Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №215/6616/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6593/26 Справа № 215/6616/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 215/6616/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року, яке ухвалено суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 24 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 04 квітня 2025 року, з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем Daewoo Nubira, у місті Кривому Розі сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача Daewoo Lanos завдано механічних пошкоджень. 23 квітня 2025 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

В зв`язку з отриманими механічними пошкодженнями належного позивачу автомобіля вона зазнала матеріальних збитків на суму 17 957,29 грн, з яких страховою компанією відшкодовано 14 492,16 грн, тоді як залишок невідшкодованої частини збитків складає 3 200,13 грн. Крім того, позивач ОСОБА_1 зазнала моральної шкоди, яку оцінює у 30 000 грн.

На підставі викладеного позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 3 200,13 грн, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн, а також витрати на проведення експертизи в сумі 5 000 грн, правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та сплачений судовий збір на суму 2 422,40 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 3 200 грн, 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди, а також 598,30 грн – витрат на сплату судового збору, 1 234,94 грн – витрат на правничу допомогу та 1 234,94 грн – витрат на залучення експерта. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, тому просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені частини позовних вимог та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з рішенням суду в частині зменшення розміру моральної шкоди з 30 000 грн до 5 000 грн, оскільки дорожньо-транспортна пригода та її наслідки викликали у позивачки нервовий стрес, сильні душевні переживання та моральні страждання, які призвели до погіршення стану її здоров`я, з огляду на що, сума у 30 000 грн є цілком співмірною із спричиненою моральною шкодою.

Вважає, що у суду не було підстав зменшувати розмір витрат на правничу допомогу з 15 000 грн до 1 234,94 грн, оскільки заявлений позивачкою розмір понесених витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15 000 грн є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами та витраченим часом. Крім того, відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення цих витрат.

Також позивачка посилається на те, що вимога про стягнення з відповідача витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 5 000 грн мала бути задоволена повністю, оскільки позовна вимога про відшкодування матеріальних збитків, для обґрунтування якої й замовлялась експертиза, була задоволена судом повністю, однак, суд задовольнив витрати на проведення експертизи лише у розмірі 1234,94 грн.

Крім того, не погоджується із визначеним розміром стягнутого судового збору, який суд зменшив з 2 422,40 грн до 598,30 грн.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2025 року з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем Daewoo Nubira, у місті Кривому Розі сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача Daewoo Lanos завдано механічних пошкоджень.

Постановою від 23 квітня 2025 року на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 850 грн на користь держави. Постанова набрала законної сили 06 травня 2025 року (а.с. 9).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля ДЕУ ЛАНОС TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10).

Згідно з висновком експерта № 97/25 транспортно-товарознавчої експертизи по визначенню матеріального збитку, складеного 26 травня 2025 року, вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Daewoo Lanos 1.5і», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , складає: 17 957,31 грн з ПДВ на запасні частини. 17 692,29 грн без ПДВ (а.с. 11-27).

Вартість транспортно-товарознавчої експертизи відповідно до Договору № 68 від 07 травня 2025 року та рахунку-фактури № 98 від 07 травня 2025 року становить 5 000 грн (а.с. 33, 34).

Згідно з платіжною інструкцією № 53 від 08 травня 2025 року позивач ОСОБА_3 сплатила 5 000 грн за послуги експерта згідно з рахунком № 98 від 07 травня 2025 року (а.с. 35).

25 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до ТОВ «СК «КРЕДО» про виплату страхового відшкодування (а.с. 28).

Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 221359395 від 06 червня 2024 року, який діяв до 21 червня 2025 року, виданий ТДВ СК «КРЕДО» забезпечений транспортний засіб, належний ОСОБА_2 , є Daewoo Nubira, державний номер НОМЕР_3 . При цьому у полісі зазначена франшиза у розмірі 3 200 грн (а.с. 106-108).

Відповідно до виписки по рахунку позивач 14 липня 2025 року від ТОВ «СК «КРЕДО» отримала страхове відшкодування на суму 14 492,29 грн (а.с. 29 зворот).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста лікаря невролога від 07 квітня 2025 року, до якого звернулась позивач після ДТП, останній встановлено діагноз гіпертонічний криз, тривожний розлад та призначено лікування (а.с. 31).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець із 16 листопада 2023 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 111).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 3 200 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції зменшив її до 5 000 грн, крім того, розмір витрат на залучення експерта суд зменшив до 1 234,94 грн, також розмір правничої допомоги – до 1 234,94 грн, враховуючи обставини справи, критерії розумності та справедливості. Також, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд зменшив розмір судового збору до 598,30 грн.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині розміру стягнутих моральної шкоди, витрат на експертизу та на професійну правничу допомогу, а також розміру судового збору. В іншій частині рішення суду не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Як встановлено судом, 04 квітня 2025 року мала місце ДТП, в якій, з вини відповідача, було пошкоджено автомобіль Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої ДТП, позивачка посилалась на те, що пошкодження належного їй автомобіля викликало у неї нервовий стрес, сильні душевні переживання та моральні страждання, призвело до погіршення стану здоров`я, у зв`язку з тим, що остання страждала та переживала через технічний стан автомобіля, витрачання своїх заощаджень на ремонт пошкодженого автомобіля, крім того, позивачка позбавлена можливості ним користуватися та здійснювати свою підприємницьку діяльність.

Згідно зі статтями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди,завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1, 2, абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

У пунктах 3, 4, 5 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін інші обставини, які мають істотне значення саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21.

Судом встановлено, що згідно з консультаційним висновком спеціаліста лікаря невролога від 07 квітня 2025 року, до якого звернулась позивач після ДТП, останній встановлено діагноз гіпертонічний криз, тривожний розлад та призначено лікування (а.с. 31).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди у розмірі 5 000 грн, який є обґрунтованим, відповідає глибині та тривалості моральних страждань ОСОБА_1 . При цьому суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, у зв`язку з чим колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованості судом першої інстанції розміру морального відшкодування.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу з 15 000 грн до 1 234,94 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 № 686/5757/23 виснувала, що в частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №922/1964/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 №755/9215/15-ц та постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15.01.2026 у справі №681/947/24.

На підтвердження понесених судових витрат позивачкою надано договір про надання правничої допомоги між позивачкою та адвокатом Голівером П.В. від 28 квітня 2025 року (а.с. 36), додаток № 1 до вищевказаного договору (а.с. 37), квитанція № 456636 про сплату у розмірі 15 000 грн (а.с. 38), розрахунок правничої допомоги (а.с. 39), ордер на надання правничої допомоги адвокатом Голівером П.В. (а.с. 40).

Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки 1 234,94 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції застосував співмірність та пропорційність одночасно, з чим колегія суддів не може погодитись.

Апеляційній суд, враховуючи характер виконаної адвокатом Голівером П.В. роботи наданої у зв`язку із розглядом справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності подання відповідних документів, значимості таких дій у справі, та витраченого часу представником у даній справі, дійшла висновку про їх співмірність та розумність, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині заслуговують на увагу.

Разом з тим, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаючись на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди судом задоволено повністю, а вимоги щодо стягнення моральної шкоди – частково, колегія суддів вважає, що пропорційно задоволених вимог позивачки з відповідача необхідно стягнути 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають збільшенню з 1 234,94 грн до 7 000 грн.

Щодо витрат на оплату послуг експерта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК Україн до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

З платіжної інструкції № 53 від 08 травня 2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 сплатила 5 000 грн за послуги експерта згідно з рахунком № 98 від 07 травня 2025 року (а.с. 35).

Оскільки позовні вимоги щодо майнової шкоди задоволені у повному обсязі, відсутні підстави для зменшення витрат ОСОБА_1 на проведення експертизи.

Щодо витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно зменшив його розмір, оскільки судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, шляхом збільшення стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 1 234,94 грн до 7 000 грн та зміні в частині стягнутих витрат на сплату послуг експерта, шляхом збільшення цього розміру з 1 234,94 грн до 5 000 грн.

В іншій оскаржуваній частині (про стягнення моральної шкоди) рішення суду як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін.

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу було задоволено частково (лише в частині вирішення питання судових витрат), судом апеляційної інстанції не здійснюється розподіл судових витрат за апеляційний перегляд.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу змінити, збільшивши розмір з 1 234,94 грн до 7 000 (семи тисяч) грн.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на залучення експерта змінити, збільшивши розмір з 1 234,94 грн до 5 000 (п`яти тисяч) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий

Судді