Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №216/4019/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5671/26 Справа № 216/4019/25 Суддя у 1-й інстанції - Гайтко Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 216/4019/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузнецов Ілля Сергійович, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2026 року, яке ухвалено суддею Гайтко Л.А. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні,

УСТАНОВИВ:

В травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі – ТОВ «Цикл Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Банк кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено договір № 26207000446824 про встановлення кредитного ліміту (надалі- кредитний договір), відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами.

Згідно п.1.2.1 кредитного договору Ліміт кредитної лінії на дату укладення цього договору становить 50 000 грн.

Як визначається в п. 1.2.2 кредитного договору строк дії кредитного договору – 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Продовження строку дії кредитного ліміту може здійснюватися необмежену кількість разів.

У відповідності до п. 1.2.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі на строкову заборгованість за кредитом 48,00 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,00 % річних. Пільговий період - 67 днів, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду - 0,01 % річних.

15 грудня 2021 року між AT «Банк кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/12/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до відповідача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду, борг за кредитним договором становить 92 862,31 грн, який складається з 46 568,42 грн боргу по тілу кредиту; 46 093,89 грн - борг по відсоткам за користування кредитними коштами; 200 грн - борг по комісії.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2019 року у розмірі 94 777,97 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правову допомогу у сумі 6 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» 46 568,42 грн боргу по тілу кредиту; 46 093,89 грн - простроченої заборгованості по відсоткам; 200 грн - простроченої заборгованості по комісії, 1 647,73 грн збитків від інфляції; 267,93 грн - 3% річних, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузнецов І.С., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким прийняти визнання відповідачем позову у справі в частині тіла кредиту у розмірі 46 568,42 грн і частини відсотків в розмірі 1 676,99 грн, в іншій частині позовних вимог (в частині стягнення відсотків в сумі 44 416,9 грн, комісій в розмірі 200 грн, 3% річних в сумі 267,93 грн, інфляційних збитків в розмірі 1 647,73 грн) відмовити за недоведеністю і необґрунтованістю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що саме по собі формальне продовження строку дії кредитного договору через відсутність заяви про його розірвання не свідчить про користування кредитними грошима і не є підставою для кредитора на подальше нарахування процентів протягом необмеженого часу без доведення фактичного користування позичальником кредитними грошима у відповідний період. У позовній заяві позивач зазначає про строк кредитування до 22 жовтня 2021 року, тобто, фактично два роки, тоді як у наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено період користування кредитом 36 місяців. При цьому, позивач не наводить жодного обґрунтування, на підставі яких умов договору або додаткових угод строк кредитування, який згідно з договором становить 12 місяців, був збільшений до двох або навіть трьох років . Виходячи з наданого позивачем розрахунку, станом на грудень 2021 року розмір поточної заборгованості за тілом кредиту становив 46 568,42 грн, тоді як решта заявленої до стягнення суми сформована виключно за рахунок нарахованих процентів у розмірі 46 093,89 грн та комісії у розмірі 200 грн. З розрахунку заборгованості також вбачається, що перше отримання відповідачем кредитних коштів відбулося 28 жовтня 2019 року, що фактично є датою встановлення кредитного ліміту. Надалі відповідач декілька разів отримувала кредитні кошти та частково їх повертала. Останнє отримання кредитних коштів відбулося 24 січня 2020 року у сумі 531 грн. Отже, саме 24 січня 2020 року є датою останнього фактичного користування відповідачем кредитними коштами, після якої нові кредитні кошти відповідачем не отримувались. Як вбачається з розрахунку заборгованості, починаючи з лютого 2020 року банк взагалі не здійснював кредитування відповідача, а лише продовжував нараховувати проценти. Згідно з наданими позивачем доказами сторонами було погоджено строк кредитування 12 місяців із встановленою фіксованою процентною ставкою: на строкову заборгованість – 48% річних, на прострочену заборгованість – 56% річних. Пільговий період становить 67 днів, протягом якого процентна ставка становить 0,01% річних. Після підписання кредитного договору та визначення істотних умов кредитування сторони не укладали жодних додаткових угод щодо зміни строку кредитування або інших істотних умов договору. Матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом або погодив зміну дати повернення всієї суми кредиту.

Отже, у даній справі позивач фактично припинив кредитування відповідача ще у січні 2020 року, однак продовжив нарахування процентів до грудня 2021 року, що значно перевищує погоджений сторонами строк кредитування та суперечить наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Саме лише посилання позивача на автоматичне продовження строку дії кредитного ліміту не є достатньою правовою підставою для нарахування процентів за весь заявлений період без встановлення фактичного користування відповідачем кредитними коштами у відповідний час. Однак, суд першої інстанції не встановив належним чином період фактичного користування відповідачем кредитними коштами, не перевірив правильність та обґрунтованість поданого позивачем розрахунку процентів, а також не з`ясував, чи відповідає нарахування процентів за період з 29 листопада 2019 року умовам кредитного договору та наведеним нормам матеріального права.

Крім того апеллянт зазначає, що надані позивачем додатки не містять будь-яке підтвердження направлення відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» суд першої інстанції послався на їх доведеність та обґрунтованість належними та допустимими доказами у справі, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2019 року 46 568,42 грн боргу по тілу кредиту; 46 093,89 грн простроченої заборгованості по відсоткам; 200 грн простроченої заборгованості по комісії, 1 647,73 грн збитків від інфляції та 267,93 грн - 3% річних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі встановлено, 25 жовтня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 26207000446824, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на споживчі потреби у розмірі 50 000 грн строком на 12 місяців.

Пунктом 1.2.2 кредитного договору визначено, що строк дії кредитного договору - 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Продовження строку дії кредитного ліміту може здійснюватися необмежену кількість разів.

У відповідності до п. 1.2.3 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі на строкову заборгованість за кредитом 48,00% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56,00% річних. Пільговий період – 67 днів, розмір процентної ставки протягом пільгового періоду – 0,01 % річних.

Відповідно до умов Кредитного договору, Цей кредитний договір укладений в 2 (двох) примірниках, що мають однакову юридичну силу, один - для Клієнта, інший - для Банку.

Відповідно до умов Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами нього Кредитного договору та діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ Цикл Фінанс набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2019 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2025 року із загальною сумою заборгованості 92 862,31 грн.

Вказаний витяг містить підписи та печатки АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» .

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

Отже, надані копії договору факторингу та витягу з реєстру боржників підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з АТ «Банк Кредит Дніпро» кредитним договором.

При цьому, доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що надані позивачем додатки не містять будь-яке підтвердження направлення відповідачу повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договором факторингу не можуть буди підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.

Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов`язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.

На підтвердження позовних вимог позивач надав розрахунок заборгованості станом на 14 грудня 2021 року та виписку по особовому рахунку відповідача за період з 25 жовтня 2019 року по 14 грудня 2021 року.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2019 року, станом на 14 грудлня 2021 року зазначено, що: сума виданого кредиту – 46 568,42 грн, дата надання кредиту – 25 жовтня 2019 року, кіцева дата погашення 21 жовтня 2022 року, залишок простроченого кредиту – 46 568,42 грн, залишок прострочених відсотків – 46 093,89 грн.

З виписки про рух коштів по банківському рахунку вбачається, що відповідач, як позичальник, отримала доступ до кредитних коштів, періодично користувалась ними та погашала заборгованість, однак не в повному обсязі.

Вказане підтверджує факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року в справі №910/1580/18 зазначено, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій за день.

Таким чином, позивачем надано суду належні та допустимі докази видачі ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 26207000446824 від 25 жовтня 2019 року.

При цьому, стороною відповідача не надано доказів на спростування вищезазначеного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Оскільки матеріали справи не міститься доказів повернення відповідачем в повному обсязі заборгованості по тілу кредиту та процентам, а відтак, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 46 568,42 грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 46 093,89 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, що вірно було враховано судом першої інстанції.

Процентна ставка за користування кредитом нараховується на строкову заборгованість у розмірі 48 % річних, на прострочену заборгованість у розмірі 56 % річних. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01% річних. Крім того, п. 1.2.2 кредитного договору строк дії кредитного договору – 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк дії кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Продовження строку дії кредитного ліміту може здійснюватися необмежену кількість разів.. Вказані умови узгоджені сторонами у пунктах 1.2.2 та 1.2.3 Договору і є обов`язковими для виконання, тому доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості нарахування відсотків є хибними.

У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.

Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузнецов Ілля Сергійович,- залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 січня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: