Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №160/34881/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/34881/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року до 20.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок, виплату та стягнення грошового забезпечення ОСОБА_1 (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премії), у т.ч. грошової допомоги на оздоровлення (за 2020-2023 роки) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за 2020-2023 роки), за період з 29.01.2020 до 20.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за час проходження ним військової служби відповідач обчислював розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, а відтак і похідних від них видів грошового забезпечення, за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня 2018 року, що є нижчим за встановлений законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, чим порушено майнові права позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки всі виплати здійснені у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30 серпня 2018 року по 18 вересня 2025 року.

Листом від 21 листопада 2025 року № 17319 Військова частина НОМЕР_1 на звернення представника позивача повідомила, що грошове забезпечення нараховано та виплачено позивачу відповідно до законодавства, яке діяло у відповідний період, а підстави для його перерахунку відсутні. Із наданих відомостей вбачається, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача визначалися із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 гривні).

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спірним питанням у цій справі є застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції на дату прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 діяв у редакції змін, внесених пунктом 6 Постанови № 103, тобто передбачав використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та нечинним пункт 6 Постанови № 103, яким пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції.

Таким чином, з 29 січня 2020 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 сформував правову позицію, згідно з якою зазначення у пункті 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини не суперечить делегованим Уряду повноваженням; водночас Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року, що узгоджувалося з нормою пункту 4 Постанови № 704 у редакції змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Натомість закони України про Державний бюджет України на 2020 - 2023 роки, а саме Закон № 294-IX, Закон № 1082-IX, Закон № 1928-IX та Закон № 2710-IX, таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Тобто положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили, а з 01 січня 2020 року таку суперечність утворюють.

З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14.11.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлено у розмірі 2102 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15.12.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX від 02.12.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлено у розмірі 2481 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 грн.

Отже, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року у 2020 - 2023 роках, є більшим за розмір, встановлений на 1 січня 2018 року. При цьому позивач обмежив свої вимоги періодом з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якою спірні правовідносини були врегульовані по-іншому.

Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 гривні), який є нижчим за розміри прожиткового мінімуму, встановлені законами України про Державний бюджет України на 2020 - 2023 роки, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушено його право на належне грошове забезпечення.

Суд також зважає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням зумовлює здійснення перерахунку (донарахування) усіх похідних від них видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премій.

З огляду на встановлену протиправність застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача розрахункової величини, що не відповідає актам вищої юридичної сили, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно та розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ), які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), а саме щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення та премій, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення (за 2020-2023 роки) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за 2020-2023 роки), за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого на 01.01.2020 - за період з 29.01.2020 по 31.12.2020; встановленого на 01.01.2021 - за період з 01.01.2021 по 31.12.2021; встановленого на 01.01.2022 - за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; встановленого на 01.01.2023 - за період з 01.01.2023 по 20.05.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова