Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №185/3306/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1645/26 Справа № 185/3306/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернявська І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: ОСОБА_1 та захисника Дьоміна М.В.(в режимі відеоконференції), переглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 17квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Районний суд встановив, що відповідно до вимог бойового розпорядження командира 1 ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 690/26дск, штаб - сержант ОСОБА_1 повинен виконувати бойові (спеціальні) завдання по боротьбі з диверсійно - розвідувальними групами противника по відношенню до підрозділів ракетних військ і артилерії під час супроводу та охорони засобів ураження, здійснення маршу до стартових позицій та під час бойового застосування.

Під час несення бойового чергування штаб - сержанту ОСОБА_1 було заборонено відволікатися, братися за справи, не пов`язані з виконанням обов`язків несення бойового чергування, самовільно залишати місце несення бойового чергування, вживати алкогольні напої та наркотичні засоби.

Місцем вчинення військового адміністративного правопорушення штаб - сержантом ОСОБА_1 є: тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

17.01.2026 у 09.00 екіпаж відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 відряджений до військової частини НОМЕР_1 , до складу якого також входив штаб сержант ОСОБА_1 , получив команду здійснити супровід військової техніки у визначеному напрямку відповідно до вище вказано бойового розпорядження.

Не зважаючи на вищевикладене будучи військовою службовою особою, в порушення правил несення бойового чергування та вимог бойового розпорядження командира 1 ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 690/26дск, штаб - сержант ОСОБА_1 не виконав поставлені перед ним бойове розпорядження, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, що унеможливило повноцінну протидію диверсійно-розвідувальними групами, що в свою чергу могло призвести до тяжких наслідків, як втрати майна ЗС України так і до людських жертв, чим вчинив військове адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП "Недбале ставлення до військової служби".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження за відсутністю складу правопорушення.

Вимоги обгрунтовані тим, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження даних, що він не є субєктом правопорушення. При цьому, матеріалами не встановлено час вчинення правопорушення, відсутні докази щодо доведення команди на супровід військової техніки, а в протоколі не зазначено хто віддав команду. Крім цього, суд самостійно ініціював допит свідка, чим став на бік обвинувачення. Також районний суд безпідставно стягнув судовий збір.

Під час перегляду захисник та ОСОБА_1 підтримали вимоги апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП є законними та обґрунтованими.

У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення; документами ,які підтверджують, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, довідка про виявлення в стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в якій зазначено про проведення огляду останнього та встановлення 0.95 проміле алкоголю, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та іншими матеріалами справи долучених до протоколу.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Суб`єктом даного правопорушення є військова службова особа. Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до ст.172-13 КУпАП).

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Статтями 11, 12, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, відміно служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний суд України у постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який був продовжений та діє і по теперішній час.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є старшим інспектором відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.01.2026 у 09.00 екіпаж відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_2 відряджений до військової частини НОМЕР_1 , до складу якого також входив штаб сержант ОСОБА_1 , получив команду здійснити супровід військової техніки у визначеному напрямку відповідно до вище вказано бойового розпорядження.

Не зважаючи на вищевикладене будучи військовою службовою особою, в порушення правил несення бойового чергування та вимог бойового розпорядження командира 1 ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2026 № 690/26дск, штаб - сержант ОСОБА_1 не виконав поставлені перед ним бойове розпорядження, оскільки перебував у стані алкогольного сп`яніння, що унеможливило повноцінну протидію диверсійно-розвідувальними групами, що в свою чергу могло призвести до тяжких наслідків, як втрати майна ЗС України так і до людських жертв.

За таких підстав апеляційний суд констатує правильність встановлення районним судом факту недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, що тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький