Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №607/7963/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 Справа №607/7963/26 Провадження №2-а/607/265/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Воробель Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Жук Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Баюк Ірина Ігорівна, до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради (вул. Євгена Коновальця, 8, м. Тернопіль) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю:

представника позивача – адвоката Вітіва В.А.,

представника відповідача Дубової М.А.,

встановив:

10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Баюк І.І., звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, у якій просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ТЕ №00221701; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити через відсутність складу правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати.

13.04.2026 вказана позовна заява зареєстрована через канцелярію суду.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує, що згідно з постановою серії ТЕ №00221701, складеною головним інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Дідушком Р.З., 02.04.2026 о 15:32 у режимі фотозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування (ПДР України) транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , вул. Майдан Волі, 4, м. Тернопіль. Відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 (б) Правил дорожнього руху.

Позивач зазначає, що здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де відсутні дорожні знаки 5.42.1 «Місце для стоянки» та 5.43 «Зона стоянки». Водночас, відповідно до підпункту «в» пункту 15.10 ПДР, водій має право здійснювати стоянку легкового автомобіля та мотоцикла на краю тротуару за умови, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Зазначене положення є винятком із загальної заборони, встановленої підпунктом п. 15.10 (б) ПДР. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №749/447/17.

На думку позивача, матеріали фотофіксації підтверджують, що її легковий автомобіль був припаркований на краю тротуару з дотриманням вимог п. 15.10 (в) ПДР. При цьому вимірювання відстані для руху пішоходів відповідач не здійснював.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №750/3679/17, представник позивача зазначає, що транспортний засіб має бути припаркований на краю тротуару, що примикає до проїзної частини, і розташований таким чином, щоб не створювати перешкод для руху пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Отже, «край тротуару» для цілей пп. «в» п. 15.10 ПДР України – це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини. Водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом, стоянка здійснюється на краю тротуару, стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Представник позивача стверджує, що надані фотознімки підтверджують дотримання усіх зазначених вимог, оскільки автомобіль BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , був припаркований на краю тротуару, який примикає до проїзної частини, не створював перешкод для руху пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а самі фотознімки не фіксують того, що транспортний засіб здійснив зупинку або стоянку у зоні дії забороняючого дорожнього знаку. Крім того, позивач вказує, що автомобіль було припарковано на тротуарі, де для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 м, що візуально підтверджується наданими фотознімками.

Проаналізувавши наведені обставини, представник позивача дійшов висновку, що постанова серії ТЕ №00221701 винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Також зазначає, що, окрім самої постанови, жодного доказу, який би підтверджував наявність складу адміністративного правопорушення, не наведено, а в пункті 7 постанови «До постанови додаються» взагалі не зазначено жодного доказу, що підтверджував би факт вчинення правопорушення.

15.04.2026 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви.

24.04.2026 представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

29.04.2026 представник позивача подала клопотання про приєднання доказів та залишення поданого нею клопотання про витребування доказів від 24.04.2026 без розгляду.

04.05.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.05.2026 шляхом поштового відправлення представником відповідача Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Дубовою М.А. подано відзив, який 28.05.2026 зареєстровано через канцелярію суду.

Слід зазначити, що статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Цією статтею передбачено скорочені строки вирішення вищевказаної категорії справи (протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі).

Відтак ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про відкриття провадження в адміністративній справі від 04.05.2026 постановлено, що відповідач вправі подати відзив на позов у строк до судового засідання (тобто до 14.05.2026).

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом установлено, що відповідачем Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради отримано вищевказану ухвалу судді 05.05.2026 о 23:39, а відтак відповідно до вимог ч. 6 ст. 251 КАС України вона вважається врученою 06.05.2026.

Таким чином, згідно з вимогами ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку розпочався з 07.05.2026, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати.

Отже, відповідач відповідно до вимог ч. 5 ст. 162 КАС України мав право подати відзив на позовну заяву до 21.05.2026.

Однак всупереч ч. 5 ст. 162 КАС України відзив на позовну заяву подано до суду поза межами встановленого строку, протягом якого може бути поданий відзив, а саме 26.05.2026. Причин поважності пропуску процесуального строку на подання відзиву відповідач не зазначив, клопотання про поновлення процесуального строку не заявляв, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу на наявними матеріалами.

11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника позивача Баюк І.І., у яких зазначено, що, ознайомившись із відзивом відповідача, позивач заперечує проти його врахування судом як заяви по суті справи. На обґрунтування зазначено, що на момент реєстрації відзиву строк на його подачу минув, а в підсистемі «Електронний суд» відсутні відомості про його надсилання поштою, зокрема не долучено конверта з відміткою про дату надсилання. Крім того, всупереч зазначеному у відзиві, до нього не додано квитанцію про надсилання його позивачу, у зв`язку з чим такий документ не може бути прийнятий судом як відзив.

Також представник позивача зазначає, що не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, оскільки, на його переконання, відповідач неправильно тлумачить положення підпунктів «б» та «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, подаючи їх у взаємозалежності, що суперечить буквальному змісту зазначених положень та практиці Верховного Суду. Представник позивача вказує, що позивач, залишивши легковий автомобіль на краю тротуару із вільним простором для руху пішоходів щонайменше 2 м, діяла відповідно до п.п. «в» п. 15.10 ПДР, який є самостійною правовою підставою для такої стоянки, а тому склад адміністративного правопорушення у її діях відсутній.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить суд відмовити в задоволенні відзиву відповідача, позов задовольнити у повному обсязі, постанову про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ № 00221701 визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача на судові витрати на користь.

У судовому засіданні 22.06.2026 представник позивача Вітів В.А. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, а також у додаткових поясненнях. Звернув увагу на порушення строку, встановленого для подання відзиву.

Представник відповідача Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Дубова М.А. просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив таке:

розгляд справ про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється в порядку статті 279-1 КУпАП.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Згідно з ч. 4 ст. 279-1 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа.

Відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, винесення оскаржуваної постанови без участі позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є порушенням вимог законодавства та не є підставою для скасування цієї постанови.

Згідно з ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Приміткою до зазначеної вище норми передбачено, що режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів.

Статті 279-1 - 279-4 КУпАП не передбачають процесуальних прав та гарантій, визначених у ст. 280 та ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом установлено, що головним спеціалістом-інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Дідушком Р.З. в режимі фотозйомки зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування (ПДР) транспортного засобу BMW, д.н.з. НОМЕР_1 , 02.04.2026 о 15:32, вул. Замкова, 5, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10 (б) ПДР, про що складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серія ТЕ №00221701, яке інспектор з паркування розмістив на лобовому склі транспортного засобу.

Після встановлення відповідальної особи, а саме Новицької І.Г., за якою зареєстрований транспортний засіб марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , головним спеціалістом-інспектором з паркування управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Дідушком Р.З. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ТЕ №00221701 від 27.04.2026, згідно з якою на транспортному засобі марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , 02.04.2026 о 15:32 за адресою: м. Тернопіль, вул. Замкова, 5, здійснено стоянку на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими табличками) (п. 15.10 (б) ПДР), чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

В постанові зазначено технічний прилад, за допомогою якого здійснювалася фотофіксація, та посилання на вебсайт з ідентифікатором доступу для ознайомлення із доказами.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Зазначеному кореспондує пункт 1.3 ПДР, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Як убачається із пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжкам.

Відповідно до положень параграфа 15 ПДР, вимоги щодо зупинки та стоянки транспортних засобів є чітко врегульованими з метою безпечної організації дорожнього руху, захисту прав пішоходів та мінімізації перешкод для інших учасників дорожнього руху.

Згідно з п. 15.1 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Особливі умови для розміщення транспортних засобів на тротуарах встановлені п. 15.6 та п. 15.10 ПДР.

Відповідно до пункту 15.10 (б) ПДР стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).

Факт порушення позивачем п. 15.10 (б) ПДР, а саме стоянка транспортного засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками), підтверджується фотознімками транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, які розміщені на офіційному сайті Тернопільської міської ради за відповідним ідентифікатором з дотриманням вимог ч. 4 ст. 283 КУпАП та які долучені до матеріалів справи.

Фотоматеріали містять дату, час фіксації, адресу та географічні координати місця розташування транспортного засобу. Зокрема, на фотознімках із часовими відмітками 15:27:37, 15:27:40, 15:27:41, 15:32:49, 15:33:38, 15:33:41 зафіксовано один і той самий транспортний засіб марки «BMW», його державний номерний знак НОМЕР_1 , розташування автомобіля відносно дорожніх знаків, елементів дорожньої інфраструктури та нерухомих об`єктів, що дає можливість встановити фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, фотознімки виконані з різних ракурсів, що відповідає вимогам примітки до ст. 14-2 КУпАП щодо здійснення фотофіксації порушення правил зупинки та стоянки.

На окремому фотознімку з часовою відміткою 15:33:16 зафіксовано наявність дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено», а також дорожнього знака 5.42.1 «Місце для стоянки» із табличками 7.3.2 «Напрямок дії» та 7.14 «Платні послуги».

Факт розміщення транспортного засобу саме на тротуарі позивачем не заперечується. Навпаки, у позовній заяві представник позивача прямо зазначає, що автомобіль був залишений на тротуарі, однак вважає такі дії правомірними з огляду на положення підпункту «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху.

Посилання представника позивача на те, що відповідач не здійснював вимірювання ширини проходу для пішоходів, суд відхиляє. Із матеріалів справи вбачається, що адміністративне стягнення накладено за порушення вимог підпункту «б» пункту 15.10 Правил дорожнього руху, а не за недотримання умов, визначених підпунктом «в» цього пункту.

За таких обставин саме по собі нездійснення відповідачем вимірювання ширини проходу для пішоходів не свідчить про незаконність винесеної постанови та не спростовує встановлених матеріалами фотофіксації обставин правопорушення.

Суд також критично оцінює твердження представника позивача про те, що автомобіль було припарковано на тротуарі, де для руху пішоходів залишалося щонайменше 2 м, що візуально підтверджується наданими фотознімками, оскільки суб`єктивна візуальна оцінка представника позивача сама по собі не є належним та достатнім доказом у справі, а п. 15.10 (б) ПДР, який інкримінується позивачу, не зобов`язував відповідача здійснювати вимірювання відстані.

Посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 750/3679/17 та від 06.06.2018 у справі № 749/447/17 не спростовують наведених висновків суду, оскільки правові висновки, викладені у зазначених рішеннях, не можуть застосовуватися без урахування фактичних обставин конкретної справи, оскільки вони були сформульовані за інших установлених судами обставин та не містять висновку про те, що підпункт «в» пункту 15.10 Правил дорожнього руху надає водію безумовне право здійснювати стоянку на будь-якому тротуарі незалежно від вимог дорожніх знаків та організації дорожнього руху.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку про доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність, за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак понесені судові витрати позивачем на оплату судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 242, 244-246, 257, 268, 271, 286 КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Баюк Ірина Ігорівна, до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ: 34334305, вул. Євгена Коновальця, 8, м. Тернопіль) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддяН. П. Воробель