Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №160/5813/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/5813/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.01.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у ненарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходу (грошового забезпечення) у зв`язку з порушенням розміру та строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.01.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за весь час затримки виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у спірний період розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до виплати грошового забезпечення в меншому розмірі та порушення майнових прав позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що всі виплати здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

У відповідності до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.08.2018 по 14.01.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2018 № 138 та витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2022 № 10.

Позивач є учасником бойових дій.

Під час проходження військової служби розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови № 704.

З метою перерахунку грошового забезпечення 24.01.2026 позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за результатами розгляду якої листом від 26.02.2026 № 6/3/531 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.01.2022.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірним питанням у цій справі є застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі — постанова № 704) при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі — постанова № 103), пунктом 6 якої пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. При цьому зміни до додатків 1, 12, 13, 14 не вносилися.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови № 704. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 29.01.2020 — дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 — діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.

Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017, після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Норми зазначеного пункту неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, за якою після набрання чинності Законом № 1774-VIII положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Відтак з 29.01.2020 пункт 4 постанови № 704 підлягає застосуванню в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Релевантний правовий висновок щодо застосування пункту 4 постанови № 704 викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, в якій Суд касаційної інстанції зазначив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 встановлено в розмірі 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 встановлено в розмірі 2270,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-IX розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлено в розмірі 2481,00 грн.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 встановлено в розмірі 1762,00 грн, що є нижчим за прожитковий мінімум, установлений законом на 1 січня кожного з років спірного періоду.

Отже, прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у спірному періоді щороку збільшувався та перевищував показник, застосований відповідачем. Застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача розрахункової величини — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 (1762,00 грн), не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж установлений законодавством, чим порушено права позивача на належне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які є похідними від зазначених складових.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо обчислення грошового забезпечення позивача за спірний період із застосуванням розрахункової величини — прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом станом на 01.01.2018, та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (а у відповідних випадках — грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату спірних сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, суд зазначає наступне. Обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права особи на момент звернення до суду. Наразі відсутні підстави вважати, що після нарахування та виплати відповідачем спірних сум грошового забезпечення позивачу не буде виплачено компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб. За таких обставин позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, права позивача в цій частині не є порушеними, а тому в їх задоволенні слід відмовити як передчасних.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманого грошового забезпечення з 29.01.2020 року по день фактичної виплати заборгованості, суд зазначає наступне.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав та правомірності оскаржуваних дій (бездіяльності) не довів.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.01.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 14.01.2022 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова