Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №380/13661/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Львівсправа № 380/13661/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 264184,54 грн,

ВСТАНОВИВ:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» (відповідач), в якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 264184,54 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за результатами автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності не виконав у 2024 році установлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При середньообліковій чисельності штатних працівників у кількості 19 осіб, норматив складав 1 робоче місце, тоді як фактично жодна особа з інвалідністю працевлаштована не була. За невиконання зазначеного нормативу відповідачу в автоматизованому режимі нараховано адміністративно-господарські санкції відповідно до частини першої статті 20 Закону в сумі 255004,54 грн. Оскільки відповідач самостійно не сплатив суму адміністративно-господарських санкцій у строк до 15 квітня 2025 року, на підставі частини другої статті 20 Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 233, йому нараховано пеню за період з 16 квітня 2025 року по 26 червня 2025 року включно (за 72 дні прострочки) в сумі 9180,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що відповідач у 2024 році не подавав до органів служби зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць за формою № 3-ПН, що свідчить про невжиття ним залежних від нього заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. З огляду на те, що загальна сума заборгованості становить 264184,54 грн і добровільно відповідачем не сплачена, позивач просить суд стягнути її в судовому порядку та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що за звітний 2024 рік ним у повному обсязі та навіть із перевищенням виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При визначеному нормативі у кількості 1 особи (виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників - 19 осіб), на підприємстві відповідача у 2024 році за основним місцем роботи було фактично працевлаштовано 2 особи з інвалідністю. Зокрема, одна з працівниць продовжує безперервні трудові відносини з минулих періодів (з 2021 року), перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною із збереженням місця роботи, а інша - подала заяву про закріплення за нею робочого місця після встановлення їй групи інвалідності у травні 2024 року. Зазначає, що їх працевлаштування підтверджується відповідними наказами, заявами, довідками МСЕК та іншими медичними документами. Щодо доводів позивача про неподання звітності за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», відповідач наголошує, що вказана звітність подається виключно за наявності у роботодавця вакансій та потреби в підборі працівників. Вказує, що оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю був повністю виконаний наявністю діючих працівників, обов`язку подавати форму № 3-ПН у 2024 році у підприємства не виникало. З огляду на повну відсутність у діях підприємства складу господарського правопорушення, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 09 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» належить до суб`єктів господарювання, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформувало та підписало Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, для роботодавця ТОВ «Дитячий центр здоров`я» та надіслало такий Розрахунок в електронний кабінет роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.

Згідно з цим розрахунком:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік: 19 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність: 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю: 1 особа;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу: 255004,54 грн.

Сума пені, яку позивач нарахував відповідачу за несплату самостійно у встановлений строк зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій за період з 16 квітня 2025 року по 26 червня 2025 року включно (із розрахунку 72 днів), становить 9180,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що, на думку позивача, внаслідок невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у нього виникла заборгованість перед позивачем зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 264184,54 грн, яка самостійно не сплачена, тож підлягає стягненню у судовому порядку.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Особам з інвалідністю гарантується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою діяльністю та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, з урахуванням їх індивідуальних програм реабілітації (ч.1 ст.17 Закону № 875-ХІІ).

Частиною 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.2, 4, 14 ст.19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає конкретні та вичерпні положення щодо зарахування виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць.

Враховуючи оновлений правовий інструментарій визначений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-ХІ, постановою Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку та Форми надання Пенсійним Фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» від 10.03.2023 № 14-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 457/39513 та Порядком надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 № 14-1 та наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 № 17, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за № 456/39512, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного Фонду України інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Згідно з ч.15-17 ст.19 Закону № 875-ХІІ, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

У разі зміни до 31 березня показників за попередній рік у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, що впливають на визначену згідно із частиною дванадцятою цієї статті суму адміністративно-господарських санкцій, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю до 10 червня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності формує та надсилає уточнений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону. Зміна показників у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування після 31 березня не призводить до зміни сум адміністративно-господарських санкцій, які визначені у відповідному розрахунку або уточненому розрахунку.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій виконується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, для усіх роботодавців на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (зі змінами), що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю у автоматизованому режимі сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я», відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 19 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб, при нормативі робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Такий документ розміщено в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.

Відповідно до листа Львівського обласного центру зайнятості № 01-7/474-04 від 09.06.2025 протягом 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» звітності № 3-ПН для осіб з інвалідністю не подавало та, відповідно, особи з інвалідністю на вакансії вищезгаданих суб`єктів господарювання з відмовою у працевлаштування з боку роботодавця не було.

Суд встановив з долучених відповідачем доказів, що протягом 2024 року у ТОВ «Дитячий центр здоров`я» за основним місцем праці фактично було працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, а саме:

1) ОСОБА_1 , що підтверджується:

- письмовою заявою про закріплення за нею місця особи з інвалідністю від 21.05.2024;

- повідомленням про результати огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.05.2024 та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 625526 (про встановлення з 15.05.2024 третьої групи інвалідності);

- наказом № 15-1/к від 22.05.2024 про закріплення за нею робочого місця для особи з інвалідністю;

- пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 ;

2) ОСОБА_2 , що підтверджується:

- довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 709744 від 12.09.2014 (про встановлення другої групи інвалідності);

- наказом № 51/к від 25.10.2021 про прийняття на роботу за основним місцем праці медичною сестрою;

- наказом № 6/к від 31.01.2023 про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку терміном до 17.10.2025;

- пенсійним посвідченням (на прізвище Слобода) серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про шлюб.

Відтак суд встановив, що фактична кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю у відповідача становить 2 особи при законодавчо встановленому нормативі - 1 особа.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач протягом 2024 року не подавав до Центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», суд зазначає таке.

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 № 827-22 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520.

Відповідно до п.1.4 розділу І Порядку форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю (1 особа) на підприємстві відповідача був фактично перевищений (працювало 2 особи), відтак у 2024 році не виникало потреби в підборі нових працівників цієї категорії, вакансії не відкривалися, а отже, й обов`язок щодо подання звіту форми № 3-ПН у відповідача був відсутній.

Отже, відповідач сприяв працевлаштуванню осіб з інвалідністю та виконав вимоги законодавства щодо забезпечення прав означених осіб на працевлаштування у повному обсязі.

До того ж, суд наголошує, що в ТОВ «Дитячий центр здоров`я» працювало 2 особи з інвалідністю, що свідчить про працевлаштування більшої кількості осіб з інвалідністю аніж розраховано Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Враховуючи факт працевлаштованості 2 осіб з інвалідністю в 2024 році, у Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю були відсутні законні підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені ТОВ «Дитячий центр здоров`я» за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши наведені учасниками спору аргументи, оцінивши надані докази за правилами ст.ст.72-77, 90 КАС України, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Маланюка, 6, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 13817458) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий центр здоров`я» (вул. Дністерська, 27, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 41195567) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 264184,54 грн - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна