Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №212/873/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6984/26 Справа № 212/873/26 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 212/873/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.,

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складення повного тексту рішення відсутні,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 25.02.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в межах якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1352-7076.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 2,50 % в день. ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору, та нормам ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув в повному обсязі кредитні кошти позивачу, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем навіть після спливу строку, встановленого в договорі.

Так, станом на 29 грудня 2025 року, загальний розмір заборгованості відповідача складає 84 756,16 грн, що складається з простроченої заборгованість за кредитом 10 528,80 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 74 227,36 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року в сумі 84 756,16 грн, а також понесені судові витрати.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1252-7076 від 25 лютого 2024 року у розмірі 10 528,80 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні процентів за кредитним договором, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Звертає увагу, що базовий період – строк протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користування кредитом (в даному випадку – 14 днів), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів, а строк кредитування – строк на який видаються грошові кошти, якими він може користуватися ( в даному випадку – 300 днів до 20 грудня 2024 року).

Наголошує , що проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що нараховані відсотки є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та суперечать принципам розумності та добросовісності.

Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2024 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1352-7076.

На виконання зазначених вимог, ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор С1641, для підписання кредитного договору № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15 000 грн; строк кредитування 300 днів; заявлений строк 14 днів; знижена % ставка 2,50 % в день; стандартна % ставка 2,50 % в день.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не повернуті, тому підлягають стягненню з відповідача та становлять 10 528,80 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості за відсотками, суд вважав, що встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 74 227,36 грн, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 10 258,80 грн.

Висновки суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про визначення розміру заборгованості за тілом кредиту у сумі 10 528,80 грн учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, згідно якої, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволені вимог щодо стягнення процентів за договором № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Факт укладення між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 . Договору № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», встановлено судом першої інстанції та в апеляційному порядку сторонами не оспорюється.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/4518/16 зробила висновок про те, що «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до умов Договору № 1352-7076, позичальнику ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 15 000 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 20 грудня 2024 року, базовий період складає 14 календарних днів.

Відповідно до п.п. 4.12 Кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 20 грудня 2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. Продовження Строку кредитування в односторонньому порядку Кредитодавцем або Позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

Відповідно до п.п. 4.14 Кредитного договору № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року, орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 127 500 грн та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом.

Відповідно до п.п. 4.8 цього Договору, базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду. Перебіг останнього Базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.9 Кредитного договору № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року, сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів дат, які є останнім днями відповідних Базових періодів. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання Позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок Кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених Позичальником коштів на рахунок Кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок Кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

Отже, строк кредитування за договором був погоджений сторонами та становив 300 днів, тобто до 20 грудня 2024 року.

Натомість, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, а доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Оскільки строк дії даного кредитного договору сторонами погоджено до 20 грудня 2024 року, то у позивача наявні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом по 20 грудня 2024 року включно.

Колегією суддів встановлено, що позивачем розраховано проценти у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 2,50% на день, та розмір заборгованості за відсотками становить 74 227,36 грн.

Доказів оспорення відповідачем договору № 1352-7076 про надання кредиту від 25 лютого 2024 року, або певних його умов, зокрема, щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом або нарахування комісії, суду не надано; клопотання про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Проте, колегія суддів вважає, що такі умови кредитного договору в частині нарахування процентів за ставкою 2,50 % за кожен день користування кредитом не можуть бути застосовані, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір був укладений 29 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %, протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Перехідні положення Закону застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності Законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року – не більше 1%.

Натомість у справі, що переглядається в апеляційному порядку, кредитний Договір № 1352-7076 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено 25 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому встановлення первісним кредитором стандартної процентної ставки на рівні 2,50 % суперечить положенню частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, договір про відкриття кредитної лінії № 1352-7076 було укладено 25 лютого 2024 року, тому розмір процентів підлягає обрахуванню наступним чином: з 25 лютого 2024 року по 22 квітня 2024 року включно з розрахунку 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно з розрахунку 1,5 %, з 21 серпня 2024 року по 20 грудня 2024 року включно з розрахунку 1 %.

Отже, загальний розмір процентів за користування вищенаведеним кредитом упродовж строку дії договору (300 днів) з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 47 063,74 грн та відповідає такому розрахунку:

1) з 25 лютого 2024 року по 22 квітня 2024 року включно 10 528,80 грн х 2,5 % х 58 днів = 15 266,76 грн,

2) з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно 10 528,80 грн х 1,5 % х 120 днів = 18 951,60 грн,

3) з 21 серпня 2024 року по 20 грудня 2024 року включно 10 528,80 грн х 1% х 122 день = 12 845,38 грн.

Отже, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 47 063,74 грн, а не 74 227,36 грн, як розраховано позивачем.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, на погашення заборгованості відповідачем сплачено 25 623 грн, з яких 6 871,20 грн позивачем зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, отже 18 751,80 грн відповідачем сплачено в рахунок погашення процентів за кредитом.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 28 311,94 грн (47 063,74 грн – 18 751,80 грн).

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не перевірив відповідність розрахунку заборгованості вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про необхідність відмови у стягненні відсотків, у зв?язку з їх неспівмірністю та необгрунтованістю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 щодо права суду зменшити розмір відсотків, який підлягає стягненню з боржника на користь кредитора за договорами споживчого кредиту через їх неспівмірність та несправедливість (у договорі встановлено вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації - понад п`ятдесят відсотків вартості продукції, було сформовано за інших фактичних обстави, а саме - кредитний договір було укладено у 2021 році, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ, якою було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки.

Натомість, у справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, максимальний розмір денної процентної ставки врегульовано на законодавчому рівні та не можна вважати такий розмір несправедливим.

Колегія суддів зазначає, що для визначення подібності правовідносин слід враховувати правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у стягненні процентів з мотивів їх неспівмірності, несправедливості чи надмірності для споживача.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, відповідно, рішення суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за договором № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року у розмірі 28 311,94 грн.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 1, частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, в тому числі, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за нарахованими процентами та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційну скаргу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково, за подачу апеляційної скарги зі ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 523,16 грн.

Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими процентами скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1352-7076 від 25 лютого 2024 року за нарахованими процентами у розмірі 28 311 (двадцять вісім тисяч триста одинадцять) грн 94 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 523,16 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 29 червня 2026 року.

Головуючий

Судді