щодо наведених у показах свідків фактів спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 з боку її сина і спадкоємця ОСОБА_4 у 2022 році та настання її смерті можливо в результаті цих дій і кримінального провадження за фактом цих дій, то викладене може бути підставою для усунена особи від права на спадкування у порядку, передбаченому ст. 1224 ЦК України, а не підставою вважати заповіт нікчемним, який складено у 2018 році.

Також щодо заявленого позивачем способу захисту в частині встановлення нікчемності заповіту, суд зазначає, що у Постанові КЦС ВС від 30 січня2023 року у справі № 472/566/19 вказано, що заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивачка обрала неналежний спосіб захисту. Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд вважав, що заповіт не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним. Апеляційним судом також зазначено, що задоволення позову про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права заявниці, оскільки заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивачка обрала неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні вимог про встановлення нікчемності правочину (заповіту) треба було б відмовити з цих підстав, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення із застосуванням відповідних положень норм матеріального права, що підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Особа, яка вважає свої права порушеними, може пред`явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту, який є ефективним способом захисту. Із таким висновком погодився і Верховний Суд.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам ЦК України щодо форми та порядку посвідчення, його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача, а тому відсутні підстави для його кваліфікації як нікчемного, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

Отже, під час розгляду справи підстав, щодо порушення вимог посвідчення заповіту не встановлено. Суд при вирішенні спору, крім іншого, керувався принципом свободи заповіту.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 263-265, 273 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Виноградова Наталія Миколаївна, державний нотаріус Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Тетяна Володимирівна, державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Херсонської області Шиман Наталія Леонідівна, про встановлення нікчемності заповіту – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 26.06.2026.

СуддяО.В. Гончаренко