Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/3436/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3436/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВАР” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 380/3436/26 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВАР” до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними і скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100349/2 від 08.09.2025, № UA209000/2025/100412/2 від 20.10.2025 та № UA209000/2025/100472/2 від 26.11.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача судовий збір у сумі 2662,40 грн. Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення суд не вирішував.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 380/3436/26 щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить ухвалити додаткове рішення та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача вказав, що у позовній заяві (пункт 84) Товариство долучило попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та повідомило суд, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін такий розрахунок слід розцінювати як клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи у суді першої інстанції. Зазначив, що правова допомога надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 265 від 05.04.2021, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» та Українсько-польським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР», на виконання якого складено Акт про надання правової допомоги № 3 від 08.06.2026 на суму 50 000,00 грн. Вважає заявлений розмір витрат співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим адвокатом часом (десять годин) та значенням справи для сторони.

Львівська митниця подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вихідний № 10-01/10-01/8.19/15726 від 15.06.2026), в якому, посилаючись на положення статей 16, 134, 139 КАС України та правові позиції Верховного Суду, просила зменшити заявлену до відшкодування суму. Вказала, що визначена адвокатом сума не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих послуг, складності справи, обсягу досліджених і підготовлених доказів та нормативно-правових актів, а тому не є співмірною із заявленим розміром витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на те, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку письмового провадження.

При вирішенні поданої заяви суд керується таким.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.12.2012 (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом, правова допомога позивачу надавалася на підставі Договору про надання правової допомоги № 265 від 05.04.2021 (далі - Договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС» (в особі Голови Правління Жиравецького Тараса Михайловича) та Українсько-польським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР».

Відповідно до пункту 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених Договором. Згідно з пунктом 4.1 Договору вартість послуг Адвокатського об`єднання встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю Сторін в актах про надання правової допомоги, які повинні містити детальний опис виконаних робіт з розрахунком кількості робочих годин та вартості таких послуг, відомості про звітний період, номер справи, місця надання правової допомоги.

Повноваження адвоката Завади Тараса Романовича на представництво інтересів позивача підтверджуються ордером серії ВС № 1317861 від 15.10.2024, виданим Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС».

На виконання Договору між сторонами 08.06.2026 складено Акт про надання правової допомоги № 3, у пункті 2 якого викладено опис наданої правової допомоги (юридичних послуг) за звітний період з 07.01.2026 по 05.06.2026 у справі № 380/3436/26. Згідно з Актом адвокатським об`єднанням надано послугу з підготовки та написання позовної заяви, що включала аналіз рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів та відповідної документації (зовнішньоекономічний контракт, комерційні та проформа-інвойси, договори на перевезення вантажу, специфікації, прайс-листи, SWIFT-платежі, заяви на придбання іноземної валюти тощо) і формування позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів. Вартість послуги визначено у розмірі 50 000,00 грн, кількість витрачених робочих годин - десять.

Отже, на підставі вказаного Акту про надання правової допомоги № 3 від 08.06.2026 зафіксовано факт надання позивачу послуг з професійної правничої допомоги, наданих Адвокатським об`єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС».

Таким чином, загальна вартість послуг з професійної правничої допомоги, наданих адвокатом на користь позивача з метою захисту його інтересів у судовій справі № 380/3436/26 у суді першої інстанції, складає 50000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат, суд виходить з такого.

Суд при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18 та від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18.

Водночас суди не зобов`язані присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановлять, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд також враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах «East/West Alliance Limited» проти України, «Баришевський проти України», «Двойних проти України»).

Дослідивши обсяг фактично наданих адвокатом послуг, суд встановив, що згідно з Актом про надання правової допомоги № 3 від 08.06.2026 уся заявлена сума гонорару у розмірі 50000,00 грн стосується єдиної послуги - підготовки та написання позовної заяви (з аналізом доданих до неї документів), на яку, за твердженням представника позивача, витрачено десять робочих годин.

Оцінюючи співмірність заявленого розміру витрат, суд враховує, що дана адміністративна справа не належить до категорії складних. Спір стосується типової для адміністративного судочинства категорії справ про оскарження рішень митного органу про коригування митної вартості товарів і ґрунтується на усталеній та послідовній судовій практиці Верховного Суду щодо застосування статей 53-55, 57, 58, 64 Митного кодексу України (зокрема, постанови від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 24.01.2019 у справі № 826/2277/16, від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17). Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг доказової бази та процесуальних документів, поданих представником позивача, є типовим для цієї категорії справ, а самі три оскаржувані рішення про коригування ґрунтуються на аналогічних за змістом підставах і одному й тому ж джерелі цінової інформації, що не потребувало окремого самостійного аналізу щодо кожного з них.

Суд також зважає на те, що позивач (його представник) системно представляє інтереси Товариства у справах цієї категорії, а підготовлена у цій справі позовна заява значною мірою ґрунтується на сталих правових позиціях, що зменшує обсяг необхідної підготовчої роботи та витраченого адвокатом часу. За таких обставин заявлений до стягнення розмір гонорару у сумі 50000,00 грн за підготовку однієї позовної заяви є явно завищеним і неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаної роботи та витраченим адвокатом часом.

При цьому Львівська митниця, як сторона, що заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виконала покладений на неї частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності заявлених витрат, навівши обґрунтовані доводи щодо невідповідності суми гонорару обсягу фактично наданих послуг та складності справи.

З урахуванням наведеного, керуючись принципами співмірності, розумності та справедливості, оцінивши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, час, який об`єктивно був необхідний для їх виконання, та значення справи для сторони, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, слід зменшити до 8000,00 грн. Саме така сума є співмірною з обсягом проведеної роботи та відповідає критеріям реальності й розумності адвокатських витрат.

Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВАР» (ЄДРПОУ 20787143) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.