Рішення від 25 червня 2026 р. у справі №160/4505/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 рокуСправа №160/4505/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:

визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування № 691/24000 від 27.08.2025 року, складений військовою частиною НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести нове службове розслідування обставин отримання поранення ОСОБА_1 17.04.2022 року з урахуванням усіх доказів, у тому числі витягу з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 за 16.04.2022 року, первинної медичної документації, пояснень свідків;

визнати факт отримання поранення (вогнищевий забій головного мозку) пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби та безпосереднім захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де проходив військову службу з 26.02.2022 по 13.08.2024. 17.04.2022 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Заводи Ізюмського району Харківської області, намагаючись сховатися у бліндажі від артилерійського обстрілу противника, позивач спіткнувся, упав та вдарився головою, унаслідок чого отримав поранення — вогнищевий забій головного мозку, після чого був евакуйований до медичного закладу. За твердженням позивача, факт поранення та його зв`язок з виконанням бойових завдань підтверджується сукупністю доказів: первинною медичною карткою форми 100 від 17.04.2022, відомостями електронної системи охорони здоров`я, листом КП «Близнюківська центральна районна лікарня» № 01-28/277 від 11.04.2025, витягом з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за 16.04.2022, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2022 № 76, письмовими поясненнями свідків та відповідями на адвокатські запити.

Позивач указує, що за результатами призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 № 3299/НАГД службового розслідування складено акт №691/24000 від 27.08.2025, у висновках якого не підтверджено зв`язок отриманого поранення з виконанням завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. На думку позивача, зазначений акт є протиправним, оскільки службове розслідування проведено неповно, формально та упереджено: не з`ясовано всіх обставин події, не опитано всіх свідків, не враховано первинну медичну документацію та інші об`єктивні докази, а наявні розбіжності у даних використано для відмови. Це, як зазначає позивач, унеможливлює реалізацію його прав на соціальний захист як пораненого військовослужбовця, зокрема на отримання довідки про обставини травми, статусу учасника бойових дій та відповідних виплат і пільг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 у відзиві посилається на частину 2 статті 19 Конституції України та зазначає, що службове розслідування проведено відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, тоді як питання розслідування нещасних випадків з військовослужбовцями врегульовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332, дія якої не поширюється на випадки поранень, контузій і травм, отриманих унаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій. Відповідач наголошує, що за результатами службового розслідування не встановлено фактів, які б підтверджували отримання військовослужбовцем поранення під час виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема через відсутність відповідних відомостей у журналах ведення бойових дій військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за 16–18 квітня 2022 року, відсутність первинної медичної документації, наявність розбіжностей у поясненнях позивача та свідка ОСОБА_2 щодо дати подій та евакуації, а також відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між подією та її наслідками. З огляду на наведене відповідач уважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення відповідач обґрунтовує посиланням на частини 1, 2 статті 77 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядається справа незначної складності. Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 26.02.2022 по 13.08.2024. Призов на військову службу здійснено під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 № 39 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

З 03.03.2022 позивач перебував у складі 1-ї ротної тактичної групи відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2022 № 44 та бойового розпорядження від 03.03.2022 № 01 для безпосередньої участі у бойових діях.

Як зазначає позивач, 17.04.2022 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Заводи Оскільської сільської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, намагаючись сховатися у бліндажі під час артилерійського обстрілу противника, він спіткнувся, упав та вдарився головою, унаслідок чого отримав поранення — вогнищевий забій головного мозку, та того ж дня був евакуйований до медичного закладу.

На підтвердження факту отримання поранення та його зв`язку з виконанням бойових завдань позивач посилається, зокрема, на: первинну медичну картку форми 100 від 17.04.2022; консультацію лікаря-невролога від 18.04.2022 у КП «Близнюківська центральна районна лікарня» із встановленням діагнозу «вогнищевий забій головного мозку», відомості про яку внесено до електронної системи охорони здоров`я; лист КП «Близнюківська ЦРЛ» № 01-28/277 від 11.04.2025; витяг з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за 16.04.2022 (відповідь військової частини НОМЕР_2 від 21.07.2025 № 12605); наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2022 № 76, яким позивача визнано таким, що вибув до лікарні з виконання бойового завдання; письмові пояснення свідків події, а також відповіді на адвокатські запити.

13.08.2024 позивача звільнено з військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу від 13.08.2024 № 164.

23.05.2025 представником позивача - адвокатом - подано до військової частини НОМЕР_1 заяву про проведення службового розслідування щодо обставин отримання позивачем поранення (зареєстровано за вх. № 432/4214 від 02.06.2025).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.07.2025 № 3299/НАГД призначено службове розслідування, проведення якого доручено майстер-сержанту ОСОБА_3 .

27.08.2025 складено акт службового розслідування № 691/24000, у висновках якого зазначено, що під час проведення розслідування не встановлено фактів, які б підтверджували отримання військовослужбовцем поранення під час виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема: у журналах ведення бойових дій військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 відсутні відомості за 17-18 квітня 2022 року щодо отримання травми; відсутні відомості за 16 квітня 2022 року щодо травмування; відсутня первинна медична документація, яка б підтверджувала факт травмування та подальше лікування, у тому числі щодо діагнозу «вогнищевий забій головного мозку», встановленого 18 квітня 2022 року; відсутня медична документація щодо лікування у лікарні № 1 м. Лозова; виявлено розбіжності у поясненнях позивача та свідка ОСОБА_2 щодо дати ведення бойових дій та евакуації; не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між подією та її наслідками через відсутність об`єктивних даних; у наявних медичних документах відсутні відомості про скарги позивача на стан здоров`я після травмування.

За результатами службового розслідування видано наказ від 26.01.2026 №691/130/ВихЗПІ.

Не погоджуючись із результатами службового розслідування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено порядок призначення та проведення службового розслідування. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника); особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі - Порядок № 608). Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин, виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують відповідну інформацію. За результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, в описовій частині якого зазначаються, зокрема, зв`язок події з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, причинний зв`язок між діями та подією, що трапилась, а також заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено розслідування, і мотиви їх відхилення (розділ V Порядку № 608).

Пунктом 5 розділу I Порядку № 608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (далі - Інструкція № 332). Згідно з пунктом 3 розділу I Інструкції № 332 її дія поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали, зокрема, поранення, контузію, травму внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил; водночас випадки поранення, контузії, травми військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, на підставі наказу командира військової частини за результатами розслідування складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка є документом, що підтверджує зв`язок ушкодження здоров`я військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби.

Таким чином, метою службового розслідування у спірних правовідносинах є об`єктивне, всебічне та повне з`ясування обставин отримання військовослужбовцем ушкодження здоров`я та встановлення (спростування) зв`язку такого ушкодження з виконанням ним обов`язків військової служби, оскільки саме від результатів розслідування залежить можливість реалізації військовослужбовцем гарантованих державою прав на соціальний захист.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Надаючи оцінку оскаржуваному акту службового розслідування на відповідність наведеним критеріям, суд виходить з того, що службове розслідування має ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин події, а висновки за його результатами — на сукупній оцінці всіх зібраних доказів.

Зі змісту висновків акта службового розслідування № 691/24000 від 27.08.2025 убачається, що відмова у підтвердженні зв`язку отриманого позивачем поранення з виконанням обов`язків військової служби фактично вмотивована відсутністю первинної медичної документації та відомостей у журналах ведення бойових дій, а також наявністю розбіжностей у поясненнях позивача та свідка щодо дати подій.

Разом з тим матеріали справи свідчать про наявність низки доказів, які мали бути предметом оцінки під час службового розслідування, проте належної оцінки у висновках акта не отримали, зокрема: первинної медичної картки форми 100 від 17.04.2022, яка є первинним медичним документом, складеним безпосередньо у день події, та містить відомості про час поранення, діагноз і евакуацію; відомостей електронної системи охорони здоров`я щодо встановленого діагнозу «вогнищевий забій головного мозку»; витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за 16.04.2022, на отримання якого, за твердженням позивача, направлявся запит, проте розслідування завершено без урахування відповідних відомостей; наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.04.2022 № 76, яким позивача визнано таким, що вибув до лікарні «з виконання бойового завдання»; письмових пояснень інших свідків події, опитування яких під час розслідування не проведено.

Суд звертає увагу, що висновок акта про відсутність первинної медичної документації перебуває у суперечності з наявною у матеріалах справи первинною медичною карткою форми 100 від 17.04.2022, а отже, зазначена обставина не була належним чином перевірена та оцінена особою, яка проводила службове розслідування.

Наявність розбіжностей у даних щодо точної дати події (16 чи 17 квітня 2022 року) за наявності сукупності інших доказів, що вказують на отримання позивачем ушкодження здоров`я у відповідний період, сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про непідтвердження факту поранення та його зв`язку з виконанням обов`язків військової служби без надання оцінки всім зібраним доказам у їх сукупності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що службове розслідування проведено без додержання вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин, передбачених статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядком №608, а оскаржуваний акт службового розслідування № 691/24000 від 27.08.2025 не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення.

Доводи відповідача про те, що службове розслідування проведено у визначеному законодавством порядку, а зв`язок поранення з виконанням обов`язків військової служби не підтверджено, суд відхиляє, оскільки додержання формальної процедури призначення розслідування не звільняє осіб, які його проводять, від обов`язку всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини події й надати оцінку всім наявним доказам, чого у цьому випадку зроблено не було. Посилання відповідача на положення Інструкції № 332 наведеного висновку не спростовує, оскільки незалежно від кваліфікації події обов`язок щодо повного та об`єктивного з`ясування її обставин залишається незмінним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що під час службового розслідування було надано оцінку всім наявним доказам, у тому числі первинній медичній картці форми 100, відомостям електронної системи охорони здоров`я, витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 та поясненням свідків, а отже, не довів правомірності оскаржуваного акта.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акта службового розслідування № 691/24000 від 27.08.2025 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Беручи до уваги, що встановлення обставин отримання військовослужбовцем поранення та вирішення питання про наявність чи відсутність зв`язку такого поранення з виконанням обов`язків військової служби належить до компетенції відповідача й потребує проведення відповідного службового розслідування з дослідженням сукупності доказів, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування обставин отримання позивачем поранення з урахуванням усіх наявних доказів. Тому позовна вимога про зобов`язання відповідача провести нове службове розслідування також підлягає задоволенню.

Водночас позовна вимога про визнання судом факту отримання поранення (вогнищевий забій головного мозку) пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби та безпосереднім захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України задоволенню не підлягає. Вирішення питання про встановлення такого зв`язку віднесено до повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень і має здійснюватися за результатами службового розслідування на підставі оцінки всіх зібраних доказів. Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не підміняє собою такий суб`єкт і не вправі самостійно встановлювати обставини, з`ясування яких віднесено до його компетенції. Задоволення цієї вимоги фактично означало б передвирішення результату службового розслідування, проведення якого суд покладає на відповідача, що є неприпустимим. З огляду на наведене у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що оскаржуваний акт службового розслідування складено 27.08.2025, наказ за результатами розслідування видано 26.01.2026, а позовну заяву подано в межах встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим підстави для висновку про пропуск такого строку відсутні.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог: позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акта службового розслідування і про зобов`язання відповідача повторно провести службове розслідування підлягають задоволенню, а в задоволенні позовної вимоги про визнання факту отримання поранення пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243–246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати акт службового розслідування № 691/24000 від 27.08.2025, складений Військовою частиною НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно провести службове розслідування обставин отримання ОСОБА_1 поранення (вогнищевий забій головного мозку) з урахуванням усіх наявних доказів, у тому числі первинної медичної картки форми 100 від 17.04.2022, відомостей електронної системи охорони здоров`я, витягу з журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_2 за 16.04.2022, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2022 № 76 та письмових пояснень свідків.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова