Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №272/1279/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/1279/25 Головуючий у 1-й інст. Чуб І. А.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №272/1279/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чуб І.А. у м. Андрушівці,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з даним позовом у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1281-6443 від 03.10.2023 в розмірі 57705,50 грн, 2422,40 грн судового збору. В обґрунтування вимог вказувало, що 03.10.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» , в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1281-6443. Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник була попередньо ознайомлена; у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію". Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 13100,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; промо-ставка -0,25% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день. Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак, відповідач всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 10.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 116328,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 13100,00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками 103228,00 гривень. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 58622,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57705,50 грн. Враховуючи вищезазначене, Товариство просило суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 13100,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 44605,50 грн, що разом становить 57705,50 грн та сплачений судовий збір.

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1281-6443 продукту "CreditKasa" від 03.10.2023 року, що становить 57705,50 грн, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 13100,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 44605,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "«Укр Кредит Фінанс» судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 44 605,50 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 44 605,50 грн, змінити рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач заявив до стягнення процентів у розмірі 44 605,50 грн при тілі кредиту 13 100,00 грн. Тобто сума процентів становить приблизно 340,5 % від суми фактично отриманого кредиту. Крім того, сам позивач у позовній заяві зазначав, що загальна заборгованість за процентами начебто становила 103 228,00 грн, тобто майже у 7,9 раз перевищувала тіло кредиту. За таких обставин, суд першої інстанції не мав права обмежитися формальним посиланням на розрахунок позивача. Суд повинен був перевірити: за який саме період нараховані проценти; яку процентну ставку застосовано; чи не здійснювалося нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування; чи відповідає розмір процентів вимогам законодавства про споживче кредитування; чи не створюють такі умови істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Однак в оскаржуваному рішенні відсутній будь-який аналіз зазначених питань. Суд фактично ототожнив наявність розрахунку позивача з доведеністю боргу, чим порушив вимоги статей 76, 81, 89, 263 ЦПК України. Розмір процентів є явно неспівмірним тілу кредиту та суперечить засадам справедливості, добросовісності і розумності. Заявлена позивачем до стягнення сума процентів 44 605,50 грн є непропорційно великою порівняно з сумою кредиту 13 100,00 грн. Такий розмір процентів не відповідає економічній суті кредитного зобов`язання, перетворює проценти з плати за користування кредитом на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання кредитодавцем невиправданих додаткових прибутків. Наявність у кредитодавця можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх правове призначення та порушує баланс інтересів сторін. Участь у договорі споживача як слабкої сторони звужує дію принципу формальної рівності сторін і свободи договору, що неодноразово підкреслювалося Конституційним Судом України у рішеннях щодо захисту прав споживачів кредитних послуг. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором. За своїм змістом заявлені позивачем проценти мають ознаки саме такого непропорційного та несправедливого фінансового тягаря. Суд першої інстанції цих підходів не врахував, не перевірив співмірність заявлених процентів, не надав оцінки тому, що заявлена до стягнення сума процентів у понад три рази перевищує тіло кредиту, та не мотивував, чому саме такий розмір процентів є справедливим, розумним і пропорційним. Позивач зазначив, що загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором начебто становив 116 328,00 грн, однак кредитодавець нібито застосував програму лояльності та просить стягнути лише частину боргу — 57 705,50 грн. Однак саме по собі зменшення позивачем заявленої до стягнення суми не доводить законності первісного нарахування, не підтверджує правильності розрахунку та не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи взагалі правомірно були сформовані проценти у розмірі 103 228,00 грн та їх частина у розмірі 44 605,50 грн. Інакше кредитодавець отримує можливість спершу сформувати очевидно завищену суму заборгованості, а потім, шляхом її часткового “списання”, створити враження поміркованості заявлених вимог. Такий підхід є несумісним із принципами справедливості, добросовісності, розумності та належного судового контролю у спорах зі споживачами фінансових послуг.

06 червня 2026 року представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» – Федорова Д.К. подала відзив у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін. У відзиві вказує, що відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 13 100,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період – 14 днів; промо-ставка – 0,25 % в день; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка – 3,00 % в день відповідно до п. 4.8. кредитного договору № 1281-6443 від 03.10.2023. Базовий період складає 14 календарних днів. Пунктом 1.1. договору передбачено, що базовий період сплати відсотків – проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через веб-сайт кредитодавця. Відповідно до п. 4.12. договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 28.07.2024 року. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Звертає увагу суду, що базовий період – строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку – 14 день), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку – 300 днів). Пунктом 4.7. договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користуванням кредитом – фіксована. У кредитному договорі № 1281-6443 від 03.10.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування. Щодо порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, то долучений розрахунок заборгованості відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення заборгованості за відсотками, тому в іншій частині на законність та обґрунтованість судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що наданим розрахунком підтверджується наявність заборгованості за відсотками та не спростовано відповідачем, доказів сплати коштів за кредитним договором останнім суду не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/14, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Встановлено, що 03 жовтня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1281-6443.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 13100,00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; промо-ставка -0,25% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.

Умовами кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, що тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована та процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, яка застосовується та строк дії договору, тощо.

На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором, позивачем долучено розрахунок заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1281-6443 від 03.10.2023, в якому відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, кількість днів застосування відсоткової ставки: 0,25%, 2,5% та 3%.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 03.10.2023 по 16.10.2023 за 14 днів нарахування відсотків відбувалось за зниженою ставкою, яка становить 0,25%, за кожен день користування кредитом.

З 17.10.2023 нарахування заборгованості відбулося по відсотковій ставці 3%.

З 18.10.2023 по 20.11.2023 було застосовано відсоткову ставку 2,5% в день (34 дні).

З 21.11.2023 по 28.07.2024 (дата повернення кредиту) було застосовано стандартну відсоткову ставку 3 %.

Станом на 10.09.2025 розмір заборгованості за відсотками становить 103228,00 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 58622,50 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 705,50 гривень.

Враховуючи викладене, кредитодавець просив суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 44605,50 грн.

Відповідно до статей 629, 1054 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі в частині права позикодавця або кредитора на одержання від позичальника разом з позикою чи кредитними коштами і процентів від їх суми, які визначені у договорі.

У даному випадку заборгованість, що нараховується позивачем у справі, стосується виконання зобов`язань позичальника по сплаті відсотків за користування кредитними коштами (тобто своєрідної оплати за законне та правомірне строкове користування чужим майном)

Отже правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, у даній справі не має.

Колегія суддів також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.

Щодо посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , що судом першої інстанції не перевірено за який саме період нараховані проценти; яку процентну ставку застосовано; чи не здійснювалося нарахування процентів поза межами погодженого строку кредитування, то колегія суддів зазначає наступне.

Строк кредитування між сторонами було погоджено до 28.07.2024 (300 днів).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що Товариство нараховувало заборгованість по відсотковій ставці: 0,25%, 2,5% та 3% в день, розмір яких, передбачений умовами договору та таке нарахування здійснювалося до 28.07.2024 - строк дії договору. Після закінчення строку дії договору, відсотки кредитодавцем не нараховувалися.

Щодо посилання в апеляційній скарзі чи відповідає розмір процентів вимогам законодавства про споживче кредитування, то варто зазначати наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23.04.2024 не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 не більше 1 %.

Оскільки договір №1281-6443 від 03.10.2023 продовжив свою дію після внесення змін до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то нарахування відсотків згідно вищевказаного пункту Закону, у період з 24.12.2024 по 22.04.2024 за 120 днів має здійснюватися за ставкою 2,5%; у період з 23.04.2024 по 28.07.2024 за 97 днів за ставкою 1,5%.

Здійснюючи розрахунок заборгованості, з урахуванням вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума заборгованості по відсотках за користування кредитом становитиме 83 316,00 грн, із розрахунку:

з 03.10.2023 по 16.10.2023 за 14 днів заборгованість нараховувалася по відсотковій ставці 0,25% (13100,00 грн х 0,25% = 32,75 грн х 14 днів = 458,50 грн);

з 17.10.2023 за 1 день було нараховано заборгованість за відсотковою ставкою 3% (13100,00 грн х3% = 393,00 грн);

з 18.10.2023 по 20.11.2023 за 34 дні по відсотковій ставці 2,5% (13100,00 грн х 2,5%=327,50 грн х 34 дні = 11135,00 грн);

з 21.11.2023 по 23.12.2024 за 33 дні по відсотковій ставці 3% (13100,00 грн х 3%=393,00 грн х 33 дні = 12969,00 грн);

з 24.12.2024 з 22.04.2024 за 120 днів має здійснюватися нарахування заборгованості за відсотковою ставкою 2,5% ( 13100,00 грн х 2,5%=327,50 грн х 120 днів = 39300,00 грн);

з 23.04.2024 по 28.07.2024 за 97 днів має здійснюватися нарахування заборгованості за відсотковою ставкою 1,5% (13100,00 грн х1,5%= 196,50 грн х 97 днів =19060,50 грн).

ОСОБА_1 було внесено на погашення заборгованості кошти в сумі 851,50 грн - 17.10.2023; 02.11.2023 – 2000,00 грн та 06.11.2023 – 4943,00 грн.

Відтак, з урахуванням періоду кредитування, обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», та внесених позичальником коштів в загальній сумі 7 794,50 грн, заборгованість за кредитним договором по відсоткам становить 75 521,50 грн ( 83 316,00 грн – 7 794,50 грн).

Разом з тим, ТОВ « Укр Кредит Фінас» у позовній заяві було заявлено до стягнення розмір заборгованості за відсотками в сумі 44 605,50 грн.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді О.Б. Талько

А.М. Шевчук