Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №160/2376/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/2376/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Київської митниці в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100070/2025/000003/2 від 27.11.2025 про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA100070564544U7.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийнято митним органом всупереч чинному законодавству у сфері митної справи, оскільки відповідачем не взято до уваги докази, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Позивач зазначає, що декларантом надано повний пакет документів, передбачений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які дають змогу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, тоді як митний орган неправомірно акцентував увагу на другорядних документах (частина 3 статті 53 Митного кодексу України), які можуть застосовуватися лише після обґрунтування недостатності первинних документів, чого митним органом зроблено не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Київська митниця проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості за поданою декларацією встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не підтверджують усіх числових значень складових митної вартості товарів. Відповідач послався на розбіжності у відомостях щодо оплати товару, невідповідність номера транспортного документа у митній декларації країни відправлення, відсутність перекладу такої декларації, видання комерційного інвойсу пізніше за митну декларацію країни відправлення, суб`єктивну спрямованість прайс-листа, відсутність договору страхування, а також на неможливість перевірки числових значень транспортних витрат у зв`язку із залученням до перевезення третіх осіб, розбіжностями у відомостях про перевізника та ненаданням заявки на перевезення. Відповідач зазначив, що за результатами проведених консультацій застосувати другорядні методи визначення митної вартості, окрім резервного, неможливо, у зв`язку з чим митну вартість визначено за резервним методом, а дії та рішення посадових осіб митниці є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (покупець) та компанією SHANDONG HUASHENG RUBBER CO., LTD (Китай, продавець) укладено прямий контракт №TIM-SHAN-2025 від 05.02.2025 (далі – Контракт), на виконання якого та укладених до нього Специфікації №2 від 05.06.2025, комерційного інвойсу №CMY08020250605 від 05.08.2025 на суму 88 696,00 доларів США та Специфікації №2-2 від 05.08.2025 на митну територію України ввезено товар – шини загальною кількістю 294 шт. на загальну суму 28 766,00 доларів США.

27.11.2025 декларантом ТОВ «ІМЕКСЕНЕРДЖІ», який діяв в інтересах ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ», до відділу митного оформлення №2 митного поста «Вишневе» Київської митниці подано митну декларацію №UA100070/2025/564544 (25UA100070564544U7) на товар №1 «Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: шина 275/70R22.5 HS205 148/145M – 174 шт.; шина 295/80R22.5 HS101 152/149M – 40 шт.; шина 315/80R22.5 HS203 157/153L – 80 шт.», виробник SHANDONG HUASHENG RUBBER CO., LTD, торговельна марка KAPSEN, країна походження – Китай. Умови поставки – FOB QINGDAO, CHINA.

Митну вартість товарів декларантом визначено самостійно за основним методом (за ціною договору) на рівні 1 343 028,97 грн.

27.11.2025 декларантом отримано повідомлення митного органу, відповідно до якого позивачу було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, страхові документи та документи про вартість страхування, а за їх відсутності – виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на зазначене повідомлення позивачем надано лист за вих. №27-11/2025-1 від 27.11.2025.

За результатами опрацювання поданих документів Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2025/000003/2 від 27.11.2025 за ВМД 25UA100070564544U7.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення митний орган зазначив виявлені, на його думку, розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують усіх числових значень її складових, а саме: за наданими платіжними дорученнями в іноземній валюті №48 від 10.06.2025, №78 від 25.07.2025 та №94 здійснено оплату на суму, що не відповідає сумі, зазначеній у специфікації та інвойсі, а в призначенні платежу міститься посилання лише на Контракт та Специфікацію без зазначення інвойсу; у митній декларації країни відправлення від 04.08.2025 №435020250000066045 у графі «номер транспортного документа» зазначено COSU6425989860, тоді як до митної декларації надано коносамент від 07.08.2025 №SHWS225080200; митну декларацію країни відправлення подано без перекладу на українську мову; комерційний інвойс від 05.08.2025 №CMY08020250605 виданий пізніше за митну декларацію країни відправлення від 04.08.2025; прайс-лист від 01.06.2025 має суб`єктивну спрямованість; сканований примірник зовнішньоекономічного договору містить кольорову печатку резидента та чорно-білу печатку нерезидента; відсутній договір страхування за наявності відповідного обов`язку експедитора; за умовами поставки FOB неможливо перевірити числові значення транспортних витрат, оскільки до перевезення залучено третіх осіб, відомості про перевізника у наданих документах різняться (коносамент видано компанією «INTERFREIGT LOGISTICS CO. LTD», а в CMR перевізником зазначено іншу особу), та не надано заявку на перевезення.

Митну вартість товару визначено митним органом за резервним методом із застосуванням джерела інформації – митної декларації від 29.09.2025 №UA100120/2025/619763 (вартість товару згідно з джерелом інформації – 3,04 дол. США/кг), за розрахунком: 3,04 дол. США/кг Ч 14560 кг / 294 шт. = 150,55 дол. США/шт.

На виконання оскаржуваного рішення позивачем 01.12.2025 подано митну декларацію 25UA100070564558U8 з відкоригованою (збільшеною) митною вартістю товару, у результаті чого позивачем додатково сплачено ввізне мито у розмірі 36 941,52 грн та податок на додану вартість у розмірі 112 935,51 грн, а всього 149 877,03 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням митного контролю та митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначенням їх митної вартості, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі – МК України).

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений цією нормою.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. При цьому у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частинами 1-3 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні – за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, а також про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, у ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, однак ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.10.2021 у справі №815/4821/16, від 11.09.2023 у справі №815/5414/16 та від 11.09.2023 у справі №823/128/17.

Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Судом установлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів дійшов висновку про наявність у наданих декларантом документах низки розбіжностей, наявність яких, на думку митного органу, унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Щодо тверджень відповідача стосовно оплати товару, невідповідності сум та зазначення у призначенні платежу лише Контракту та Специфікації без посилання на інвойс суд зазначає таке. За умовами Контракту оплата за товар проводиться на умовах 100% оплати. Як пояснив позивач, з урахуванням специфіки взаємовідносин між покупцем та продавцем і особливостей логістики шин поставка (формування партії товару, що завантажується в контейнери, призначені для морського перевезення) відбувається із групи замовлень, які оформлюються відповідними специфікаціями, а за фактом готовності замовленого товару формується інвойс, товарні позиції якого передбачені у різних специфікаціях, тож при оплаті у призначенні платежу може зазначатися декілька специфікацій; при цьому митна декларація формується на кожен окремий контейнер, який є лише частиною замовлення. Суд зауважує, що відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов`язковим. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тоді як умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, а тому відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.

Щодо посилань відповідача на те, що у митній декларації країни відправлення зазначено інший номер транспортного документа, ніж у наданому коносаменті, що така декларація подана без перекладу, а комерційний інвойс виданий пізніше за митну декларацію країни відправлення, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України митна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Необхідною умовою для використання цього документа як такого, що підтверджує митну вартість, є наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у документах, перелічених у частині 2 статті 53 МК України. У межах даної справи такими документами є Контракт №TIM-SHAN-2025 від 05.02.2025, інвойс №CMY08020250605 від 05.08.2025, специфікації до них, платіжні інструкції №48, №78 та №94, коносамент №SHWS225080200 і рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг. Найменування товарів, їх кількість та вартість у зазначених документах узгоджуються між собою та надають можливість ідентифікувати товар, а наведені відповідачем обставини щодо оформлення митної декларації країни відправлення не свідчать про розбіжності у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Щодо посилання відповідача на суб`єктивну спрямованість прайс-листа та на оформлення зовнішньоекономічного договору з різними за кольором печатками сторін суд зазначає, що такі обставини не впливають на числові значення складових митної вартості товару. Прайс-лист за своєю правовою природою є документом довідкового характеру, який не належить до переліку документів, що підтверджують митну вартість, а сам по собі спосіб виготовлення примірника договору та наявність чи відсутність відбитка печатки не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості з огляду на те, що відбиток печатки не є обов`язковим реквізитом документа суб`єкта господарювання.

Щодо посилання відповідача на відсутність договору страхування суд зазначає, що страхування товару фактично не здійснювалося, а тому витрати на страхування не є складовою митної вартості товару у розумінні пункту 7 частини 10 статті 58 МК України. Передбачений договором про надання транспортно-експедиторських послуг обов`язок експедитора укладати договори страхування стосується страхування відповідальності у межах надання таких послуг та не підтверджує факту страхування вантажу, а відтак не може свідчити про неповноту відомостей про митну вартість.

Щодо доводів відповідача про неможливість перевірки числових значень транспортних витрат у зв`язку із залученням до перевезення третіх осіб, розбіжностями у відомостях про перевізника та ненаданням заявки на перевезення суд зазначає таке. Надання транспортно-експедиторських послуг здійснювало ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» на підставі договору на транспортно-експедиторські послуги №Х191124-120 від 19.11.2024, яке відповідно до умов цього договору мало право залучати до виконання своїх зобов`язань інших осіб. Розрахунки між експедитором та залученими ним третіми особами є приватноправовими відносинами сторін договору, не впливають на числові показники митної вартості товару, що розмитнювався, та не можуть бути предметом контролю з боку митного органу, а втручання митного органу у такі відносини є виходом за межі його повноважень. На підтвердження транспортних витрат позивачем надано рахунок №5089 від 19.11.2025 на оплату морського фрахту та транспортних послуг, а також довідку №19.11/25-25 від 19.11.2025 про надані послуги. Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 дійшов висновку, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом із використанням як джерела інформації відомостей іншої митної декларації суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 у справі №818/1186/17 зробив висновок, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації відповідних інформаційних систем митного органу, оскільки така база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Саме лише посилання на наявність у митного органу інформації про іншу (вищу) митну вартість подібних товарів не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за відсутності доведених розбіжностей у поданих документах.

Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні та у відзиві на позов відповідач, всупереч положенням частини 3 статті 53 МК України, не зазначив, які саме документи, перелічені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин суд дійшов висновку, що декларантом надано митному органу всі необхідні документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, які дають можливість однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом, а складові митної вартості визначено правильно. Наведені відповідачем доводи не є підставою для твердження про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, а відтак для сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Таким чином, митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару. Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено та не надано, а інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

На переконання суду, у спірному випадку відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору, з огляду на що суд не вбачає підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору. Отже, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці №UA100070/2025/000003/2 від 27.11.2025 про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA100070564544U7.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова