Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №501/1453/24 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 25.06.2026

Справа № 501/1453/24

2/501/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 09.04.2024 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 , стягнути з останнього на користь Товариства заборгованість за договором № 200494194 від 02.04.2016 у загальному розмірі 80019,06 грн., яка складається з суми заборгованості – 53 110,75 грн., суми інфляційних втрат – 22 120,65 грн., суми 3% - 4 787,66 грн., а також судовий збір та витрати на професійну правову допомогу (т.1 а.с.1-9).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 02.04.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_2 укладено угоду № 2200494194 щодо кредитування, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в розмірі 19999 грн. з встановленим строком користування з 02.04.2016 по 02.04.2019.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020.

Згідно розрахунку з 27.03.2021 по 27.03.2024, станом на 27.03.2024 загальний розмір заборгованості за вказаним Кредитним договором становить 53110,75 грн., з яких 18511,19 грн. – заборгованість за кредитом, 34599,56 грн – заборгованість за відсотками, сума інфляційних втрат – 22 120,65 грн., сума 3% - 4 787,66 грн.

01.08.2025 від відповідача до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення, в якій сторона відповідача посилалась на відсутність обгрунтованого розрахунку, а також те, що ОСОБА_1 повністю розрахувався за вказаний вище кредит, на підтвердження чого надав лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» від 27.04.2018 р. (т.2. а.с.26-27).

05.11.2025 від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка М.Е. надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в який сторона позивача зазначила, що ТОВ «Діджи Фінанс» є єдиним належним кредитором за кредитним договором №2004941194 від 02.04.2016, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторинку від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» вважає, що відповідачем не були виконані належним чином зобов`язання з повернення суми боргу за договором №2004941194 від 02.04.2016, оскільки ТОВ «ФК» Фагор» не набув статусу нового кредитора за кредитним договором. Загальна заборгованість відповідача розрахована станом на дату укладення договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс», та зафіксована в додатку до договору – реєстрі кредитних договорів в сумі 53110,75 грн.

Окрім того, відповідно до ст.625 ЦК України нараховано штрафні санкції та здійснено розрахунок за допомогою офіційного сервісу. На думку, сторони позивача ОСОБА_1 має право вимагати у ТОВ «К «Фагор» повернення виконаного зобов`язання (т.2 а.с.57-63).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 09.04.2024 справа розподілена для розгляду судді Смирнову В.В. (т.1 а.с.281).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 30.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.1 а.с.283).

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одесьлкої області від 20.02.2025 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанси» заборгованість за кредитним договором №200494194 від 02.04.2016 у розмірі 80019,06 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. (т.2 а.с.17-18).

01.08.2025 від відповідача до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення (т.2 а.с.26-27).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 01.08.2025 справа розподілена для розгляду судді Смирнову В.В. (т.2 а.с.42).

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 04.08.2025 заяву про перегляд заочного рішення прийнято до провадження (т.2 а.с.43).

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 25.09.2025 заяву про перегляд заочного рішення задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.02.2025 скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.2 а.с.49).

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, розпорядженням в.о.керівника апарату №268 від 12.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ (а.с.90).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 12.02.2026 справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.91).

Ухвалою судді Чорноморського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 13.02.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження (т.2 а.с.92).

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 20.02.2026 у задоволенні клопотання представника ТОВ «Діджи Фінанс» про проведення судового засідання у режимі відео конференції з використанням власних технічних засобів відмовлено (т.2 а.с.101).

24.02.2026 від представника позивача Романенка М.Е. надійшла заява про розгляд справи без його участі (т.2 а.с.107).

Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях сторін, їх викликів (повідомлень) в судові засідання.

Відповідач та його представник були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Сторони по справі до суду не з`явилися, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Розгляд справи здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 30.05.2024 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що згідно із заявою №200494194 ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Банк «Михайлівський» кредитний договір № 200494194 на суму 19999,00 грн строком на 1095 днів з 02.04.2016 по 02.04.2019 (т.1 а.с.66-67).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 №1905, а саме: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 №1 та №2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.

Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 №1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товаристу з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторинг у від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2. Визнано відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і №2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ДІджи Фінанс», оскільки встановив, що ТОВ «ФК «Плеяда» не набуло права вимоги за договором факторингу № 1905, відповідно, таке право і не набуло відступлено ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу № 1 від 20.05.2016, у зв`язку з чим останній визнано недійсним (т.1 а.с.23-47).

Копією постанови про закінчення виконавчого провадження №66491947 від 17.01.2023 підтверджується фактичне у повному обсязі виконання наказу №910/11298/16, виданого 12.07.2021, про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2 (т.1 а.с.19).

Відповідно до копії договору про відступлення прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 ПАТ «Банк Михайлівський» відступив ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги Банку до позичальників за кредитними договорами згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (т.1 а.с.53-56).

Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» від 27.04.2018 станом на 27.04.2018 заборгованість за договором №200494194 від 02.04.2016 погашено в повному обсязі та Договір закритий (т.2 а.с.30).

ІV. Оцінка Суду.

Між сторонами виникли правовідносини з питань виконання договору споживчого банківського кредитування. Ці правовідносини регулюються нормами ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність» і «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ст. ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту виписки ПАТ «Банк Михайлівський» щодо рахунку НОМЕР_1 за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 судом встановлено, що банк надав ОСОБА_1 кредитну лінію та надав можливість розпоряджатись кредитними коштами, а ОСОБА_1 користувався наданими кредитними коштами та погашав кредит згідно договору №200494194 від 02.04.2016 (т.1 а. с.81-280).

Відповідного до долученого стороною позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, станом на 20.07.2020 борг склав 53110,75 грн., в тому числі: основний борг за кредитом: 18511,19 грн., заборгованість за відсотками – 34599,56 грн., інфляційні витрати з квітня 2021 року по лютий 2024 року склали 22120,65 грн., 3% річних з 27.03.2021 по 27.03.2024 – 4787,66 грн. (т.1 а.с.15-17).

Між тим, відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, посилається на довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор», згідно якої станом на 27.04.2018 заборгованість за договором №200494194 від 02.04.2016 погашено в повному обсязі та Договір закритий.

Суд вважає, що довідка ТОВ «ФК «Фагор» про підтвердження відсутності заборгованості за договором є належним письмовим доказом погашення боргу відповідно до ст.545 Цивільного кодексу України (ЦК України). Вона офіційно засвідчує, що зобов`язання перед фінансовою установою відповідачем виконано.

Виходячи зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2023 у справі № 910/11298/16, станом на 27.04.2018 діяв договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», який в подальшому був визнаний судом недійсним.

В свою чергу, суд вважає, що у разі визнання договору відступлення недійсним, усі розрахунки (повернення сплачених за таким договором коштів) відбуваються виключно між первісним та новим кредитором. Боржник у цих правовідносинах не є стороною і не зобов`язаний двічі сплачувати борг.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.

Що стосується доводів позивача щодо поновлення строку позовної давності з даним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Разом з цим, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Для того, щоб зробити висновок про те, що позовна давність спливла, необхідно встановити чи належало позивачу суб`єктивне право, про захист якого він просить, чи воно порушувалося відповідачем, і якщо так, то з якого моменту про це дізналася або повинна була дізнатися особа, чи не зупинявся або не переривався строк давності, і нарешті, чи не було поважних причин його пропущення.

Якщо в результаті дослідження доказів у судовому засіданні буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв`язку із закінченням строку позовної давності, а при визнанні причин пропущення такого строку поважними, порушене право має бути захищене.

Якщо ж буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме із цих підстав, а не через пропущення строку позовної давності.

Зважаючи на те, що судом встановлено безпідставність позовних вимог, підстави застосування наслідків спливу позовної давності у спірних правовідносинах, відсутні.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко