Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №300/4184/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. справа № 300/4184/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій

В С Т А Н О В И В:

13.06.2025 адвокат Черніков Денис Юрійович звернувся до суду через систему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою тяжкою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини у період з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров`я період з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у розмірі до 100 000,00 гривень за періоди з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини. Представник позивача зазначив, що відповідачу було достеменно відомо, що позивач у період з 11.09.2024 по 19.09.2024, а також з 05.11.2024 по 25.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні після поранення, водночас, нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за вказані періоди відповідач протиправно не здійснив. При цьому, з дослідженою медичною документацією (виписками із медичної карти стаціонарного хворого), позивач проходив лікування саме в умовах стаціонару у період з 11.09.2024 по 19.09.2024, а також з 05.11.2024 по 25.11.2024, що охоплюється період служби позивача у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, з якої він був виключений лише 13.12.2024, тобто після закінчення стаціонарного лікування.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Боброву Ю.О.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.07.2025 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що наказом командувача Національної гвардії України від 06.09.2024 №239 о/с позивача було переміщено для подальшого проходження військової служби до Військової частини № НОМЕР_2 Національної гвардії України, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.12.2024 № 352 його було виключено зі списків Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Винагорода за період з 27.09.2024 по 04.11.2024, а також з 05.11.2024 по 25.11.2024 на користь позивача не виплачувалась, у тому числі, у зв`язку із ненаданням з його сторони виписок із медичної карти стаціонарного хворого за решту періодів перебування на стаціонарному лікуванні. Тобто, на момент проходження лікування у періоди, що стали предметом даного позову, позивача було переміщено для проходження військової служби до іншої військової частини. Саме поняття «Переміщення» означає зміну місця проходження військової служби військовослужбовцем. Окрім того, позивачем не надано доказів звернення до Відповідача із відповідним рапортом, з метою отримання виплат за лікування після поранення, та встановленим пакетом документів доданим до такого рапорту (на момент перебування у статусі військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України), а відтак відсутні підстави вважати, що зі сторони відповідача відбулась протиправна бездіяльність. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 31-36).

16.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь представника позивача від 16.07.2025 на відзив, згідно якої представник позивача зазначив, що у зв`язку з неотриманням позивачем додаткової винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні, в інтересах позивача адвокатом було подано адвокатський запит для з`ясування причин порушення прав військовослужбовця. До адвокатського запиту було додано всі необхідні документи, які підтверджують факт отримання поранення та подальшого лікування через отримане поранення. У відповіді на даний запит відповідач не зазначив, що для отримання виплат за лікування після поранення обов`язковим було подання рапорту. Відповідач не спростовує, що позивач дійсно отримав травму при захисті Батьківщини у зв`язку з якою він перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування. Відповідач мав у своєму розпорядженні та доступі всі медичні документи, які підтверджують таке лікування та відпустку, зокрема за наслідок отримання копій таких документів разом з адвокатським запитом. Додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні або у відпустці по стану здоров`я у зв`язку з отриманою травмою при захисті Батьківщини є складовою його грошового забезпечення, яке щомісяця виплачується військовослужбовцю. Для виплати грошового забезпечення військовослужбовця не передбачено подачі рапорту (а.с. 37-40).

24.07.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло заперечення відповідача від 19.07.2025 на відповідь на відзив. Так, представник відповідача зазначив, що адвокатський запит не може замінити рапорта військовослужбовця про виплату додаткової грошової винагороди, а тому відповідач не допустив жодної бездіяльності щодо позивача (а.с. 41-44).

На виконання вимог підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11 листопада 2024 року № 39 згідно Протоколу від 31.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Григоруку О.Б.

Ухвалою від 09.04.2026 призначено судовий розгляд справи № 300/4184/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 02.03.2022 по 03.12.2024.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.01.2024, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 5).

Під час проходження військової служби у Військовій НОМЕР_4 Національної гвардії України 29.08.2024 ОСОБА_1 отримав вибухову травму АБТ без перфорації барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Тинітус. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме бойових завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, внаслідок мінометного обстрілу противника, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 36 від 04.09.2024 та довідкою форми 100 (а.с. 17).

У зв`язку з отриманою травмою, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, в періоди:

- з 30.08.2024 по 05.09.2024 з діагнозом: ВТ (29.08.2024) АБТ без перфорації обох барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Тинітус, що підтверджується випискою 747 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 16);

- з 11.09.2024 по 19.09.2024 з діагнозом: Т90.5. Наслідки ВТ (31.03.2023, 29.08.2024); ЗЧМТ, струсу головного мозку, середньо-тяжкої акубаротравми у вигляді цефалгічгного синдрому та вестибулоатактичних проявів, хронічної двобічної нейросенсорної приглуховатості ІІ-ІІІ ступеня. Ангіопатія сітківок обох очей. Лівобічний сколіоз поперекового відділу хребта І ступеня, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1976 (а.с. 15);

- з 27.09.2024 по 04.11.2024 з діагнозом: Т90.5 – Наслідки повторних ВТ (31.03.2023, 29.08.2024 року): ЗЧМТ, струсів головного мозку у вигляді стійкого астено-цефалгічного синдрому, вегето-судинної нестійкості помірно вираженої, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 24/1070 (а.с. 13-14);

- з 05.11.2024 по 25.11.2024 з діагнозом: Т90.5 – Наслідки повторних ВТ (31.03.2023, 29.08.2024 року): ЗЧМТ, струсів головного мозку у вигляді стійкого астено-цефалгічного синдрому, вегето-судинної нестійкості помірно вираженої, акубаротравм вух, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 241244 № 64/262/24 (а.с. 10-12).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.10.2024 № 292 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за 4 дні, за період з 01 по 04 вересня 2024 року (а.с. 24).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.12.2024 № 352 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 23).

Представник позивача направив до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України адвокатський запит від 11.03.2025 про отримання інформації про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. за період знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення.

Листом від 18.03.2025 № 50/41-54 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила представника позивача, що додаткова винагорода за період з 11.09.2024 по 19.09.2024, з 27.09.2024 по 04.11.2024, а також з 05.11.2024 по 25.11.2024 ОСОБА_1 не виплачувалась, у зв`язку із ненаданням з його сторони виписок із медичної карти стаціонарного хворого за решту періодів перебування на стаціонарному лікуванні (а.с. 22).

Листом від 29.04.2025 № 10/57/12-Т-71-Аз Військова частина НОМЕР_2 за результатом розгляду адвокатського запиту представника позивача повідомила, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України 04.12.2024, а отже, лікування проходив перебуваючи у складі іншої військової частини (а.с. 21).

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою тяжкою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини у період з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024, представник позивача звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров`я період з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по даний час безперервно.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні та № 69 "Про загальну мобілізацію", статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" постановив:

1-1. Установити, що на період воєнного стану:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

1-2. Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з отриманням 29.08.2024 поранення.

З метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.09.2024 № 36 (Додаток 5 до Положення № 402), 29 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримав вибухову травму АБТ без перфорації барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Тинітус. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме бойових завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, внаслідок мінометного обстрілу противника (а.с. 17).

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з вищевказаним пораненням, зокрема:

- з 30.08.2024 по 05.09.2024 з діагнозом: ВТ (29.08.2024) АБТ без перфорації обох барабанних перетинок. Цефалгічний синдром. Тинітус, що підтверджується випискою 747 із медичної карти стаціонарного хворого (а.с. 16);

- з 11.09.2024 по 19.09.2024 з діагнозом: Т90.5. Наслідки ВТ (31.03.2023, 29.08.2024); ЗЧМТ, струсу головного мозку, середньо-тяжкої акубаротравми у вигляді цефалгічгного синдрому та вестибулоатактичних проявів, хронічної двобічної нейросенсорної приглуховатості ІІ-ІІІ ступеня. Ангіопатія сітківок обох очей. Лівобічний сколіоз поперекового відділу хребта І ступеня, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1976 (а.с. 15);

- з 27.09.2024 по 04.11.2024 з діагнозом: Т90.5 – Наслідки повторних ВТ (31.03.2023, 29.08.2024 року): ЗЧМТ, струсів головного мозку у вигляді стійкого астено-цефалгічного синдрому, вегето-судинної нестійкості помірно вираженої, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 24/1070 (а.с. 13-14);

- з 05.11.2024 по 25.11.2024 з діагнозом: Т90.5 – Наслідки повторних ВТ (31.03.2023, 29.08.2024 року): ЗЧМТ, струсів головного мозку у вигляді стійкого астено-цефалгічного синдрому, вегето-судинної нестійкості помірно вираженої, акубаротравм вух, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 241244 № 64/262/24 (а.с. 10-12).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10.10.2024 № 292 ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за 4 дні, за період з 01 по 04 вересня 2024 року, тобто за частину періоду, в якому позивач перебував на лікуванні (а.с. 24).

Водночас, згідно позовних вимог спір стосується періодів перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024, за які позивачу не нараховано та невиплачено додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини в закладах охорони здоров`я.

Підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини. При цьому, такий факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення (травми) є окремою підставою для такого нарахування та виплати. Іншою підставою є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Враховуючи вищевикладене, зазначені умови, а саме пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням підтверджується належними доказами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі збільшеному до 100000 гривень за час проходження такого лікування і її ненарахування та невиплата у такому розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача.

Щодо доводів відповідача про те, що на момент проходження лікування у періоди з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024 позивача було переміщено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , то суд звертає увагу на те, що лише на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03.12.2024 № 352 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 23). Таким чином, до 03.12.2024 ОСОБА_1 перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та всіх видів забезпечення, а тому на час перебування позивача на лікуванні в періоди з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України була зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 гривень, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням поранення 29.08.2024 пов`язаного із захистом Батьківщини.

Наявність у відповідача такого обов`язку також підтверджується листом від 29.04.2025 № 10/57/12-Т-71-Аз Військова частина НОМЕР_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України 04.12.2024, а отже, лікування проходив перебуваючи у складі іншої військової частини (а.с. 21).

Що стосується доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 не подав до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорта разом з виписками із медичної карти стаціонарного хворого за періоди перебування на стаціонарному лікуванні, то суд звертає увагу на те, що пунктом 1-2 Постанови № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

При цьому, підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Таким чином, додаткова винагорода є частиною грошового забезпечення, яка нараховується наказом командира військової частини без особистого рапорта військовослужбовця на підставі довідки про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначеної додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 № 402.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Обставини справи, з огляду на правове регулювання спірних відносин та викладене вище розуміння поняття “бездіяльності” суб`єкта владних повноважень, дають суду підстави для висновку про те, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України допустила протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі 100000 гривень пропорційно із розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з отриманою тяжкою травмою (пораненням) під час захисту Батьківщини у період з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024.

Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.

За вказаних обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 гривень за періоди з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням поранення 29.08.2024 пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 гривень за періоди з 27.09.2024 по 04.11.2024 та з 05.11.2024 по 25.11.2024, пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого у зв`язку з отриманням поранення 29.08.2024 пов`язаного із захистом Батьківщини.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.