Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №240/6933/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/6933/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виключення позивача зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку при звільненні в частині виплати індексації грошового забезпечення з листопада 2011 року до лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення з листопада 2011 року до лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008 року та стягнути її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виключення позивача зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку при звільненні в частині виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 22 грудня 2024 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 22 грудня 2024 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та стягнути її виплату з урахуванням виплачених раніше сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виключення позивача зі списків особового складу без урахування при обчисленні та виплаті за 2011-2024 роки: грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення за 2011 -2024 роки, та стягнути їх виплату враховуючи вже виплачені суми.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у період проходження військової служби відповідач безпідставно не нараховував і не виплачував індексацію грошового забезпечення упродовж періоду з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Оскільки відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації є підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а посадові оклади військовослужбовців були підвищені у січні 2008 року з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 1294), при обчисленні індексації грошового забезпечення з січня 2016 року по 28 лютого 2018 року належить застосовувати базовий місяць - січень 2008 року. З 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) підвищено посадові оклади військовослужбовців, водночас, для нарахування індексації до такого підвищення застосуванню підлягають індекси споживчих цін, що відповідають місяцю підвищення посадового окладу, і у березні 2018 року таким індексом є 253,3 %, а сума індексації, як стверджує позивач, складає 4463,15 грн. Проте відповідач при визначенні суми індексації за період з 01 березня 2018 року по 22 грудня 2024 року не врахував норму пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної індексації у березні 2018 року не вирахувавши різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивача, тому, як доводить позивач, не виплатив індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Відповідно, як зазначає позивач, відповідачем безпідставно й не було ураховано спірні суми індексації, яка носить систематичний характер, до розрахунку упродовж спірного періоду грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву зазначає про те, що у період з січня 2016 року до березня 2018 року, в якому відбулося підвищення посадових окладів відповідно до Постанови № 704, індексація грошового забезпечення мала проводитись відповідно до індексу споживчих цін для проведення індексації, обчисленого наростаючим підсумком, починаючи з січня 2016 року, у межах фінансових ресурсів, передбачених на ці цілі. При цьому після збільшення грошового забезпечення військовослужбовців у 2016 році Департаментом фінансів Міністерства оборони України було доведені до військових частин (установ, організацій) роз`яснення від 04 січня 2016 року № 248/3/9/1/2 згідно з якими у зв`язку із внесенням змін до Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Щодо виплати індексації з 01 березня 2018 року відповідач зауважує на тому, що лише у листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць склав 103,7 %, тож право військовослужбовців на отримання індексації грошового забезпечення з урахуванням приписів абзацу 5 пункту 1-1 Порядку № 1078 виникло у грудні 2018 року. Отже, як зазначає відповідач, з квітня 2018 року по жовтень 2018 року величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації, тому з березня 2018 року по листопад 2018 року підстави для нарахування та виплати індексації відсутні, натомість позивачем не доведено, що розмір підвищення його грошового доходу є нижчим за суму індексації, як передбачено у пункті 5 Порядку № 1078, тому відсутні підстави стверджувати про невірний розрахунок спірної індексації.

Також відповідач стверджує, що індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), оскільки не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, тому індексація не підлягаю включенню до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби.

З таких підстав просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням такого.

Суд встановив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 листопада 2011 року № 208 старшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 28 жовтня 2011 року № 134-ПМ на посаду техніка пожежної роти Військової частини НОМЕР_1 , з 01 листопада 2011 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 грудня 2024 року № 434 штаб-сержанта ОСОБА_1 , сержанта із матеріального забезпечення пожежної роти Військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 грудня 2024 року № 1715-РС на посаду сержанта резерву 24 запасної роти Військової частини НОМЕР_2 , з 22 грудня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 26 травня 2026 року № 626 з січня 2014 року по грудень 2024 року позивачу нараховувалась "поточна" індексація грошового забезпечення (з березня 2018 року з урахуванням "базового місяця" березня 2018 року). Ці дані підтверджено відомостями карток особового рахунку позивача за 2014 - 2024 роки.

При цьому, фіксована сума індексації позивачу не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась.

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 26 травня 2026 року № 629 позивачу упродовж 2014 - 2024 років нараховувались та виплачувались щорічно грошова допомога на оздоровлення та у 2014, 2019 - 2022 роках матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Вирішуючи по суті спір у цій справі суд виходить з того, що спірні правовідносини склались з приводу ненарахування та невиплати позивачу (військовослужбовцю) у період з 01 лиcтопада 2011 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року (не визначено суми належної індексації) та за період 01 березня 2018 року по 22 грудня 2024 року індексації-різниці відповідно до пункту 5 Порядку № 1078.

Тому, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон № 2011-XII.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013, які, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця" (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 %, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Тож з 01 грудня 2015 року, а не з листопада 2011 року як заявлено позивачем у позові, відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Суд вважає доцільним зауважити, що до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання звертав увагу Верховний Суд у постанові від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх "місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013).

З наведеного слідує, що станом на січень 2016 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року) повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Таким чином, за встановлених обставин у цій справі суд доходить висновку про протиправність оскаржуваної у цій справі бездіяльності щодо прийняття індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2016 року (базовий місяць) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за означений період з прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць).

Щодо "фіксованої" суми індексації, суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у подібних правовідносинах, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 380/10594/21 та багатьох інших.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, а тому суд уважає їх застосовними до обставин цієї справи зауважуючи на такому.

У період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 поняття "фіксованої" індексації не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У вказаних справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Поряд з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, потрібно установити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що за даними картки особового рахунку позивача за 2018 рік нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 8696,29 грн, а саме: посадовий оклад 760,00 грн; оклад за військовим званням 55,00 грн; надбавка за вислугу років (25 %) 285,25 грн; надбавка за особливості проходження служби 550,13 грн; надбавка за класну кваліфікацію 19,00 грн; надбавка за роботу з особовим складом 57,00 грн; премія 3708,80 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода 3261,11 грн.

Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року складає 9256,94 грн, а саме: посадовий оклад 3260,00 грн; оклад за військовим званням 880,00 грн; надбавка за вислугу років (25 %) 1863,00 грн; надбавка за особливості проходження служби 600,30 грн; надбавка за класну кваліфікацію 97,80 грн; премія 2555,84 грн.

Оскільки підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) у зв`язку із підвищенням на законодавчому рівні посадових окладів у березні 2018 року військовослужбовцям згідно з Постановою № 704 відбулось на 560,65 грн (9256,94 грн - 8696,29 грн), що є меншим розміру можливої індексації, то суд вважає, що відповідач протиправно оминув вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тому наявні підстави для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці (4463,15 грн - 560,65 грн) щомісячно, починаючи з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 22 грудня 2024 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, серед іншого, зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Це означає, що й підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок № 1078, який прийнятий на виконання вимог статті 6 Закону № 1282-XII, застосуванню упродовж 2023 року не підлягає.

А тому відповідач у 2023 році звільнений від обов`язку здійснювати нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, а обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.

Відтак підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування абзаців 4, 5, 6 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року відсутні.

Такі ж висновки підтримано Верховним Судом у постанові 28 червня 2024 року у справі № 200/2319/23.

Отже, виходячи зі встановлених судом обставини цієї справи у цій частині спору, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01 січня по 31 грудня 2023 року слід залишити без задоволення.

Щодо заявлених позовних вимог в частині включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховано грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.

За змістом спірних обставин у цій справі право позивача на нарахування та виплату, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не заперечується відповідачем. Спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку вищенаведених виплат, такої складової, як індексація грошового забезпечення.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону № 1282-XII та Порядку № 1078.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі № 359/8843/16-а.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірний період.

Висновки суду в цій частині відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 березня 2020 року по справі № 820/5286/17, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають урахуванню судом при виборі і застосуванні норм права, відтак позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими.

Разом з тим, доказами в матеріалах справи не підтверджено виплату позивачу при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 грошових компенсацій за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій. При цьому слід враховувати й те, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, передбачено відповідну грошову компенсацію у разі звільнення військовослужбовців з військової служби, натомість позивача згідно із наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 грудня 2024 року № 434 виключено зі списків особового складу у зв`язку з вибуттям до нового місця служби. Тому у цій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, у задоволенні яких, відповідно, слід відмовити.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 про те, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31 травня 2021 року у справі № 420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Оскільки спірні суми індексації не є нарахованими, такі, відповідно, стягненню у межах вирішення цього спору не підлягають. Натомість, за встановлених обставин цієї справи, входячи із меж заявлених позовних вимог, належним та відповідним порушеному праву буде зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату спірних сум індексації грошового забезпечення.

На переконання суду, такий спонукаючий спосіб захисту є ефективним та дієвим враховуючи суть спору та межі заявлених позивачем вимог у цьому судовому провадженні.

За нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити частково.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо урахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 22 грудня 2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 04 грудня 2024 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої у березні 2018 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо урахування при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016-2024 роки індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 -2024 роки із включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

29.06.26