Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №215/988/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5856/26 Справа № 215/988/25 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Кенца Романа Івановича на додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року, ухвалене суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення додаткового рішення 13 березня 2026 року,

ВСТАНОВИВ

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.02.2026 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 від імені якого діяв адвокат Пшиченко Юрій Володимирович, до ОСОБА_2 ; треті особи без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна.

04.03.2026 представник відповідача - адвокат Кенц Роман Іванович звернувся до суду з заявою про поновлення строку на подання доказів щодо розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення про їх розподіл.

Додатковим рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розміру судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна задоволено частково.

Стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Представником відповідача адвокатом Кенцем Р.І. подано апеляційну скаргу на це додаткове рішення. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не виконав обов`язок перевірки співмірності витрат, не врахував складність справи, обсягу та характеру наданих адвокатом послуг, часу, витраченому адвокатом та значення справи для сторін.

Так, судом не враховано, що в судові засідання 27.11.2025, 11.12.2025, 27.01.2026 та 13.02.2026 представник відповідача не був підключений в режимі відеоконференції з технічних причин, які залежали від Тернівського районного суду, що призвело до розгляду справи за його відсутності або відкладення судового засідання. При цьому в матеріалах справи відсутніповідомлення мусду першої інстанції про неможливість провдення жодного з зазначених судових засідань в режимі відеоконференції, що унеможливлювало завчасне передбачення можливості підключення адвоката Кенца Р.І. до участі в них. Тому суд першої інстанції необґрунтовано врахував участь адвоката відповідача лише в одному судовому засіданні, не врахувавши втрати часу адвоката на очікування прийняття участі у справі для представництва інтересів відповідача в інших судових засіданнях, а також час витрачений адвокатом на дорогу, та неможливість здійснення іншої професійної діяльності в цей час.

Просив скасувати додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 70000,00 грн в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що після розгляду спору по суті, 04.03.2026 представник відповідача - адвокат Кенц Роман Іванович звернувся до суду з заявою про поновлення строку на подання доказів щодо розміру судових витрат та ухвалення додаткового рішення про їх розподіл.

У заяві зазначено, що відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу відповідно до Договору №07/08-25 про надання правової допомоги від 07 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Кенцом Романом Івановичем та ОСОБА_2 . Згідно з умовами договору гонорар адвоката за підготовку відзиву на позовну заяву та участь у судових засіданнях у суді першої інстанції становить 70 000 грн.

Факт надання правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 02 березня 2026 року.

Представник відповідача зазначив, що під час судового засідання 13 лютого 2026 року він намагався приєднатися до участі у засіданні в режимі відеоконференції, однак з технічних причин під`єднання не відбулося, у зв`язку з чим розгляд справи відбувся без його участі.

Про ухвалення рішення суду представнику відповідача стало відомо лише 28 лютого 2026 року після отримання повного тексту рішення у системі «Електронний суд».

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.03.2026 вищевказана заява прийнята та призначена до розгляду у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

05.03.2026 представником відповідача – адвокатом Кенцом Р.І. було подано клопотання про долучення доказів.

13.03.2026 представник позивача ОСОБА_1 — адвокат Пшиченко Ю.В., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги, подав до суду клопотання, у якому заперечив проти задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Кенца Р.І. про розподіл судових витрат та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000 гривень.

У поданому клопотанні адвокат Пшиченко Ю.В. зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим часом, а також не відповідає критеріям розумності та пропорційності, встановленим процесуальним законом і практикою Верховного Суду. У зв`язку з цим представник позивача просив суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі та стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача надано докази, що підтверджують надання ним послуг відповідачу, їх обсяг, та суд вважає співмірним розмір витрат на правничу допомогу з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. (ст. 59).

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано Договір про надання правової допомоги №07/08-25 07 серпня 2025 року; та Акт прийому-передачі наданих послуг до даного договору від 02.03.2026 року.

Згідно даного договору та Акту ОСОБА_2 та адвокатом Кенцом Р.І. погоджено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги у вигляді написання та подання відзиву на позовну заяву та участь у першому судовому засіданні в суді першої інстанції становитиме 70000,00 грн.

Саме таку суму представник відповідач адвокат Кенц Р.І. просив стягнути з позивача після розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Інших видів правової допомоги окрім зазначених в п. 5.2 Договору про надання правової допомоги №07/08-25 07 серпня 2025 року та Акті приймання -передачі від 02.03.2026 року окрім написання та подання відзиву на позов та участь в першому судовому засіданні, за що відповідач погодився сплатити адвокату Кенцу Р.І. 70000,00 грн гонорару не передбачено.

Тому не обґрунтованими є доводи апеляційної скарги що суд першої інстанції не врахував кількість судових засідань призначених в даній справі в суді першої інстанції (27.11.2025, 11.12.2025, 27.01.2026 та 13.02.2026), а також факт не підключення до них адвоката Кенца Р.І. через незалежні від нього обставин і втрату ним свого часу.

Крім того, за матеріалами даної цивільної справи єдину заяву про участь в режимі відеоконференції адвокат Кенц Р.І. подав 29.10.2025 року щодо участі в судовому засіданні, призначеному на 09.30 04.11.2025 року, інших заяв зокрема на судові засідання, призначені на 27.11.2025, 11.12.2025, 27.01.2026 та 13.02.2026 представник відповідача Кенц Р.І. не подавав.

Також колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується, що представник відповідача подав відзив на позов (т.1 а.с.148-152), 04.11.2025 року брав участь у судовому засіданні, подавав декілька заяв про розгляд справи за його відсутності (т.1 а.с.160, т.1 а.с. 170).

Приймаючи до уваги неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу зі складністю справи, процесуальні дії, які були вчинені адвокатом представником відповідача, а також доводи представника позивача щодо неспівмірності таких витрат, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції про часткове задоволення заяви відповідача про компенсацію понесених витрат на правову допомогу ухвалено обґрунтовано, апеляційна скарга на додаткове рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Кенца Романа Івановича залишити без задоволення.

Додаткове рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскаржена в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий

Судді