Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/2695/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/2695/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (далі - позивач, ТзОВ «АРМАЛІТАС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.12.2025 № UA209000/2025/900712/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2025 № UA209170/2025/064737, прийняті Львівською митницею.

В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є випадок, коли використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що для здійснення митного оформлення товару подав до митного органу повний пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Окремо наголосив, що сам по собі факт пов`язаності продавця і покупця не є підставою для розгляду заявленої митної вартості як неприйнятної, а можливість декларанта спростувати вплив взаємозв`язку на ціну товару, передбачена частиною п`ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України, є його правом, а не обов`язком; за відсутності з боку митного органу належних письмових обґрунтувань впливу такого взаємозв`язку на ціну митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 23.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 15.12.2025 № 25UA209170108823U5 митна вартість імпортованих товарів не могла бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України. Зазначив, що за результатами опрацювання поданих документів та відомостей з відкритих джерел (державних реєстрів) установлено, що директором ТзОВ «АРМАЛІТАС» є особа, а засновником компанії MB GUOLIS MARKET є особа, які разом є засновниками чотирьох суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим сторони зовнішньоекономічної угоди є пов`язаними між собою у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Стверджував, що з огляду на наявну в митниці інформацію про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами, укладеними між непов`язаними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, є вищою за заявлену декларантом, у відповідача були обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену митну вартість, про що було повідомлено декларанта. Зазначив, що декларант не виконав вимоги частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України, оскільки не надав інформації про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, а також не надав інформації щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статей 62 та 63 Митного кодексу України.

Також відповідач у відзиві покликався на те, що декларація країни відправлення від 11.12.2025 № 25LTLUB000085598J0 заповнена у режимі транзиту та не містить числових даних, що підлягають перевірці; що надана копія SWIFT (платіжної інструкції) № 16 від 24.09.2025 не може бути взята до уваги, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису відповідальної особи платника, а у графі «призначення платежу» зазначено інвойси, які до митного оформлення не подавалися; що з огляду на умови поставки FCA та відомості CMR навантаження товару на транспортний засіб відбувалося коштом покупця, а вартість навантаження до митної вартості не додана; що відповідно до пункту 2.4 контракту експортне митне оформлення здійснюється за рахунок покупця, проте витрати на таке оформлення до митної вартості також не додані. Вважав, що декларантом не підтверджено документально та не піддаються перевірці окремі складові митної вартості, що відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою митною вартістю. У підтвердження своєї позиції покликався на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044, від 12.03.2019 у справах № 826/2313/16 та № 826/1857/16. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» зареєстроване 30.09.2022 за юридичною адресою: Україна, 61052, місто Харків, провулок Сімферопольський, буд. 6, літ. «Д-1», офіс 1, та здійснює господарську діяльність відповідно до установчих документів.

25.11.2022 між компанією MB GUOLIS MARKET (постачальник) та ТзОВ «АРМАЛІТАС» (покупець) укладено Контракт на продаж товару № 2511001 від 25.11.2022; додатковою угодою № 1 від 27.03.2023 текст Контракту викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 1.2 Контракту найменування, кількість та ціна товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що загальна вартість товару в межах цього Контракту на умовах EXW Lithuania становить 400 000 доларів США і складається із суми інвойсів, які є невід`ємною частиною Контракту. Розрахунки за Контрактом здійснюються згідно з умовами, вказаними в інвойсах (пункт 2.3); умови постачання - EXW Lithuania або згідно з умовами, вказаними в інвойсах (пункт 3.1).

З метою митного оформлення товару - «рівниця, виготовлена із скловолокнистих ниток (склоровінг): 1200 tex - 1155 кг, 2400 tex - 11214 кг, 4800 tex - 8476 кг, торговельної марки Shandong Fiberglass, країна виробництва CN, виробник Shandong Fiberglass Group» - декларант через уповноважену особу подав Львівській митниці митну декларацію № 25UA209170108823U5 від 15.12.2025, у якій визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються) у сумі 11 673,20 доларів США, а в графі 45 митної декларації - у сумі 561 442,33 грн.

До митного оформлення разом із вказаною митною декларацією декларант подав, зокрема: пакувальний лист № 0512001/25 від 05.12.2025; рахунок-проформу № 1909001/25 від 19.09.2025; рахунок-фактуру (інвойс) № 0512001/25 від 05.12.2025; автотранспортну накладну (CMR) від 11.12.2025; банківський платіжний документ, що стосується товару, - платіжну інструкцію в іноземній валюті № 16 від 24.09.2025; рахунок на оплату транспортних послуг № 1179 від 11.12.2025; довідку щодо вартості транспортування вантажу від 11.12.2025; Контракт № 2511001 від 25.11.2022; додаткові угоди до нього; договір транспортного експедирування № 2609001/25 від 26.09.2025; коносамент (B/L) № SZ250902309 від 30.09.2025; копію митної декларації країни відправлення № 25LTLUB000085598J0 від 11.12.2025, а також інші документи.

Відповідач 15.12.2025 направив декларанту повідомлення (запит) про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На запит декларант додатково надав розрахунок (калькуляцію) від 11.12.2025, прайс-лист від 08.12.2025, рахунок-фактуру (фрахт) № PS088362 від 09.12.2025, проформу-інвойс № 2411001/25 від 11.05.2025 та повідомив про відсутність можливості надати інші додаткові документи.

За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900712/2 від 15.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/064737. У графі 33 рішення відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу умовам глави 9 Митного кодексу України; що митниця має достатні підстави вважати, що взаємозалежність вплинула на ціну товарів (заявлена митна вартість є нижчою, ніж митна вартість на подібні товари, імпортовані між непов`язаними особами), про що повідомлено декларанта; що декларантом не виконано вимоги частини вісімнадцятої статті 58 Митного кодексу України; а також навів зауваження щодо декларації країни відправлення, платіжної інструкції № 16, складової митної вартості у вигляді плати за навантаження та витрат на експортне митне оформлення. Джерелом для коригування слугувала митна вартість товару «рівниця», оформленого за митною декларацією № UA100250/2025/204068 від 10.11.2025; скоригована митна вартість склала 1,52 доларів США за кілограм. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки, а також на обсяг партії та комерційні рівні відповідач не здійснював.

Сума донарахованих митних платежів за рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900712/2 від 15.12.2025 становить 248139,71 грн.

Позивач із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів і карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам і нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частиною другою статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено цією нормою.

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), - здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари. У частині шостій статті 54 МК України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі якщо покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16, від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17 та від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15.

Щодо ключової підстави оскаржуваного рішення - пов`язаності продавця і покупця та її впливу на ціну товару - суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Згідно з частиною тринадцятою статті 58 МК України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, наведене положення закріплює за декларантом саме право, а не обов`язок. Таке тлумачення цього положення забезпечує його узгодженість із частинами дванадцятою, тринадцятою та чотирнадцятою статті 58 МК України, згідно з якими тягар доведення впливу взаємозв`язку на ціну покладається передусім на митний орган, який зобов`язаний надати декларанту відповідні письмові обґрунтування, і лише за наявності таких обґрунтувань у декларанта виникає можливість реалізувати своє право на відповідь та спростування.

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 380/6459/20, аналізуючи практику застосування зазначених норм, виснував, що покликання митного органу на постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справах № 826/2313/16 та № 826/1857/16 (на які покликається відповідач і у цій справі) є безпідставним, оскільки за наслідками нового розгляду справи № 826/2313/16 рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову Верховний Суд постановою від 26.11.2020 залишив без змін, вказавши, що частина п`ятнадцята статті 58 МК України закріплює за декларантом право, а не обов`язок доводити відсутність впливу взаємозв`язку на ціну; а у справі № 826/1857/16 касаційну скаргу митниці ухвалою Верховного Суду від 11.11.2020 повернуто заявникові. Аналогічний правовий висновок про те, що сам по собі факт пов`язаності продавця і покупця не може бути підставою для розгляду задекларованої вартості товару як неприйнятної, а для висновку про вплив такої обставини на ціну товару митний орган повинен надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце, викладено й у постанові Верховного Суду від 25.08.2023 у справі № 826/3098/16, а також у постановах від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а, від 25.05.2021 у справі № 200/7957/20-а, від 11.11.2021 у справі № 200/6403/20-а, від 27.01.2022 у справі № 200/6413/20-а та від 28.04.2023 у справі № 200/9362/20-а, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.

Застосовуючи наведені правові позиції до встановлених обставин справи, суд виходить із того, що митний орган, констатувавши пов`язаність сторін зовнішньоекономічної угоди, обмежився загальним посиланням на наявну в нього інформацію про те, що митна вартість товарів зі схожими характеристиками, імпортованих за контрактами між непов`язаними суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, є вищою за заявлену декларантом. Проте ані в повідомленні декларанту, ані в оскаржуваному рішенні відповідач не навів конкретних джерел такої цінової інформації, не зазначив, за якими саме операціями, з якими товарами, на яких умовах поставки та в які періоди така вартість порівнювалася, і не виклав предметних письмових обґрунтувань того, в який спосіб саме встановлений взаємозв`язок вплинув на ціну оцінюваних товарів. Натомість декларація загального характеру про те, що «взаємозалежність вплинула на ціну товарів», без наведення відповідних доказів і розрахунків, не є тим письмовим обґрунтуванням впливу взаємозв`язку на ціну, якого вимагають частини дванадцята - чотирнадцята статті 58 МК України.

За таких обставин у відповідача не виник передбачений частиною чотирнадцятою статті 58 МК України обов`язок декларанта спростовувати відсутній (належно не обґрунтований) вплив взаємозв`язку, а отже, покликання митного органу на невиконання декларантом вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України (ненадання інформації про продаж непов`язаним покупцям ідентичних або подібних товарів та про їх митну вартість, визначену згідно зі статтями 62, 63 МК України) є передчасним і таким, що суперечить наведеним нормам та сталій практиці Верховного Суду. Доведення механізму такого впливу на ціну є саме обов`язком митного органу, який у цій справі належно не виконано.

Щодо доводів відповідача про вади банківського платіжного документа (платіжної інструкції № 16 від 24.09.2025) суд зазначає таке. За змістом пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються у випадку, якщо рахунок сплачено. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність оплати за товар або вади оформлення платіжних документів не впливають на митну вартість такого товару, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб та часові рамки такої оплати (передоплата, післяплата, відстрочка), жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом. Окрім того, наведені відповідачем зауваження щодо відсутності підпису відповідальної особи платника та посилання у графі «призначення платежу» на інші інвойси стосуються форми та оформлення платіжного документа і за відсутності інших розбіжностей не спростовують числового значення заявленої митної вартості, визначеного на підставі рахунка-фактури (інвойса).

Щодо доводів відповідача про невключення до митної вартості плати за навантаження товару суд зазначає, що такі доводи не підтверджені належними доказами наявності у позивача відповідних витрат. Умови поставки, обрані сторонами, та зміст наданих позивачем транспортних і експедиторських документів (зокрема довідки щодо вартості транспортування) не свідчать про те, що позивач поніс окремі, не включені до заявленої митної вартості, витрати на навантаження. Митний орган, стверджуючи про наявність такої непідтвердженої складової митної вартості, не довів ані факту її існування, ані її числового значення, а відтак відповідні доводи мають характер припущення.

Щодо доводів про невключення до митної вартості витрат на експортне митне оформлення суд аналогічно зазначає, що відповідач не довів, що позивач фактично поніс такі витрати окремо від ціни товару та що вони підлягали включенню до митної вартості, а тому такі доводи також не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо посилання відповідача на те, що декларація країни відправлення № 25LTLUB000085598J0 від 11.12.2025 заповнена у режимі транзиту та не містить числових даних, що підлягають перевірці, суд зазначає, що частина друга статті 53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, і копія митної декларації країни відправлення до цього переліку не входить. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак сама по собі не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Верховний Суд у постанові від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14 вказав, що покупець не відповідає за заповнення експортної декларації країни відправлення.

Щодо посилання відповідача на вади прайс-листа суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, у зв`язку з чим митниця не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви; до того ж прайс-лист не є тим обов`язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, оскільки обов`язкове його подання частиною другою статті 53 МК України не передбачено. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/2277/16 та від 08.07.2019 у справі № 804/6217/15.

Суд також зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та виписка з бухгалтерської документації в силу частини третьої статті 53 МК України є додатковими документами, які подаються декларантом за наявності та виключно у випадку виникнення в митного органу обґрунтованих сумнівів, належно доведених у встановленому законом порядку.

У разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом. При цьому сама лише інформація з бази даних митного органу про митну декларацію, яка була взята за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним за другорядним методом, суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною митною декларацією не була відкоригована та що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було скасоване судом. Суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

У цій справі джерелом коригування слугувала митна декларація № UA100250/2025/204068 від 10.11.2025, однак оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що додатково свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Суд також зазначає, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Подані позивачем документи не містили жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару, які мали б вплив на правильність визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а відповідач, у свою чергу, не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, не довів належними письмовими обґрунтуваннями впливу пов`язаності сторін на ціну товару, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом не спростував, а наявність належних підстав для коригування митної вартості не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), № 303-A, пункт 29).

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 15.12.2025 № UA209000/2025/900712/2 та картки відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.12.2025 № UA209170/2025/064737 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7050,10 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900712/2 від 15.12.2025 та картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2025/064737.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРМАЛІТАС» (ЄДРПОУ 44839733) судовий збір у сумі 7050 (сім тисяч п`ятдесят) грн 10 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.