Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №523/10355/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10355/26

Номер провадження 3/523/2258/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали, які надійшли ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 23.04.2026 року о 08:56 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно використовував ознаки належності до Національної поліції України, а саме: надрукований знак УПП в Одеській області ДПП «Патруль ОДЕСА», не будучи працівником поліції та не маючи законних підстав на його використання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання 15.06.2026 року не з`явився, про поважність причин неявки до суду не повідомив та з будь-якими клопотаннями чи заявами, в тому числі й про відкладення судового засідання, до суду не звертався.

Зважаючи на вичерпання судом наданих законом повноважень з повідомлення/виклику ОСОБА_1 в судове засідання в порядку ст.277-2 КУпАП, оскільки судом направлялась повістки на адресу проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (відомості про вручення якої до суду не повернулись), суддя дійшов висновку, що подальше відкладення судового розгляду справи є недоцільним і несумісним із завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення, призведе до порушення визначених ст.38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення та до невиправданого витрачання бюджетних коштів в умовах складного для держави часу – воєнного стану.

Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 , до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.184-3 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені необхідні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа в судове засідання не з`явився та станом такого розгляду протягом тривалого періоду часу не цікавився, суддя оцінює таку поведінку вказаної особи, як обрана ним форма реалізації наданих за законом прав та небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції, що у свою чергу сприймається як намагання ухилитись від відповідальності за вчинене, має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами.

Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголосив на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 в разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника та своїм правом на подачу до суду письмових пояснень чи заперечень по справі не скористався, суддя, з урахуванням вимог ч.1 ст.268 КУпАП, вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя доходить наступних висновків.

За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №315761 від 08.05.2026 року, в якому наведені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП та копію протоколу (а.с.1-2);

- роздруківка з фото та анкетними даними ОСОБА_1 (а.с.3);

- повідомлення про запрошення до підрозділу поліції (а.с.4-5);

- скріншот з соціальних мереж ОСОБА_1 (а.с.6-7);

- диск, на якому містяться відеозаписи з соціальних мереж ОСОБА_1 , а також відеозапис складання співробітником УПП в Одеській області протоколу відносно вказаної особи за відсутності вказаної особи, оскільки останній за запрошенням до підрозділу поліції на 04.05.2026 та 08.05.2026 року для складення матеріалів про вчинене адміністративне правопорушення не з`явився (а.с.8).

Частиною 1 ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Основного Закону та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року за №823 «Про однострій поліцейських», в редакції постанови КМУ від 18.12.2019 року №1055, затвердженні опис та зразки предметів однострою поліцейських, серед зразків яких відображені нарукавні знаки органу поліції.

Відповідно до ст.5-1 ЗУ «Про Національну поліцію», ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, відомчі відзнаки, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського. Використання найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, ознак належності до поліції здійснюється виключно поліцією, а в інших випадках - за рішенням керівника поліції. Використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та громадськими об`єднаннями, а так само фізичними особами ознак належності, найменування поліції або похідних від нього, у тому числі викладених іноземною мовою, на одязі, транспортних засобах, будівлях, бланках документів, у найменуванні з порушенням вимог частини другої цієї статті забороняється і має наслідком відповідальність відповідно до закону.

Частиною 1 ст.184-3 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає за незаконне використання фізичною особою ознак належності до Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України за відсутності ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, або незаконне використання фізичною особою на транспортному засобі найменування Національної поліції України, Бюро економічної безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України чи похідних від них, у тому числі викладених іноземною мовою, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, полягає у незаконному використанні фізичною особою ознак належності до Національної поліції України (форменого одягу, знаків розрізнення, емблем, жетонів тощо) або у незаконному використанні на транспортному засобі найменування «Національна поліція України» чи похідних від нього, у тому числі іноземною мовою, за відсутності ознак кримінального правопорушення.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №315761 від 08.05.2026 року, 23.04.2026 року о 08:56 годині, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно використовував ознаки належності до Національної поліції України, а саме: надрукований знак УПП в Одеській області ДПП «Патруль ОДЕСА», не будучи працівником поліції та не маючи законних підстав на його використання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184-3 КУпАП.

Втім, в означеному протоколі не зазначено про відсутність ознак діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, що є складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що зазначений нарукавний знак є ознакою належності до Національної поліції України, використання якої утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП. Зокрема, у протоколі не зазначено та до матеріалів справи не долучено нормативно-правових актів, інших документів або відомостей, які б підтверджували належність вказаного нарукавного знака до офіційних розпізнавальних знаків Національної поліції України, затверджених Постановою КМУ від 30.09.2015 року за №823.

За відсутності таких доказів суддя позбавлений можливості встановити, що зазначений у протоколі та зображений на відеозаписі нарукавний знак є саме ознакою належності до Національної поліції України у розумінні ст.184-3 КУпАП, а відтак дійти беззаперечного висновку про наявність у діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ГП №315761 зазначено, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення вчинено за адресою: м.Одеса, вул.Владислава Бувалкіна (Генерала Бочарова) 19.

Однак, один з наявних у матеріалах справи відеозаписів здійснюється із салону автомобіля та фіксує особу під час керування транспортним засобом у невстановленому місці. При цьому, відеозапис не містить будь-яких відомостей, які б давали можливість встановити місце його створення чи підтверджували перебування особи саме за вказаною у протоколі адресою, оскільки на відеозаписі відсутні об`єкти, адресні покажчики, геолокаційні дані або інші відомості, які дозволяли б ідентифікувати місце події.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що подія, описана у протоколі, мала місце саме за адресою, зазначеною особою, яка склала протокол.

При цьому, суддею встановлено, що зазначена у протоколі адреса збігається з адресою реєстрації ОСОБА_2 , однак сама по собі ця обставина не може свідчити про місце вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення та не підтверджується іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Наведене додатково свідчить про недоведеність фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України».

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Наведені обставини за своєю сукупністю обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184-3 КУпАП, провина останнього не доведена належними та допустимими доказами, внаслідок чого провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184-3 КУпАП, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу або події адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 184-3, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-284, 289 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.184-3 КУпАП, - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Копію постанови направити для відома ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов