Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №160/36527/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/36527/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в період з 18 жовтня 2023 року по 27 березня 2025 року та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 18 жовтня 2023 року по 27 березня 2025 року та виплачених за вказаний період: одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження ним військової служби відповідач обчислював розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і похідних від них виплат, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, чим порушено його майнові права; при звільненні письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, позивачу не вручалося.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18 жовтня 2023 року по 27 березня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на повному фінансовому забезпеченні цієї військової частини, що підтверджується записами у військовому квитку та довідкою форми ОК-7.

Позивач зазначає, що при звільненні відповідачем йому не вручалося письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а розміри посадового окладу за відповідний період обчислювалися без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Не погоджуючись із обчисленням та виплатою грошового забезпечення у зменшеному, на думку позивача, розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке. Грошове забезпечення військовослужбовця за змістом є рівнозначним заробітній платі (оплаті праці), а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, передбачені статтею 233 КЗпП України. Позивач зазначає, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, відповідачем не вручалося, що відповідачем не спростовано; за таких обставин перебіг строку звернення до суду не розпочався. Враховуючи наведене, а також те, що в умовах воєнного стану суворе застосування процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, суд доходить висновку про відсутність підстав вважати строк звернення до суду пропущеним, а в разі його пропуску - визнає причини пропуску поважними та поновлює такий строк.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції на дату прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 діяв у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103, тобто передбачав використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції.

Таким чином, з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 сформував правову позицію, згідно з якою зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини не суперечить делегованим Уряду повноваженням; водночас Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року, що узгоджувалося з нормою пункту 4 Постанови № 704 у редакції змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Натомість закони України про Державний бюджет України на 2023 - 2025 роки, а саме Закон № 2710-IX, Закон № 3460-IX та Закон № 4059-IX, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а з 01 січня 2020 року таку суперечність утворюють.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року встановлено у розмірі 3028 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року встановлено у розмірі 3028 грн.

Отже, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року у 2023 - 2025 роках, є більшим за розмір, встановлений на 1 січня 2018 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, відповідно до яких розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Як зазначено у вказаному судовому рішенні, встановлення розрахункової величини у фіксованому розмірі 1762 гривні суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та не підлягає застосуванню. Згідно зі статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, застосування для періоду після 20 травня 2023 року розрахункової величини у фіксованому розмірі 1762 гривні також є неправомірним.

Оскільки спірний період (з 18 жовтня 2023 року по 27 березня 2025 року) припадає на час дії змін, внесених Постановою № 481, застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача фіксованої величини 1762 гривні, яка є нижчою за розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлені законами України про Державний бюджет України на 2023 - 2025 роки, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.

Суд також зважає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням зумовлює здійснення перерахунку (донарахування) усіх похідних від них видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премій.

З огляду на встановлену протиправність застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача розрахункової величини, що не відповідає актам вищої юридичної сили, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення і похідних від нього виплат за період з 18 жовтня 2023 року по 27 березня 2025 року з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався; відповідно до частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення в період з 18.10.2023 по 27.03.2025 та належних у вказаний період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) перерахунок грошового забезпечення за період з 18.10.2023 по 27.03.2025 та виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки та додаткової відпустки, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на 01.01.2024 та на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова