Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №288/158/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 288/158/26 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 68 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року, поставлену у складі судді Зайченко Є. О. у селищі Попільня,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Попільнянського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_2 , який обгруновував тим, що 14 червня 2024 року сторони уклали шлюб, спільних дітей вони немають.

2. Позивач вказував, що з липня 2025 року сторони не проживають разом, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету, а також те, що позивач не має наміру продовжувати шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить його інтересам, а відповідач у добровільному порядку не бажає розривати шлюб, досудово врегулювати спір не має можливості.

3. З огляду на викладене, позивач просив розірвати шлюб, зареєстрований з відповідачкою.

Рух справи в суді першої інстанції

4. Попільнянський районний суд Житомирської області ухвалою від 06 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для виправлення недоліків, не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

5. Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві позивачем не викладено обставин, які свідчать про існування спору між сторонами щодо розірвання шлюбу та не надано доказів на підтвердження існування у позивача перешкод у розірванні шлюбу з відповідачем в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Також місцевий суд вважав, що у разі відсутності у шлюбі неповнолітніх дітей та відсутності спору про розірвання шлюбу, шлюб підлягає розірванню в органах реєстрації актів цивільного стану.

6. Попільнянський районний суд Житомирської області ухвалою від 27 лютого 2026 року постановив позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною і повернув позивачу.

7. Повертаючи позовну заяву позивачеві суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху 14 лютого 2026 року, проте недоліки позовної заяви, визначені у вказаній ухвалі суду у встановлений судом строк не усунув .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

8. Позивач з ухвалою суду першої інстанції не погодився у зв`язку із чим звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— суд передчасно дійшов висновку про повернення позову, чим порушив норми процесуального права, оскільки позивач своєчасно надіслав заяву щодо усунення недоліків;

— суд помилково посилався в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на незазначення підстав, які перешкоджають розірвати шлюб з відповідачем в органах реєстрації актів цивільного стану, оскільки позовна заява містить посилання на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає розривати шлюб, досудово врегулювати спір не має можливості;

— залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність подання позивачем доказів на підтвердження неможливості явки до органів реєстрації актів цивільного стану та подачі заяви про реєстрацію розірвання шлюбу та/або відмови органу реєстрації актів цивільного стану у розірванні шлюбу, оскільки звернення до органу реєстрації актів цивільного стану є саме правом, а не обов`язком подружжя, яке не має дітей, натомість один з подружжя вправі звернутися до суду з заявою про розірвання шлюбу;

— до органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про розірвання шлюбу подружжя повинно звернутися особисто, однак відповідачка не бажає з`являтися до органів РАЦС;

— суд першої інстанції проявив надмірний формалізм та фактично усунувся від розгляду справи, позбавивши позивача права на звернення до суду за захистом прав та інтересів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

10. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 17 квітня 2026 року задовольни клопотання позивача та поновив йому строк на апеляційне оскарження, відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та встановив відповідачці строк для подання відзиву на скаргу.

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 14 травня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу

12. Відзив на апеляційну скаргу від відповідачки до апеляційного суду не надходив.

13. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

14. Сторониу судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК та вважається належним чином повідомленим про розгляд справи, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

15. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

16. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

17. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

18. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

19. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

20. Частиною 1 статті 2 ЦПК встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21. Відповідно до положення частини 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

22. Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований нормами ЦПК.

23. Загальні вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175 і 177 ЦПК.

24. Наведені норми процесуального права визначають вимоги до форми і змісту позовної заяви та до документів, що додаються до неї, однак не наділяють суд повноваженнями на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду оцінювати достатність доказів, їх переконливість чи достатність для доведення позовних вимог по суті.

25. За приписами частин 1-3 статті 185 ЦПК у разі, якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі неусунення недоліків позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

26. Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачу на підставі статті 185 ЦПК, суд першої інстанції виходив із того, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуті.

27. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.

28. У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного між сторонами.

29. Залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 06 лютого 2026 року та встановлюючи десятиденний строк для усунення недоліків, суд першої інстанції виходив з того, що в позовній заяві позивачем не викладено обставин, які свідчать про існування спору між сторонами щодо розірвання шлюбу та не надано доказів на підтвердження існування у позивача перешкод у розірванні шлюбу з відповідачем в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Також місцевий суд вважав, що у разі відсутності у шлюбі неповнолітніх дітей та відсутності спору про розірвання шлюбу, шлюб підлягає розірванню в органах реєстрації актів цивільного стану.

30. Враховуючи положення статті 185 ЦПК повернення заяви з тих підстав, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

31. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 стаття 185 ЦПК).

32. Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

33. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК).

34. Встановлено, що копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 14 лютого 2026 року, а тому останнім днем встановленого судом першої інстанції десятиденного строку для усунення позивачем недоліків позовної заяви було 24 лютого 2026 року.

35. Відповідно до частини 6 статті 124 ЦПК строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява здана на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

36. З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2026 року позивач надіслав засобами поштового зв`язку до суду першої інстанції заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, в якій вказував, що позовна заява містить посилання на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає розривати шлюб, досудово врегулювати спір не має можливості та додатково пояснив, що відповідач загалом не заперечує проти розірвання шлюбу, однак відмовляється вчиняти будь-які дії для цього, зокрема з`явитися до органів РАЦС.

37. Таким чином, позивач надіслав до суду першої інстанції заяву до усунення недоліків позовної заяви у межах строку, встановленого ухвалою про залишення позовної заяви без руху.

38. Натомість, суд першої інстанції, не встановивши обставин, передбачених частиною 3 статті 185 ЦПК, не врахувавши час необхідний на поштовообіг документів, дійшов передчасного та помикового висновку про визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

39. Щодо посилання суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на не зазначення у позовній заяві обставин, які свідчать про існування спору про розірвання шлюбу та ненадання позивачем доказів існування перешкод у розірванні шлюбу з відповідачем в органах державної реєстрації актів цивільного стану, необхідно зазначити наступне.

40. Колегія суддів звертає увагу, що підставою для залишення позовної заяви про розірвання шлюбу без руху, а отже, і її повернення внаслідок не усунення недоліків заяви, може мати місце лише у разі невідповідності вказаної заяви саме вимогам статей 175, 177 ЦПК.

41. Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 надав до суду позовну заяву, в якій визначився зі змістом позовних вимог, зазначивши обставини, які, на його думку, підтверджують позовні вимоги та просив розірвати шлюб, укладений між сторонами.

42. При цьому, нормами процесуального закону не передбачено надання певного переліку доказів до позовної заяви, натомість передбачені пунктом 8 частини 3 статті 175, частиною 5 статті 177 ЦПК вимоги позивачем формально дотримано та надано копію свідоцтва про шлюб.

43. У постанові Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 201/1333/19 зроблено висновок про те, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу.

44. Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви не вправі надавати оцінку викладеним позивачем обставинам і доказам, а неповнота обґрунтування позовних вимог чи ненадання доказів на їх підтвердження не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та її подальшого повернення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 січня 2024 року у справі №320/14843/23).

45. Посилання суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху на незазначення обставин, які свідчать про існування спору між сторонами щодо розірвання шлюбу та ненадання доказів на підтвердження існування у позивача перешкод у розірванні шлюбу з відповідачем в органах державної реєстрації актів цивільного стану фактично стосуються не перевірки відповідності позовної заяви формальним вимогам статей 175, 177 ЦПК, а оцінки підстав звернення до суду і перевірки використання заходів досудового вирішення спору.

46. Відповідно до статті 105 Сімейного кодексу України (далі – СК) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя відповідно до статті 106 або одного з них відповідно до статті 107 цього Кодексу (частині 1). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 109 цього Кодексу (частині 2). Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (частині 3).

47. Згідно із частиною 1 статті 106 СК подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.

48. Відповідно до положення частини 1 статті 110 СК позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

49. Отже, відповідно до сімейного законодавства України подружжя, яке не має дітей, має право розірвати шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою, однак такий позасудовим порядок є альтернативним судовому способом припинення шлюбу, а не обов`язковою досудовою процедурою, невикористання якої позбавляє права на звернення до суду.

50. Право одного з подружжя на пред`явлення позову про розірвання шлюбу не ставиться законом у залежність від можливості/неможливості розірвання шлюбу в позасудовому порядку.

51. У цій справі, залишаючи позовну заяву без руху та в подальшому повертаючи її позивачу, суд першої інстанції фактично поставив реалізацію права озивача на звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу у залежність від наявності/відсутності згоди відповідача на використання позасудового порядку розірвання шлюбу подружжям, яке не має дітей, що не узгоджується із завданнями цивільного судочинства та правом особи на доступ до правосуддя.

52. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Європейської конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи, що стосується його «прав та обов`язків цивільного характеру» упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

53. Невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у статті 6 Європейської конвенція є право доступу до суду (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Grzкda проти Польщі», [ВП], 2022, § 298; «Zubac проти Хорватії», [ВП], 2018, §§ 76).

54. Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» («Bellet проти Франції», 1995, § 38), з огляду на важливе місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий суд («Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини», [ВП], 2001, § 45). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» («Nunes Dias проти Португалії» (ухв.), 2003).

55. Проте, повертаючи позовну з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, суд першої інстанції зазначеного до уваги не взяв, безпідставно поклав на ОСОБА_1 обов`язок уточнити позовні вимоги з чітким та зрозумілим зазначенням змісту позовних вимог про розірвання шлюбу та помилково повернув позовну заяву позивачеві.

56. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 175, 177 ЦПК, та в подальшому, повернення її позивачеві, з підстав неусунення ним недоліків позовної заяви, чим порушив право позивача на доступ до суду, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

57. Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

58. За змістом пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

59. Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачеві постановлена з порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

60. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК).

61. Ураховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду розгляд справи не закінчено, питання розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2026 року у справі № 288/158/26 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О.С. Коломієць

О.Б. Талько