Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/7052/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/7052/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорта солдата ОСОБА_1 від 18.02.2026 про продовження військової служби у порядку, встановленому п. 144-6 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р. та звільнення з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров`я на підставі постанови госпітальної військово-лікарською комісією психоневрологічного диспансеру ВМКЦ Західного регіону, оформленою свідоцтвом про хворобу від 04.12.2023 №1049/3;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 продовжити військову службу солдата ОСОБА_1 в порядку, встановленому п. 144-6 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров`я на підставі на підставі постанови госпітальної військово-лікарською комісією психоневрологічного диспансеру ВМКЦ Західного регіону, оформленою свідоцтвом про хворобу від 04.12.2023 №1049/3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Постановою госпітальної військово-лікарської комісії психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону, оформленою свідоцтвом про хворобу від 04.12.2023 №1049/3, його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Разом з тим реалізація зазначеного висновку ВЛК була унеможливлена у зв`язку з наявністю кримінального провадження №42022131610000585, внесеного до ЄРДР 28.12.2022, яке, за твердженням позивача, повторно закрито постановою Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, від 31.07.2025.

Позивач вказує, що 18.02.2026 направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про продовження військової служби відповідно до пункту 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, з подальшим звільненням з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно з даними поштового відстеження, рапорт було вручено представнику військової частини 24.02.2026, однак відповідач його не розглянув та жодного рішення за результатами розгляду не прийняв.

Посилаючись на протиправну бездіяльність відповідача, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 27.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Відзиву на позовну заяву не надходило.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

20.04.2022 позивач був мобілізований до Збройних Сил України, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 .

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу НОМЕР_5 механізованого батальйону.

На момент мобілізації позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення, отриманого 07.06.2017 під час виконання бойових завдань, пов`язаного із захистом Батьківщини. У подальшому позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується витягом з протоколу ВЛК Південного регіону №452, довідками МСЕК, витягом з ЕКОПФО та посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_6 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2024 №2460/ГрУБД позивач у періоди з 04.07.2022 по 06.10.2022 та з 26.08.2022 по 18.09.2022 брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької області.

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач з 26.09.2022 по 30.11.2022 перебував на стаціонарному лікуванні. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4194 від 30.11.2022, виданою військовою частиною НОМЕР_7 , після завершення чергового етапу лікування рекомендовано направлення позивача на подальше стаціонарне лікування до госпіталю у АДРЕСА_3 .

Того ж дня госпітальна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_7 довідкою від 30.11.2022 №1261 визнала позивача обмежено придатним до військової служби та непридатним до служби у частинах (підрозділах) тилового забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, установах, організаціях і навчальних закладах.

Після завершення лікування позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 для оформлення направлення на подальше лікування, однак в подальшому він самостійно вибув для продовження лікування.

28.12.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42022131610000585 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2023 за №338, виданим на підставі пункту 15 розділу ІІ наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади, призупинено йому проходження військової служби, обчислення вислуги років для призначення пенсії та у військовому званні, припинено виплату грошового забезпечення, продовольче та речове забезпечення, а також виключено зі списків особового складу військової частини.

Після проходження лікування постановою госпітальної військово-лікарської комісії психоневрологічного диспансеру Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, оформленою свідоцтвом про хворобу від 04.12.2023 №1049/3, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та встановлено потребу в одному супроводжуючому.

Постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську від 06.05.2024 кримінальне провадження №42022131610000585 було закрито. У подальшому ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.10.2024 у справі №932/8985/24 зазначену постанову скасовано, а досудове розслідування поновлено.

За результатами повторного досудового розслідування постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську від 31.07.2025 кримінальне провадження №42022131610000585 повторно закрито. Листом Офісу Генерального прокурора від 02.03.2026 №11/2/1-р позивача повідомлено, що вказане кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

З метою реалізації постанови ВЛК від 04.12.2023 №1049/3 представник позивача звернувся до Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України. За результатами розгляду звернення до військової частини НОМЕР_1 направлено доручення щодо розгляду питання про можливість поновлення позивача на військовій службі та здійснення процедури його звільнення за станом здоров`я.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2026 №1645/1/198 повідомлено, що позивача виключено зі списків особового складу військової частини, а тому у командування відсутні повноваження щодо прийняття кадрових рішень стосовно нього.

18.02.2026 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про продовження військової служби відповідно до пункту 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, з подальшим звільненням з військової служби за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу від 04.12.2023 №1049/3.

Відповіді на вказаний рапорт позивач не отримав, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, визначено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписами ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на час розгляду справи.

У відповідності до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є видом військової служби.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положеннями пп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Приписами ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений в Положенні про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.

В розділі І Положення №1153/2008 зазначено, що початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).

Згідно з п.12 розділу І Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (абз 1). Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України (абз 2). Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України (абз 4).

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 Положення №1153/2008.

Так, в підпункті 2 цього пункту зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами – звільнення здійснюється командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до п.229 Положення №1153/2008 за наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

В пункті 233 Положення №1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153, визначено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009.

В розділі XII Інструкції №170 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення (п.12.1).

В п.14.28 розділу XIV Інструкції №170 зазначено, що документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

За пунктом 3 додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за станом здоров`я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця (крім випадку звільнення військовослужбовця за рішенням командування військової частини); висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2024 року за № 1925/43270, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за №1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту "б" пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п. 2 ч. 4 ст.26 Закону № 2232-XII за станом здоров`я, зокрема при наявності інвалідності, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

При цьому, перебування особи у статусі «самовільного залишення військової частини» не є перешкодою для прийняття рішення про звільнення з військової служби за умови, що до такого військовослужбовця не застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою.

Так, згідно з абз.1 п.144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

При цьому, військовослужбовцям, які під час дії воєнного стану самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань, період з дня самовільного залишення військової частини (місця проходження військової служби) або вчинення дезертирства до дня повернення до виконання військового обов`язку не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. Таким військовослужбовцям упродовж цього періоду виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення на них пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством для військовослужбовців, не здійснюються. Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Разом з тим, ні норми Закону №2232-ХІІ, ні норми Положення №1153/2008 не містять заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з пп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ у разі перебування військовослужбовця в статусі СЗЧ.

Фактично норми ст.24 Закону №2232-ХІІ та п.144-5 Положення №1153/2008 імперативно зобов`язують командира військової частини звільнити військовослужбовця, військову службу якому призупинено та стосовно якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, звільнити з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

При цьому за п.229 Положення №1153/2008, військовослужбовець може бути звільнений з військової служби під час досудового розслідування або судового провадження, якщо до нього не застосовано заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді затримання особи або запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту чи тримання під вартою, з одночасним повідомленням про звільнення відповідних органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином, норми законодавства не містять заборон по звільненню з військової служби військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце проходження служби, при наявності у нього інвалідності, на підставі пп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024.

В п.2 розділу І Порядку №531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

За правилами розділу ІІІ Порядку №531, у паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Наведене дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду - воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на звільнення разом з рапортом не безпосередньому начальнику, а направлення такої поштовим шляхом на адресу військової частини хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для нерозгляду в розумний строк рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби.

Аналогічним чином, певні недоліки у оформленні рапорту та/або у доданих до рапорту документах, не розглядається як підстава для відмови у розгляді рапорту.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 направив командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт від 18.02.2026, разом з свідоцтвом про хворобу госпітальної військово-лікарської комісії психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону від 04.12.2023 №1049/3, копією військового квитка, копією відповіді на адвокатський запит від 13.11.2025 №13-02-30862/25кр; копією довідки про взяття на обліку ВПО від 22.01.2024 №1308-5003098178

Наявність інвалідності наряду з відсутністю у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу є достатньою і самостійною підставою для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я в силу норми пп.«б» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідачем не надано належного обґрунтування причин неприйняття рішення про звільнення позивача з військової служби за його рапортом від 18.02.2026.

При цьому, перебування позивача у СЗЧ, призупинення військової служби та неналежне оформлення ним рапорту або долучених до нього документів, не є тими обставинами, які б унеможливлювали розгляд його рапорту та звільнення його з військової служби з вказаних ним підстав.

Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті рапорту позивача про звільнення за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В даному випадку відповідачем не було розглянуто рапорт позивача від 18.02.2026 по суті, а отже вказаному рапорту не надавалась оцінка командуванням Військової частини НОМЕР_1 .

За викладених обставин, на відповідача в судовому порядку слід покласти обов`язок розглянути по суті в установленому порядку та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту позивача від 18.02.2026 з урахуванням висновків суду.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 продовжити військову службу солдата ОСОБА_1 в порядку, встановленому п. 144-6 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби солдата ОСОБА_1 на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров`я на підставі на підставі постанови госпітальної військово-лікарською комісією психоневрологічного диспансеру ВМКЦ Західного регіону, оформленою свідоцтвом про хворобу від 04.12.2023 №1049/3, суд відмовляє як передчасних.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем фактично не вирішено по суті рапорт позивача від 18.02.2026, не прийнято жодного рішення за результатами розгляду такого.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про продовження військової служби та звільнення позивача з військової служби наразі є передчасними.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 18.02.2026.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 18.02.2026 та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна