Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №521/5914/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 24 червня 2026 р.

Справа: №521/5914/26

Суддя: Сегеда О. М.

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/5914/26

Пр. №2/521/5174/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.,

при секретарі – Вороні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі – ТОВ «Він Фінанс») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: стягнення 3% річних, посилаючись на те, що 15 липня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі №521/3488/14-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 р. замінено сторону стягувача за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Посилаючись на те, що рішення суду відповідачем не виконано, заборгованість не погашена, позивач вважає, що з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягають стягненню за періоди:

- з 25 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року три проценти річних в сумі 77523,72грн та інфляційні втрати в сумі 510,38 доларів США;

- з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, в сумі 600,93 дол. США;

- з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 689, 83 дол. США.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Представник позивача, діючий на підставі договору про правової допомоги №97 від 03 грудня 2025 року,, в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, разом з позовом надав суду клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлялася судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не сповістив, у встановлений судом строк відзиву на позов не надав.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15 липня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі №521/3488/14-ц, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 р. замінено сторону стягувача за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 липня 2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

25 липня 2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом №1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Предметом даного позову є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Доказів виконання відповідачем судового рішення про стягнення з нього на користь позивача заборгованості матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, разом із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Із матеріалів справи слідує, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 липня 2014 року у справі №521/3488/14-ц стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, заборгованість за кредитним договором в розмірі 20030,86 доларів США, що еквівалентно 181032,90 грн., вирішено питання про судовий збір.

Таким чином, з ухваленням заочного рішення Малиновським районним судом м. Одеси від 15 липня 2014 року, яким стягнуто з відповідача заборгованість за договором №11158647000 від 23 травня 2007 року, зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, тому позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за періоди:

- з 25 лютого 2019 року по 31 грудня 2019 року три проценти річних в сумі 77523,72грн та інфляційні втрати в сумі 510,38 доларів США;

- з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, в сумі 600,93 дол. США;

- з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 689, 83 дол. США.

Загальна сума заборгованості 3% річних становить 1801,14 доларів США, що в перерахунку становить 77521,07 грн.

Отже, позивачем нараховано суми в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України з 25 лютого 2019 року, оскільки рішення суду не виконувалося відповідачем у період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Однак, визначаючи період, за який підлягають стягненню з відповідача суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

При цьому, указане обмеження не пов`язане із поданням заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке є підставою для відмови у задоволенні позову, а лише встановлює певні часові проміжки, за які кредитор має право на стягнення з боржника заборгованості, що пов`язана із невиконанням чи неналежним виконанням зобов`язання.

На підставі викладеного, суми згідно зі ст. 625 ЦК України підлягають сплаті за останні три роки, які передували подачі позову.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача три процентирічних в сумі 1801,14 доларів США за період з 25.02.2019 по 23.02.2022, згідно з наданим розрахунком.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підлягає 3 % річних від простроченої суми, заявленої позивачем, в розмірі 1801,14 доларів США, що в перерахунку становить 77521,07 грн.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Гефест» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., тому дані виплати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст.15,16, 554, 591, 610, 611, 625,1054,1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 223, 259, 264, 268, 273, 280, 284, 354 ЦПК України,

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором №11158647000 від 23 травня 2007 року в розмірі 1801,14 доларів США, що в перерахунку становить 77521 (сімдесят сім тисяч п`ятсот двадцять одну) гривню 07 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25 червня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua