Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №524/12893/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/12893/25 Номер провадження 22-ц/814/1935/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – ТОВ «Діджи Фінанс») із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтуванням позовних вимог посилалося на те, що 26 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4919015 про споживчий кредит, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 30 днів, тобто до 25 серпня 2021 року, зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом.

Кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги № 12Т, згідно з вимогами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, станом на день відступлення права вимоги, утворилася заборгованість у розмірі 89 500,00 грн, яка складається із: 20 000,00 грн заборгованості за кредитом, 67 500,00 грн заборгованості за процентами, 2 000,00 грн заборгованості за комісійними винагородами.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 4919015 від 26 липня 2021 року у розмірі 89 500,00 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року в загальному розмірі 27 500,00 грн, яка складається із: 20 000,00 грн заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 7 500,00 грн заборгованості за процентами, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 744,31 грн та 1 536,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року не погодилося ТОВ «Діджи Фінанс» та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохало суд скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити в повному обсязі.

Вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року про відмову в позові в частині заявленої до стягнення складової заборгованості за договором про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року, а саме нарахованих відсотків у розмірі 60 000,00 грн та комісії в розмірі 2 000,00 грн є незаконним, не обґрунтованим, оскільки ухвалене без з`ясування всіх обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вказало, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Посилалося на те, що строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 24 жовтня 2021 року), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

Зауважило, що умовами договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили сплату відсотків на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах, їх розмір та порядок сплати, а тому наявні правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів у повному обсязі.

В апеляційній скарзі посилався на правомірність включення комісії до загальної суми боргу згідно із Законом України «Про споживче кредитування».

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 89 200,00 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга ТОВ «Діджи Фінанс» стосується виключно незгоди в частині відмови в задоволенні вимог за договором про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року, а саме: нарахованих відсотків у розмірі 60 000,00 грн та комісії в сумі 2 000,00 грн, тому в суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року в іншій частині.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 26 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про споживчий кредит № 4919015, який підписано електронним підписом позичальника.

За умовами договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року кредит надається строком на 30 днів з 26 липня 2021 року (строк кредитування).

Згідно з пунктом 1.4 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 25 серпня 2021 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно пункту 4.2 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до пункту 6.1 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Згідно з пункту 6.2 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб - сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до пункту 6.3 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на веб - сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 6.4 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до пункту 6.5 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року сторони затвердили Графік платежів та орієнтовну вартість кредиту.

За даним Графіком, 25 серпня 2021 року відповідач зобов`язалася погасити суму кредиту в розмірі 20 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 7 500,00 грн.

До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомилась зі паспортом споживчого кредиту та підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем перераховано грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Факт отримання грошових коштів підтверджується платіжним дорученням №52183264 від 26 липня 2021 року, за яким на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховані грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – АТ Державний ощадний банк») від 09 грудня 2025 року, банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно виписки по картковому рахунку про перерахування з використанням транзитного рахунку АТ «Ощадбанк», 26 липня 2021 року на банківську картку надійшло 20 000,00 грн

Судом першої інстанції також встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 12Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4919015, вказаним у реєстрі боржників.

ТОВ «Діджи Фінанс» направило досудову вимогу відповідачу ОСОБА_1 із вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 89 500,00 грн, яка залишена боржником без реагування.

З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит від 26 липня 2021 року, первісного кредитора вбачається, що за період з 26 липня 2021 року по 24 жовтня 2021 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 89 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 67 500,00 грн заборгованість за процентами.

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо стягнення відсотків

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі частини першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку кредитування договору або до звернення кредитора з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

Тоді як, проценти за договором про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року нараховувалися до 24 жовтня 2021 року включно.

Умовами договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року передбачено, що договір між сторонами укладено на строк 30 днів з можливістю пролонгації.

Пунктом 1.4 кредитного договору визначено термін повернення кредиту 25 серпня 2021 року.

Пунктом 1.5.2 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року передбачено, що проценти за користування кредитом складають 7 500,00 грн і нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

При цьому у пункті 1.6 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року сторонами визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені в пунктах 2.2 (плата за кредитом).

Відповідно до пункту 2.3.1.2 договору про споживчий кредит №4919015 від 26 липня 2021 року, позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищують 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 Договору.

Проте, наведені умови договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року є суперечливими, так як пунктами 1.3, 1.4 цього договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом 25 серпня 2021 року, інших умов, зокрема, «або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку, передбаченому п.2.3.1.2» договір не містить.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитного договору умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, в т.ч. графіком платежів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту.

Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, за змістом вищевказаних вимог закону та умов договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року строк повернення всієї суми кредиту, відсотків настав 25 серпня 2021 року і саме в межах цього строку ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а після закінчення строку кредитування - вимагати сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Враховуючи те, що кредитором нараховано передбачені договором проценти за користування кредитом вже після закінчення строку кредитування, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що до стягнення з відповідача підлягають відсотки лише в межах строку кредитування.

Щодо стягнення комісії

Крім того, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути заборгованість за комісійними винагородами в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до підпункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 4919015 від 26 липня 2021 року комісія за надання кредиту: 2 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Водночас, згідно частини третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та законних інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Окрім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена, як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії в розмірі 2 000,00 грн не підлягають задоволенню, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Г.Л. Карпушин

О.О. Панченко