Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №320/44093/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/44093/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2024 №0053210/0706, від 12.06.2024 №0053264/0706, від 12.06.2024 №0053218/0706, від 12.06.2024 №0053267/0706, від 13.06.2024 №0540312303, від 14.06.2024 №05446024025 та від 14.06.2024 №05446524025.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта документальної позапланової перевірки від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945, якими контролюючий орган встановив, зокрема, заниження податку на прибуток підприємств, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, відсутність реєстрації податкових накладних, порушення щодо оподаткування доходів нерезидента, а також порушення у частині податку на доходи фізичних осіб, військового збору та податкової звітності за формою 4-ДФ.

Позивач вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам його господарської діяльності. На думку позивача, контролюючий орган безпідставно сформував висновки щодо дванадцяти епізодів, а саме: продажу фізичній особі автомобіля Toyota RAV4 за ціною, яку податковий орган вважав нижчою за ринкову; придбання консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг із впровадження і використання комп`ютерних систем; відображення собівартості реалізованої продукції; списання дизельного пального та бензину; формування інших витрат, адміністративних витрат і витрат на збут; витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу та звітності; оподаткування процентів, виплачених нерезиденту; технічної помилки при уточненні показників декларації з ПДВ за січень 2022 року; формування податкового кредиту за зареєстрованими податковими накладними; нібито відсутності реєстрації податкових накладних; а також наслідків затвердження мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД».

Щодо продажу автомобіля Toyota RAV4 позивач зазначає, що транспортний засіб було реалізовано за балансовою вартістю, а чинне законодавство у відповідних правовідносинах не покладало на нього обов`язку визначати ринкову або середньоринкову вартість такого автомобіля чи проводити його оцінку. У зв`язку з цим позивач заперечує висновки контролюючого органу про заниження доходу, податкових зобов`язань з ПДВ, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо витрат на консультаційні послуги, послуги з інформатизації, впровадження та використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що такі послуги безпосередньо пов`язані з його основною господарською діяльністю, оскільки підприємство спеціалізується на програмних рішеннях, автоматизації бізнес-процесів, постачанні та супроводі програмного забезпечення SAP. Позивач стверджує, що фактичне придбання таких послуг підтверджується договорами, додатками до них, замовленнями, актами приймання-передачі послуг, рахунками, деталізаціями наданих послуг, time-sheet та регістрами бухгалтерського обліку, а податковий орган не конкретизував, які саме документи є неналежними або які саме операції не підтверджені.

Стосовно собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших витрат та витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу позивач посилається на те, що такі витрати належним чином відображені в бухгалтерському обліку, підтверджені первинними документами та пов`язані з господарською діяльністю. Окремо позивач зазначає, що податковий орган фактично не заперечує самого понесення витрат, однак формально посилається на їх непідтвердження без зазначення конкретних недоліків первинних документів, без ідентифікації спірних контрагентів, операцій чи сум.

Щодо списання пального позивач зазначає, що надав контролюючому органу бухгалтерські регістри та подорожні листи, які підтверджують використання дизельного пального та бензину в господарській діяльності. При цьому, на думку позивача, чинне законодавство не містить вичерпних вимог до форми документів, якими підтверджується списання паливно-мастильних матеріалів, а тому висновок податкового органу про непідтвердження відповідних витрат є безпідставним.

Щодо оподаткування процентів, виплачених компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH, позивач зазначає, що правомірно застосував положення міжнародного договору між Україною та Федеративною Республікою Німеччина, утримав і сплатив податок із доходів нерезидента за ставкою 5%, а податковий орган безпідставно не врахував надані документи щодо резидентського статусу нерезидента та фактичного отримувача доходу.

Щодо уточнення показників декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач стверджує, що ним була допущена технічна помилка, яка не мала наслідком заниження податкового зобов`язання, оскільки відповідні суми були відображені в уточнюючому розрахунку та сплачені. У зв`язку з цим позивач вважає безпідставним повторне визначення йому податкового зобов`язання та штрафних санкцій.

Щодо податкового кредиту з ПДВ за операціями з контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні є достатньою підставою для формування податкового кредиту, а контролюючий орган не спростував реальності відповідних господарських операцій. Також позивач заперечує наявність у нього обов`язку складати податкові накладні за правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України, оскільки придбані товари та послуги використовувалися ним у межах господарської діяльності.

Щодо мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» позивач зазначає, що не отримував безоплатних послуг, а заборгованість за фактично отримані послуги була погашена. Відмова контрагента від стягнення штрафних санкцій, на думку позивача, не є прощенням основного боргу та не створює підстав для визнання доходу чи нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Крім того, позивач посилається на процедурні порушення при оформленні результатів перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень. Зокрема, зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містять належної фактичної підстави та не дозволяють встановити, які саме обставини і порушення покладені в основу визначених грошових зобов`язань. Також позивач вказує на розбіжності між сумами податкових зобов`язань і штрафів, визначеними у податкових повідомленнях-рішеннях, та висновками акта перевірки.

Позивач також вважає неправомірним застосування штрафних санкцій у розмірі 25%, оскільки контролюючий орган не довів наявності в його діях складу податкового правопорушення, вини та умислу, а також не встановив обставин, які б свідчили про цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у межах повноважень контролюючого органу та на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», оформленої актом від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945.

Відповідач вказує, що підставою для проведення перевірки було припинення позивача шляхом ліквідації, а сама перевірка проведена за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства щодо єдиного внеску. За результатами перевірки встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень бухгалтерського обліку та інших нормативних актів, що, на думку відповідача, зумовило прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно податку на прибуток відповідач зазначає, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування, зокрема, внаслідок невідображення доходу, завищення витрат та безпідставного формування окремих показників бухгалтерського обліку. Відповідач вважає, що позивач не підтвердив належними первинними документами частину витрат, відображених у складі собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, витрат на консультаційні послуги, витрат на паливо, а також окремих операцій зі списання дебіторської заборгованості.

Щодо продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі відповідач зазначає, що позивач реалізував транспортний засіб за ціною, істотно нижчою за середньоринкову вартість такого автомобіля. На думку відповідача, така операція призвела до заниження доходу позивача, а також до ненарахування відповідних податкових зобов`язань, пов`язаних із наданням фізичній особі додаткового блага.

Щодо консультаційних послуг, послуг з інформатизації, впровадження та супроводу програмного забезпечення відповідач вказує, що надані позивачем документи не підтверджують фактичний зміст, обсяг, результат і господарську спрямованість таких послуг. Відповідач наголошує, що самі лише договори, акти, рахунки або загальні формулювання щодо надання послуг не є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій та їх зв`язку з господарською діяльністю платника.

Стосовно собівартості реалізованої продукції відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до її складу витрати, які не були підтверджені належними документами, зокрема калькуляціями, внутрішніми регістрами, документами складського та виробничого обліку чи іншими документами, що дозволяють встановити зв`язок таких витрат із конкретними господарськими операціями.

Щодо витрат на пальне відповідач зазначає, що позивач не надав належних первинних документів, які підтверджують фактичне використання дизельного пального та бензину саме у господарській діяльності. Відповідач вважає, що наявність окремих подорожніх листів або бухгалтерських записів сама по собі не доводить правомірності формування витрат, якщо такі документи не містять усіх необхідних реквізитів або не дають змоги ідентифікувати господарську операцію.

Щодо інших витрат, адміністративних витрат, витрат на збут та витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу відповідач зазначає, що такі витрати зменшують фінансовий результат до оподаткування, тому мають бути належно підтверджені первинними документами. Оскільки, на думку відповідача, позивач не підтвердив реальність і господарську спрямованість відповідних операцій, контролюючий орган правомірно не врахував такі витрати при визначенні об`єкта оподаткування.

Стосовно податку на додану вартість відповідач зазначає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за окремими операціями, оскільки фактичне придбання товарів і послуг та їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не підтверджено належними первинними документами. Відповідач також зазначає, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є самостійною та безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо реальність господарської операції не підтверджена.

Крім того, відповідач вказує, що у зв`язку з використанням придбаних товарів або послуг в операціях, які не пов`язані з господарською діяльністю або не підтверджені як такі, що використані в оподатковуваних операціях, позивач мав нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ за правилами пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та зареєструвати відповідні податкові накладні. Невиконання такого обов`язку, на думку відповідача, є підставою для визначення податкових зобов`язань і застосування штрафних санкцій.

Щодо укладення мирової угоди з контрагентом відповідач зазначає, що у разі прощення заборгованості або зміни умов виконання зобов`язань позивач був зобов`язаний відкоригувати податковий кредит, оскільки товари чи послуги фактично не були оплачені або відповідні витрати втратили зв`язок із господарською діяльністю. Відповідач вважає, що позивач неправомірно не здійснив такого коригування.

Щодо податку на доходи нерезидента відповідач зазначає, що позивач неправомірно застосував знижену ставку оподаткування при виплаті процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH, оскільки, на думку контролюючого органу, позивач не підтвердив усі умови для застосування положень міжнародного договору та зменшення ставки податку.

Відповідач також вказує на порушення позивачем обов`язку щодо подання повідомлень про об`єкти оподаткування, а також на правомірність застосування штрафних санкцій за виявлені порушення. На думку відповідача, позивач не спростував висновків акта перевірки та не довів відсутності своєї вини у вчиненні податкових правопорушень.

Окремо відповідач наголошує, що під час проведення перевірки позивачу неодноразово направлялися письмові запити про надання документів, однак позивач не надав усіх необхідних первинних, бухгалтерських та інших документів. У зв`язку з цим відповідач посилається на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та зазначає, що документи, не надані платником податків до закінчення перевірки, вважаються такими, що були відсутні у платника на час складення податкової звітності.

Відповідач вважає, що подання позивачем окремих документів разом із запереченнями до акта перевірки, адміністративною скаргою або позовом не спростовує правомірності висновків контролюючого органу, оскільки такі документи не були надані під час перевірки в повному обсязі, а позивач не довів наявності об`єктивних причин, які перешкоджали їх своєчасному поданню.

Також відповідач зазначає, що заперечення позивача на акт перевірки та адміністративна скарга були розглянуті у встановленому порядку, однак підстав для скасування висновків акта перевірки та податкових повідомлень-рішень контролюючими органами не встановлено.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими, а позовні вимоги ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не підлягають задоволенню.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що доводи відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог, а відзив не містить належних доказів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначає, що відзив переважно відтворює висновки акта перевірки, однак не містить належної відповіді на аргументи позовної заяви та не спростовує поданих позивачем доказів.

Стосовно продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі позивач повторно зазначає, що автомобіль був реалізований за балансовою, а не за довільно заниженою вартістю. Позивач вважає безпідставним застосування відповідачем середньоринкової вартості транспортного засобу, оскільки такий підхід стосується визначення доходу фізичної особи у передбачених законом випадках, а не обов`язку юридичної особи-продавця визначати ціну продажу основного засобу саме за середньоринковою вартістю. У зв`язку з цим позивач заперечує наявність підстав для донарахування податку на прибуток, ПДВ, ПДФО та військового збору за цією операцією.

Щодо консультаційних послуг, послуг з інформатизації, впровадження, підтримки та використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що такі послуги безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, оскільки підприємство здійснює діяльність у сфері програмного забезпечення SAP, його впровадження, налаштування, інтеграції та супроводу. Позивач вказує, що на підтвердження реальності відповідних операцій ним були надані договори, додатки, замовлення, акти, рахунки, деталізації послуг, time-sheet, регістри бухгалтерського обліку та інші документи.

Позивач окремо пояснює, що послуги, придбані у ТОВ «САП Україна», ТОВ «Інфопульс Україна», ТОВ «Де Ново», ФОП ОСОБА_1 та інших виконавців, були необхідними для надання послуг кінцевим користувачам, супроводу програмних продуктів SAP, розроблення, налаштування та підтримки інформаційних рішень. Позивач також зазначає, що після подання позову отримав додаткові письмові підтвердження від окремих контрагентів, які підтверджують фактичне надання відповідних послуг.

Стосовно собівартості реалізованої продукції позивач зазначає, що відповідач не навів конкретного розрахунку та не пояснив, які саме витрати є непідтвердженими. Позивач вказує, що витрати, включені до собівартості, підтверджуються первинними документами, договорами та актами виконаних робіт, а також пов`язані з наданням послуг кінцевим отримувачам. Окремо позивач зазначає, що витрати на забезпечення резерву оплати відпусток сформовані відповідно до правил бухгалтерського обліку та правомірно відображені у складі витрат.

Щодо витрат на пальне позивач зазначає, що надав відповідачу місячні звіти щодо списання дизельного пального та бензину за 2018 і 2022 роки, а також інші підтверджувальні документи. На думку позивача, ці документи дають змогу встановити зміст, обсяг, дату та господарську спрямованість операцій, а чинне законодавство не містить обов`язкової уніфікованої форми документа для підтвердження списання пального.

Щодо інших витрат за 2018, 2022 та 2023 роки позивач зазначає, що відповідач формально послався на їх непідтвердження, однак не навів конкретних недоліків первинних документів і не довів відсутності зв`язку таких витрат із господарською діяльністю. Позивач пояснює, що відповідні суми стосуються, зокрема, списання окремих витрат, кредиторської заборгованості у зв`язку з воєнними обставинами та дебіторської заборгованості, яка стала безнадійною. На думку позивача, такі операції відображені в бухгалтерському обліку правомірно та не призвели до заниження податкових зобов`язань.

Стосовно витрат на автоматизовану систему обліку робочого часу та звітності позивач зазначає, що відповідач помилково розцінив такі витрати як витрати на створення нематеріального активу. Позивач стверджує, що фактично йшлося про послуги зі створення, налаштування та технічної підтримки програмного продукту для автоматизації бізнес-процесів, а не про придбання чи створення окремого нематеріального активу, який підлягав би амортизації.

Щодо адміністративних витрат і витрат на збут позивач зазначає, що відповідач не спростував факту придбання та використання відповідних послуг. Позивач вказує, що такі витрати стосувалися рекламних, дизайнерських, технічних, консультаційних та інших послуг, необхідних для забезпечення його діяльності, а відповідні операції підтверджуються первинними документами.

Щодо податку на доходи нерезидента позивач заперечує висновки відповідача про неправомірне застосування зниженої ставки податку при виплаті процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH. Позивач зазначає, що мав довідку про резидентський статус нерезидента, договірні документи та інші підтвердження, які давали підстави для застосування положень міжнародного договору між Україною та Федеративною Республікою Німеччина і утримання податку за ставкою 5%.

Щодо уточнення показників декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач повторно зазначає, що допущена ним технічна помилка не призвела до заниження податкового зобов`язання. Позивач вказує, що відповідні суми були відображені в уточнюючому розрахунку та сплачені, а тому повторне визначення податкового зобов`язання і штрафу є безпідставним.

Щодо податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами з контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що підставою для його формування були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні, а також первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товарів і послуг. Позивач наголошує, що відповідач не навів конкретних претензій до кожної операції, не спростував реальність господарських операцій та не довів, що придбані товари чи послуги не використовувалися у господарській діяльності.

Щодо висновків про відсутність реєстрації податкових накладних позивач зазначає, що всі товари та послуги, на які посилається відповідач, придбавались і використовувались у межах господарської діяльності. Тому, на думку позивача, у нього не виникав обов`язок нараховувати податкові зобов`язання за пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та складати зведені податкові накладні.

Щодо мирової угоди з ТОВ «ЛАСТІВКА ЛТД» позивач зазначає, що відповідач помилково вважає відповідні правовідносини отриманням безоплатних послуг або прощенням боргу. Позивач стверджує, що мирова угода підтверджує врегулювання наявної заборгованості між сторонами, а не безоплатне отримання послуг, тому підстав для збільшення доходу чи нарахування податкових зобов`язань з ПДВ не було.

Окремо позивач заперечує доводи відповідача про ненадання документів під час перевірки. Позивач зазначає, що надавав документи та пояснення на запити контролюючого органу, а акт про ненадання документів не містить конкретного переліку документів, які нібито не були надані, не містить підпису представника платника податків або відмітки про відмову від підписання, не був надісланий і вручений позивачу належним чином. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач безпідставно посилається на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що позивач не підтвердив належними первинними документами взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, які стали підставою для формування податкового кредиту з ПДВ та відповідних показників податкового й бухгалтерського обліку. За твердженням відповідача, під час перевірки позивачу направлялися запити від 18.04.2024, 24.04.2024 та 30.04.2024 про надання первинних документів і письмових пояснень щодо фінансово-господарських операцій за перевіряємий період, однак станом на 08.05.2024 такі документи у повному обсязі не були надані.

Відповідач вказує, що позивач не подав повноцінних пояснень і документів щодо формування собівартості реалізованих послуг за 2017-2021 роки, документальних підтверджень за рахунком 90 за операціями 2022-2023 років, інформації щодо витрат, пов`язаних зі списанням пального та віднесенням сум до інших витрат, первинних документів щодо взаємовідносин із контрагентами-постачальниками, а також документів щодо формування статутного капіталу та подання ліквідаційної звітності за 2024 рік.

У зв`язку з цим відповідач посилається на положення пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44 та статті 85 Податкового кодексу України і зазначає, що платник податків зобов`язаний вести облік на підставі первинних документів, забезпечувати їх зберігання та надавати контролюючому органу всі документи, пов`язані з предметом перевірки. На думку відповідача, ненадання таких документів до закінчення перевірки дає підстави вважати, що вони були відсутні у платника податків.

Щодо взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за 2022-2023 роки відповідач зазначає, що позивач документально не підтвердив операції, які стали підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Перелік відповідних податкових накладних, контрагентів, дат, сум операцій та сум ПДВ наведений у додатку 16 до акта перевірки. За позицією відповідача, відсутність належних первинних документів свідчить про нереальність господарських операцій між позивачем та відповідними контрагентами.

Стосовно консультаційних та ІТ-послуг відповідач зазначає, що твердження позивача, наведені у відповіді на відзив, суперечать реальному змісту операцій та його попереднім аргументам. На думку відповідача, позивач не довів економічної доцільності придбання окремих ІТ-послуг, оскільки відповідне програмне забезпечення та супровід уже забезпечувалися ТОВ «САП Україна». Відповідач також зазначає, що позивач не надав повного пакета документів, зокрема договору з ТОВ «САП Україна», а тому не підтвердив реальність і господарську спрямованість спірних операцій.

Відповідач наголошує, що господарські операції мають оцінюватися відповідно до їх економічної сутності, а не лише за формальним документальним оформленням. За позицією відповідача, для підтвердження реальності операції необхідним є встановлення руху активів, зміни зобов`язань або власного капіталу, наявності ділової мети та економічного ефекту, а також належного оформлення первинних документів. Відповідач вважає, що за відсутності таких ознак відповідні операції не можуть визнаватися реальними для цілей податкового обліку.

Щодо оподаткування доходів нерезидента відповідач зазначає, що у 2021 році позивач здійснив виплату доходу компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH у вигляді процентів на суму 2409,1 євро, що еквівалентно 80410,14 грн. На думку відповідача, позивач неправомірно застосував пільгову ставку оподаткування, оскільки надане ним свідоцтво про резидентство від 17.05.2024 не мало перекладу українською мовою та не було апостильоване, що, за позицією відповідача, не дозволяє застосувати положення міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» відповідач зазначає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 підтверджує домовленість сторін про врегулювання спору та відмову ТОВ «Ластівка ЛТД» від частини вимог. Водночас відповідач вважає, що позивач не відобразив у складі доходів операцію безоплатного отримання послуг на суму 1499283 грн за 2023 рік та не здійснив коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року. На думку відповідача, подані позивачем балансова довідка, дані по рахунку 203, свідоцтво про резидентство та картка рахунку 631 є фрагментарними і не спростовують висновків акта перевірки.

Під час розгляду справи на замовлення позивача було проведено судово-економічну експертизу зі складанням відповідного висновку, який був долучений до матеріалів справи.

Позивач подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти доводів відповідача, викладених у додаткових поясненнях, та просив долучити ці пояснення до матеріалів справи і врахувати їх під час ухвалення рішення.

Щодо тверджень відповідача про непідтвердження взаємовідносин із контрагентами-постачальниками позивач зазначає, що такі доводи не відповідають дійсності. Позивач вказує, що матеріали справи не містять підтверджень того, що контролюючим органом був сформований конкретний перелік документів, відсутність яких стала підставою для висновків акта перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На думку позивача, ані запити податкового органу, ані акт перевірки, ані акт ненадання документів не містять посилання на конкретні документи, які нібито не були надані позивачем до перевірки.

Позивач наголошує, що в акті перевірки та додаткових поясненнях відповідача не зазначено конкретних сум господарських операцій, найменувань контрагентів, витрат на придбання послуг, перелік конкретних документів, які, на думку податкового органу, не були надані. Відтак, на переконання позивача, неконкретність претензій відповідача унеможливлює об`єктивне з`ясування того, які саме обставини позивач повинен підтвердити або спростувати.

Позивач зазначає, що документи подавалися ним у паперових або сканованих копіях під час перевірки, а також частково разом із запереченнями на акт перевірки. Зокрема, позивач стверджує, що надавав документи щодо бухгалтерського обліку та фінансово-господарських відносин за період з 01.01.2017 до дати завершення перевірки. Позивач також вказує, що надавав письмові пояснення на запити контролюючого органу від 18.04.2024, 24.04.2024 та 30.04.2024, а наведене відповідачем у додатку до акта посилання на детальні реквізити первинних документів, номери, дати, суми господарських операцій та зміст послуг фактично підтверджує, що відповідні документи були у розпорядженні контролюючого органу.

Позивач вважає помилковим твердження відповідача про те, що податкові наслідки можуть наставати у разі ненадання пояснень. На думку позивача, положення Податкового кодексу України пов`язують такі наслідки саме з ненаданням документів, а не з відсутністю чи недостатністю пояснень платника податків. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не довів наявності будь-яких недоліків чи дефектів у поданих документах, а наявність таких недоліків у будь-якому разі не може ототожнюватися з ненаданням документів.

Щодо посилання відповідача на неподання ліквідаційної звітності позивач зазначає, що такі доводи не стосуються жодного з епізодів, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач пояснює, що на момент перевірки існували невирішені питання з податковою інспекцією та підприємство мало кошти на рахунку, тому подання ліквідаційного балансу з нульовими показниками суперечило б фактичному фінансовому стану підприємства.

Позивач вважає, що під час перевірки контролюючий орган застосував формальний, поверхневий та упереджений підхід, оскільки не проаналізував належним чином надані документи та пояснення, не оцінив їх у взаємозв`язку й замість реального аналізу фактичних обставин дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

Щодо економічної доцільності придбаних консультаційних послуг з питань інформатизації та послуг із впровадження і використання комп`ютерних систем позивач зазначає, що твердження відповідача про «фіктивність ІТ-послуг» є беззмістовними та необґрунтованими. Позивач вказує, що відповідач одночасно посилається на відсутність ділової мети, нереальність операцій, фіктивність операцій, ненадання документів і дефекти в документах, що, на думку позивача, свідчить про суперечливість позиції контролюючого органу.

Позивач зазначає, що у відповіді на відзив ним уже були наведені детальні пояснення щодо економічної сутності моделі його господарської діяльності як уповноваженого партнера SAP, а також безпосереднього зв`язку витрат на консультаційні послуги із господарською діяльністю та отриманням доходу. Позивач пояснює, що ТОВ «САП Україна» не надавало послуги з впровадження та використання комп`ютерних систем безпосередньо кінцевим користувачам - клієнтам позивача, у зв`язку з чим позивач мав потребу у залученні зовнішніх консультантів, зокрема фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, які мали відповідну сертифікацію і спеціалізацію.

Позивач наголошує, що його послуги для кінцевих користувачів є послугами з доданою вартістю, які не входять до компетенції ТОВ «САП Україна», а надаються позивачем як уповноваженим партнером. За твердженням позивача, для здійснення відповідної діяльності у 2017-2021 роках ним було придбано інформаційно-консультаційні послуги та послуги із впровадження й використання комп`ютерних систем у 39 фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб на загальну суму 40531904,00 грн.

Окремо позивач зазначає, що податковий орган не вправі обґрунтовувати правомірність своїх висновків новими твердженнями, які не відображені в акті перевірки. Позивач посилається на те, що детальне відображення в акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою для подальшого притягнення платника до відповідальності, а факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Щодо договору з ТОВ «САП Україна» позивач зазначає, що твердження відповідача про його ненадання не відповідає дійсності, оскільки копія Генеральної угоди Country Specific Participation Agreement to the gVAR Agreement від 27.06.2011 №1-06/11 була долучена першим додатком до відповіді на відзив, а договори з ТОВ «САП Україна» як основним контрагентом позивача були пред`явлені під час податкової перевірки.

Щодо оподаткування доходів нерезидента позивач заперечує доводи відповідача про ненадання документів, які спростовували б висновки акта перевірки щодо виплати процентів компанії Itelligence International Business Service Holding GmbH. Позивач зазначає, що всі пояснення та документи, у тому числі копія свідоцтва про резидентство, виданого німецькою податковою адміністрацією 17.05.2024, були надані контролюючому органу разом із запереченнями на акт перевірки.

Позивач вказує, що зазначене свідоцтво є офіційним і достовірним підтвердженням того, що компанія Itelligence International Business Service Holding GmbH протягом періоду здійснення виплат у 2021 році була резидентом Федеративної Республіки Німеччина, що, відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України, дає підстави для застосування положень міжнародного договору. Щодо апостилювання позивач зазначає, що офіційні довідки, видані податковими інспекціями щодо федеральних земель Німеччини, надаються в оригіналі на офіційному бланку місцевого податкового органу ФРН і не потребують легалізації або засвідчення апостилем.

Стосовно перекладу свідоцтва про резидентство позивач зазначає, що документ містить відомості одночасно німецькою та російською мовами, яких достатньо для ідентифікації нерезидента та підтвердження його статусу резидента ФРН. Крім того, позивач вказує, що разом із позовною заявою подав нотаріально засвідчений переклад свідоцтва українською мовою.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» позивач зазначає, що відповідач безпідставно повторює висновки акта перевірки про нібито необхідність коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року та нарахування доходу в сумі 1499283,00 грн унаслідок затвердження мирової угоди.

Позивач пояснює, що протягом перевіряємого періоду придбавав у ТОВ «Ластівка ЛТД» послуги з оренди приміщень та сервісні й комунальні послуги, які щомісячно оформлювалися актами приймання-передачі послуг. Саме на підставі цих актів ТОВ «Ластівка ЛТД» складало та реєструвало податкові накладні. Натомість з початку 2023 року і до дати укладення мирової угоди, тобто у квітні 2023 року, між сторонами не було підписано жодного акта приймання-передачі послуг.

Позивач наголошує, що рахунки, виписані ТОВ «Ластівка ЛТД», не є первинними документами та самі по собі не підтверджують фактичне постачання послуг, їх обсяг чи узгоджену вартість. Єдиним документом, який міг би підтверджувати отримання послуг, є акт наданих послуг, підписаний обома сторонами. Оскільки такі акти за період з лютого 2023 року по квітень 2023 року не складалися та не реєструвалися, позивач не мав підстав відображати операції з придбання послуг у сумі 1499283,00 грн.

Також позивач зазначає, що жодних податкових накладних на суму ПДВ 299857 грн за наслідками нібито постачання послуг на суму 1499283,00 грн ТОВ «Ластівка ЛТД» не складало та не реєструвало в ЄРПН. Відтак, позивач не міг ані відобразити податковий кредит за такими операціями, ані в подальшому здійснити його коригування.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що за відсутності підписаних актів та зареєстрованих податкових накладних у нього не виник обов`язок формувати податковий кредит, здійснювати його коригування або визнавати дохід за операціями з ТОВ «Ластівка ЛТД». У зв`язку з цим висновки контролюючого органу за цим епізодом позивач вважає безпідставними та протиправними.

Відповідач подав додаткові пояснення, у яких заперечив проти доводів позивача, викладених у додаткових поясненнях від 18.03.2025, підтримав раніше заявлену позицію та просив прийняти ці пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при ухваленні рішення і відмовити у задоволенні позову повністю.

Щодо доводів позивача про економічну доцільність залучення консультантів і посередників відповідач зазначає, що господарська діяльність суб`єкта господарювання має бути спрямована на отримання прибутку та повинна бути економічно обґрунтованою. На думку відповідача, залучення посередників може збільшувати операційні витрати, знижувати рентабельність, ускладнювати контроль за процесами, створювати ризики несумлінного виконання зобов`язань і зменшувати конкурентоспроможність товариства. У зв`язку з цим відповідач вважає, що діяльність, побудована на посередництві без належного економічного обґрунтування, не відповідає критеріям ефективної підприємницької діяльності.

Відповідач повторно наголошує, що документи, які мали підтвердити достовірність та економічну доцільність спірних господарських операцій, позивачем під час перевірки не були надані, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав можливості перевірити реальність таких операцій, правильність формування витрат, податкового кредиту та інших показників податкової звітності.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» відповідач зазначає, що за результатами аналізу документів, акта перевірки та ухвали Господарського суду м. Києва від 20.04.2023 контролюючий орган дійшов висновку про ненадання позивачем належних первинних документів і пояснень, які могли б підтвердити реальність операцій, пов`язаних із безоплатним отриманням послуг та коригуванням податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач вказує, що умови мирової угоди підтверджують фактичне врегулювання спору між позивачем та ТОВ «Ластівка ЛТД», а відмова контрагента від частини вимог на суму 1799139,59 грн свідчить про реальне припинення відповідних зобов`язань. На думку відповідача, подані позивачем документи, зокрема балансова довідка, дані по рахунку 203, свідоцтво про резидентство та картка рахунку 631, є фрагментарними і не спростовують висновків акта перевірки.

Відповідач стверджує, що позивач не відобразив у складі доходів операції з безоплатного отримання послуг на суму 1499283 грн за 2023 рік та не здійснив коригування податкового кредиту з ПДВ на суму 299857 грн за квітень 2023 року. На думку відповідача, такі дії суперечать вимогам бухгалтерського обліку та положенням податкового законодавства.

Обґрунтовуючи цю позицію, відповідач посилається на положення П(С)БО 15 «Доходи», П(С)БО 11 «Зобов`язання», Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що дохід визнається у разі збільшення активу або зменшення зобов`язання, а якщо раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що позивач занизив дохід на загальну суму 1835431 грн, у тому числі за 2022 рік - на суму 336148 грн, за 2023 рік - на суму 1499283 грн. Відповідач зазначає, що такі порушення призвели до неправильного визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Окремо відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо реальності господарських операцій, ділової мети, необхідності підтвердження операцій первинними документами та принципу превалювання сутності над формою. Відповідач зазначає, що первинні документи мають не лише формально фіксувати операцію, а й розкривати її фактичний зміст, економічну вигоду, ризик та ділову мету.

За позицією відповідача, якщо платник податків не надає документи під час перевірки, контролюючий орган позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, а ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Відповідач також зазначає, що на нереальність господарської операції можуть вказувати обставини, які свідчать про неможливість її фактичного здійснення з урахуванням часу, місця, матеріальних і трудових ресурсів, відсутності необхідних умов для виконання робіт чи надання послуг, а також ведення обліку лише тих операцій, які пов`язані з отриманням податкової вигоди.

Крім того, відповідач звертає увагу на висновок Верховного Суду про те, що порушення контролюючим органом строку прийняття податкового повідомлення-рішення саме по собі не є самостійною підставою для звільнення платника податків від відповідальності за податкове правопорушення.

З урахуванням наведеного відповідач просить прийняти додаткові пояснення до матеріалів справи, врахувати їх при ухваленні рішення та постановити рішення про відмову у задоволенні позову ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у повному обсязі.

Позивач подав узагальнюючі додаткові пояснення від 07.04.2025, у яких, зокрема, вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність або економічну недоцільність операцій із залучення зовнішніх консультантів. Позивач зазначає, що його господарська діяльність як партнера SAP передбачала надання кінцевим користувачам послуг із впровадження, налаштування, підтримки та використання програмного забезпечення, а тому залучення сертифікованих консультантів, фізичних осіб-підприємців і юридичних осіб було об`єктивно необхідним для виконання договірних зобов`язань перед клієнтами та отримання доходу.

Щодо мирової угоди з ТОВ «Ластівка ЛТД» позивач зазначає, що контролюючий орган помилково ототожнює врегулювання спору за мировою угодою з безоплатним отриманням послуг або списанням кредиторської заборгованості. Позивач вказує, що за період, щодо якого податковий орган сформував висновки, акти приймання-передачі послуг не складалися, податкові накладні на відповідні суми не реєструвалися, а отже позивач не формував податковий кредит, який у подальшому мав би коригуватися. У зв`язку з цим висновки про необхідність збільшення доходу на 1499283 грн і коригування податкового кредиту з ПДВ на 299857 грн позивач вважає безпідставними.

Щодо технічної помилки у декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач зазначає, що така помилка не призвела до втрат бюджету та була виправлена шляхом подання уточнюючого розрахунку. На думку позивача, повторне визначення податкового зобов`язання і застосування штрафних санкцій за цим епізодом є безпідставними.

Стосовно податкового кредиту з ПДВ позивач вказує, що операції з контрагентами підтверджені первинними документами та зареєстрованими податковими накладними, а контролюючий орган не довів відсутності реального придбання товарів чи послуг або їх використання поза межами господарської діяльності.

Окремо позивач зазначає, що надані відповідачем на виконання ухвали суду розрахунки не спростовують доводів позову, а навпаки підтверджують суперечливість і необґрунтованість донарахувань. Позивач вказує, що розрахунки відповідача не дозволяють встановити належний зв`язок між конкретними епізодами, сумами, первинними документами та податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, позивач вважає, що відповідач фактично дублює одні й ті самі висновки в різних податкових повідомленнях-рішеннях, зокрема щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та одночасного донарахування податку на прибуток.

Усною ухвалою суду від 08.04.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач подав додаткові пояснення від 14.05.2025, у яких на виконання вказівки суду надав роз`яснення щодо обставин, які виникли під час судового засідання 29.04.2025, зокрема щодо права позивача залучати зовнішніх консультантів для надання послуг клієнтам, вибору таких консультантів, а також щодо надання контролюючому органу ліцензійних договорів з ТОВ «САП Україна».

Позивач зазначає, що реалізація програмних рішень для автоматизації та управління бізнес-процесами шляхом впровадження SAP-систем є основним напрямом його господарської діяльності. Надання таких послуг, за твердженням позивача, є трудомістким і комплексним процесом, який потребує залучення значної кількості технічних спеціалістів різного профілю, зокрема консультантів модулів Basis, FI, MM, SD та розробників-програмістів ABAP.

Позивач вказує, що протягом перевіряємого періоду його штат налічував лише кілька консультантів відповідної спеціалізації, зокрема від 7 до 8 працівників з посадою «консультант», що підтверджується штатними розписами за січень та останній місяць кожного року. У зв`язку з цим позивач не мав об`єктивної можливості забезпечити потреби клієнтів виключно власними внутрішніми ресурсами та був вимушений залучати зовнішніх консультантів-підрядників.

Позивач зазначає, що договори з клієнтами прямо передбачали можливість залучення третіх осіб для виконання зобов`язань. Зокрема, типовими умовами договорів було передбачено право виконавця залучати консультантів - третіх осіб, а також обов`язок виконавця нести відповідальність за їхні дії як за власні. На думку позивача, це підтверджує правомірність залучення консультантів-підрядників для надання послуг клієнтам.

Щодо вибору зовнішніх консультантів позивач зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів реальність господарських операцій із придбання у 2017-2021 роках консультаційних послуг, послуг із впровадження, інтеграції та підтримки програмного забезпечення SAP у 39 юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Позивач наголошує, що акт перевірки не містить претензій до цих контрагентів щодо нестачі ресурсів, персоналу, кваліфікації чи інших можливостей для виконання відповідних послуг.

Позивач вказує, що всі акти наданих послуг, подані до перевірки, містять обов`язкові реквізити, передбачені законодавством, та у сукупності з договорами, рахунками, замовленнями, деталізаціями послуг і time-sheet дають можливість ідентифікувати найменування послуги, її зміст, обсяг, період надання, замовника, місце надання, показники якості та витрачений час. Такі документи, на думку позивача, підтверджують подальше використання придбаних послуг для впровадження SAP у кінцевих користувачів - клієнтів позивача, а отже підтверджують їх безпосередній зв`язок із господарською діяльністю.

Стосовно ТОВ «САП Україна» позивач зазначає, що це був один із ключових контрагентів, у якого протягом перевіряємого періоду придбавалися послуги. Позивач пояснює, що ТОВ «САП Україна» має статус офіційного уповноваженого представника правовласника програмного забезпечення SAP, є частиною глобальної мережі SAP SE та володіє необхідною методологічною і експертною компетенцією у сфері впровадження, адаптації та підтримки програмних рішень SAP.

Позивач зазначає, що претензії податкового органу щодо придбання у ТОВ «САП Україна» послуг на суму 22870397,90 грн є безпідставними. За поясненнями позивача, йдеться, зокрема, про послуги супроводу програмного забезпечення, послуги підтримки ПЗ SAP, послуги з використання програмного забезпечення SAP, хмарні послуги для кінцевого користувача та консультаційні послуги щодо доступу до сертифікації. Позивач наголошує, що відповідні послуги були необхідними для виконання ним зобов`язань перед клієнтами та безпосередньо використовувалися у його господарській діяльності.

Щодо зовнішніх консультантів-підрядників позивач зазначає, що вибір конкретних виконавців і рішення про доцільність їх залучення належить до його виключної господарської компетенції. Позивач посилається на те, що податковий орган не має права втручатися в оцінку ефективності прийнятих платником господарських рішень, а може перевіряти лише реальність операцій, наявність належно оформлених первинних документів та підтвердження факту понесення витрат.

Позивач вказує, що кожен консультант-підрядник обирався з урахуванням потреб конкретного проєкту, спеціалізації та кваліфікації виконавця. При укладенні договорів позивач перевіряв професійну компетентність консультантів, їхню спеціалізацію, наявність сертифікації, досвіду, технічних ресурсів і права здійснювати відповідну діяльність. За твердженням позивача, відповідні договори містили положення про наявність у виконавців необхідних знань, навичок, досвіду, матеріальних і технічних ресурсів, а також гарантії щодо врегулювання відносин з правовласником програмного забезпечення SAP.

Позивач зазначає, що всі залучені ним у 2017-2021 роках контрагенти мали чинну професійну сертифікацію SAP або підтвердження відповідної кваліфікації, а також мали право здійснювати діяльність за КВЕД 62.02 «Консультування з питань інформатизації». На думку позивача, це підтверджує професійну компетентність таких осіб і можливість надання ними послуг у сфері впровадження, налаштування та підтримки SAP-систем.

Позивач також пояснює, що частина контрагентів мала значний досвід і репутацію на українському та міжнародному ринку SAP-послуг. Зокрема, позивач посилається на досвід ТОВ «Де Ново», ТОВ «О-Діджитал», ТОВ «Ареон Консалтинг», ТОВ «Фальконе», ТОВ «Мастер Дата Україна», а також іноземних контрагентів LeverX, Jet BI та Belford Capital OU. На думку позивача, залучення цих контрагентів було обумовлено їхньою спеціалізацією, сертифікацією, практичним досвідом і технічною спроможністю надавати послуги із впровадження та супроводу SAP-рішень.

Окремо позивач надав пояснення щодо ліцензійних договорів, укладених із ТОВ «САП Україна». Позивач зазначає, що для надання послуг кожному з кінцевих користувачів він укладав з ТОВ «САП Україна» ліцензійні договори про надання права використання програмного забезпечення SAP і послуг із підтримки. За такими договорами позивач отримував ліцензії та право використання програмного забезпечення SAP з метою подальшого використання при наданні послуг власним клієнтам - конкретним кінцевим користувачам, зазначеним у відповідних договорах.

Позивач наголошує, що витрати, понесені у зв`язку з придбанням у ТОВ «САП Україна» ліцензій на використання програмного забезпечення, були фактично базовими потребами для його господарської діяльності та прямо пов`язані з інтеграцією і впровадженням програмного забезпечення у клієнтів. Тому ототожнення таких ліцензійних послуг із консультаційними послугами або формулювання загальних претензій щодо недоліків актів наданих послуг позивач вважає безпідставним.

Позивач також зазначає, що всі ліцензійні договори запитувалися посадовими особами податкового органу під час перевірки та були пред`явлені в повному обсязі в оригіналах у приміщенні, де проводилася перевірка. На підтвердження цього позивач посилається на те, що акт ненадання документів не містить згадок про ненадання ліцензійних договорів, а додаток до акта перевірки підтверджує, що контролюючому органу були надані договори щодо фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 суцільним порядком.

З урахуванням наведеного позивач вважає безпідставними твердження контролюючого органу про завищення витрат за ліцензійними договорами, про ненадання таких договорів під час перевірки та про непідтвердження зв`язку відповідних витрат із господарською діяльністю. Позивач просить долучити додаткові пояснення з додатками до матеріалів справи та врахувати їх при ухваленні рішення по суті спору.

Позивач також подав додаткові пояснення від 02.06.2025, у яких надав роз`яснення щодо окремих питань, які виникли під час судового засідання 15.05.2025, а саме щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2022 року, документального підтвердження витрат на аналітику «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності», а також логіки формування витрат у зв`язку з неотриманими або незавершеними послугами ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс».

Щодо технічної помилки в уточнюючому розрахунку до декларації з ПДВ за січень 2022 року позивач зазначає, що шляхом подання уточнюючого розрахунку від 28.02.2022 ним було самостійно виправлено помилкове заниження суми ПДВ, у зв`язку з чим належним чином нараховано та сплачено ПДВ у сумі 73853 грн і штраф у розмірі 5%.

Позивач наголошує, що хоча відповідна технічна помилка надалі була відображена в уточнюючому розрахунку від 17.08.2022, вона не вплинула на фактичний стан розрахунків з бюджетом, оскільки жодне повернення помилково або надмірно сплачених сум ПДВ з бюджету позивачу не здійснювалося. На підтвердження цієї обставини позивач посилається на картку рахунку 6412 «Розрахунки з ПДВ» за січень 2022 року - грудень 2024 року та картку рахунку 315 «ПДВ в Казначейство України (ел. адм. подат.)» за період із січня 2022 року по грудень 2024 року.

Позивач також зазначає, що відсутність повернення переплати ПДВ із бюджету підтверджується деклараціями з ПДВ та уточнюючими розрахунками за 2022-2023 роки, які містяться в матеріалах справи. У зв`язку з цим позивач вважає, що жодної компенсації з бюджету за рахунок раніше сплаченого ПДВ не відбулося, а висновок податкового органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 73853 грн є безпідставним.

Щодо документального підтвердження витрат за аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» позивач зазначає, що документи на підтвердження відповідних витрат належним чином оформлені та містяться в матеріалах справи. Позивач вказує, що суду надано копії договорів про надання послуг від 01.02.2016 №2016-03-04-О з ФОП ОСОБА_2 та від 01.06.2016 №2016-06-01-О із ФОП ОСОБА_3 , копії рахунків-фактур за 2016 рік, а також відповідні банківські виписки на підтвердження сплати коштів.

Позивач пояснює, що зазначені документи були доступні посадовим особам податкового органу і під час проведення перевірки. Зокрема, позивач надавав бухгалтерські регістри, оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків, які дозволяли ідентифікувати господарські операції, а у разі потреби податковий орган мав можливість сформувати конкретний запит про надання додаткових документів із зазначенням реквізитів, переліку контрагентів, дат та інших необхідних даних. Проте, за твердженням позивача, таких запитів щодо взаємовідносин із ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 контролюючий орган не формував.

Позивач також зазначає, що акт ненадання документів від 08.05.2024 не містить зафіксованих пояснень або документальних підтверджень про віднесення суми 300000 грн до інших витрат у 2023 році за аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» та їх використання у власній господарській діяльності. На думку позивача, він не був зобов`язаний надавати до перевірки документи, датовані 2016 роком, оскільки перевірка охоплювала період з 01.01.2017, а тому документи за операціями 2016 року не підлягали оцінці контролюючим органом у межах цієї перевірки.

Щодо логіки розрахунку суми витрат унаслідок неотриманих або незавершених послуг ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» позивач зазначає, що основним напрямом його господарської діяльності є надання послуг із впровадження систем SAP за замовленнями власних клієнтів. Для виконання таких замовлень позивач залучав зовнішніх консультантів-підрядників, зокрема ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» як російську юридичну особу.

Позивач пояснює, що до початку 2022 року придбавав у ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» послуги на підставі договору про надання консультаційних послуг від 01.06.2020 №024-2020 з метою їх подальшого використання при наданні послуг кінцевим замовникам, зокрема ПрАТ «МХП», ПрАТ «Сентравіс Продакшн» та ТОВ «Метінвест Холдинг».

Позивач зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації він припинив будь-які взаємовідносини з контрагентами з країни-агресора. Припинення взаємовідносин з ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс», за твердженням позивача, відобразилося у його бухгалтерському обліку та вплинуло одночасно на доходи і витрати за 2022 рік.

Позивач вказує, що станом на 24.02.2022 у нього існувала кредиторська заборгованість перед ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» на суму 2739242,71 грн, яка складалася із заборгованості за рахунками-фактурами від 20.11.2021, 31.12.2021 та 31.01.2022. У зв`язку з неможливістю подальших розрахунків із цим контрагентом позивач 31.12.2022 оформив бухгалтерську довідку, якою одночасно прийняв рішення списати кредиторську заборгованість у сумі 2739242,71 грн як дохід від списання кредиторської заборгованості та віднести до витрат вартість незавершених консультаційних послуг у сумі 1762886,35 грн на рахунок 231 «Незавершене виробництво» з подальшим списанням на рахунок «Інші операційні витрати».

Позивач наголошує, що податковий орган, висуваючи претензію щодо завищення витрат на 1762886,35 грн, фактично ігнорує одночасне збільшення доходів позивача на 2739242,71 грн за тією самою бухгалтерською операцією. Внаслідок цього, на думку позивача, висновок податкового органу про заниження податку на прибуток через завищення витрат у зв`язку зі списанням кредиторської заборгованості є безпідставним.

Позивач додатково пояснює, що ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» протягом 2021 року - січня 2022 року надавало консультаційні послуги та послуги з адаптації і модифікації програмного забезпечення, адресовані кінцевим користувачам: ПрАТ «МХП», ТОВ «Метінвест Холдинг» та ТОВ «Сентравіс Продакшн». При цьому консультант-підрядник щомісячно складав акти наданих послуг, у яких зазначав послуги на суму 2739242,71 грн, проте ці послуги не були оплачені позивачем і були віднесені до списаної кредиторської заборгованості.

Позивач пояснює, що частина зазначених послуг не була використана для надання послуг кінцевим замовникам через затримку погодження відповідних актів і початок повномасштабного вторгнення. До моменту отримання доходу від кінцевого користувача всі витрати, пов`язані з незавершеними послугами, обліковувалися на рахунку 231 «Незавершене виробництво», оскільки ще не були погоджені із замовником, не визнавалися витратами звітного періоду та залишалися активами підприємства.

За твердженням позивача, на момент списання кредиторської заборгованості сума накопичених на рахунку 231 витрат щодо невикористаних і неоплачених послуг ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс» становила 1762886,35 грн; саме ця сума була в подальшому правомірно списана до складу інших витрат. Інша частина вартості послуг була фактично використана для надання послуг ПрАТ «МХП», у зв`язку з чим після погодження та оплати послуг кінцевим замовником позивач переніс відповідну частину витрат із рахунку 231 «Незавершене виробництво» на рахунок 23 «Собівартість послуг».

Позивач вважає, що правомірно і відповідно до законодавства та стандартів бухгалтерського обліку відніс до показника «Інші витрати» за 2022 рік суму 1762886,35 грн, яка утворилася внаслідок списання незавершеного виробництва, пов`язаного з неотриманими або невикористаними послугами ООО «НТТ ДАТА Бізнес Солюшнс». На підтвердження цього позивач посилається на оборотно-сальдові відомості по рахунку 231, картку рахунку 23 за 2021- 2022 роки та роздруківку з облікової системи «Інвентаризація незавершеного виробництва за підрозділом "Консультанти"» станом на 31.12.2022.

У судове засідання, призначене на 05.06.2025, з`явився представники сторін.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 05.06.2025 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Після надання представниками сторін пояснень по справі судом у порядку частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України було прийнято рішення про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» (попередня назва - ДП «ІТЕЛЛІДЖЕНС», ідентифікаційний код 25274945, місцезнаходження: 03035, м.Київ, вул.Сурикова, буд.3, корп.8-Г) 24.10.1997 було зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 18.04.2024 по 08.05.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», за результатами якої складено акт від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945 (далі по тексту також - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем таких вимог законодавства:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пунктів 5, 7 П(С)БО 15, П (С)БО 16, статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток (збиток) за 2023 рік у сумі 8248264 грн, занижено податок на прибуток на загальну суму 13053136,00 грн, в тому числі за: 2017 рік - 1916194,00 грн, 2018 рік - 1628595,00 грн, 2019 рік - 2493633,00 грн, 2020 рік - 1014674,00 грн, 2021 рік - 341096,00 грн, 2022 рік - 1882798,00 грн, 2023 рік - 2776146,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статі 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, п.198.3, підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6664260,00 грн, в тому числі за: січень 2017 - 53410,00 грн, лютий 2017 - 29671,00 грн, березень 2017 - 722723,00 грн, квітень 2017 - 8745,00 грн, травень 2017 - 99026,00 грн, червень 2017 - 547903,00 грн, липень 2017 - 9689,00 грн, серпень 2017 - 13874,00 грн, вересень 2017 - 109056,00 грн, жовтень 2017 -18780,00 грн, листопад 2017 - 10086,00 грн, грудень 2017 - 174680,00 грн, січень 2018 - 235590,00 грн, лютий 2018 - 22206,00 грн, березень 2018 - 67256,00 грн, квітень 2018 - 31840,00 грн, травень 2018 - 38154,00 грн, червень 2018 - 95888,00 грн, липень 2018 - 44410,00 грн, серпень 2018 - 41928,00 грн, вересень 2018 - 61146,00 грн, жовтень 2018 - 94252,00 грн, листопад 2018 - 67587,00 грн, грудень 2018 - 462672,00 грн, січень 2019 - 8554,00 грн, лютий 2019 - 8554,00 грн, березень 2019 - 165068,00 грн, квітень 2019- 387602,00 грн, травень 2019 - 8743,00 грн, червень 2019 - 303260,00 грн, липень 2019 -115066,00 грн, серпень 2019 - 9690,00 грн, вересень 2019 - 9690,00 грн, жовтень 2019 - 14690,00 грн, листопад 2019 - 10000,00 грн, грудень 2019 - 425524,00 грн, січень 2020 -115983,00 грн, лютий 2020 - 67970,00 грн, березень 2020 - 158259,00 грн, квітень 2020 - 24427,00 грн, травень 2020 - 16331,00 грн, червень 2020 - 159363,00 грн, липень 2020 - 10006,00 грн, серпень 2020 - 10006,00 грн, вересень 2020 -187205,00 грн, жовтень 2020 -10534,00 грн, листопад 2020 - 13364,00 грн, грудень 2020 - 177560,00 грн, березень 2021 - 171470,00 грн, травень 2021 - 19107,00 грн, червень 2021 - 161055,00 грн, вересень 2021 - 159673,00 грн, грудень 2021 - 403,00 грн, січень 2022 - 115794,00 грн, лютий 2022 - 6367,00 грн, травень 2022 - 5355,00 грн, червень 2022 - 1920,00 грн, липень 2022 - 17720,00 грн, серпень 2022 - 8745,00 грн, вересень 2022 -6680,00 грн, жовтень 2022 - 782,00 грн, листопад 2022 - 70305,00 грн, лютий 2023 - 10898,00 грн, квітень 2023 - 301671,00 грн, травень 2023 - 6264,00 грн, червень 2023 -4332,00 грн, серпень 2023 - 3379,00 грн, вересень 2023 - 2384,00 грн, жовтень 2023 - 4515,00 грн, листопад 2023 - 3159,00 грн, грудень 2023 - 4261,00 грн;

- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з нездійсненням реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 6159613,00 грн, у тому числі за: січень 2017 - 53410,00 грн, лютий 2017 - 29671,00 грн, березень 2017 - 722723,00 грн, квітень 2017 - 8745,00 грн, травень 2017 - 99026,00 грн, червень 2017 - 547903,00 грн, липень 2017 - 9689,00 грн, серпень 2017 - 13874,00 грн, вересень 2017 - 109056,00 грн, жовтень 2017 - 18780,00 грн, листопад 2017 - 10086,00 грн, грудень 2017 - 174680,00 грн, січень 2018 - 235590,00 грн, лютий 2018 - 22206,00 грн, березень 2018 - 67256,00 грн, квітень 2018 - 31840,00 грн, травень 2018 - 38154,00 грн, червень 2018 - 95888,00 грн, липень 2018 - 44410,00 грн, серпень 2018 - 41928,00 грн, вересень 2018 -161146,00 грн, жовтень 2018 - 94252,00 грн, листопад 2018 -67587,00 грн, грудень 2018 - 462672,00 грн, січень 2019 - 8554,00 грн, лютий 2019 - 8554,00 грн, березень 2019 - 65068,00 грн, квітень 2019 - 387602,00 грн, травень 2019 - 8743,00 грн, червень 2019 - 303260,00 грн, липень 2019 - 115066,00 грн, серпень 2019 - 9690,00 грн, вересень 2019 - 9690,00 грн, жовтень 2019 - 4690,00 грн, листопад 2019 - 10006,00 грн, грудень 2019 - 425524,00 грн, січень 2020 - 115983,00 грн, лютий 2020 - 67970,00 грн, березень 2020 - 158259,00 грн, квітень 2018 - 24427,00 грн, травень 2020 - 6331,00 грн, червень 2020 - 159363,00 грн, липень 2020 - 10006,00 грн, серпень 2020 - 100006,00 грн, вересень 2020- 187205,00 грн, жовтень 2020 - 10534,00 грн, листопад 2020 - 13364,00 грн, грудень 2020 - 177560,00 грн, січень 2021 - 171470,00 грн, травень 2021 - 19107,00 грн, червень 2021 - 161055,00 грн, вересень 2021 - 159 673,00 грн, грудень 2021 - 403,00 грн, січень 2022 - 1667,00 грн, травень 2022 - 981,00 грн, листопад 2022 - 67230,00 грн;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту 176.2 «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у зв`язку з поданням з недостовірними відомостями податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма №4-ДФ) за 2, 3 квартали 2018 року;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпункту 164.2.6 та підпункту 164.2.17 «г» підпункту «е» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 164.2, 164.5 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України, а саме: заниження зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету у сумі 73788,36 грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, з урахуванням підпунктів 1.3 та 1.6 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 164.2.6 та 164.2.17 «г» пункту 164.2 підпункту «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 «а» статті 171 Податкового кодексу України в результаті заниження зобов`язання з військового збору у сумі 5042,21 грн;

- підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого було: занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 12696,00 грн; не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 8464,00 грн.

Щодо податку на прибуток підприємств контролюючий орган установив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» у податковій звітності за 2017-2023 роки задекларувало показники фінансового результату до оподаткування, однак, на думку податкового органу, при визначенні об`єкта оподаткування неправомірно занижувало доходи та завищувало витрати, що вплинуло на розмір податку на прибуток і від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Перший епізод, покладений контролюючим органом в основу донарахувань, стосується продажу позивачем фізичній особі ОСОБА_4 автомобіля Toyota RAV4 2.2L 6A/T Lounge Diesel, 2013 року випуску, сірого кольору, VIN НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153.

Контролюючий орган установив, що за вказаним договором позивач реалізував зазначений автомобіль фізичній особі за ціною 12163,24 грн. При цьому відповідач послався на інформацію Міністерства економіки України, викладену у листі від 30.04.2024 №11948/5/26/15/24/02/05, згідно з якою середньоринкова вартість автомобіля з аналогічними характеристиками (марка, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм двигуна, тип коробки передач) становила, на думку відповідача, 348310,82 грн. У зв`язку з цим відповідач виходив із того, що договірна ціна не відповідає рівню звичайних цін.

Виходячи з різниці між середньоринковою вартістю автомобіля та ціною, визначеною в договорі купівлі-продажу, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем доходу за 2022 рік на суму 336148 грн. Такий висновок, як зазначено в акті перевірки, ґрунтується на положеннях підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та положеннях бухгалтерського обліку щодо визнання доходів.

Крім того, відповідач вважав, що реалізація автомобіля за ціною, нижчою за середньоринкову вартість, призвела до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки база оподаткування, на думку контролюючого органу, мала визначатися виходячи зі звичайної ціни відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим у акті перевірки наведено розрахунок додаткових податкових зобов`язань з ПДВ, сформований виходячи з різниці між середньоринковою вартістю транспортного засобу та фактичною ціною його реалізації.

Також контролюючий орган дійшов висновку, що різниця між середньоринковою вартістю транспортного засобу та фактичною ціною продажу утворила для фізичної особи-покупця додаткове благо у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. У зв`язку з цим відповідач кваліфікував позивача як податкового агента відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, який був зобов`язаний нарахувати, утримати та сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу.

Стверджуючи про заниження позивачем доходу за 2023 рік на суму 1499283 грн, відповідач зазначив, що до перевірки було надано ухвалу Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 за позовом ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» про стягнення заборгованості. Вказаною ухвалою затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ «Ластівка ЛТД» до ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС», відповідно до якої ТОВ «Ластівка ЛТД» відмовляється від частини заявлених позовних вимог на загальну суму 1799139,59 грн, що складається із заборгованості ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з орендної плати, сервісних і комунальних платежів та штрафу за договором за період з березня 2022 року по лютий 2023 року включно.

Відповідач зазначив, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не відобразив у складі доходів безоплатно отримані послуги на суму 1499283,00 грн за 2023 рік, не відкоригував податковий кредит з податку на додану вартість на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року.

Означене, на думку відповідача, свідчить про неврахування позивачем у складі «Іншого операційного доходу» (рядок 2120) та, відповідно, у складі «Разом доходи» (рядок 2280) Звіту про фінансові результати за 2023 рік безоплатно отриманих послуг на суму 1 499 283 грн.

Таким чином, за актом перевірки, у частині визначення доходів підприємством занижено показники декларацій з податку на прибуток на загальну суму 1835431 грн, у тому числі за 2022 рік - 336148 грн, за 2023 рік - 1499283 грн.

Крім того, у розділі «Податок на прибуток» акта перевірки відповідач виснував, що перевіркою повноти декларування позивачем показників рядка 02 декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів бухгалтерської звіт6ності» за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 встановлено його заниження на загальну суму 65 963 343 грн, у тому числі по періодам: 2017 рік - 10 645 523 грн, 2018 рік - 9 047 749 грн, 2019 рік - 13 853 520 грн, 2020 рік - 8 267 958 грн, 2021 рік - 4 819 652 грн, 2022 рік - 10 459 989 грн, 2023 рік - 8 868 952 грн. Перевіркою відображених позивачем податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) встановлено відхилення показників на загальну суму 65 963 343 грн. В акті перевірки зазначено про ненадання позивачем до перевірки пояснень та документального підтвердження згідно переліку, про що складено акт ненадання документів від 08.05.2024.

В акті зазначено, що перевіркою встановлено:

1) у 2017 - 2021 роках на підставі типових договорів з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, відповідно до яких позивачем доручено виконавцям надавати консультаційні послуги з питань інформатизації та послуги в сфері провадження та використання комп`ютерних систем. Відповідач зазначив про неможливість встановити замовника цих послуг та чи компенсовані вони взагалі. Також відсутня мета придбання таких послуг, номенклатура послуг зазначена загальними словами без деталізації, складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг чи їх використання в господарській діяльності позивача, через що неможливо встановити потребу в придбанні цих послуг та використання їх у власній фінансово-господарській діяльності та відслідкувати їх компенсацію. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивач безпідставно відніс до собівартості реалізованих послуг придбані послуги за період 2017-2021 роки на загальну суму 40 531 904 грн, у тому числі за 2017 рік - 10239699 грн, за 2018 рік 7164833 грн, за 2019 рік - 12841784 грн, за 2020 рік - 6477464 грн, за 2021 рік - 3808124 грн;

2) згідно наданих регістрів бухгалтерського обліку по рах.90 (Дт) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» враховуються накопичені витрати за 2022 рік на суму 16 001 361,00 грн, за 2023 рік на суму 6 834,00 грн. Перевіркою за 2022 рік підтверджено суму 7 665 598,00 грн, у тому числі заробітна плата 5 636 097,00 грн, нарахування на заробітну плату 1 099 139,00 грн, собівартість реалізації запасів 345 277,00 грн, амортизаційні відрахування 95 599,00 грн, собівартість реалізованих послуг 489 486,00 грн (ФОП Грибанов - 191 350,00 грн, ТОВ «Бріг Рітейл» - 105 000,00 грн, ФОП Перепелиця - 193 136,00 грн), за 2023 рік підтверджено суму 97 грн (амортизаційні відрахування). До перевірки не надано пояснення та підтверджуючі документи рахунку 90 (Дт) «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» за 2022 рік на суму 8 335 763,00 грн, за 2023 рік на суму 6 737,00 грн, всього на суму 8 342 500,00 грн;

3) в акті перевірки зазначено, що позивачем було придбано дизельне пальне та бензин 95 у ТОВ «Окко-Бізнес» та в подальшому списано його на інші операційні витрати. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: Дт631, 644, Кт311, Дт203 Кт631, Дт92 Кт203, Дт79 Кт92.

До перевірки не надано за 2018 рік та за 2022 рік: подорожні листи, товарно-транспортні накладні, узагальнюючі відомості за кожний місяць списання пального в розрізі кожної одиниці транспорту з відображенням пробігу, нормативних та фактичних витрати пального, акти списання пального тощо. Вартість безпідставно списаного дизельного пального та бензину 95 (без ПДВ) згідно регістрів бухгалтерського обліку складає за 2018 - 91964,00 грн, за 2022 - 25192,00 грн, всього на суму 117156,00 грн;

4) згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2018, 2022, 2023 роки, аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей, карток по рах. 79, 94, 6442, 231, 361, 362, 3711, 3771, 78 перевіркою встановлено віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛОШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат на загальну суму 9960495 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами: за 2018 рік Дт 949 Кт 6442 - 1134677 грн. з аналітикою «Інші витрати»; за 2022 рік Дт 944 Кn 231 - 1762886 грн з аналітикою «Інші витрати консультанти»; за 2023 рік Дт 944 Кт361, 362, 3711, 3771, 378 - 7062932 грн. з аналітикою «Інші витрати».

До перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення з «Інших витрат» суми 1134677 грн. в 2018 році (рах. Дт 949 Кг 6442), суми 1762886 грн в 2022 році (рах. Дт 944 Кт 231), суми 7062932 грн в 2023 році (рах. Дт 944 Kт 361, 362, 3711, 3771, 378) і їх використання у власній господарській діяльності;

5) у періоді 2017 - 2021 роки підприємство отримувало товари, роботи послуги, вартість яких відносило до рах. 92 «Адміністративні витрати» та рах. 93 «Витрати на збут». В бухгалтерському обліку придбання цих послуг відображалось бухгалтерськими записами: Дт 63, 64 Кт 31, Дт 92, 93, Кт 63. Перелік постачальників з назвою та кодом, датою та номером акта надання послуг накладною, вартістю отриманої та віднесеної до витрат послуги, ПДВ (без ПДВ), загальною сумою надання послуги, загальною назвою послуги, датою та номером договору наведено в Додатку 8 до акта перевірки, зведений перелік, в т.ч. по роках, наведено в додатку 9 до акта перевірки.

В актах приймання-передачі (надання) послуг, накладній зазначена номенклатура послуг загальними назвами (організація заходу, виготовлення відеороликів кількістю 3, послуги відеозйомки та виготовлення рекламного відеоролика, розробка дизайну банерів, послуги з технічного забезпечення святкового заходу, худі з нанесенням лого, ремонтно-будівельні роботи тощо тобто, відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформацію щодо виду (складової) номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів надання послуг (матеріальних та трудових) та підтвердження використання їх в фінансово-господарській діяльності ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС».

Так, безпідставно віднесено вартість послуг: до адміністративних витрат (Дт 92) на загальну суму 678929 грн, в тому числі за: 2018 - 13506 грн, 2019 - 34085 грн, 2020 - 532458 грн, 2021 - 98880 грн, до витрат на збут (Дт 93) на загальну суму 4196928 грн, в тому числі за 2017 - 25824 грн, 2018 - 642769 грн, 2019 - 977651 грн, 2020 - 1258036 грн, 2021 - 912648 грн.

З урахуванням вищезазначеного встановлено, що ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» завищено показник «Інші операційні витрати» по ряд. 2180 Звітів про фінансові результати на загальну суму 14953508 грн, в тому числі за 2017 - 405824 грн, 2018 - 1882916 грн, 2019- 1011736 грн, 2020 - 1790494 грн, 2021 - 1011528 грн, 2022 - 1788078 грн, 2023- 7062932 грн.

6) згідно даних регістрів бухгалтерського обліку за 2023 рік: аналізу рахунків, оборотно-сальдових відомостей по рах. 79, 97, 1541 перевіркою встановлено віднесення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» до інших витрат без підтверджуючих документів витрат суми 300000 грн. В бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими записами Дт 97 Кт 1541, Дт 79 Кт 97 з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності».

До перевірки не надано пояснення та документальне підтвердження про віднесення суми 300000,00 грн до інших витрат в 2023 році (Дт 97 Кт 1541) з аналітикою «Автоматизована система обліку робочого часу та звітності» та їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідач дійшов висновку про позивачем завищено показник «Разом витрати» по ряд. 2285 Звітів про фінансові результати на загальну суму 64127912,00 грн, у тому числі за 2017 - 10645523,00 грн, 2018 - 9047749,00 грн, 2019 - 13853520,00 грн, 2020 - 8267958,00 грн, 2021 - 481965200 грн, 2022 - 10123841,00 грн, 2023 - 7369669,00 грн. Дані порушення вплинули на визначення фінансового результату до оподаткування, об`єкта оподаткування податком на прибуток, частково на об`єкт оподаткування з ПДВ.

Як наслідок, відповідач виснував, що позивачем занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності, на загальну суму 65963343 грн, у тому числі за 2017 рік - 10645523 грн, 2018 рік - 9047749 грн, 2019 рік - 13853520 грн, 2020 рік - 8267958 грн, 2021 рік - 4819652 грн, 2022 рік - 10459989 грн, 2023 рік - 8868952 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що перевіркою задекларованих показників рядка 03 декларацій «Різниці, що виникають відповідно до Податкового кодексу України» встановлено їх завищення (наростаючим підсумком) внаслідок завищення показника «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 1), 2) розділу ІІІ акта перевірки.

У пп. 3.1.1.2 акта перевірки «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 2391735 грн, задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (збиток) за означений період у сумі 4145811,00 грн станом на 31.12.2023 задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 8248264,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік у сумі 8248264,00 грн, заниження податку на прибуток на загальну суму 13053136,00 грн, в тому числі за 2017 - 1916194,00 грн, 2018 - 1628595,00 грн, 2019 - 2493633,00 грн, 2020 - 1014674,00 грн, 2021 - 1341096,00 грн, 2022 - 1882798,00 грн, 2023 - 2776146,00 грн.

Також відповідач зазначив, що перевіркою встановлено здійснення у період з 01.01.2017 по 31.12.2023 виплат доходів нерезиденту із джерелом походження з України у вигляді процентів компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина) 2021 році на загальну суму 2409,1 євро (екв. 80410,14 грн.).

Податок на прибуток іноземних юридичних осіб утримано за ставкою 5% та своєчасно сплачено до бюджету у сумі 4232,00 грн.

У перевіряємому періоді ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не декларувало доходи у вигляді процентів у додатку ПН до рядка 23 податкової декларації з податку на прибуток, тобто перевіркою встановлено заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 12696,00 грн за 2021 рік у порушення п. 46.1 ст. 46 ПК України.

Відповідач зазначив, що між ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» (Позичальник) та Компанією «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Позикодавець) укладено договір позики від 28.11.2012 №2, предметом якого є надання позики для поповнення обігових коштів на суму 270000 євро зі сплатою відсоткової ставки 2% та терміном погашення - 30.09.2022. На виконання умов договору позивачем виплачено нерезиденту дохід у 2021 році із джерелом походження в Україні у вигляді процентів за користування позикою на загальну суму 2409,1 євро (екв. 80410,14 грн). Зазначено, що позивач не надав до перевірки довідку, яка підтверджує, що компанія «Itelligence International Business Service Holding GmbH» є резидентом Німеччини у розумінні Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччини про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно за 2021 рік.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем безпідставно не утримано та не сплачено до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10% при виплаті компанії «Itelligence International Business Service Holding GmbH» (Німеччина) доходу у вигляді процентів у 2021 році на суму 8464,00 грн.

Щодо податку на додану вартість контролюючий орган зазначив таке.

За період з 01.01.2017 по 31.12.2023 ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» задекларовано податкові зобов`язання з ПДВ у сумі 77523597 грн. Перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 6233466 грн.

У частині рядка 1.1 декларацій з ПДВ «операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України» підприємством задекларовано 56893590 грн. Контролюючим органом встановлено заниження цього показника на суму 141083 грн, у тому числі за січень 2022 року - 73853 грн та за листопад 2022 року - 67230 грн.

Зокрема, щодо листопада 2022 року посадовими особами контролюючого органу зазначено, що в ході перевірки було встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 67230,00 грн, у зв`язку з реалізацією автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску за ціною (12163,24 грн), яка є нижче ніж середньоринкова вартість вказаного транспортного засобу (336148,00 грн).

Щодо січня 2022 року в акті зазначено, що підприємство подало декларацію з ПДВ за січень 2022 року, у якій рядок 1.1 було задекларовано в сумі 558665 грн. Надалі уточнюючим розрахунком від 28.02.2022 №9041372572 підприємство збільшило податкові зобов`язання за цим рядком на 73853 грн за операцією з ТОВ «МІЛІНВЕСТ ДІДЖИТАЛЬ» на суму постачання 369266 грн та ПДВ 73853 грн. Водночас, як зазначено в акті, в іншому уточнюючому розрахунку від 17.08.2022 №9161325062, поданому для виправлення інших показників, підприємство знову відобразило у рядку 1.1 суму 558665 грн, унаслідок чого, за висновком контролюючого органу, податкові зобов`язання за січень 2022 року занижено на 73853 грн.

Щодо рядка 4.1 декларацій з ПДВ «нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» в акті зазначено, що підприємством задекларовано 1933710 грн. Перевіркою встановлено заниження цього показника на загальну суму 6091402 грн, в тому числі за січень 2017 - 53410 грн, лютий 2017 - 29671 грн, березень 2017 - 722723 грн, квітень 2017 - 8745 грн, травень 2017 - 99026 грн, червень 2017 - 547903 грн, липень 2017- 9689 грн, серпень 2017 - 13874 грн, вересень 2017 - 109056 грн, жовтень 2017 - 18780 грн, листопад 2017 - 10086 грн, грудень 2017- 174680 грн, січень 2018 - 235590 грн, лютий 2018 - 22206 грн, березень 2018 - 67256 грн, квітень 2018 - 31840 грн, травень 2018 - 38154 грн, червень 2018 - 95888 грн, липень 2018 - 44410 грн, серпень 2018 - 41928 грн, вересень 2018 - 161146 грн, жовтень 2018 - 94252 грн, листопад 2018 - 67587 грн, грудень 2018 - 462672 грн, січень 2019 - 8554 грн, лютий 2019 - 8554 грн, березень 2019 - 165068 грн, квітень 2019 - 387602 грн, травень 2019 - 8743 грн, червень 2019 - 303260 грн, липень 2019 - 115066 грн, серпень 2019 - 9690 грн, вересень 2019 - 9690 грн, жовтень 2019 - 14690 грн, листопад 2019 - 10006 грн, грудень 2019 - 425524 грн, січень 2020 - 115983 грн, лютий 2020 - 67970 грн, березень 2020 - 158259 грн, квітень 2020 - 24427 грн, травень 2020 - 16331 грн, червень 2020 - 159363 грн, липень, 2020 - 10006 грн, серпень 2020 - 10006 грн, вересень 2020 - 187205 грн, жовтень 2020 - 10534 грн, листопад 2020 - 13364 грн, грудень 2020 - 177560 грн, березень 2021 - 171470 грн, травень 2021 - 19107 грн, червень 2021 - 161055 грн, вересень 2021 - 159673 грн, грудень 2021 - 403 грн, січень 2022 - 1667 грн внаслідок порушень, детально описаних в підпунктах 1, 3, 5 пункту 2 розділу 3.1.1.1 акта перевірки.

Як зазначено контролюючим органом, це пов`язано з використанням придбаних товарів, послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства або не підтверджені належними первинними документами. Враховуючи викладене, ДП «ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ на послуги з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп`ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП, списання пального, організація заходу, виготовлення відеороликів кількістю 3, послуги відео-зйомки та виготовлення рекламного ролика, розробка дизайну банерів, послуги з технічного забезпечення, святкового заходу, худі з нанесенням лого, ремонтно-будівельні роботи тощо як такі, які не використані в господарській діяльності платника.

Таким чином, відповідач в акті перевірки виснував про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 на загальну суму 6091402 грн та не здійснив реєстрацію податкових накладних на цю ж суму.

Щодо рядка 4.2 декларацій з ПДВ, який стосується нарахування податкових зобов`язань за ставкою 7%, контролюючий орган зазначив, що підприємством задекларовано 187 грн, а перевіркою встановлено заниження на суму 981 грн за травень 2022 року у зв`язку з не нарахуванням податкових зобов`язань з ПДВ на списання пального як такого, яке не використане в господарській діяльності платника. Також контролюючий орган зробив висновок про нездійснення позивачем реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 981,00 грн.

Щодо податкового кредиту контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 430800 грн, у тому числі: за січень 2022 року - 40274 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 4374 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 3075 грн, грудень 2022 року - 4496 грн, січень 2023 року - 6402 грн, березень 2023 - 4945 грн, квітень 2023 року - 302481 грн, травень 2023 року - 509 грн, червень 2023 року - 4332 грн, липень 2023 року - 429 грн, серпень 2023 року - 2950 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Так, контролюючий орган зазначив, що позивачем до перевірки не були надані первинні документи по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками за 2020-2023 роки, які дають підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 130943,00 грн, у т.ч. за січень 2022 року - 40274 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 4374 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 3075 грн, грудень 2022 року - 4496 грн, січень 2023 року - 6402 грн, березень 2023 - 4945 грн, квітень 2023 року - 302481 грн, травень 2023 року - 509 грн, червень 2023 року - 4332 грн, липень 2023 року - 429 грн, серпень 2023 року - 2950 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Також відповідач зазначив, що позивач не відобразив у складі доходів безоплатно отримані послуги на суму 1499283,00 грн за 2023 рік на підставі ухвали Господарського суду м.Києва від 20.04.2023 у справі №910/14013/22 про затвердження мирової угоди та не відкоригував податковий кредит з ПДВ на суму 299857,00 грн за квітень 2023 року.

За результатами перевірки ПДВ контролюючий орган зазначив, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 підприємством задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 40280807 грн. Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 6664260 грн, у тому числі: січень 2017 року - 53410 грн, лютий 2017 року - 29671 грн, березень 2017 року - 722723 грн, квітень 2017 року - 8745 грн, травень 2017 року - 99026 грн, червень 2017 року - 547903 грн, липень 2017 року - 9689 грн, серпень 2017 року - 13874 грн, вересень 2017 року - 109056 грн, жовтень 2017 року - 18780 грн, листопад 2017 року - 10086 грн, грудень 2017 року - 174680 грн; січень 2018 року - 235590 грн, лютий 2018 року - 22206 грн, березень 2018 року - 67256 грн, квітень 2018 року - 31840 грн, травень 2018 року - 38154 грн, червень 2018 року - 95888 грн, липень 2018 року - 44410 грн, серпень 2018 року - 41928 грн, вересень 2018 року - 161146 грн, жовтень 2018 року - 94252 грн, листопад 2018 року - 67587 грн, грудень 2018 року - 462672 грн; січень 2019 року - 8554 грн, лютий 2019 року - 8554 грн, березень 2019 року - 165068 грн, квітень 2019 року - 387602 грн, травень 2019 року - 8743 грн, червень 2019 року - 303260 грн, липень 2019 року - 115066 грн, серпень 2019 року - 9690 грн, вересень 2019 року - 9690 грн, жовтень 2019 року - 14690 грн, листопад 2019 року - 10006 грн, грудень 2019 року - 425524 грн; січень 2020 року - 115983 грн, лютий 2020 року - 67970 грн, березень 2020 року - 158259 грн, квітень 2020 року - 24427 грн, травень 2020 року - 16331 грн, червень 2020 року - 159363 грн, липень 2020 року - 10006 грн, серпень 2020 року - 10006 грн, вересень 2020 року - 187205 грн, жовтень 2020 року - 10534 грн, листопад 2020 року - 13364 грн, грудень 2020 року - 177560 грн; березень 2021 року - 171470 грн, травень 2021 року - 19107 грн, червень 2021 року - 161055 грн, вересень 2021 року - 159673 грн, грудень 2021 року - 403 грн; січень 2022 року - 115794 грн, лютий 2022 року - 6367 грн, травень 2022 року - 5355 грн, червень 2022 року - 1920 грн, липень 2022 року - 17720 грн, серпень 2022 року - 8745 грн, вересень 2022 року - 6680 грн, жовтень 2022 року - 782 грн, листопад 2022 року - 70305 грн; лютий 2023 року - 10898 грн, квітень 2023 року - 301671 грн, травень 2023 року - 6264 грн, червень 2023 року - 4332 грн, серпень 2023 року - 3379 грн, вересень 2023 року - 2384 грн, жовтень 2023 року - 4515 грн, листопад 2023 року - 3159 грн, грудень 2023 року - 4261 грн.

Також контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з установленими порушеннями підприємством не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 6159613 грн. За актом, така сума складається з таких показників: січень 2017 року - 53410 грн, лютий 2017 року - 29671 грн, березень 2017 року - 722723 грн, квітень 2017 року - 8745 грн, травень 2017 року - 99026 грн, червень 2017 року - 547903 грн, липень 2017 року - 9689 грн, серпень 2017 року - 13874 грн, вересень 2017 року - 109056 грн, жовтень 2017 року - 18780 грн, листопад 2017 року - 10086 грн, грудень 2017 року - 174680 грн; січень 2018 року - 235590 грн, лютий 2018 року - 22206 грн, березень 2018 року - 67256 грн, квітень 2018 року - 31840 грн, травень 2018 року - 38154 грн, червень 2018 року - 95888 грн, липень 2018 року - 44410 грн, серпень 2018 року - 41928 грн, вересень 2018 року - 161146 грн, жовтень 2018 року - 94252 грн, листопад 2018 року - 67587 грн, грудень 2018 року - 462672 грн; січень 2019 року - 8554 грн, лютий 2019 року - 8554 грн, березень 2019 року - 165068 грн, квітень 2019 року - 387602 грн, травень 2019 року - 8743 грн, червень 2019 року - 303260 грн, липень 2019 року - 115066 грн, серпень 2019 року - 9690 грн, вересень 2019 року - 9690 грн, жовтень 2019 року - 14690 грн, листопад 2019 року - 10006 грн, грудень 2019 року - 425524 грн; січень 2020 року - 115983 грн, лютий 2020 року - 67970 грн, березень 2020 року - 158259 грн, квітень 2020 року - 24427 грн, травень 2020 року - 16331 грн, червень 2020 року - 159363 грн, липень 2020 року - 10006 грн, серпень 2020 року - 10006 грн, вересень 2020 року - 187205 грн, жовтень 2020 року - 10534 грн, листопад 2020 року - 13364 грн, грудень 2020 року - 177560 грн; березень 2021 року - 171470 грн, травень 2021 року - 19107 грн, червень 2021 року - 161055 грн, вересень 2021 року - 159673 грн, грудень 2021 року - 403 грн; січень 2022 року - 1667 грн, травень 2022 року - 981 грн, листопад 2022 року - 67230 грн.

Щодо податку на доходи фізичних осіб контролюючий орган зазначив, що підприємство здійснювало нарахування і виплату доходів фізичним особам та утримувало ПДФО за ставками, визначеними Податковим кодексом України. Разом з тим у податковому розрахунку за формою №4-ДФ за 2 та 3 квартали 2018 року підприємством, за висновком перевірки, неправильно зазначено податковий номер фізичної особи, що призвело до зміни платника податку. В акті наведено, що це підтверджується повідомленнями інформаційної системи «Податковий блок» щодо податкових розрахунків за формою 1ДФ з кодом помилки 99.

Окремо контролюючий орган зазначив, що у зв`язку з продажем автомобіля TOYOTA RAV4 фізичній особі за ціною 12163,24 грн та визначенням середньоринкової вартості цього автомобіля у сумі 348310,82 грн підприємством не утримано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу фізичної особи у вигляді знижки. У акті визначено суму такого доходу у розмірі 336147,58 грн, базу оподаткування із застосуванням коефіцієнта - 409935,34 грн, суму податку на доходи фізичних осіб - 73788,36 грн.

Щодо військового збору в акті зазначено, що за загальними даними перевірки порушень щодо нарахування та сплати збору не встановлено, однак у зв`язку з тією ж операцією продажу автомобіля TOYOTA RAV4 фізичній особі контролюючий орган визначив дохід у вигляді знижки у сумі 336147,58 грн та встановив заниження військового збору на суму 5042,21 грн.

Позивачем були подані заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду яких Головне управління ДПС у м.Києві листом від 11.06.2024 №10990/1/26-15-07-06-02-09 акт перевірки від 15.05.2024 №46427/Ж5/26-15-07-06-02-19/25274945 залишило без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- від 12.06.2024 №0053210/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 15 727 478,00 грн, з яких 13 053 136,00 грн - сума податкових зобов`язань, 2 674 342,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053264/0706, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 8 248 264,00 грн;

- від 12.06.2024 №0053218/0706, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 6 083 271,00 грн, з яких 4 866 617,00 грн - сума податкових зобов`язань, 1 216 654,00 грн - сума штрафних санкцій;

- від 12.06.2024 №0053267/0706, яким за відсутність складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 161 169,00 грн;

- від 13.06.2024 №0540312303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 12 696,00 грн;

- від 14.06.2024 №05446024025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 92 235,45 грн, з яких 73 788,36 грн - сума податкових зобов`язань, 18 447,09 грн - сума штрафних санкцій;

- від 14.06.2024 №05446524025, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 6 302,06 грн, з яких 5 042,21 грн - сума податкових зобов`язань, 1 260,55 грн - сума штрафних санкцій.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.08.2024 №25773/6/99-00-06-01-02-06 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Однією з підстав позову позивачем зазначено процедурні порушення, які полягають у відсутності в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях обов`язкових реквізитів, непідтвердженні актом перевірки донарахованих податкових зобов`язань, а також нарахування штрафних санкцій.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

Також відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтувала відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення Відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення Позивачем пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення, суд звертає увагу на таке.

Судом не приймаються до уваги в доводи позивача про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень законодавчо визначеній формі як окрема та самостійна підстава для їх скасування з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Згідно з підпунктом 58.1.2 пункту 58.1 статті 58 ПК України у разі якщо податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до інформації, наведеної у пункті 58.1.1 цієї статті, повинно містити обґрунтовану підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, у вигляді фактичної підстави, а саме викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства з наведенням інформації щодо, зокрема, обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 та пункту 86.7 статті 86 розділу I цього Кодексу письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини).

Позивач зазначив, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що податковим органом не наведено обставин, що свідчать про заниження податкових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ, податку на доходи іноземних юридичних осіб, ПДФО та військового збору, чи порушення позивачем будь-якої з вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивач стверджує, що жодне з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не наводить по суті встановлених правопорушень та з їх змісту неможливо встановити, які обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про вчинення позивачем відповідних порушень.

Суд зазначає, що зі спірних податкових повідомлень-рішень можливо встановити їх зміст та враховуючи наявність в матеріалах справи розрахунків штрафних санкцій та податкових зобов`язань, наведених у акті перевірки, вказані податкові повідомлення-рішення слід розцінювати як такі, що прийняті з окремими дефектами, які не змінюють суті спірних рішень.

Подібний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 06.08.2018 у справа № 802/1198/16-а, від 09.10.2024 у справі №810/4555/17.

При цьому, суд наголошує, що оцінка суті встановлених правопорушень надається судом при дослідженні по суті наявних в матеріалах справи доказів.

Доводи позивача щодо непідтвердження висновками акта перевірки донарахованих зобов`язань також не є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оцінка висновків акта перевірки надаватиметься судом під час їх дослідження по суті.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни під час реалізації автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску за ціною (12163,24 грн), яка є нижче ніж середньоринкова вартість вказаного транспортного засобу (336148,00 грн), суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2022 між ДП «Ітеллідженс» (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2022/3489153, за умовами якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки Toyota RАV4, 2013 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2 договору право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного договору.

Пунктом 3 договору визначено, що за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 12163,24 грн.

Відповідно до балансової довідки вих.№1/10 від 06.10.2022 станом на 06.10.2022 на балансі ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» рахується автомобіль Toyota RАV4, JTMDAREV30D017827.

Первинна вартість - 624846,55 грн; знос - 612683,31 грн, балансова вартість - 12163,24 грн.

В акті перевірки контролюючий орган виходив з того, що середньоринкова вартість такого транспортного засобу становила 348310,82 грн. Різницю між цими показниками контролюючий орган визначив як суму заниження доходу позивача у розмірі 336148,00 грн.

На підставі цього висновку контролюючий орган також сформував похідні висновки про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 67230,00 грн, а також про ненарахування та несплату податку на доходи фізичних осіб у сумі 73788,36 грн і військового збору у сумі 5042,21 грн, виходячи з припущення про отримання фізичною особою-покупцем додаткового блага.

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.

Статтею 173 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Згідно з пунктами 173.1-173.2 статті 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів. мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу у (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403 затверджений Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.

Згідно з пунктами 3 - 4 цього Порядку середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4 (пункт 11 Порядку).

Коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів (пункт 12 Порядку).

Середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу та зберігається протягом 1095 днів з дня її оприлюднення (пункт 13 Порядку).

Відповідно до пункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Отже, податкове законодавство встановлює презумпцію відповідності договірної ціни рівню звичайної ціни, а обов`язок доведення протилежного покладається на контролюючий орган. Сам по собі факт продажу майна за ціною, яка не збігається з певним статистичним або розрахунковим показником середньоринкової вартості, не є достатньою підставою для висновку про заниження доходу платника податків чи отримання покупцем додаткового блага.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Таким чином, договірна ціна є результатом волевиявлення сторін правочину, а її заміна контролюючим органом іншим оціночним показником можлива лише за наявності прямої законодавчої підстави та належного доказового підтвердження невідповідності такої ціни вимогам податкового законодавства.

У цьому випадку контролюючий орган фактично ототожнив середньоринкову вартість легкового автомобіля, визначену відповідно до Порядку №403, із обов`язковою базою для визначення доходу юридичної особи-продавця. Однак такий підхід є помилковим.

Положення пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403, застосовуються для цілей оподаткування доходу фізичної особи при продажу або обміні відповідного транспортного засобу, тобто у ситуації, коли саме фізична особа є продавцем і отримує дохід від відчуження такого майна.

Натомість у спірних правовідносинах фізична особа не продавала автомобіль, а придбала його у юридичної особи. Відтак правила визначення середньоринкової вартості, на які послався відповідач, не можуть автоматично застосовуватися для визначення доходу позивача - юридичної особи-продавця, а також не є самостійною підставою для висновку про надання фізичній особі додаткового блага.

Суд також враховує, що відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» обов`язкове проведення оцінки майна передбачається у визначених законом випадках.

Разом із тим контролюючий орган не навів норми закону, яка б зобов`язувала позивача як юридичну особу-продавця перед продажем автомобіля фізичній особі проводити незалежну оцінку такого автомобіля або визначати ціну продажу саме за середньоринковою вартістю, розрахованою відповідно до Порядку №403.

З договору купівлі-продажу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153 убачається, що сторони визначили ціну транспортного засобу у розмірі 12163,24 грн.

За умовами договору оплата вартості автомобіля була здійснена до його підписання, а право власності на транспортний засіб переходило до покупця з моменту підписання договору та акта приймання-передачі.

Договір підписаний сторонами, містить істотні умови правочину, а доказів його фіктивності, удаваності, недійсності чи оспорення контролюючим органом не подано.

При цьому з балансової довідки щодо автомобіля Toyota RAV4 убачається, що первісна вартість автомобіля становила 624846,55 грн, сума зносу - 612683,31 грн, а балансова вартість - 12163,24 грн. Тобто ціна продажу автомобіля, визначена сторонами договору, відповідала його залишковій балансовій вартості за даними бухгалтерського обліку позивача.

Ця обставина має істотне значення для оцінки доводів відповідача, оскільки спростовує твердження про реалізацію автомобіля нижче балансової вартості та підтверджує, що позивач відобразив операцію виходячи з даних власного бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування податком на прибуток контролюючий орган мав встановити саме порушення правил бухгалтерського або податкового обліку відповідної операції, а не лише констатувати різницю між договірною ціною та середньоринковою вартістю транспортного засобу, визначеною за методикою, яка не регулює спірні правовідносини.

При цьому відповідач не довів, що позивач неправильно визначив залишкову вартість автомобіля у бухгалтерському обліку, не спростував дані балансової довідки, не надав належного доказу іншої звичайної ціни у розумінні пункту 14.1.71 статті 14 Податкового кодексу України та не обґрунтував наявності передбаченої законом підстави для заміни договірної ціни іншим оціночним показником.

Суд бере до уваги висновок судово-економічної експертизи, відповідно до якого документально не підтверджується висновок акта перевірки про заниження доходів позивача на загальну суму 336148,00 грн унаслідок продажу автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі за ціною, нижчою від середньоринкової вартості.

Експертом встановлено, що продаж автомобіля документально підтверджений договором купівлі-продажу від 02.11.2022 №8043/2022/3489153, ціна продажу визначена сторонами договору та відповідає залишковій балансовій вартості транспортного засобу.

При цьому суд враховує, що висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється разом з іншими доказами у справі.

Водночас у цій частині висновок експерта є послідовним, узгоджується з договором купівлі-продажу, балансовою довідкою та нормами податкового законодавства, а відповідач не навів переконливих доводів і доказів, які б спростовували відповідні висновки експерта.

Щодо податку на додану вартість суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 185.1 «а» статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Автомобіль Toyota RAV4, який був предметом договору купівлі-продажу, належав до необоротних активів позивача. З огляду на це для визначення мінімальної бази оподаткування ПДВ за операцією з його постачання має застосовуватися не середньоринкова вартість, визначена відповідно до Порядку №403, а балансова залишкова вартість такого необоротного активу за даними бухгалтерського обліку.

Як установлено судом, договірна ціна продажу автомобіля становила 12163,24 грн і відповідала його залишковій балансовій вартості. Отже, база оподаткування ПДВ була визначена позивачем не нижче мінімального рівня, передбаченого пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

За таких обставин висновок контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 67230,00 грн є похідним від помилкового висновку про необхідність застосування середньоринкової вартості автомобіля та не ґрунтується на вимогах пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з підпунктом 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 167 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 ПК України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Відповідно до підпункту 164.2.17 «е» пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 164.5 статті 165 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Підпунктами 1.1 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Тобто, у випадку виникнення об`єкта оподаткування на податкового агента покладено обов`язок нарахування і сплати ПДФО та військового збору у відповідному періоді.

Контролюючий орган дійшов висновку, що різниця між середньоринковою вартістю автомобіля та договірною ціною його продажу є додатковим благом фізичної особи-покупця, у зв`язку з чим позивач як податковий агент мав нарахувати, утримати та сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

Однак такий висновок ґрунтується виключно на припущенні про те, що середньоринкова вартість автомобіля є обов`язковою базою для оцінки доходу фізичної особи у правовідносинах, де фізична особа виступає покупцем автомобіля у юридичної особи.

Як зазначено вище, контролюючий орган не довів, що договірна ціна не відповідає звичайній ціні у розумінні Податкового кодексу України, не спростував балансову вартість автомобіля, не довів наявності у позивача обов`язку продавати автомобіль за середньоринковою вартістю та не підтвердив фактичного отримання фізичною особою доходу у вигляді додаткового блага.

Сам по собі розрахунок різниці між середньоринковою вартістю транспортного засобу та договірною ціною його продажу не доводить отримання фізичною особою оподатковуваного доходу.

Для виникнення обов`язку податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати ПДФО і військового збору контролюючий орган мав довести факт надання платником податків фізичній особі саме доходу, який підпадає під визначення об`єкта оподаткування, а також розмір такого доходу. Належних і допустимих доказів цього відповідачем не надано.

Верховний Суд у постанові від 22.11.2022 у справі №600/2482/21-а дійшов висновку про те, що зі змісту статті 173 ПК України випливає, що дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі продажу (міни), але або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

В акті перевірки контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки про заниження позивачем доходу за 2022 рік на суму 336148,00 грн, зазначив, що згідно інформації Міністерства економіки України від 30.04.2024 №11948/5/26/15/24/02/05 середньоринкова вартість автомобіля Toyota RАV4 складає 348310,82 грн.

Крім того, в акті перевірки відповідач дійшов висновку, що означена операція вплинула на заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1.1 колонки Б декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України: операції, що оподатковуються за основною ставкою» на загальну суму 141083 грн, у тому числі за січень 2022 року на суму 73853 грн, за листопад 2022 року 67230 грн.

До матеріалів справи відповідач долучив лист Міністерства економіки України від 02.05.2024 №3822-06/32397-06, наданий у відповідь на його заяву від 30.04.2024 №11948/5/26-15-24-02-05-05, у якому зазначено, що розрахована згідно з Порядком середньоринкова вартість легкового автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску та пробігом 225000 км у 4 кварталі складає 348310,82 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що у договорі купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2022/3489153 від 02.11.2022 та у балансовій довідці вих.№1/10 від 06.10.2022 відсутні дані про те, що пробіг відповідного транспортного засобу становить саме 225000 км.

Відповідач під час розгляду справи також не надав документів на підтвердження відповідності пробігу транспортного засобу позивача показнику 225000 км.

Означені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що лист Міністерства економіки України, на який посилається контролюючий орган, не містить достовірних даних щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля Toyota RАV4, 2013 року випуску.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено, яким чином він здійснив аналіз зведених даних, не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких він зробив висновок, що позивачем продано автомобіль нижче середньоринкової вартості, як і не повідомлено, за яким саме методом ним визначалась середньоринкова вартість відчуженого позивачем транспортного засобу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що здійснюючи розрахунок середньоринкової вартості податковий орган враховував пробіг, знос та строк експлуатації саме цього автомобіля, як і відсутнє нормативне обґрунтування наявності у позивача статусу податкового агента в межах операції з продажу авто.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.06.2023 у справі №826/18408/16 та від 10.12.2019 у справі №826/13638/18.

Суд також бере до уваги висновок судово-економічної експертизи, згідно з яким документально не підтверджується встановлене в акті перевірки ненарахування та несплата позивачем до бюджету ПДФО у розмірі 73788,36 грн і військового збору у розмірі 5042,21 грн за досліджуваний період за операцією з продажу автомобіля.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем доходу на суму 336148,00 грн, податкових зобов`язань з ПДВ на суму 67230,00 грн, а також ненарахування та несплати ПДФО у сумі 73788,36 грн і військового збору у сумі 5042,21 грн не підтверджені належними доказами, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства та не враховують фактичних обставин здійснення операції.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що епізод, пов`язаний із продажем позивачем автомобіля Toyota RAV4 фізичній особі, не може бути покладений в основу визначення позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також відповідних штрафних санкцій.

Щодо висновків контролюючого органу стосовно безпідставного віднесення позивачем до собівартості реалізованих послуг придбання послуг на загальну суму 40 531 904,00 грн у 2017-2021 роках, суд зазначає таке.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що:

- при перевірці наданих первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку собівартості реалізованих послуг неможливо встановити замовника придбаних послуг та чи компенсовані вони взагалі. Так, в наданих документах до перевірки: договорах з додатками, заявках, актах приймання-передачі (надання) послуг відсутні інформація про замовника придбаних послуг та мета їх придбання;

- в договорах з додатками, заявках, актах приймання-передачі (надання) послуг зазначена номенклатура послуг загальними назвами послуги з підтримки програмного забезпечення САП, послуги з супроводу програмного забезпечення, послуги з консультування з питань комерційної діяльності, послуги щодо комп?ютерного програмування, надання консультаційних послуг та послуг з налаштування системи САП тощо), тобто, відсутня деталізація придбаних послуг (не містять інформацію щодо виду (складової) (номенклатури), обсягу, періоду (місце та час), складової вартості, конкретних ресурсів для надання послуг (матеріальних та трудових), об??єкт виконання (їх замовник тощо) чи їх використання в фінансово-господарській діяльності ДП «НТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС»), через що неможливо встановити потребу в придбанні цих послуг та використання їх у власній фінансово-господарській діяльності, відслідкувати їх компенсацію.

Згідно з актом перевірки порушення у вигляді завищення ДП «НТТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» витрат на загальну суму 40 531 904,00 грн. за період 2017 - 2021 роки встановлено по взаємовідносинах ДП «НТ ДАТА БІЗНЕС СОЛЮШНС» з такими контрагентами:

1) резидентами, а саме:

- ФОП ОСОБА_5 ;

- ФОП ОСОБА_6 ;

- ФОП ОСОБА_7 ;

- ФОП ОСОБА_8 ;

- ФОП ОСОБА_9 ;

- ФОП ОСОБА_10 ;

- ФОП ОСОБА_11 ;

- ФОП ОСОБА_12 ;

- ФОП ОСОБА_13 ;

- ФОП ОСОБА_14 ;

- ФОП ОСОБА_15 ;

- ФОП ОСОБА_16 ;

- ФОП ОСОБА_17 ;

- ФОП ОСОБА_18 ;

- ФОП ОСОБА_19 ;

- ФОП ОСОБА_20 ;

- ФОП ОСОБА_21 ;

- ФОП ОСОБА_22 ;

- ФОП ОСОБА_23 ;

- ФОП ОСОБА_24 ;

- ТОВ «САП УКРАЇНА»;

- ТОВ «ДЕ НОВО»;

- ТОВ «ІНФОПУЛЬС УКРАЇНА»;

- ТОВ «БЕНОЙ»;

- ТОВ «МАСТЕРДАТА УКРАЇНА»;

- ТОВ «СІТІ КЛАУД»;

- ТОВ «АРЕОН КОНСАЛТІНГ»;

- ТОВ «БРІГ РІТЕЙЛ»;

- ТОВ «Фальконе»;

- ТОВ «ТС ЕКСПЕРТИЗА»;

-ТОВ «ЕР ЕНД ДІ КОНСАЛТИНГ»;

- ТОВ «ОККО-Діджитал»;

2) нерезидентами, а саме:

- ТОВ «Леверекс Інтернешнл» (Республіка Білорусь);

- ТОВ «Джет Би Ай» (Республіка Білорусь);

- Belford Kapital OU (Естонія);

- ТОВ «ІТЕЛЛІДЖЕНС» (Росія).

Позивач в адміністративному позові пояснив, що він входить до складу міжнародної групи компаній NTT Data, яка здійснює свою діяльність у сфері створення програмних рішень для автоматизації та управління бізнес-процесами. Основним видом діяльності позивача протягом перевіряємого періоду було постачання програмного забезпечення SAP, попередньо отриманого у розпорядника ТОВ «САП Україна», що призначається для автоматизації бізнес-процесів користувачів, технічна підтримка продукту та адаптація програмного забезпечення для потреб клієнтів.

Між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг від 02.10.2016 №2016-10-02-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із налаштування, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами було підписані Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договорів.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_5 означених замовлень.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_5 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 136858,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 27.02.2017 на суму 70000,00 грн, від 24.02.2017 на суму 17000,00 грн, від 23.02.2017 на суму 4500,00 грн, від 14.02.2017 на суму 22858,66 грн, від 13.02.2017 на суму 5000,00 грн, від 09.02.2017 на суму 5000,00 грн, від 08.02.2017 на суму 18500,00 грн, від 31.01.2017 на суму 10000,00 грн, від 18.01.2017 на суму 18500,00 грн, від 27.01.2017 на суму 18000,00 грн та від 31.01.2017 на суму 10500,00 грн, які підписані сторонами без зауважень.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.04.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_19 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-04-6-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг виконавця за цим договором становить 20200,00 грн за кожний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі або у відповідному рахунку виконавця.

Відповідно до пункту 6.1 договору протягом п`ятнадцяти робочих днів після закінчення надання послуг за звітний місяць виконавець готує у двох примірниках, підписує зі свого боку, скріплює печаткою та передає на розгляд і підписання замовника акт приймання-передачі послуг.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

01.05.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_19 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_19 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 448656,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 26.04.2019 на суму 44875,65 грн., від 30.08.2019 на суму 268197,13 грн., від 30.09.2019 на суму 92170,93 грн., від 31.10.2019 на суму 43413,09 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

10.06.2014 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2014-06-05-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг виконавця розраховується в залежності від обсягів наданих виконавцем послуг, виходячи з характеристик, видів, найменувань послуг, ставко (погодинних та денних) роботи виконавця, тощо, які зазначені у Додатку №2 до цього договору.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі виставлених виконавцем рахунків, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі або у відповідному рахунку виконавця.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами були підписані Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг), Додаток 2 (Перелік ставок) та Додаток 3 (Акт передання та приймання наданих послуг за договором) до договорів.

05.12.2014 між сторонами була підписана Додаткова угода №1.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_6 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_6 було надано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 450668,86 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 35000,00 грн, від 27.02.2017 на суму 6300,00 грн, від 27.02.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.03.2017 на суму 35000,00 грн, від 24.04.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.05.2017 на суму 35000,00 грн, від 31.05.2017 на суму 6300,00 грн, від 30.06.2017 на суму 35000,00 грн, від 28.07.2017 на суму 35000,00 грн, від 28.07.2017 на суму 5250,00 грн, від 31.08.2017 на суму 35000,00 грн, від 29.09.2017 на суму 35000,00 грн, від 26.10.2017 на суму 35000,00 грн, від 24.11.2017 на суму 10375,00 грн, від 22.12.2017 на суму 8000,00 грн, від 31.01.2018 на суму 2875,00 грн, від 28.02.2018 на суму 6250,00 грн, від 22.06.2018 на суму 625,00 грн, від 31.12.2019 на суму 19985,23 грн, від 28.01.2020 на суму 11075,90 грн, від 26.02.2021 на суму 6722,52 грн, від 31.03.2021 на суму 8589,87 грн, від 31.08.2022 на суму 8320,34 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

16.03.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_25 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-03-1-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 15.03.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_25 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_25 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 330188,25 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 8985,00 грн, від 31.01.2017 на суму 16900,00 грн, від 31.01.2017 на суму 6387,33 грн, від 31.01.2017 на суму 16900,00 грн, від 31.01.2017 на суму 8985,00 грн, від 16.02.2017 на суму 14500,00 грн, від 27.02.2017 на суму 4653,00 грн, від 27.02.2017 на суму 11385,00 грн, від 28.03.2017 на суму 16100,00 грн, від 29.03.2017 на суму 9785,00 грн, від 30.03.2017 на суму 4512,00 грн, від 24.04.2017 на суму 4136,00 грн, від 24.04.2017 на суму 14355,00 грн, від 24.04.2017 на суму 17957,00 грн, від 31.05.2017 на суму 13800,00 грн, від 31.05.2017 на суму 18512,00 грн, від 31.05.2017 на суму 3887,50 грн, від 30.06.2017 на суму 19712,00 грн, від 30.06.2017 на суму 12600,00 грн, від 30.06.2017 на суму 5312,92 грн, від 28.07.2017 на суму 16812,00 грн, від 28.07.2017 на суму 15500,00 грн, від 31.08.2017 на суму 3887,50 грн, від 31.08.2017 на суму 14800,00 грн, від 31.08.2017 на суму 17512,00 грн, від 29.09.2017 на суму 16422,00 грн, від 29.09.2017 на суму 15890,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

02.04.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-04-7-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_8 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_8 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 5625,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2016 на суму 5000,00 грн та від 25.10.2017 на суму 625,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

25.08.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-08-3-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_9 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_9 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 39000,00 грн що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.01.2017 на суму 6000,00 грн, від 24.03.2017 на суму 15000,00 грн, від 31.03.2017 на суму 10000,00 грн та від 24.04.2017 на суму 8000,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

12.01.2015 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2015-01-1-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_10 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_10 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 22000,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.03.2017 на суму 90000,00 грн, від 11.08.2017 на суму 4000,00 грн, від 07.05.2018 на суму 1250,00 грн та від 31.07.2018 на суму 16750,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

04.09.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-09-03-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_11 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_11 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 276046,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 29.09.2017 на суму 53548,36 грн, від 26.10.2017 на суму 62308,58 грн, від 24.11.2017 на суму 63898,75 грн, від 22.12.2017 на суму 66990,85 грн, від 31.01.2018 на суму 29300,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.09.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-09-04-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_12 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_12 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 29400,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.10.2017 на суму 15000,00 грн та від 22.12.2017 на суму 14400,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2017 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2017-10-7-О, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку відсутності письмових заяв сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору, дія договору автоматично продовжується на 1 календарний рік і так кожний наступний рік - до подання будь-якою із сторін заяви про припинення договору.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_13 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_13 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1924301,21 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 17.11.2017 на уму 36687,50 грн, від 24.11.2017 на суму 65414,95 грн, від 22.12.2017 на суму 32239,75 грн, від 31.01.2018 на суму 73456,79 грн, від 28.02.2018 на суму 106091,20 грн, від 30.03.2017 на суму 109437,74 грн, від 23.047.2018 на суму 80431,00 грн, від 31.05.2018 на суму 76018,75 грн, від 22.06.2018 на суму 75708,47 грн, від 31.07.2018 на суму 79042,92 грн, від 31.08.2018 на суму 81331,11 грн, від 30.11.2018 на суму 1582225,29 грн, від 31.12.2018 на суму 146828,24 грн, від 25.01.2019 на суму 155305,11 грн, від 25.02.2019 на суму 125986,10 грн, від 27.03.2019 на суму 92227,88 грн, від 26.04.2019 на суму 85977,18 грн, від 24.06.2019 на суму 72681,85 грн, від 30.08.2019 на суму 65202,19 грн, від 30.09.2019 на суму 75000,00 грн, від 30.09.2019 на суму 73047,72 грн та від 31.10.2019 на суму 58959,47 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 18.02.2019 №2019-02-18-О, з ФОП ОСОБА_15 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_15 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_15 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1164545,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 на суму 12993,00 грн, від 25.02.2019 на суму 11835,00 грн, від 14.03.2019 на суму 7668,00 грн, від 27.03.2019 на суму 32273,00 грн, від 08.04.2019 на суму 5172,00 грн, від 22.04.2019 на суму 13468,00 грн, від 13.05.2019 на суму 4963,00 грн, від 31.05.2019 на суму 32632,00 грн, від 24.06.2019 на суму 36211,00 грн, від 31.07.2019 на суму 37053,00 грн, від 30.08.2019 на суму 39158,00 грн, від 30.09.2019 на суму 38148,00 грн, від 31.10.2019 на суму 31579,00 грн, від 29.11.2019 на суму 31579,00 грн, від 07.02.2020 на суму 5053,00 грн, від 25.02.2020 на суму 36632,00 грн, від 30.04.2020 на суму 42106,00 грн, від 04.05.2020 на суму 6736,00 грн, від 28.05.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.06.2020 на суму 43074,00 грн, від 31.07.2020 на суму 42106,00 грн, від 28.08.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.09.2020 на суму 48842,00 грн, від 30.10.2020 на суму 48842,00 грн, від 30.11.2020 на суму 42106,00 грн, від 29.12.2020 на суму 42106,00 грн, від 28.01.2021 на суму 48826,00 грн, від 25.02.2021 на суму 42106,00 грн, від 30.03.2021 на суму 58947,00 грн, від 29.04.2021 на суму 46536,00 грн, від 17.05.2021 на суму 37128,00 грн, від 31.05.2021 на суму 43536,00 грн, від 29.12.2021 на суму 66124,00 грн та від 15.12.2021 на суму 41795,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 01.10.2018 №2018-10-01-С, з ФОП ОСОБА_16 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_16 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 107500,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №2/1 на суму 55000,00 грн, від 27.03.2019 №2/4 на суму 42000,00 грн та від 31.05.2019 №5/1 на суму 10500,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2018 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_26 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2018-10-3-С, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_17 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_17 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 91000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №1/02/2019 на суму 55000,00 грн., від 27.03.2019 №2/04/2019 на суму 24000,00 грн. та від 31.05.2019 №2/05/2019 на суму 12000,00 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

01.10.2018 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_18 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг №2018-10-01-С, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість послуг за цим договором складається із вартості послуг по кожному окремому замовленні, та зазначається замовником у відповідному замовленні.

Згідно з пунктом 3.4 договору оплата вартості послуг за цим договором здійснюється в українських гривнях, у безготівковій формі, на підставі підписаних замовником актів приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування грошей на банківський рахунок виконавця за реквізитами, вказаними у цьому договорі.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Також між сторонами був підписаний Додаток 1 (Зразок замовлення на надання послуг) до договору.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_18 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_18 було надано, а позивачем прийнято послуги на суму 55000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 25.02.2019 №02-1, який підписаний представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

08.08.2019 між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_20 укладено договір №088/05-2019 про надання інформаційно-консультаційних послуг за темою «Ефективна взаємодія зі складними клієнтами».

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_20 , надано позивачу означені договором послуги на суму 24 000 грн відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.08.2019.

11.10.2019 між позивачем (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_21 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг у сфері інформаційних технологій №Д-191110/324, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги у сфері інформаційних технологій, у тому числі, але не обмежуючись, з питань автоматизації фінансових та бізнес процесів, автоматизації процесів обліку, надання консультацій та обслуговування програмних та програмно-технічних засобів замовника та інші супутні послуги.

Відповідно до пункту 4.1 договору вартість послуг за цим договором є договірною, визначається і узгоджується сторонами письмово, та зазначається у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.1 договору передання та приймання наданих за цим договором послуг підтверджується відповідними актами приймання-передачі наданих послуг, які підписуються двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 11.10.2020.

Наявними в матеріалах справи копіями замовлень на надання послуг з планування виробництва підтверджено здійснення позивачем ФОП ОСОБА_21 означених замовлень.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_21 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 617820,00 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.11.2019 №100 на суму 187600,00 грн, від 02.01.2020 №1 на суму 166530,00 грн, від 31.01.2020 №16 на суму 156940,00 грн, від 30.06.2020 №126 на суму 64050,00 грн та від 17.07.2020 №130 на суму 42700,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 11.11.2019 №2019-11-11-D, з ФОП ОСОБА_22 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_22 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 340463,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 26.02.2021 на суму 8663,00 грн., від 31.03.2021 на суму 46200,00 грн., від 30.04.2021 на суму 46200,00 грн., від 31.05.2021 на суму 37800,00 грн., від 30.07.2021 на суму 46200,00 грн., від 31.08.2021 на суму 25200,00 грн., від 30.09.2021 на суму 46200,00 грн., від 29.10.2021 на суму 37800,00 грн. та від 31.12.2021 на суму 46200,00 грн., які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Позивач також зазначив про укладення договору від 09.07.2018 №2018-07-09-О, з ФОП ОСОБА_24 , аналогічного за змістом з попередньо укладеними договорами про надання послуг із впровадження та пристосування систем SAP, послуги із настоювання, конфігурування відповідного програмного забезпечення систем SAP, необхідні консультаційні послуги (послуги), які або результати яких призначені для відповідного шеф-замовника з яким у замовника укладений договір.

Факт підписання означеного договору не є спірним, визнається сторонами, зокрема відповідачем в акті перевірки (стор.20), де зазначено про підписання позивачем з ФОП типових договорів, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню та, відповідно, суд не вважає за необхідне витребовувати означений договір.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_24 було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 1752343,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуг від 31.07.2018 на суму 37374,86 грн, від 31.08.2018 на суму 71970,72 грн, від 30.09.2018 на суму 57000,00 грн, від 30.11.2018 на суму 59515,84 грн, від 30.11.2018 на суму 13680,00 грн, від 28.12.2018 на суму 69768,00 грн, від 25.01.2019 на суму 57000,00 грн, від 25.01.2019 на суму 15270,00 грн, від 18.02.2019 на суму 51300,00 грн, від 18.02.2019 на суму 13182,00 грн, від 29.03.2019 на суму 51000,00 грн, від 08.04.2019 на суму 6277,21 грн, від 18.04.2019 на суму 4015,10 грн, від 26.04.2019 на суму 51000,00 грн, від 27.06.2019 на суму 51000,00 грн, від 30.08.2019 на суму 54454,65 грн, від 30.08.2019 на суму 9120,00 грн, від 30.09.2019 на суму 51000,00 грн, від 30.09.2019 на суму 12768,00 грн, від 28.01.2019 на суму 64680,00 грн, від 25.02.2020 на суму 61616,39 грн, від 27.03.2020 на суму 82144,80 грн, від 30.04.2020 на суму 51000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 51000,00 грн, від 26.06.2020 на суму 51000,00 грн, від 31.07.2020 на суму 51000,00 грн, від 31.08.2020 на суму 59327,99 грн, від 30.09.2020 на суму 51000,00 грн, від 30.10.2020 на суму 51000,00 грн, від 30.11.2020 на суму 51000,00 грн, від 29.01.2021 на суму 51000,00 грн, від 26.02.2021 на суму 51000,00 грн, від 31.03.2021 на суму 60110,15 грн, від 30.07.2021 на суму 55000,00 грн, від 31.05.2021 на суму 55000,00 грн та від 31.12.2021 на суму 55000,00 грн, які підписані представниками сторін.

Означені господарські операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку на рахунку 631.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 17.12.2018 №3061027034, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ПАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн».

SAP надає партнерові послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, права використання якого передані. SAP також надає партнерові послуги SAP Standart Support із підтримки програмного забезпечення, що придбавається за цим договором, які описані в спеціальних умовах про підтримку, що є невід`ємною частиною угоди.

Між ТОВ «САП Україна» (SAP) та Дочірнім підприємством «Ітеллідженс» з 100%-ю іноземною інвестицією товариства «Ітеллідженс Інтернешнл Бізнес Сервіс Холдінг Гмбх (Німеччина)» (партнер) укладено ліцензійний договір про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг із підтримки від 29.03.2019 №3061107820, за умовами якого SAP надає партнеру невиключне майнове право на розповсюдження програмного забезпечення SAP шляхом передачі кінцевому користувачу невиключного майнового права на використання об`єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP та надає послуги із підтримки програмного забезпечення SAP, а партнер зобов`язується оплатити вказані вище права та послуги відповідно до цього договору.

Отримуючи права, вказані у п. 1.1, партнер надає надані права використання програмного забезпечення SAP третій особі (кінцевому користувачу). Кінцевим користувачем за цим договором є ПАТ «Концерн Галнафтогаз».