Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №333/10580/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/10580/25

Провадження № 2-а/333/17/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, у порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

06.11.2025 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №2025 від 15.10.2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.

В обґрунтуванням вимог, позивач вказав, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав.

15 жовтня 2025 року, службовою особою - Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , винесено постанову №2025 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП України, в якій зазначено: «З 19.09.2025 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 1966 р.н. є порушником військового обліку, а саме в порушення п.4 п.1 правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року із змінами внесеними згідно із Постановою Кабінету Міністрів України №563 від 16 травня 2024 року, №675 від 07.06.2024 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров ’я в СБУ, а у розвідувальних органах — за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів, не пройшов вчасно військово-лікарську комісію.

02.10.2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №2025.

15.10.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 у якій він зазначив, що не оспорює порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП за його відсутності.

Керуючись ст.279-9 КУпАП винести постанову з мінімальним розміром штрафу 8500,00 грн.

Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, та керуючись статтею 279-9 КУпАП

Постановив: накласти на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 штраф у сумі 17 000,00 грн.»

Позивач посилається на те, що інкриміноване адміністративне правопорушення мало бути доведено на підставі фактів та доказів, які повинні бути вказані при складанні протоколу. Протокол №2025 складено, відносно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а постанову №2025 винесено відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що оновив свої облікові дані, ще у 2023 році, як виїхав з окупованої території. При складанні протоколу надав свої медичні документи, що у даний час проходить реабілітацію після оперативного лікування серцевої недостатності, але копії цих документів, не долучили до справи. В протоколі надав пояснення, що повістку не отримував, про виклик не знав.

Зазначену постанову, 21 жовтня 2025 року, позивач оскаржив до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому порядку, як було роз`яснено при розгляді адміністративної справи.

04 листопада 2025 року позивач отримав відповідь, що скаргу подано з порушенням ч.2 ст.288 КУпАП, тому вона не була розглянута, рекомендували звернутись до суду. Що призвело до пропущення строку та звернення до суду з адміністративним позовом лише 06.11.2025 року, тому просив поновити строк на оскарження зазначеної постанови.

Вважає постанову №2025 від 15.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення протиправною, просив скасувати її, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.

26.11.2025 року через систему Електронний суд» представник відповідача подав відзив, в якому позов не визнав, оскільки вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем. Зазначив, що позивач просить скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме який має бути відповідачем по цієї справі. ІНФОРМАЦІЯ_4 не ухвалював постанову, що оскаржується та не розглядав відповідну скаргу на постанову, що оскаржується, а, отже, не ухвалював щодо неї ніяких рішень та не був зобов`язаний ухвалити будь-яке рішення (щодо можливої бездіяльності), тому вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Ухвалою судді від 07.11.2025 року провадження по справі відкрито, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач надав через канцелярію заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнають в повному обсязі, а також, просить розглянути справу за відсутності їх представника.

Третя особа, у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв та пояснень не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

У протоколі №2025 від 02.10.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває в розшуку з 19.09.2025 року у зв`язку із порушенням правил військового обліку, а саме п.п. 4 п.1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений Постановою Кабінету Міністрів №1487 від 30 грудня 1:022 року із змінами, внесеними згідно із Постановами Кабінету Міністрів України №563 від 16.05.2024, №675 від 07.06.2024 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

В протоколі надав пояснення, що повістку не отримував, про виклик не знав.

Судом встановлено, що постановою №2025 від 15.10.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у виді 17 000,00 грн. штрафу.

Постанова прийнята за наслідками розгляду протоколу №2025 від 02.10.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, складеного офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 старшим лейтенантом ОСОБА_5 .. Проте, у постанові була допущена суттєва помилка - розбіжності в анкетних даних.

21 жовтня 2025 року, зазначена постанова була оскаржена позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому порядку, як було роз`яснено при розгляді адміністративної справи.

04 листопада 2025 року позивач отримав відповідь, що скаргу подано з порушенням ч.2 ст.288 КУпАП, тому вона не була розглянута, рекомендовано звернутися до суду.

Правовідносини, що склалися між сторонами стосуються притягнення до адміністративної відповідальності громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зазначені правовідносини регулюються наступними правовими нормами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період,направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 2,8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

16.05.2024 постановою Кабінету Міністрів України №560 був затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Цей Порядок визначає, в тому числі, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів.

Так, згідно п. 21 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 27 Порядку, затвердженого Постановою КМУ №560 передбачені випадки, коли під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів. А саме: для взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

П. 79 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022року №1487 організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

Відповідно до пункту 2 частини 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки длявзяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Але, з Витягу № 139028-28052024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (Оріхів), пройшов ВЛК 04.12.2018 року та визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.

Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 820 від 18.09.2024 року, у ньому взагалі відсутні посилання на документи, на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому, вищевказаний протокол взагалі не містить відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 7,8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи встановлені у ході судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.

Керуючись статтями 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративні правопорушення, - задовольнити.

Скасувати постанову №2025 від 15 жовтня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму сплаченого судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова