Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №211/7064/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6794/26 Справа № 211/7064/25 Суддя у 1-й інстанції - Рагозіна С. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/7064/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Остапенко В.О.

суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко Ігор Станіславович, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Рагозіною С.О.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 березня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (надалі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543.

21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами») укладено Договір факторингу №2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі.

Відповідно до Реєстру прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набув права грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №030423-ФК, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі заборгованості.

Відповідно до Реєстру боржників від 03.04.2023, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020 у загальному розмірі 16924,85 грн., з яких: 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 10924,85 грн. – сума заборгованості за відсотками.

З огляду на викладене вище, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 16924,85 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат: витрати на правову допомогу в сумі 3 500,00 грн. та судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 рокупозовну заяву ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» загальну суму заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020 у розмірі 16924 гривні 85 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу – 6000,00 грн., заборгованість за відсотками – 10924,85 грн.; та в рахунок відшкодування судового збору 2 422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу 2 000 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко І.С., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, відповідно до умов Договору позики № 3894543 від 02.12.2020, строк користування кредитними коштами становив 27 календарних днів, а кінцевим терміном їх повернення визначено 29.12.2020. Таким чином, відсотки за користування позикою можуть бути нараховані виключно за період дії договору з 02.12.2020 року по 28.12.2020 року включно, що складає 27 календарних днів та суму відсотків у розмірі - 3 223,80 грн (119,40 грн х 27 днів), замість нарахованих позивачем відсотків у розмірі - 10 924, 85 грн.

У позовній заяві нараховані позивачем суми як “відсотки”, фактично можна розцінювати як результат перерахунку заборгованості після настання прострочення виконання зобов`язання, а тому такі нарахування підлягають списанню відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану.

Крім того, позивачем не було додано жодного належного доказу щодо реєстру прав вимоги, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу, а також доказів на підтвердження здійсненої ним оплати за даними договорами факторингу.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ціна позову у даній справі становить 16 924,85 грн., що менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а, згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.12.2020 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543.

За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Кредит надається строком на 30 днів.

Базова процентна ставка: 1,99% за кожен день користування кредитом.

Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Перерахування грошових коштів відповідачу за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3894543 від 02.12.2020 у розмірі 6000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 підтверджується копією платіжної інструкції від 02.12.2020, довідкою, наданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу №2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі.

03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 03.04.2023, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020 у загальному розмірі 16924,85,08 грн., з яких: 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 10924,858 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» про стягнення заборгованості за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02 грудня 2020 року, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеним кредитним договором позичальникоом в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, яка правонаступника кредитора, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як його суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02 грудня 2020 року укладено шляхом накладення однорахового ідентифікатора.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, що ОСОБА_1 не оспорюється.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, у результаті чого утворилась заборгованість за тілом кредиту у розмірі пред`явленої до стягнення суми (6 000 грн), який фактично відповідачем не оспорюється.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Судом встановлено, що 02 грудня 2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543, відповідно до умов якого сума позики становить 6 000 грн., строк позики 27 днів, процентна ставка – 1,99%.

Проценти за договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики (пункт 3).

У пункті 4.2. договору зазначено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.

Пунктами 6.1., 6.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які затверджені рішенням загальних зборів учасників товариства протоколом №14/08/20 від 14 серпня 2020 року, встановлено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов`язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики.

Проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.

Згідно з пунктом 6.5. Правил, у разі неповернення / повернення не в повному розмірі / несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі встановлено строк позики 27 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації (продовження строку користування позикою). Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями після користування позикою у визначений договором строк.

Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки пункти договору, що стосуються процентів, погоджено за домовленістю сторін.

Загальний розмір заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги становить 10 924,85 грн., судом першої інстанції розраховано проценти у повній відповідності до умов договору №3894543від 02 грудня 2020 року, й доводи апеляційної скарги не спростовують таких розрахунків.

З урахуванням наведеного вище, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги про те, що у позовній заяві нараховані позивачем суми як “відсотки”, фактично можна розцінювати як результат перерахунку заборгованості після настання прострочення виконання зобов`язання, а тому такі нарахування підлягають списанню відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи містять договора факторингу з відповідними додатками, які об`єктивно вказують на те, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором. Ці договори є дійсними та виконаними.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором №3894543до ТОВ «Фінпром Маркет» не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, 21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу №2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі.

Згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Позикодавця/клієнта до Позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Первісного кредитора/Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору.

В матеріалах справи міститься Акт про взаємні розрахунки за договором факторингу №2106 від 21 червня 2021 року та Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей за договором факторингу №2106 від 21 червня 2021 року, у якому зазначено про перехід права вимоги за за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020.

Крім того, 03.04.2023 між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №310323-ФМ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників.

Зі змісту Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року (Додаток №4) вбачається, що на виконання п.5.2 договору факторингу сторони: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали цей акт, згідно якого Клієнт: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а Фактор: ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв оригінал реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року, після чого від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників, зокрема за договором позики №3866744 від 02 грудня 2020 року, і Фактор стає новим кредитором.

Зі змісту Акту прийому-передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року (Додаток №5) Клієнт: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передав, а Фактор: ТОВ «Фінпром Маркет» прийняв інформацію, яка надана в електронному вигляді. Зауважень у Фактора щодо переданої Клієнтом інформації немає.

Вищевказані Акти підписані сторонами.

Згідно пункту 5.2 договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі реєстру заборгованостей (з одночасною передачею реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі реєстру заборгованостей (в електронному та паперовому вигляді) підписуються в день укладення цього Договору.

Отже, моментом переходу права грошової вимоги за договором позики № 3894543 від 02.12.2020 є підписання сторонами додатків №4 та №5 до договору факторингу, що відповідає вимогам пункту 5.2 договору факторингу №030423-ФК від 03 квітня 2023 року.

При цьому, Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546св21) зробив висновок, що перевіряти перерахунок коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги/факторингу необхідно у випадку якщо зазначеним договором визначений момент набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором

Таким чином, у ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу набуло право вимоги за договором позики № 3894543 від 02.12.2020, у позивача, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення позики у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників від 03.04.2023, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3894543 від 02.12.2020 у загальному розмірі 16924,85,08 грн., з яких: 6000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 10924,858 грн. – сума заборгованості за відсотками.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості за кредитним договором, розмір якої ним не спростовано в апеляційній інстанції.

В раховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат апелянта, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фещенко Ігор Станіславович, - залишити без задоволення.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: