Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №297/1374/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 297/1374/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Берегове

Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гал Л. Л., розглянувши матеріали, що надійшли з Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

10 травня 2026 року об 11:47 год. у м. Берегове по вул. Б. Хмельницького ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху.

У той же час та за тією ж адресою ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2103», державний номер НОМЕР_1 , не будучи пристебнутим паском безпеки, чим порушив п. 2.3.в Правил дорожнього руху.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662209 від 10.05.2026 року, ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

У зв`язку з цим відносно нього було складено три протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в суд не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення та відеозаписами на DVD-R диску, а тому його дії правильно кваліфіковані за зазначеними нормами.

Разом з тим, щодо протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 на час складання протоколу 10.05.2026 року був неповнолітнім, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із відеозапису на DVD-R диску вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП було складено відносно неповнолітнього без участі його законного представника чи захисника.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника в незалежності від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Разом з тим, наведені обставини залишились поза увагою працівника поліції, яким був складений протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений без врахування вказаних особливостей провадження у справах щодо неповнолітніх. Відомостей про присутність законного представника під час процесуального оформлення інкримінованого неповнолітній правопорушення матеріали справи не містять.

Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що з урахуванням концепції «плодів отруєного дерева» тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність.

Крім того, матеріали відеофіксації не містять відомостей про належне роз`яснення неповнолітньому наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, його процесуальних прав, а також правових наслідків такої відмови.

При цьому із завершальної частини третього відеофайлу вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 лише про складення відносно нього двох протоколів за ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, після чого вручив саме ці два протоколи.

Будь-яких даних про повідомлення неповнолітнього про складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП або про вручення йому такого протоколу матеріали відеозапису не містять.

За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками поліції було допущено істотні порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За таких обставин приходжу до висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали справи не містять, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У зв`язку з наведеним справи про адміністративні правопорушення, вчинені ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід об`єднати в одне провадження.

Отже, оскільки ОСОБА_1 вчинив два адміністративні правопорушення, з яких правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, є більш серйозним, стягнення слід накласти в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

На підставі наведеного вважаю, що до ОСОБА_1 , який вчинив адміністративні правопорушення у неповнолітньому віці, відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП та з урахуванням характеру вчинених ним правопорушень, слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Керуючись ст. 13, ст. 36, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 251, ст. 252, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 126, ст. 283, ст. 284 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, та із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області.

Суддя: Лайош ГАЛ