Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №240/6652/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/6652/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо неурахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за увесь час затримки виплати - за період з 16 лютого 2019 року по день фактичної виплати індексації.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка зазначає, що з 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) підвищено посадові оклади військовослужбовців, проте відповідач при визначенні суми індексації за період з 16 лютого 2019 року до 31 грудня 2022 року не врахував норму пункту 5 Порядку № 1078 та не визначив розмір належної індексації у березні 2018 року не вирахувавши різницю між таким розміром індексації та розміром підвищення грошового забезпечення позивачки, тому, як доводить позивачка, не виплатив у повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 16 лютого 2019 року до 31 грудня 2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Такі дії відповідача, як доводить позивачка, зумовили неурахування спірної індексації при обчисленні й грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки, у зв`язку з чим спірні виплати мають бути виплачені разом з компенсацією втрати частини доходів відповідно до норм Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву стверджує про безпідставність позовних вимог зазначаючи про те, що з прийняттям Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців збільшилося в абсолютному розмірі за рахунок постійних складових, визначених Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ), й оскільки індексація за березень 2018 року становила 0,00 грн, відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. Оскільки позивачці нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення з лютого 2019 року по грудень 2022 року щомісячно та у повному обсязі, позовні вимоги у цій частині заявлено безпідставно. Враховуючи, що грошова допомога на оздоровлення є разовою виплатою при наданні щорічної відпустки, на переконання відповідача, позивачкою безпідставно заявлено й вимогу щодо включення сум індексації до обрахунку спірних виплат цієї допомоги за 2019 - 2022 роки. Також відповідач стверджує про безпідставність позовних вимог щодо нарахування компенсації втрати частини доходів з огляду на те, що натепер суми індексації не нараховувались на не є виплаченими. З таких підстав просить суд позовну заяву залишити без задоволення.

Посилаючись на положення частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідач стверджує про пропуск позивачкою місячного строку звернення до суду із заявленими у позові вимогами.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням такого.

Суд встановив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18 лютого 2019 року № 41 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , призначену наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 07 лютого 2019 року № 10-РС на посаду оператора-кулеметника станції радіоперешкод взводу радіоперешкод роти радіоперешкод, з 16 лютого 2019 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 серпня 2024 року № 245 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , оператора відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби, з 20 серпня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби і АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 05 травня 2026 року № 2503 з 16 лютого 2019 року до 31 грудня 2022 року позивачці нараховано щомісячну індексацію грошового забезпечення із застосуванням "базового місяця" березня 2018 року", а фіксована сума індексації позивачці не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась.

Такі обставини підтверджено відповідачем також і у відзиві на позовну заяву.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2025 року № 2319 підтверджено виплату позивачці грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки у сумах: 10966,58 грн, 11368,80 грн, 11368,80 грн та 14668,20 грн відповідно.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами, суд, насамперед, звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України. Тому суд відхиляє довід відповідача щодо застосування місячного строку звернення до суду відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України.

Разом з тим, відкриваючи провадження у цій справі та приймаючи позов до розгляду, суд ухвалою від 17 березня 2025 року поновив позивачці строк звернення із заявленими у цій справі позовними вимогами й не знаходить цей висновок передчасним.

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що стверджуючи щодо пропущення позивачкою цього строку відповідачем на підтвердження своїх доводів не надано жодних доказів ознайомлення військовослужбовиці (позивачки) з документом, що відображає фактичні суми нарахувань та виплат грошового забезпечення упродовж спірного періоду. Такий висновок узгоджується з правовими висновками судової палати у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23. У розвиток позиції судової палати Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2025 року у справі № 460/7194/24 підкреслив, що виплата грошового забезпечення до 18 липня 2022 року (тобто у цій справі з 24 лютого по 18 липня 2022 року) регулюється положеннями статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком. Що ж до періоду з 19 липня 2022 року, то з огляду на те, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, зокрема статті 110 КЗпП України, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок щомісячно. Такими документами, як зауважив Верховний Суд, можуть бути розрахункові листи, відомості про нараховане і виплачене грошове забезпечення, фінансові повідомлення або інші документи, які б розкривали зміст виплати грошового забезпечення (складові, їх розміри, утримання), які роботодавець зобов`язаний надати під час виплати грошового забезпечення та з яких працівник (військовослужбовець) може об`єктивно встановити розмір виплаченої йому суми, її складові та можливу неповноту виплат.

Тому суд враховує, що позивачку звільнено зі служби з 20 серпня 2024 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 серпня 2024 року № 245, проте у цій справі, як вже йшлося, відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження доведення до відома позивачки нарахованих та виплачених сум упродовж служби (спірного періоду з 19 липня по 31 грудня 2022 року, адже на вимоги до 19 липня 2022 року цей строк не розповсюджується): ані щодо вручення позивачці грошового атестата при звільненні 20 серпня 2024 року, ані будь-яких розрахункових документів: листів / повідомлень /відомостей щодо щомісячних виплат. Відповідно, у розпорядженні суду немає достатніх доказів, а відтак і належно підтверджених підстав вважати позивачку обізнаною щодо нарахованих спірних сум грошового забезпечення, надто враховуючи ненадання відповідачем відповіді на звернення позивачки (заяву) від 16 січня 2025 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті спору суд зазначає таке.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII).

Статтею 2 Закону № 1282-XII, зокрема, визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно із частиною другою статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

На підставі частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

За змістом частини другої статті 6 указаного Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У пункті 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

За правилами пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзаци 1-6 пункту 5 Порядку № 1078).

Таким чином, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку № 1078 було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці", при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так й окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Верховний Суд у своїй постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23 указав, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За висновком Верховного Суду в справі № 200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Крім того Верховний Суд зауважив, що необхідність і умови продовження виплати такої індексації у разі продовження військової служби визначаються нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для нарахування й виплати позивачу цієї індексації.

Цей висновок підтримано Верховним судом і в постанові від 19 лютого 2025 року у справі № 420/2653/24.

З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, у яких зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 суду належить встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100 %.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 19 червня 2026 року № 988/5619 нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачки за лютий 2018 року становить 7902,24 грн, а саме: посадовий оклад 605,00 грн; оклад за військовим званням 35,00 грн; надбавка за вислугу років (25 %) 160,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) 400,00 грн; премія (618 %) 3738,90 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода (60 %) 2963,34 грн.

Грошове забезпечення позивачки за березень 2018 року складає 8294,76 грн, а саме: посадовий оклад 2730,00 грн; оклад за військовим званням 600,00 грн; надбавка за вислугу років (35 %) 1165,50 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань (10 %) 449,55 грн; премія (122,7 %) 3349,71 грн.

Отже, збільшення грошового доходу позивачки становить 392,52 грн (8294,76 грн - 7902,24 грн), що є меншим розміру можливої індексації, тому обґрунтованими є доводи позивачки про те, що у такому разі підлягає нарахуванню й виплаті індексація-різниця у фіксованій сумі щомісячно до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а у цій справі за період з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року.

Наданою відповідачем довідкою від 31 березня 2025 року № 2318 підтверджується, що ОСОБА_1 у період з лютого 2019 року по грудень 2022 року проведено індексацію грошового забезпечення у зв`язку з перевищенням величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 Порядку № 1078. Однак, виплата указаної індексації не спростовує необхідність щомісячної виплати "індексації-різниці" на виконання абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 420/17338/22.

Оскільки за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини (судові рішення Верховного Суду, зокрема, у справах № 160/15411/23, 420/616/23, 520/6243/22, 200/564/23), і до 31 грудня 2022 року Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивачка має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року.

Тож невиплата позивачці цієї індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та обґрунтованість заявленого позову у цій частині позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині нарахування грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки, суд враховує, що за змістом спірних обставин у цій справі право позивачки на нарахування та виплату цієї грошової допомоги не заперечується відповідачем, натомість спірним питанням є включення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, узятого до обрахунку грошової допомоги, такої складової, як індексація. А тому визначаючись у цій частині спору суд враховує, що за приписами пункту 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Субсидіарне застосування положень Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21, які в силу частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають урахуванню судом при виборі і застосуванні норм права, відтак позовні вимоги й у цій частині суд визнає обґрунтованими.

В частині заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення, суд виходить з того, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, статтею 2 якого визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону № 2050-III у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24 та від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, висновки у яких є релевантними у цій справі.

Ба більше, такий висновок суду узгоджується із висновками Європейського Суду з прав людини у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі "Шемет проти України". Так, у цій справі під час провадження в Європейському суді з прав людини Уряд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, в якій право позивача на компенсацію за невиплачену пенсію було визнано лише після того, як національні суди зобов`язали ПФУ перерахувати його пенсію, стверджував, що заявниця не могла вимагати компенсації за відсутності попереднього судового рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію. Проте, Європейський суд з прав людини відхилив вказаний вище довід Уряду і зазначив, що з положень національного законодавства не випливає, що рішення національних судів щодо позову заявниці про компенсацію залежало від попереднього рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію.

Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, суд вважає зобов`язаним відповідача виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 16 лютого 2019 року, відтак заявлені позовні вимоги і у цій частині заявлено обґрунтовано.

За нормами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані стороною позивачки, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов слід задовольнити.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо неурахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2019 року по 31 грудня 2022 року із урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 - 2022 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за увесь час затримки виплати - за період з 16 лютого 2019 року по день фактичної виплати індексації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

29.06.26