Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №320/46139/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м. Київ справа №320/46139/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю вернулось до суду з позовом стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК" за невиконання нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ, на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 88145,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не сплачено адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі.

Зазначає, що дана сума заборгованості підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця.

Наголошує, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року відкрите провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративна справа № 320/46139/23 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень зазначив, що у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску у 2022 році була допущена помилка при заповненні рядка 101 в інформації про середньооблікову кількість штатних працівників, без врахуванням працівників трудового колективу, які працюють за сумісництвом (4 працівники), відображені як основні працівники та були враховані при обчисленні середньооблікової кількості працівників, проте ця інформація некоректно відображена.

Таким чином, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік склала 6 осіб, що в свою чергу, не передбачає виникнення у відповідача обов`язку створити робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. Під час подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відповідачем було допущено технічну помилку, яка полягала в некоректному відображенні в середньообліковій кількості працівників осіб, що працюють за сумісництвом. Це призвело до викривлення середньооблікової чисельності працівників, на підставі якої обчислюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З огляду на викладене, відповідач вважає, що допущена помилка не свідчить про наявність умислу чи недобросовісності з боку відповідача, а тим більше - не може кваліфікуватися як адміністративне правопорушення. У цих обставинах застосування штрафних санкцій є необґрунтованим, надмірним та таким, що суперечить принципам справедливості, розумності й пропорційності, закріпленим як у національному, так і в міжнародному праві. Юридична відповідальність має наставати виключно за наявності вини, яка у даному випадку відсутня. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ТОВ «ІСТОК» відноситься до суб`єктів господарювання, яким відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.91 №875-XII встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Як заявляє позивач, відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 10 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, відповідача повинна складати 1 особу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників осіб з інвалідністю роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.

Враховуючи інформацію за розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, який був надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача, встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.

Таким чином, на думку позивача, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю у 2022 році, відповідач до 15.04.2023 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 82348,04 грн.

Крім того, позивач вважає, що за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 5797,44 грн, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2023 у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15.05.2007 №223.

Відповідні обставини стали підставою для звернення до суду, в той час як відповідач вважає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця.

Надаючи правову оцінку відповідних обставин справи суд зазначає наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.91 р. N 875-XII (далі Закон N 875-XII).

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Ч. 1, ч. 3 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч. 3 ст. 18-1 Закону Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні N 875-XII).

Ч. 1,-ч. 8 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2025 р. у справі N 280/3642/23 зробив наступний висновок: З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року N 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі N 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Ч. 11 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону (ч. 12).

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (ч. 13).

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування (частина 14).

Ч. 1, ч. 4 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 р. N 223 (надалі - Порядок N 223).

П. п. 2.2, 2.3 Порядку N 223, встановлено, що пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом N 875-XII за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов`язання, альтернативне зобов`язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону N 875-XII, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. N 70 Про реалізацію ст. ст. 19,20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

П. п. 3.4, 3.6, 3.7 Порядку N 223, передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Згідно з п. 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 N 70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 N 466) розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об`єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 N 70 (з подальшими змінами) передбачає, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286 затверджена Інструкція зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. N 1442/11722) (далі Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Із змісту п. 2.2., п. 2.3 розділу 2 Інструкції встановлено, що облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

П. 3.2.5., п. 3.2.6. Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12.

Згідно з п. п. 2.6.1., 2.6.2. п. 2.6. розділу 2 Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа; залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).

Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Отже, у розумінні Інструкції N 286, на підставі якої і визначається показник середньооблікової кількості штатних працівників, сумісники не враховуються в норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з Розрахунком АГС щодо Відповідача:

Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб: 10;

Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб: 0;

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць: 1.

Тобто, ТОВ "ІСТОК", у 2022 році, не виконав норматив робочих місць для працевлаштування 1 особи з інвалідністю.

Зазначені кількісні показники підтверджуються копіями звітних Податкових розрахунків, які додані відповідачем до відзиву та інформацією з Централізованого банку даних з проблем інвалідності (далі також ЦБІ), відповідно якої, у звітному 2022 році:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у Відповідача помісячно складала: січень - 10, лютий - 10, березень - 10, квітень - 10, травень - 10, червень - 10, липень - 11, серпень - 10, вересень - 10, жовтень - 8, листопад - 8, грудень - 8;

- середньооблікова кількість осіб з інвалідністю у Відповідача щомісячно складала 0 осіб.

Інформація щодо Відповідача надійшла до ЦБІ з Пенсійного фонду України на підставі даних звітних Податкових розрахунків ТОВ "ІСТОК" за 2022 рік.

Тобто, Відповідач щоквартально протягом 2022 року, самостійно, декларував у звітних Податкових розрахунках облікові дані, які свідчать про середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу у ТОВ "ІСТОК", у звітному році, у кількості 10 осіб та про середньооблікову чисельність осіб з інвалідністю у кількості 0 осіб (при нормативі - 1 особа).

У всіх Податкових розрахунках перед електронним цифровим підписом посадових осіб зазначено твердження: "Наведена інформація є повною та достовірною". Отже відповідальність за повноту та достовірність Податкових розрахунків несе тільки Відповідач.

З оглядом на норми вищезазначених правових актів, іншого порядку та механізму визначення виконання суб`єктами господарської діяльності нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання зазначеного нормативу діючим законодавством України не передбачено.

В той же час, відповідач заявляє про наявність технічної помилки у звітних Податкових розрахунках у 2022 році, а саме, внесення до рядку 101 кількісних показників щодо працівників за зовнішнім сумісництвом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , стосовно чого необхідно зазначити наступне.

Згідно з штатним розписом відповідача на 2022 рік, введеного в дію з 01.01.2022 року у відповідача працювало 10 осіб з них:

6 осіб за основним місцем роботи:

наказ №1-К від 30.11.2020 року про прийняття на посаду бухгалтера за основним місцем роботи ОСОБА_5 ;

наказ №2-к від 22.10.2021 року про прийняття на посаду двірника за основним місцем роботи ОСОБА_6 ;

наказ №3-к від 22.10.2021 року про прийняття на посаду охоронця за основним місцем роботи ОСОБА_7 ; наказ №2-ск/від 22.10.2021 року про прийняття на посаду охоронника за сумісництвом ОСОБА_7 ;

наказ №4-к від 02.11.2015 року про прийняття на посаду охоронця за основним місцем роботи ОСОБА_8 ;

наказ №1-к від 23.04.2015 року про прийняття на посаду охоронця за основним місцем роботи ОСОБА_9 ;

наказ №2-к від 11.06.2014 року про прийняття на посаду охоронця за основним місцем роботи ОСОБА_10 ;

4 особи за сумісництвом:

наказ №1-ск від 17.12.2013 року про приступлення до виконання обов`язків директора за сумісництвом ОСОБА_1 ;

наказ №1-к від 01.08.2016 року про прийняття на посаду заступника директора за сумісництвом ОСОБА_2 ;

наказ №1-ск від 10.12.2018 року про прийняття на посаду інженера-енергетика за сумісництвом ОСОБА_3 ;

наказ №1-ск від 22.10.2021 року про прийняття на посаду охоронника за сумісництвом ОСОБА_4 .

Наказом №1 від 04.05.2022 року були внесені зміни до штатного розкладу у зв`язку з: Наказом №1/к від 02.05.2022 року було звільнено двірника ОСОБА_6 , який працював за основним місцем роботи.

Наказом №2/к від 02.05.2022 року було звільнено охоронця ОСОБА_10 , який працював за основним місцем роботи.

Наказом №1/ск від 03.05.2022 року було прийнято на посаду двірника за сумісництвом ОСОБА_11 .

Відповідач зазначає, що станом на 04.05.2022 року, згідно з Інструкцією №286, облікова кількість штатних працівників Відповідача становила 4 особи.

Наказом №2 від 17.05.2022 року були внесені відповідні зміни до штатного розкладу, у зв`язку з:

Наказом №1/к від 16.05.2022 року було прийнято на посаду охоронця за основним місцем роботи ОСОБА_12 ;

Наказом №1/ск/від 17.05.2022 року було запроваджено суміщення посад та доручено охоронцю ОСОБА_12 виконання додаткової роботи на основі суміщення на посаді охоронника.

Таким чином відповідач стверджує, що станом на 17.05.2022, згідно Інструкції №286, облікова кількість штатних працівників Відповідача становила 5 осіб.

Наказом №3 від 08.07.2022 року були внесені відповідні зміни до штатного розкладу, у зв`язку з:

Наказом №1/ск від 07.07.2022 року було звільнено двірника ОСОБА_11 , який працював за сумісництвом.

Наказом №2/к від 08.07.2022 року було прийнято на посаду двірника за основним місцем роботи ОСОБА_13 .

Наказом №4 від 21.09.2022 року були внесені відповідні зміни до штатного розкладу у зв`язку з:

Наказом №3/к від 20.09.2022 року було звільнено охоронця ОСОБА_12 , який працював за основним місцем роботи.

Наказом №1/кп від 21.09.2022 року було переведено з посади двірника (основне місце роботи) на посаду охоронця (за основним місцем роботи) ОСОБА_13 .

Таким чином, станом на 21.09.2022 року, згідно Інструкції №286, облікова кількість штатних працівників Відповідача становила 5 осіб.

До 31.12.2022 року включно жодних звільнень або прийняття на роботу не відбувалось.

Згідно штатного розпису введеного в дію 01.01.2023 року облікова кількість штатних працівників Відповідача складала 5 осіб.

Враховуючи вищевикладені обставини та наявні в матеріалах справи письмові докази, судом вбачається, що оскільки 4 особи, які працювали у відповідача прийняті на роботу за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, у зв`язку з чим такі особи мають враховуватися тільки за основним місцем роботи та з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2022 рік у кількості менше 8 осіб, у відповідача відсутній обов`язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році згідно ч. 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні N 875-XII.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами відповідач, 01.08.2023р., через свій електронний кабінет на порталі Пенсійного фонду України, звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з листом про надання роз`яснень щодо виправлення рядка 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період». Відповідь на вказане звернення не надійшла.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2026.

Суддя Панченко Н.Д.