Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №613/1899/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 613/1899/24 Головуючий суддя І інстанції Харченко С. М.

Провадження № 22-ц/818/422/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ісєова Муяссара Норбойовича на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року, у цивільній справі № 613/1899/24, за позовною заявою Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Золочівська селищна територіальна громада про відшкодування шкоди, заподіяної водним біоресурсам,

в с т а н о в и в :

04 листопада 2024 року Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Золочівська селищна територіальна громада про відшкодування шкоди, заподіяної водним біоресурсам.

Позовна заява мотивована тим, що у ході рибоохоронної роботи проведеної рейдової групою Харківського рибоохоронного патруля, державними інспекторами складено протоколи про адміністративне правопорушення від 30.05.2024 серія ХА №000018 про те, що гр. ОСОБА_1 порушив правила рибальства. А саме, 30 травня 2024 року о 08 годині ловив рибу на ставку біля с. Гуринівка Богодухівського району, з гумового човна, забороненим для любительського рибальства знаряддям – сітками з льоси (3шт.) та в період нерестової заборони вловив рибу: карась сріблястий 76 шт., лин 3 шт., щука 3 шт., окунь 3 шт. Вказаними діями порушив підпункт 1 пункту 1 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022 за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.4 ст.85 КУпАП, завдавши збитки рибному господарству України збитки на загальну суму 144 840 грн., з якої карась сріблястий 76 шт. (загальною сумою 120 156 грн.), лин 3 шт. (загальною сумою 4794 грн.), щука 3 шт. (загальною сумою 10 404 грн.), окунь 3 шт. (загальною сумою 9486 грн.)

Зазначив, що відповідач ОСОБА_1 здійснив незаконний вилов риби забороненим знаряддям лову, чим завдав збитки рибному господарству України на загальну суму 144 840 грн.

Посилаючись на вказані обставини, Управління просило суд стягнути з ОСОБА_1 заподіяну шкоду водним біоресурсам у розмірі 144 840 гривень на користь Золочівської селищної територіальної громади та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року позовУправління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Золочівська селищна територіальна громада про відшкодування шкоди, заподіяної водним біоресурсам - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Золочівської селищної територіальної громади, заподіяну водним біоресурсам шкоду у розмірі 144 840 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ісоєв Муяссар Нарбойович подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати повністю, та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Судові витрати покласти на позивача у повному обсязі.

Вказав, що третя особа Золочівська селищна територіальна громада жодним чином не проявив інтерес до даної справи, не надав суду ніяких пояснень та не направив представника для участі у судових засідань. Золочівська територіальна громада не є юридичною особою в прямому значенні слова, так як не зареєстрована у встановленому законом порядку, не має статуту або положення та навить власного рахунку у банківських установах. Позивачем у позовній заяви та у оскаржуваному рішенні суду всі реквізиті третьої особи відносяться до Золочівської селищної ради, яка є юридичною особою, що діє від імені територіальної громади. Територіальна громада - це первинна адміністративно-територіальна одиниця місцевого самоврядування, яка складається з мешканців села, селища або міста. Золочівська селищна рада - це орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси та діє від імені Золочівської територіальної громади

Вважає, що шкоду діями відповідача ОСОБА_1 завдано саме ФОП ОСОБА_2 , яка по теперішний час використовує у своїй підприємницької діяльності вказаний об`єкт оренди відповідно до договору та завчасно поданої до орендодавця заяви про продовження терміну дії договору, сплачуючи орендну плату та виконуючи усі свої зобов`язання відповідно до цього договору.

У письмовому відзиві представник Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Харківській області Дриль В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Зазначив, що відповідно до ст. ст. 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» заподіяна державі шкода внаслідок порушення природоохоронного законодавства підлягає відшкодуванню у повному обсязі і стягується до місцевого бюджету, в даному випадку до бюджету Золочівської селищної територіальної громади. Отже, Управління має право звертатись до суду з позовами про відшкодування шкоди, а оскільки шкода стягується на рахунок місцевих бюджетів, то до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Вважає, що неявка до суду третьої особи не перешкоджала розгляду справи по суті та прийняття судом законного та обґрунтованого рішення з дотриманням всіх норм процесуального та матеріального права.

Вказав, що відповідно до копії договору на оренду водних об`єктів від 16 жовтня 2001 року, вказаний договір було укладено 16 жовтня 2001 року між Золочівською РДА Харківської області та підприємцем ОСОБА_3 , термін дії договору - 20 років, а саме до 17 жовтня 2021 року. Представником відповідача не надано до суду відповідного діючого договору оренди земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на вказану водойму, тому не має жодного відношення до вказаної справи та відшкодування шкоди на її користь.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

У розумінні положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду повністю відповідає.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем були порушені вимоги чинного законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, внаслідок чого завдані збитки, які не відшкодовані в добровільному порядку, тому підлягає відшкодуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Статтею 66 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред`являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, серед іншого, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3).

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних ресурсів» зазначено, що добування (вилов) - це вилучення водних біоресурсів із середовища їх перебування.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про тваринний світ» до спеціального використання об`єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об`єктами тваринного світу в установленому законодавством порядку зобов`язані додержуватися встановлених правил, лімітів і строків використання об`єктів тваринного світу.

Статтею 52-1 Закону України «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання, серед іншого, монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Згідно розділу 4 п.1 п.п.1 та р.4 п.4 п.п.4 Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №700 від 19.09.2022, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748,забороняється добування (вилов) такими знаряддями: сітками та пастками усіх видів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями добування (вилову.).

Розмір збитків, завданої шкоди здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2023 року №1042 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про рибне господарство внаслідок незаконного добування (вилову), знищення або пошкодження водних біоресурсів, а також незаконного знищення чи погіршення середовища існування водних біоресурсів»

Згідно з ч.1 ст.68, ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Частиною 1 ст.63 Закону України «Про тваринний світ» встановлено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Аналіз наведених спеціальних правових норм у галузі охорони навколишнього середовища дає підстави для висновку про те, що незаконне вилучення водних біоресурсів, у тому числі, і риби із середовища їх перебування є окремим видом правопорушення, за яке передбачена, зокрема, матеріальна відповідальність у виді відшкодування шкоди відповідно до визначених розмірів (такс).

Водночас, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду закріплені в статті 1166 ЦК України.

Так, ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено що, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно- правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ХА 000018 встановлено, що 30.05.2024 р. о 08:00 гр. ОСОБА_1 ловив рибу на ставку біля с.Гуринівка Богодухівського району (Золочівська селищна територіальна громада), з гумового човна, забороненим для любительського рибальства знаряддям – сітками з льоси (3шт.) та в період нерестової заборони вловив рибу: карась сріблястий 76 шт., лин 3 шт., щука 3 шт., окунь 3 шт. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив р.4 п.1 п.п.1 та р.4 п.4 п.п.4 Правил любительського рибальства (а.с.11).

Розрахунком матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 , протокол №000018 від 30 травня 2024р. підтверджується, що внаслідок незаконного вилову риби, а саме: карась сріблястий - 76 екземплярів, щука – 3 екземпляри, лин – 3 екземпляри, окунь – 3 екземпляри Золочівській селищній територіальній громаді було заподіяно шкоду на загальну суму 144 840 грн. (а.с.12).

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 27 червня 2024 у справі №619/4171/24, провадження №3/619/1128/24 встановлено, що 30.05.2024 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 ловив рибу на ставку біля с.Гуринівка Богодухівського району Харківської області забороненими знаряддями лову: рибацькими сітками з льону в кількості 3 шт. з гумового човна «Kolibri» з підвісним двигуном «Jonson” та виловив рибу (карась сріблястий – 76 шт., лин – 3 шт., щука – 3 шт, окунь – 3 шт.) в період нерестової заборони лову риби. Вказаними діями гр. ОСОБА_1 порушив р.4 п.1 п.п.1 та р.4 п.4 п.п.4 Правил любительського рибальства.(а.с.7-10).

Вказаною вище постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.85 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, а саме: сітки рибацькі з льону у кількості 3 шт., гумовий човен «Kolibri», підвісний двигун «Jonson” 1 шт.

Вказана постанова суду набрала законної сили.

У відповідності з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вина встановлена протоколом про адміністративне правопорушення серії ХА №000018 від 30 травня 2024 року; постановою у справі про адміністративне правопорушення від 27.06.2024 року по справі №619/4171/24.

Доказів на спростування преюдиційних обставин суду не надано.

З листа Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Харківській області від 20.08.2024 за № 1-5-17/1036-24 вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності в розмірі 144 840 грн., проте вказана вимога була залишена без належного реагування та збитки не відшкодовані.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, і доводи скарги цього висновку не спростовують, що між протиправними діями відповідача та шкодою, завданою навколишньому природному середовищу є прямий причинний зв`язок, вина відповідача у заподіянні шкоди, завданої внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, у розмірі 144 840 грн, доведена.

Доводи скарги відповідача про те, що до справи залучено не вірну третю особу, колегія відхиляє з огляду на наступне.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Положеннями ст.37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Враховуючи те, що правопорушення вчинено на території Золочівської селищної територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок селищної ради, а тому їх несвоєчасна сплата призводить до дефіциту місцевого бюджету.

Невідшкодування ОСОБА_1 шкоди, завданої рибним запасам, є порушенням вимог цивільного законодавства України, що у свою чергу призводить до порушення інтересів держави, яке виявляється у недоотриманні коштів Золочівською селищною територіальною громадою.

Крім того, у постанові від 10 січня 2019 року (справа № 541/307/17) Верховний Суд визнав обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанції щодо можливості стягнення спричиненої незаконним виловом риби шкоди на користь сільської ради за відповідним позовом.

Аргументи скарги про те, що третя особа Золочівська селищна територіальна громада жодним чином не проявив інтерес до даної справи, не надав суду ніяких пояснень та не направив представника для участі у судових засіданнях, колегія суддів не приймає, з огляду на наступне.

Частиною 6 ст.53 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Твердження скарги про те, що шкоду діями відповідача ОСОБА_1 завдано саме ФОП ОСОБА_2 , яка по теперішний час використовує у своїй підприємницької діяльності вказаний об`єкт оренди відповідно до договору та завчасно поданої до орендодавця заяви про продовження терміну дії договору, сплачуючи орендну плату та виконуючи усі свої зобов`язання відповідно до цього договору, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно копії договору на оренду водних об`єктів від 16 жовтня 2001 року, вказаний договір було укладено 16 жовтня 2001 року між Золочівською РДА Харківської області та підприємцем ОСОБА_4 , термін дії договору - 20 років. Тим самим строк дії договору сплив 16 жовтня 2021 року, за декілька років до вказаних в позовній заяві подій. Даних на підтвердження користування водоймищем вказаною фізичною особою - підприємцем саме в день скоєння вилову риби відповідачем, суду надано не було, як і достатніх даних чи відомостей на підтвердження продовження строку дії чи укладання нового договору оренди водного об`єкту.

Представником відповідача не надано до суду відповідного діючого договору оренди земельної ділянки в комплексі з водним об`єктом на вказану водойму, тому не має жодного відношення до вказаної справи та відшкодування шкоди на її користь.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, тому відповідно до статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки рішення суду залишено без змін перерозподіл судових витрат не проводиться, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору залишаються за нею.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ісєова Муяссара Норбойовича –залишити без задоволення.

Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 червня 2025 року-залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 29 червня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді колегії Ю.М.Мальований

Н.П.Пилипчук