Рішення від 18 червня 2026 р. у справі №946/3047/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/3047/26

Провадження № 2/946/3406/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, яким просили:

- визначити, що частки співвласників земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318 є пропорційними часткам у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складають: ОСОБА_5 – 37/44 частин, ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) – 7/44 частин;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 21/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318;

- визнати за ОСОБА_2 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 4/11 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку із тим, що у Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759810 виданому Ізмаїльською міською радою 12.11.2009, не визначена частка нерухомого майна, що належить спадкодавцю.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, яким просила визнати за нею право власності на 7/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивачів надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити, а також не заперечують щодо задоволення зустрічних позовних вимог.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою первісні позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення, зустрічні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

В судове засідання відповідач за первісним позовом та за зустрічним позовом ОСОБА_3 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою первісні позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення та наполягає на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318, на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759810 виданого Ізмаїльською міською радою 12.11.2009, в якому частки співвласників не визначені.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.05.2024 року виданого Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина, до якої входить вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до заповіту від 16 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 846, ОСОБА_5 , належні їй 4/11 частки житлового будинку з господарськими будівлями, надвірними спорудами та присадибною земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; всю належну їй частку земельної ділянки, що розташована в місті Ізмаїлі Одеської області та надана для ведення садівництва, кадастровий номер: 5110600000:01:009:0307, заповіла своїй дочці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; все інше майно, де б воно не знаходилось і із чого б воно не складалось і взагалі все, на що за законом на день смерті вона буде мати право, заповіла своєму онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст. 1241 ЦК України, осіб які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було з`ясовано судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , що підтверджено записом в будинковій книзі будинку АДРЕСА_1 , тому вважаються такими, що фактично прийняли спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Судом встановлено, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0514 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318, належить її власникам на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 759810 виданого Ізмаїльською міською радою 12.11.2009, в якому частки співвласників не визначені.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Частиною 2 ст. 89 ЗК України передбачено, що земельні ділянки співвласників жилого будинку перебувають у спільній сумісній власності.

На підставі частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Враховуючи, що житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 , який належало 37/44 частин будинку та ОСОБА_4 (до ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_3 ), який належить 7/44 частин будинку, виходячи з положень ст. 89, 120 ЗК України, кожен зі співвласників житлового будинку має право на відповідну частку у праві власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0514 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318, яка є пропорційною частці у праві спільної часткової власності на будинок, то суд вважає за необхідне задовольнити первісний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно та визнати за ОСОБА_1 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 21/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318, а також визнати за ОСОБА_2 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 4/11 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Також, як було з`ясовано судом, на підставі договору дарування частки житлового будинку від 17.12.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який був посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Арнаут О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2689, ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 належні їй 7/44 часток житлового будинку з надвірними спорудами і господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.6. договору дарування частки житлового будинку від 17.12.2013 року, Дарувальник ( ОСОБА_3 ) доводить до відома, що земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 ним не приватизована, заяву про приватизацію земельної ділянки він не подарував, а Обдаровувана ( ОСОБА_4 ) з цим фактом ознайомлена.

Згідно до частини першої статті 120 ЗК України в редакції станом на день укладення договору дарування частки житлового будинку та ст. 377 ЦК України аналогічного змісту, при переході права власності на будівлю і споруду, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про право власності на земельну ділянку суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК Української РСР до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК 435-15, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V 997-16 - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

За позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.05.2020 року у справі №700/670/16-ц та від 12.10.2016 року у справі №6-2225цс16, при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який, хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахст.120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Дана позиція узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16.

Враховуючи те, що при укладенні договору дарування частки житлового будинку від 17.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до ОСОБА_4 перейшло право власності на 7/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318, суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання права власності та визнати за ОСОБА_4 , право власності, на 7/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів за первісним та зустрічним позовом неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно та зустрічних позовних вимог про визнання права власності і права позивачів за первісним та зустрічним позовом такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим задовольняє первісний та зустрічні позови.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , виданий 19.12.2018 року органом 5119, РНОКПП – НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 04.09.2000 року, РНОКПП – НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 04.07.1997 року, РНОКПП – НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 06.03.2015 року, РНОКПП – НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визначити, що частки співвласників земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0,0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318 є пропорційними часткам у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складають: ОСОБА_5 – 37/44 частин, ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) – 7/44 частин.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 21/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0, 0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Визнати за ОСОБА_2 , право власності, у порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 4/11 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0, 0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Зустрічний позов ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 06.03.2015 року, РНОКПП – НОМЕР_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 04.07.1997 року, РНОКПП – НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (паспорт з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , виданий 19.12.2018 року органом 5119, РНОКПП – НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 04.09.2000 року, РНОКПП – НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про визнання права власності – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , право власності на 7/44 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, і господарських будівель, площею 0, 0541 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 5110600000:01:035:0318.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

Суддя: О.О.Бурнусус