Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №380/1505/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 рокусправа № 380/1505/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_2 №М483 від 05.07.2025 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправними та скасувати Поіменний список, військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 і відправлені у складі команди « НОМЕР_3 » в частині що стосується ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) (по стройовій частині) №191 від 05.07.2025 року в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 );

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) виключити та звільнити солдата ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, у зв`язку із визнанням засудженням до позбавлення волі на підставі пп. Г ч. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які були внесені 27.10.1998 року.

Ухвалою від 02.02.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27.08.2018 року. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.11.1997 року по справі №І- 945 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 140 ч. 3 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна. Позивач виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів 27.10.1998 на підставі пп. «г» п. 5 ст. 37 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Проте 05.07.2025 наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянин ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та у складі команди НОМЕР_3 направлений до навчального центру для проходження військової підготовки.

ОСОБА_1 05.07.2025 року прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження навчання та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №191 від 05.07.2025 солдата ОСОБА_1 з 05.07.2025 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Позивач вважає протиправною його мобілізацію як особи, яка була виключена із військового обліку та не є військовозобов`язаним.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно даних якого ОСОБА_1 рахувався на момент призову на військову службу, як такий що підлягає призову на військову службу під час мобілізації. В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, станом на момент його призову, була відсутня інформація про оформлення позивачем права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформація про його бронювання.

ОСОБА_1 не повідомляв про наявність у нього права на відстрочку від мобілізації в особливий період чи інформації про його бронювання в установленому порядку. З наявних в ІНФОРМАЦІЯ_5 документів і інформації слідує, що ОСОБА_1 , пройшов військово-лікарську комісію, рішенням якої був визнаний придатним до військової служби. Гр. ОСОБА_1 , також не повідомляв про наявність у нього хвороб і хворобливих станів, що перешкоджають проходженню військової служби чи будь-яких інших заперечень проти його призову на військову службу.

Вважає спірні рішення правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_1 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що станом на 05.07.2025 (дата прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації) позивач вважається таким, що не має судимості, а відтак він підлягає взяттю на військовий облік за місцем реєстрації, що і було зроблено ІНФОРМАЦІЯ_5 Виходячи із вищевказаного та діючого законодавства запис у військовому квитку або довідці замість військового квитка «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не означає, що особа не підлягає призову у воєнний час. Тобто, якщо особу знято з військового обліку за наказом МОУ №342 від 09.06.2006 року, то її можуть мобілізувати на службу в ЗСУ під час військового стану після проходження військово-лікарської комісії. Солдат ОСОБА_3 , який був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2025 №191 з 05 липня 2025 року зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта. Враховуючи наведене, солдат ОСОБА_3 є віськовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов`язки військової служби.

Стверджує: «…відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.07.2025 №202, солдат ОСОБА_3 , курсант навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки, вважається таким, що 15 липня 2025 року самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 , з 15 липня 2025 року знятий з усіх видів забезпечення, відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» призупинено виплату грошового забезпечення з дня самовільного залишення військової частини (витяг з наказу додається). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2025 №215, солдат ОСОБА_3 , курсант навчального взводу навчальної батареї навчального дивізіону артилерійської розвідки, з 25 липня 2025 року увільнений від займаної посади та зарахований в розпорядження командира. Таким чином, ОСОБА_3 вважається таким, що самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 . Станом на сьогоднішній день в розташування військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 не повернувся. На підставі вищенаведеного, просимо суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення - відмовити повністю…».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, паспорт НОМЕР_6 , перебував на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27.08.2018 року.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25.11.1997 року по справі №І-945 ОСОБА_1 визнано винним за ст. 140 ч. 3 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією майна.

У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_7 проставлена відмітка про виключення позивача із військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 27.10.1998 на підставі пп. «г» п. 5 ст. 37 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.07.2025 № М483 громадянин ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації та у складі команди НОМЕР_3 направлений до навчального центру для проходження військової підготовки/

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2025 №191 з 05 липня 2025 року солдат ОСОБА_3 , який був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта.

Вважаючи зазначені накази протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд зауважує, що спір на думку позивача, стосується повторного взяття позивача на військовий облік після виключення із такого обліку на підставі пп. «г» п. 5 ст. 37 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», як особи, раніше засудженої до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини. 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває на момент розгляду цієї адміністративної справи.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.

Статтею 1 Закону № 2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною шостою статті 2 цього Закону № 2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Завданнями військового обліку є: - утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; - проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави; - своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; - забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; - забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; - забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Позивач стверджує, що з 27.10.1998 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп. «г» п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується записом про виключення з військового обліку у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_7 .

Із приводу цього суд зауважує, що посилання про виключення позивача з військового обліку відповідно до пп. «г» п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 27.10.1998 є некоректним, оскільки станом на 27.10.1998 Закон України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» у статті 37 «Взяття на військовий облік і зняття з нього» не містив пункту 5, більше того, станом на 27.10.1998 був відсутній механізм «виключення з військового обліку».

І лише у редакції ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» станом на 31.07.1999 з`являється пункт 5: «... Виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: […] г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів…».

Надалі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, частину 6 статті 37 викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.».

18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Суд враховує, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі. Отже, з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом № 3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Також суд враховує, що згідно пунктів 8 та 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України, у редакції, станом на день набрання законної сили вироком щодо позивача, такими, що не мають судимості, визнаються:- особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;- особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Згідно пунктів 8 та 9 ч. 1 ст. 89 Кримінального кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, такими, що не мають судимості, визнаються:- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення;- особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання (ч. 1 ст. 90 КК України).

Таким чином, станом на 05.07.2025 (дата прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації) позивач вважається таким, що не має судимості.

Відтак суд приходить до висновку про відсутність протиправних дій та рішень відповідачів щодо взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних та призову на військову службу під час мобілізації .

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна