Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №761/23130/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23130/26

Провадження № 3/761/4769/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Савчук Ю.Н., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у м.Києві про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн», яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження суду надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до якого остання вчинила порушення ведення податкового обліку.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.03.2026 року № 101/Апр/26-15-07-04-03 директор ТОВ «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн» ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

Зокрема, Актом перевірки від 27.03.2026 року № 23128/Ж5/26-15-07-04-03/42946735 встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПКУ, п. 2001., 2004.1 ст.200 ПКУ, в результаті чого відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за січень 2026 року у розмірі 563 329 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за січень 2026 року у розмірі 13 043 грн. Також встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.1, 201.10 ст.201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за № 137/28267, не виписано та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.04.2024 року на адресу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на загальну суму 1 650 грн., в тому числі ПДВ 275 грн.

Як вбачається із протоколу від 27.03.2026 року, ОСОБА_1 з викладеними обставинами та кваліфікацією правопорушення не згідна. Заперечення та пояснення викладено окремо та додаються до протоколу.

У вказаних поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що аналіз додатку № 1 до податкової декларації за лютий 2023 року дає підстави дійти висновку про те, що у ній допущені помилки в ІПН компанії, а не в сумі. Разом з тим, наявна зареєстрована податкова накладна № 19 від 20.02.2023 року, сума ПДВ 306,6 грн. За таких обставин товариство вправі подати уточнюючий розрахунок і виправити несумову помилку. В Акті перевірки зазначається як про заниження, так і завищення податкових зобов`язань. Однак в акті не зазначено, що податкова накладна не була включена до складу податкового кредиту. Також в Акті зазначено, що за березень 2024 року ПАТ ВФ «Україна», сума завищення складає 6666,67 грн. З Додатку № 1 до Декларації з ПДВ вбачається, що допущена технічна помилка в ІПН- податковий кредит в сумі 6666,67 грн. належить до ФОП ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 додано податкову накладну №1879808 від 31.03.2024 року ПАТ ВФ «Україна», сума ПДВ складає 313,72 грн. і податкову накладну № 4 від 21.03.2024 року ФОП ОСОБА_3 , сума ПДВ 6666,67 грн., яка також не була відображена в Акті перевірки як податковий кредит, який не включений в розрахунок від`ємного значення. В період жовтень 2024 року в Акті перевірки вказано завищення суми податкового кредиту ПАТ ВФ «Україна» у розмірі 2736 грн. З Додатку № 1 до Декларації з ПДВ за жовтень 2024 року вбачається, що переплутані суми ПДВ між ІПН НОМЕР_3 та ІПН НОМЕР_4 , проте сума податкового кредиту не завищена. У Додатку № 2, який є розрахунком суми від`ємного значення ІПН вказано вірно. В Акті перевірки не зазначено, що податкова накладна ФОП ОСОБА_3 № 3 від 31.10.2024 року не включена сума податкового кредиту 2735,63 грн. Також в Акті безпідставно зазначено, що в червні 2025 року по ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит на суму 3333,33 грн. Підтвердженням правомірності включення цієї суми в розрахунок від`ємного значення за період червень 2025 є податкова накладна № 2 від 23.06.2025 року. Також в Акті описано, що в періоді липень 2025 року ПДВ по ФОП ОСОБА_3 в розмірі 3333,33 грн. повторно включено за період 06.2025. У додатку № 1 до Декларації наявна помилка в періоді, який був вказаний як «6» замість «7», але не завищення. В Акті перевірки не описано, що до розрахунку від`ємного значення не включена податкова накладна № 2 від 31.07.2025 року по ФОП ОСОБА_3 . ОСОБА_1 вважає, що перевірка була проведена не об`єктивно і не було відображено суми заниження від`ємного значення, які нівелюють суми завищення, указані в Акті, в нуль. Також в Акті був зафіксований факт відмови у бюджетному відшкодуванні в сумі 563323 грн. з незрозумілих причин. Згідно вимог ПКУ, зокрема п. 200, сума 563329 грн., в якій було відмовлено у відшкодуванні, є сумою, яка складається з сум, сплачених при імпорті обладнання і на які товариство має право на відшкодування. Таким чином вважає, що вимоги п. 200.4 ПКУ товариством порушено не було. Той факт, що начебто 435 937 грн. було повернуто у складі ціни операції з реалізації, не відповідає дійсності, так як формування податкових зобов`язань було по першій події на момент отримання передоплати, а факт реалізації мав місце пізніше.

В підтвердження обставин, викладених у запереченнях, ОСОБА_1 подано суду Додатки до Декларацій з ПДВ та податкові накладні.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію Акту документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн» (код ЄДРПОУ 42946735) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2026 року, яке становить більше 100 000 грн.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та доданих матеріалів вбачається, що висновок про начебто наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення зроблено саме на підставі вищевказаного Акту документальної позапланової виїзної перевірки.

Зі змісту вищезазначеного Акту вбачається, що інспекторами ГУ ДПС у м.Києві 11.03.2026 року розпочато проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн», яка тривала з 11.03.2026 року по 24.03.2026 року, з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2026 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 16.02.2026 року).

Відповідно висновків Акту перевірки від 27.03.2026 року № 23128/Ж5/26-15-07-04-03/42946735 встановлено порушення, єдиним доказом яких, та на який спирається податковий орган, як на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, є документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн» (код ЄДРПОУ 42946735) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2026 року, яке становить більше 100 000 грн., яким начебто встановлено факт порушень з боку ТОВ «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн» вимог податкового та валютного законодавства.

В той же час, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі Відповідно до змісту п. 86.1. ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акту, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення рішення, а не акту перевірки. В той же час, податковим органом не надано суду жодних податкових повідомлень-рішень, якими було б встановлено узгоджену суму відшкодування податкових зобов`язань.

Отже, податковим органом не надано суду належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Як вбачається з наданих до суду матеріалів, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено головним державним інспектором відділу особливо важливих перевірок ризикових платників управління соціального аудиту ГУ ДПС у м.Києві Овдій М.В. В той же час, суду не надано доказів того, що головний державний інспектор відділу особливо важливих перевірок ризикових платників управління соціального аудиту ГУ ДПС у м.Києві Овдій М.В. є уповноваженою особою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відсутні посилання на наявність у нього відповідних повноважень і в тексті самого протоколу.

Відповідно до складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, начебто порушення вимог Податкового кодексу України мали місце за період січень 2026 рок та 2024 рік, в той час, як протокол було складено лише у березні 2026-го.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не носить характеру триваючого, на даний час закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП.

Дана правова позиція підтверджується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17, постанові КАС ВС від 11 грудня 2018 року у справі №242/924/17 (провадження №К/9901/38815/18).

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заперечення на протокол, просила закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Суддя, вислухавши особу, стосовно якої складено протокол, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно п. 7 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо на момент розгляду справи про адміністративне закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, приписи 247 статті КУпАП є імперативними, і чітко вказують, що суд повинен лише закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення і не вирішувати при цьому жодних інших питань.

Відповідно до частини 2 статті 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення 27.03.2026 року № 101/Апр/26-15-07-04-03 вбачається, що ОСОБА_1 допущено порушення ведення податкового обліку. З акту, на підставі якого складено протокол, вбачається, що порушення були допущені у січні 2026 (податкова декларація від 16.02.2026 року) та 25.04.2024 року. Протокол складено 27.03.2026, адміністративний матеріал в провадження суду надійшов 07.06.2026, справу до розгляду було призначено на 19.06.2026 року.

Тобто, на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, оскільки вказане порушення не є триваючим. Більш того, строк накладення адміністративного стягнення закінчився на момент направлення протоколу про адміністративну відповідальність до суду.

Ст.2 Закону України «Про міжнародні договори» передбачено, що міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Згідно з ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

11.09.1997 для України набрала чинності Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини), яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, Конвенція є чинним міжнародним договором, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та, відповідно, частиною національного законодавства України.

Під час розгляду адміністративного матеріалу суддя враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (StubbingsandOthers v. theUnitedKingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Беручи до уваги викладене, на момент розгляду справи сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, а відтак суддя прийшов до висновку про закриття провадження у справі, у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.

При цьому, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006, у разі закриття провадження у справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 38, 247 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркер Дріллінг Велл Сервіз Юкрейн» за ч. 1 ст. 163-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її ухвалення.

Суддя