Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №445/1064/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1064/26

Провадження № 2-а/445/28/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської областіадміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

22.04.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Бордяковський І.А., звернувся до суду з позовом до ГУНП у Львівській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП. В обгрунтування позову вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на те, що працівниками поліції не було встановлено дійсних обставин справи. Зокрема, вказав, що 12.04.2026 року він зателефонував своїй дружині ОСОБА_2 з проханням побачити дочку, в чому дружина в грубій формі йому відмовила, внаслідок чого він зателефонував на лінію 102 і повідомив про вчинення щодо нього домашнього насильства у вигляді перешкод зі сторони колишньої дружини у побаченнях з дочкою. Приїхавши на виклик, працівники поліції не встановили обставин справи та безпідставно винесли оскаржувану постанову.

22.04.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу було передано до провадження головуючому судді Кіпчарському О.М.

Ухвалою від 29.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.05.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

08.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що викладені в позовній заяві позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню судом. Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, що підтверджується диском з відеозаписом з нагрудного реєстратора. Зокрема, в обгрунтування заперечень представник відповідача вказав, що за телефонним дзвінком на лінію 102 група реагування ПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області прибула за адресою місця проживання позивача, який під час розмови з працівниками поліції повідомив, що з дружиною він розлучений, разом вони не проживають, зброї, про яку він повідомляв по телефонному дзвінку, немає, а вчинення домашнього насильства відносно нього заперечив. На запитання, навіщо він телефонував на лінію «102», змістовної відповіді не надав. У зв`язку з тим, що повідомлений позивачем факт домашнього насильства не підтвердився, працівниками поліції з дотриманням положень ст. 283 КУпАП складено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП. Окрім того, представник відповідача також звернув увагу суду на те, що позивач здійснює завідомо неправдиві виклики поліції систематично, за що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось, оскільки розгляд справи проведено без виклику сторін.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що додано до відзиву на позовну заяву, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КАС України та КУпАП України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕГА №2010589 від 12.04.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 183 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Згідно змісту оскаржуваної постанови, складеної інспектором Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Таланчуком І.В., ОСОБА_1 здійснив телефонне повідомлення на лінію «102» та повідомив про факт вчинення його колишньою дружиною домашнього насильства, який полягав у перешкоджанні останньою у його побаченнях з неповнолітньою дочкою. Однак такий факт не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з чим такі дії позивача були кваліфіковані працівниками поліції за ст. 183 КУпАП.

У позовній заяві позивач стверджує, що даного правопорушення він не вчиняв, працівники поліції не встановили дійсних обставин ситуації, а докази вчинення ним даного правопорушення відсутні, відповідач протиправно склав оскаржувану постанову.

Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, міліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, позивач категорично заперечив свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

Разом з тим, згідно рапорта інспектора ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області Таланчука І. від 05.06.2026, у зв`язку з надходженням повідомлення 12.04.2026 о 15 год. 10 хв. на лінію «102» від гр. ОСОБА_1 про те, що його колишня дружина вимагає кошти, йому погрожує, також повідомив, що дружина має зброю, а в кінці розмови повідомив, що він неадекватний, у нього є агресивна собака і зброя, групою реагування ПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області було здійснено виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , по факту домашнього насильства, про яке повідомив ОСОБА_1 . В ході проведення перевірки та з`ясування обставин справи шляхом відібрання у нього пояснень встановлено, що зброї, про яку він повідомляв в телефонній розмові, у нього немає та не було. Також, у відповідності до ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію» було проведено поверхневу перевірку, за результатами якої зброї та/або інших предметів схожих на зброю у нього не було виявлено. Окрім того, ОСОБА_1 повідомив, що з дружиною він давно розлучений, проживає окремо протягом тримвалого часу, а факт домашнього насильства заперечив. Отже, факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження.

Зазначене вище також підтверджується даними відеозапису із нагрудної камери інспектора поліції, що додані до матеріалів справи.

Отже, з наведеного убачається, що інспектор під час виїзду за викликом позивача з`ясував обставини події, які щодо факту домашнього насильства підтвердження не знайшли, водночас встановивши, що ОСОБА_1 усвідомлюючи відсутність порушення його прав з боку колишньої дружини, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, що стало підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 183 КУпАП.

Доказів на спростування цих обставин позивачем не надано, а судом таких не здобуто.

Суд зазначає, що інспектор приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладаючи на нього адміністративне стягнення, діяв у межах своєї компетенції та відповідно до частин першої та другої статті 222 КУпАП.

Доводи позивача про те, що він лише реалізував право на звернення до поліції, суд відхиляє, оскільки право на звернення не є абсолютним та не може використовуватися всупереч його призначенню для безпідставного залучення сил і засобів поліції до реагування на завідомо неправдиві повідомлення. Наявність права повідомити про можливе правопорушення не звільняє особу від відповідальності у випадку, коли вона усвідомлює відсутність події, про яку повідомляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2ст. 3 КУпАП).

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що працівник поліції правомірно притягнув позивача до відповідальності відповідно до ст. 183 КУпАП.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, представник відповідача діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП - залишити без задоволення.

Постанову серії ЕГА №2010589 від 12.04.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.06.2026 року.

Суддя О. М. Кіпчарський