Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/3754/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/3754/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 за період з 17.05.2024 по 20.05.2024, з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за зазначені періоди додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травм, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача, який, маючи у своєму розпорядженні облікові та медичні документи про обставини отримання позивачем поранення (травм), пов`язаних із захистом Батьківщини, та про перебування його на стаціонарному лікуванні, не включив позивача до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за час такого стаціонарного лікування. На обґрунтування позову позивач посилається на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положення постанови № 168 та сталу практику Верховного Суду.

Ухвалою судді від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечено. Відповідач, навів нормативне регулювання порядку грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та зазначив, що: ІНФОРМАЦІЯ_1 є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, і виплати здійснюються лише в межах виділених асигнувань; виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, можлива виключно у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а не у зв`язку із захворюванням, навіть пов`язаним із захистом Батьківщини; за окремими періодами позивач перебував на стаціонарному лікуванні з приводу захворювань (зокрема серцево-судинної системи, онкологічного захворювання, дисоціативного розладу) або з приводу лікування наслідків поранення, а не самого поранення; травма (поранення) від 20.01.2025 кваліфікована як легка, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам постанови № 168; відомостей про перебування на стаціонарному лікуванні в період з 17.05.2024 по 20.05.2024 матеріали справи не містять. За наведених мотивів відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши позов, відзив, додані до них документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у період з 27.10.2023 (витяг з наказу від 30.10.2023 № 1301-ос) по 03.12.2025 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карток на грошове забезпечення за 2023-2025 роки. Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2025 № 1635-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.12.2025.

17 травня 2024 року внаслідок штурмових дій противника під час виконання бойового завдання особовим складом прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_2 прикордонного загону, забезпечуючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, позивач одержав вибухову травму у вигляді акубаротравми без перфорації барабанних перетинок, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 13/350/24-Ви від 15.07.2024.

20 січня 2025 року позивач одержав вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правої пахової ділянки з дефектом м`яких тканин, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення) № 13.5/3967/25-Вн від 25.01.2025 та відповідними медичними документами.

Згідно з висновками (постановами) військово-лікарських комісій Львівського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України причинний зв`язок зазначених травм (поранення) встановлено таким чином: за довідкою ГВЛК № 1107 від 02.10.2024 - «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» (щодо мінно-вибухової травми від 17.05.2024); за довідкою ГВЛК № 158 від 07.02.2025 - «Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» (щодо вибухової травми та вогнепального осколкового сліпого поранення від 20.01.2025); за довідкою ГВЛК № 960 від 24.09.2025 повторно підтверджено, що залишкові явища мінно-вибухової травми (17.05.2024) та залишкові явища після вибухової травми (20.01.2025) - «Поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини».

За даними виписок із медичних карт стаціонарного хворого позивач перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, у такі періоди: з 20.05.2024 по 28.05.2024 (КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка», виписка № 3219); з 24.09.2024 по 02.10.2024 (Львівський військово-медичний клінічний центр ДПСУ, виписка № 2239); з 20.01.2025 по 22.01.2025 (КНП «Клінічна лікарня швидкої допомоги» Дніпровської міської ради, виписка № 1474); з 23.01.2025 по 07.02.2025 (Львівський військово-медичний клінічний центр ДПСУ, виписка № 215); з 11.03.2025 по 31.03.2025 (виписка № 628); з 05.08.2025 по 18.08.2025 (виписка № 1771/25-1942); з 18.08.2025 по 03.09.2025 (КНП «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», епікриз № 6928/2025); з 03.09.2025 по 24.09.2025 (виписка № 2162/25-2017).

Як слідує з відомостей особистих карток грошового забезпечення та додатків до наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону «Про виплату додаткової винагороди», за зазначені періоди стаціонарного лікування додаткова винагорода, збільшена до 100000,00 грн, передбачена постановою № 168, позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд керується таким.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців покладається на державу і полягає, зокрема, у реалізації встановлених законом гарантій. За статтею 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Указами Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні введено воєнний стан, дію якого надалі неодноразово продовжено, та оголошено загальну мобілізацію.

На виконання зазначених указів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої (у відповідній редакції) установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, визначено Особливостями, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726 (далі - Особливості № 726). Пунктом 13 Особливостей № 726 відтворено наведене вище правило: до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що умовами виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні є: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що встановлюється висновком (постановою) військово-лікарської комісії; 2) факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з таким пораненням (травмою). Вимога про отримання саме тяжкого поранення за висновком ВЛК стосується окремої підстави - перебування у відпустці для лікування після поранення, а не перебування на стаціонарному лікуванні.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування Постанови № 168.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 600/367/24 сформовано принциповий підхід до тлумачення поняття «лікування у зв`язку з пораненням». Верховний Суд виснував, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. При цьому Верховний Суд не погодився з висновком про те, що лікування захворювань, які є наслідками поранення, не охоплюється поняттям «лікування у зв`язку з пораненням», та зазначив, що формулювання пункту 1 Постанови № 168 охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків. Верховний Суд наголосив, що оскільки висновком ВЛК підтверджено прямий зв`язок травми із захистом Батьківщини, а подальші захворювання та стаціонарне лікування є наслідком цієї травми, підстава для виплати додаткової винагороди зберігається протягом усього періоду лікування; переривати виплату чи відмовляти в ній лише через те, що поточний медичний діагноз сформульовано як «захворювання», а не «травма», є формальним підходом, що суперечить суті норми.

Верховний Суд у зазначеній справі також звернув увагу, що Постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення; у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні за медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100000 грн. Вирішальним для виплати є встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, що має бути підтверджено відповідними медичними документами.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи наведені норми та правові позиції до встановлених обставин справи, суд зазначає таке.

Матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що позивач отримав мінно-вибухову травму (акубаротравму) 17.05.2024 та вибухову травму - вогнепальне осколкове сліпе поранення - 20.01.2025, а військово-лікарськими комісіями у довідках ГВЛК № 1107 від 02.10.2024, № 158 від 07.02.2025 та № 960 від 24.09.2025 встановлено, що зазначені травма та поранення «пов`язані із захистом Батьківщини». Тим самим виконано першу та визначальну умову для виплати додаткової винагороди - наявність підтвердженого висновком ВЛК причинного зв`язку поранення (травми) із захистом Батьківщини. Обставини отримання поранення (травм) підтверджені також довідками про обставини травми встановленого зразка.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для виплати у періоди, коли позивач, за твердженням відповідача, перебував на лікуванні з приводу «захворювань» або «наслідків поранення», а не самого поранення. Як зазначено вище, відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 600/367/24 лікування наслідків поранення (травми), у тому числі захворювань, що виникли внаслідок поранення, є лікуванням у зв`язку з пораненням у розумінні пункту 1 Постанови № 168. Залишкові явища мінно-вибухової травми від 17.05.2024 та залишкові явища після вибухової травми від 20.01.2025, з приводу яких позивач перебував на стаціонарному лікуванні, прямо зафіксовані у виписках та довідках ГВЛК як наслідки відповідних травм (поранення), пов`язаних із захистом Батьківщини. Відтак протиставлення відповідачем понять «поранення» та «лікування наслідків поранення» як підстава для відмови у виплаті є формальним і суперечить наведеній практиці Верховного Суду.

Суд також відхиляє довід відповідача про те, що травма (поранення) від 20.01.2025 кваліфікована як легка і тому не дає права на виплату. Постанова № 168 пов`язує виплату додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні з фактом поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, та не ставить таку виплату в залежність від ступеня тяжкості поранення. Вимога про тяжке поранення за висновком ВЛК встановлена законодавцем виключно для іншої підстави виплати - перебування у відпустці для лікування після поранення. Оскільки в цій справі заявлено саме періоди стаціонарного лікування, а не відпустки для лікування, ступінь тяжкості поранення правового значення для вирішення спору не має.

Щодо періоду з 17.05.2024 по 20.05.2024 суд зазначає, що належних і допустимих доказів перебування позивача у цей період саме на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я матеріали справи не містять; направлення на медичний огляд таким доказом перебування на стаціонарному лікуванні не є.

За змістом пункту 1 Постанови № 168 однією з обов`язкових умов виплати додаткової винагороди є саме перебування на стаціонарному лікуванні, а отже за відсутності доказів стаціонарного лікування у вказаний період підстави для висновку про протиправність бездіяльності відповідача в цій частині відсутні.

Щодо решти заявлених періодів (з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025) факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні підтверджено виписками з медичних карт стаціонарного хворого. У цих періодах позивач перебував на стаціонарному лікуванні з приводу травм (поранення), пов`язаних із захистом Батьківщини, та їх наслідків (залишкових явищ), причинний зв`язок яких із захистом Батьківщини встановлено постановами військово-лікарських комісій. Та обставина, що в окремих виписках поряд із наслідками травм зазначено супутні захворювання, які не пов`язані з пораненням, не спростовує наявності у позивача основної підстави для виплати - перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмою), пов`язаним із захистом Батьківщини, оскільки за висновками ВЛК такий причинний зв`язок не перервався.

За таких обставин суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за вказані періоди стаціонарного лікування додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, не відповідає вимогам закону, а тому в цій частині позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У частині вимог за період з 17.05.2024 по 20.05.2024 у задоволенні позову слід відмовити.

Суд критично оцінює доводи відповідача про обмеженість бюджетних асигнувань та статус загону як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, оскільки належне виконання державних гарантій соціального захисту військовослужбовців, передбачених законом, не може ставитися в залежність від наявності або відсутності бюджетного фінансування. Недостатність бюджетних коштів не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання покладеного на нього законом обов`язку.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з такого. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії. Конкретний розмір додаткової винагороди за кожен період стаціонарного лікування пропорційно дням перебування на лікуванні визначається відповідачем шляхом відповідних розрахунків з використанням первинних документів, що належить до компетенції відповідача як органу, який здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення; суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень у здійсненні таких розрахунків. Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за визначені судом періоди в порядку, передбаченому Постановою № 168 та Особливостями № 726.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може мати декларативного характеру; ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача. Правомірність невключення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди за періоди підтвердженого стаціонарного лікування у зв`язку з пораненням (травмами), пов`язаними із захистом Батьківщини, відповідач належними та допустимими доказами не довів.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунктів 1, 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 за періоди з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмами), пов`язаними із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за періоди з 20.05.2024 по 28.05.2024, з 24.09.2024 по 02.10.2024, з 20.01.2025 по 22.01.2025, з 23.01.2025 по 07.02.2025, з 11.03.2025 по 31.03.2025, з 05.08.2025 по 18.08.2025, з 18.08.2025 по 03.09.2025, з 03.09.2025 по 24.09.2025 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (травмами), пов`язаними із захистом Батьківщини, у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 та Особливостями виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 № 726, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.