Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №240/7554/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/7554/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 лютого 2025 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 лютого 2025 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3860,26 грн як різницю між сумою індексації, обчисленої у березні 2018 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у період проходження військової служби відповідач безпідставно не нараховував і не виплачував індексацію грошового забезпечення упродовж періоду з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації є підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а посадові оклади військовослужбовців були підвищені у січні 2008 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 1294), при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року належить застосовувати базовий місяць - січень 2008 року. З 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) підвищено посадові оклади військовослужбовців, водночас, для нарахування індексації до такого підвищення застосуванню підлягають індекси споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу, і у березні 2018 року таким індексом є 252,9, а сума індексації, як стверджує позивач, складає 4456,10 грн. Проте відповідач при визначенні суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 06 лютого 2025 року не врахував норму пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної індексації у березні 2018 року не вирахувавши різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивача, тому, як доводить позивач, не виплатив у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 06 лютого 2025 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зауважує на тому, що на виконання роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 індексація грошового забезпечення ненараховувалась, між тим, у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. З огляду на те, що предметом спору у цій справі є визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін, який впливає на правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення військовослужбовців, відповідач зауважує на тому, що відповідно до внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2005 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (надалі - Постанова № 1013) змін до Порядку № 1078, починаючи з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає, зокрема, військовослужбовець, тобто, як стверджує відповідач, в індивідуальному порядку. З цих підстав вважає необґрунтовано заявленими позовні вимоги в частині застосування січня 2008 року, як місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період до 28 лютого 2018 року, оскільки позивач покликається на норми пункту 5 Порядку № 1078 у редакції до 01 грудня 2015 року.

Оскільки предметом спору є індексація грошового забезпечення, з 01 січня 2016 року позивач повинен був дізнатися про порушення такого права з отриманням щомісячно грошового забезпечення, проте до суду з цим позовом звернувся у березні 2025 року, тобто з пропуском, як стверджує відповідач, встановленого у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) шестимісячного строку.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням такого.

Не є спірним, що упродовж спірного періоду ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 06 лютого 2025 року № 42 підполковника ОСОБА_1 , заступника начальника сектору - начальника відділу оформлення допомог військових пенсій та пільг сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (по особовому складу) від 29 січня 2025 року № 79 з військової служби у запас за підпунктом "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 06 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до довідки-розрахунку (а.с. 26-27) із серпня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась, а з березня 2018 року по грудень 2022 року нараховано щомісячну (поточну) індексацію грошового забезпечення із застосуванням "базового місяця" березня 2018 року, а із січня по грудень 2024 року - грудень 2023 року; січень - лютий 2025 року - січень 2025 року; упродовж 2023 року індексація не нараховувалась на підставі Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (надалі - Закон № 2710-IX). Ці дані підтверджено відомостями карток особового рахунку позивача за 2016 - 2025 роки.

При цьому, фіксована сума індексації позивачу не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась.

Такі обставини підтверджено відповідачем також і у відзиві на позовну заяву.

Оскільки питання строку звернення до суду з позовом потребує вирішення до переходу до розгляду спору по суті, визначаючись у питанні дотримання позивачем строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами, суд враховує постанову Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, у якій з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), судова палата зробила правовий висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.

Ці висновки цілком підтримано й у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 січня 2026 року у справі № 200/8730/24.

Суд враховує, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, звільнення з військової служби.

Як встановлено у підпункті 11.3 пункту 11 Правил, зокрема, грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо, підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунка військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.

Разом із тим, суд враховує викладені Верховним Судом у постановах від 18 березня 2026 року у справі № 240/1481/25, від 07 квітня 2026 року у справі № 240/15729/25 підходи до правозастосування встановленого у статті 233 КЗпП України строку, у яких Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами, що охоплюють період з 19 липня 2022 року, слід з`ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення. Саме після встановлення таких обставин можливо визначити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а отже і початок перебігу тримісячного строку звернення до суду (подібний підхід Верховний Суд висловив у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 240/15544/24).

Враховуючи звільнення позивача зі служби з 06 лютого 2025 року, відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами (щодо періоду вимог з 01 січня 2016 року по 18 липня 2022 року цей строк не розповсюджується), а враховуючи правові висновки Верховного Суду та відсутність у розпорядженні суду належних доказів на підтвердження вручення позивачу у день виключення зі списків особового складу центру комплектування та соціальної підтримки будь-яких розрахункових документів: листів / повідомлень /відомостей, немає достатніх та належно підтверджених підстав вважати позивача обізнаним при звільненні з військової служби щодо спірних сум індексації грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону № 1282-ХІІ.

У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року.

Тож з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Постановою Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078.

З 01 грудня 2015 року редакція пункту 5 Порядку № 1078 (на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) не містить поняття "базовий місяць" і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну "базовий місяць" використовується поняття "місяць підвищення доходу", яке має інший зміст.

Системне тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції з 01 грудня 2015 року) свідчить про те, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, з 01 грудня 2015 року для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за займаною посадою.

Вказана правова позиція відповідає висновку, який викладено в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та від 15 квітня 2024 року у справі № 380/2263/22.

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено, зокрема, нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

При цьому, від січня 2008 року посадові оклади військовослужбовців не змінювалися до березня 2018 року, зазначене відбулося на підставі Постанови № 704.

Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

При цьому, повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не є дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові 20 березня 2025 року у справі № 160/24039/21, у якій Суд також зауважив і на тому, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення (пункт 115 цієї постанови).

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин у цій справі суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної у цій справі бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації за період з 22 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 22 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Щодо вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то за змістом цих норм (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 15 березня 2018 року, абзац шостий викладено в такій редакції: "До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.".

А згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278 "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення", яка набрала чинності з 02 квітня 2021 року, абзац п`ятий викладено в такій редакції: "У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.". Крім того, в абзаці шостому слово "(окладів)" замінено словами "(посадових окладів)".

Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 за подібних з цією справою обставин надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/21 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивачки військовій частині належало вирішити питання, чи має він право на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивачка має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 березня 2025 року № 9/643/1 нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 11970,40 грн, а за березень 2018 року склало 12566,24 грн, що підтверджено даним картки особового рахунку.

Отже, збільшення грошового доходу позивача становить 595,84 грн (12566,24 грн - 11970,40 грн), що є меншим розміру можливої індексації, тому обґрунтованими є доводи позивача про те, що у такому разі підлягає нарахуванню й виплаті індексація-різниця у фіксованій сумі щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а у цій справі за період з березня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по 06 лютого 2025 року.

Наданою відповідачем довідкою-розрахунком підтверджується нарахування упродовж спірного періоду індексації грошового забезпечення у зв`язку з перевищенням величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 Порядку № 1078. Однак, виплата указаної індексації не спростовує необхідність щомісячної виплати "індексації-різниці" на виконання абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з березня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по 06 лютого 2025 року в розмірі 3867,31 грн (4463,15 грн - 595,84 грн).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22.

Суд звертає увагу, що сума індексації, нарахована представником позивача, є меншою (3860,26 грн), ніж розрахована судом й така різниця пояснюється урахуванням представником позивача помилково узятої величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року на рівні 252,9 %.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у цій категорії спорів послідовно зауважує на тому, що суд має перевірити обґрунтованість обрахованої позивачем суми індексації, розрахувати її і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретну суму, на яку позивач має право та яку відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Ці висновки ґрунтуються на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 щодо того, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За правилами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що належна позивачу сума індексації-різниці формально виходить за межі його позовних вимог, то для ефективного й повного захисту його права на отримання цієї індексації суд вважає необхідним вийти за межі вказаних вимог.

Такий же підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 160/4155/22.

За наведеного правового регулювання спірних правовідносин та виходячи зі встановлених обставин цієї справи відповідача слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини у сумі 3867,31 грн в місяць упродовж періодів з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 06 лютого 2025 року.

Враховуючи характер спірних правовідносин такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже забезпечить реальне поновлення права позивача на індексацію грошового забезпечення.

Разом з тим, з матеріалів справи суд встановив, що, починаючи з 2023 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Так, відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, серед іншого, зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Це означає, що й підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 Закону № 1282-XII, застосуванню упродовж 2023 року не підлягає.

А тому відповідач у 2023 році звільнений від обов`язку здійснювати нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Відтак підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4, 5, 6 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відсутні.

Такі ж висновки підтримано Верховним Судом у постанові 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23.

Отже, виходячи зі встановлених судом обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року слід залишити без задоволення.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані стороною позивачки, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити частково.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неурахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по 06 лютого 2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по 06 лютого 2025 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 3867,31 грн як різницю між сумою індексації, обчисленої у березні 2018 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

29.06.26