Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №606/1173/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/1173/26 1-кс/606/304/26

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2026 року м. Теребовля

Слідчий суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025240030002429 від 26.03.2025 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України,

підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Бурканів Золотниківської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрованому в АДРЕСА_1 , громадянину України, із середньою освітою, курсанту 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з клопотанням в рамках кримінального провадження № 62025240030002429 від 26.03.2025, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .

Ознайомившись із клопотанням та доданими до нього документами, заслухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.09.2024 відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації.

23.09.2024 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, який триває до теперішнього часу.

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), відповідно до вимог ст. 9, 11, 12, 16, 49, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість солдат ОСОБА_5 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, став на шлях вчинення злочину (кримінального правопорушення) проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

28.09.2024 близько 21 год. 00 хв. у солдата

ОСОБА_5 , який перебував у місці дислокації військової частини НОМЕР_1

( АДРЕСА_2 ) виник умисел на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового ухилення від військової служби.

Надалі, 28.09.2024 близько 21 год. 00 хв. солдат

ОСОБА_5 , порушуючи вимоги вказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ).

У період з 28.09.2024 по 06.04.2026 солдат

ОСОБА_5 перебував поза межами розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та свої службові обов`язки не виконував, проводячи час на власний розсуд.

06.04.2026 ОСОБА_5 прибув до відділення поліції №3

(м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за адресою: м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, 13 Тернопільського району Тернопільської області.

Таким чином, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), всупереч вимогам ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 21 год. 00 хв. 28.09.2024 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та в подальшому, проводячи час на власний розсуд, 06.04.2026 прибув до відділення поліції №3

(м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, що за адресою: Теребовля, вул. Січових Стрільців, 13 Тернопільського району Тернопільської області, чим вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ГУНП в Тернопільській області від 23.09.2025 № 347 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_7 призначено на посаду поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, яку він займає на даний час.

Відповідно до розрахунку сил та засобів ВП №3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, задіяних для оповіщення, виявлення та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1 КУпАП та осіб, які самовільно залишили військові частини (СЗЧ) на 06.04.2026 лейтенант поліції ОСОБА_7 заступив на службу у складі мобільного патруля у складі із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 .

06.04.2026 близько 08 год. 40 хв. лейтенантом поліції ОСОБА_7 у складі групи із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час патрулювання в с. Золотники Тернопільського району Тернопільської області згідно із п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» з метою перевірки документів зупинено ОСОБА_5 . Під час перевірки ОСОБА_5 встановлено що відповідно до бази даних ІПНП «Призовник» він перебуває у розшуку як «СЗЧ», «Дезертир», який самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку із цим ОСОБА_5 запропоновано проїхати до ВП №3 (м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області для подальшої передачі його уповноваженим особам ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після цього, 06.04.2026 близько 09 год. 05 хв. у ОСОБА_5 , який, перебуваючи в салоні службового автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 , виник злочинний умисел, спрямований на пропозицію надання неправомірної вигоди поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 за невчинення вказаним працівником правоохоронного органу як службовою особою дій щодо повідомлення уповноважених осіб про виявлення особи, що перебуває в розшуку та подальшої передачі ОСОБА_5 представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Реалізуючи свій злочинний намір, 06.04.2026 близько 09 год. 05 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в салоні службового автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час руху автомобільною дорогою

Т-09-03 сполученням «Галич – Підгайці – Сатанів» в напрямку від с. Золотники Тернопільського району Тернопільської області до м. Теребовля Тернопільського району Тернопільської області, маючи намір уникнути повернення на службу до лав ЗСУ, незважаючи на неодноразове попередження працівника поліції про кримінальну відповідальність за пропозицію надати неправомірну вигоду, пропонував поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 , який є службовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі функції в частині прийняття рішень, що мають юридичне значення та тягнуть за собою юридичні наслідки, неправомірну вигоду в сумі 6 000 доларів США за невчинення вказаним працівником правоохоронного органу, як службовою особою, дій щодо повідомлення уповноважених осіб про виявлення особи, що перебуває в розшуку та подальшої передачі ОСОБА_5 представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В подальшому, після відмови поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 від пропозиції ОСОБА_5 в наданні йому неправомірної вигоди, про вказаний факт здійснено повідомлення на лінію «102», а ОСОБА_5 супроводжено до відділення поліції №3(м.Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП у Тернопільській області.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України - пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

23.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України.

23.06.2026 о 09 год. 40 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

доповіддю про факт самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 (без зброї) військовослужбовцем призваним по мобілізації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) ОК « ІНФОРМАЦІЯ_5 » солдатом ОСОБА_5 № 3011 від 28 вересня 2024 року;

актом службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем призваним по мобілізації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) ОК « ІНФОРМАЦІЯ_5 » солдатом ОСОБА_5 (із додатками до нього);

протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , від 17.04.2026, ОСОБА_11 від 02.04.2026;

поясненнями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ;

письмовим поясненням ОСОБА_5 від 06.04.2026, у якому він пояснив, що, будучи військовослужбовцем, призваним на військову службу за мобілізацією, вчинив самовільне залишення військової частини, а також, перебуваючи в розшуку, під час затримання з метою доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 пропонував працівнику поліції неправомірну вигоду в сумі 2 000 доларів США;

протоколом огляду від 23.06.2026, під час якого було здійснено перегляд відеозапису DVD-R диску з файлами під назвами: «export-5x5b0.mp4», «export-phtl4.mp4» з яких встановлено факт пропозиції надання неправомірної вигоди зі сторони ОСОБА_5 поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №3 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_7 . В ході огляду відеозаписів встановлено розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , під час якої останній пропонує працівнику поліції неправомірну вигоду в сумі 6 000 доларів США за неповідомлення уповноважених осіб про виявлення особи, що перебуває в розшуку та передачі представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

наказом № 8631 від 17.10.2024 командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування;

медичною характеристикою ОСОБА_5 , виданою т.в.о. начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_13 ;

службовою характеристикою курсанта зведеної навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 ;

військовим квитком ОСОБА_5 серії НОМЕР_2 ;

копією електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_5 ;

довідкою виконкому Золотниківської сільської ради № 37 від 07.04.2026 щодо місця реєстрації, проживання та складу сім`ї ОСОБА_5 ;

повідомленням про підозру у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 23.06.2026;

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_5 від 23.06.2026;

протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 23.06.2026 та іншими доказами в сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бєлозоров проти росії та України", визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».

Старший слідчий СВ ВП №3 ОСОБА_4 зазначає, що із урахуванням здобутих в ході досудового розслідування даних, особи підозрюваного, в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної його поведінки та виконання ним процесуальних рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоює забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України ризиків, а саме:

1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_5 усвідомлює негативні юридичні наслідки за вчинене ним діяння, які можуть полягати у засудженні його до покарання, відбування якого здійснюється в умовах ізоляції від суспільства.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

2)незаконно впливати на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується характером вчиненого злочину ОСОБА_5 , а саме відносно свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення злочину. ОСОБА_5 , перебуваючи у статусі підозрюваного, може активно впливати на свідків, оскільки свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надавалися ними на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно з якими суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них;

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 зможе ухилятися від явки до слідчого/суду для участі у проведенні слідчих/процесуальних дій у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження щодо нього, враховуючи обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення;

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування належним чином підтверджено у клопотанні та доведено в судовому засіданні прокурором наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та є усі підстави для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу згідно із вимогами ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбаченого законом випадках за встановленою процедурою. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею оцінюються критично, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження та встановленими обставинами. Зокрема, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тяжкістю інкримінованих злочинів, способом їх вчинення та даними про поведінку підозрюваного, який тривалий час перебував поза межами військової частини. Ризик незаконного впливу на свідків підтверджується характером інкримінованого діяння та колом осіб, яким відомі обставини кримінального правопорушення, що об`єктивно не виключає можливості такого впливу на стадії досудового розслідування та судового розгляду.

Посилання сторони захисту на відсутність доведеності ризиків є необґрунтованими, оскільки на цій стадії кримінального провадження від слідчого судді не вимагається встановлення вини особи, а лише наявність обґрунтованої підозри та достатніх даних, що свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Наявні у провадженні докази у своїй сукупності свідчать про наявність таких ризиків та необхідність застосування запобіжного заходу.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_5 .

Також суд відкидає твердження захисника підозрюваного щодо необгрунтованості підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.1 ст.369 КК України, про яку повідомлено ОСОБА_5 , відсутності суб"єктивної сторони складів злочинів, оскільки доказами, які зібрані органом досудового розслідування на час розгляду клопотання, підтверджуються обставини вчинення ним вказаних складів злочинів.

Обставин, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_5 , під вартою не встановлено.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, наявність перелічених ризиків, суд вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також для запобігання вищевказаних ризиків.

З врахуванням наведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та виконання ним процесуальних обов`язків, ухилення від органу досудового розслідування/суду, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, однак не вбачає підстав для застосування положень ч. 4 ст. 183 КПК України та визначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, тому із урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майнового та сімейного стану, а також вимог ст. 182, 183 КПК України, вважає за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. 00 коп., що буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176-179, 183, 184, 194 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 3 (м. Теребовля) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025240030002429 від 26.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бурканів Золотниківської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, курсанта 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 шістдесят діб до 21 серпня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- уникати спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Датою закінчення дії ухвали вважати 23 год. 59 хв. 21 серпня 2026 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 26 червня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1