Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №755/8742/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8742/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "18" червня 2026 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12026100040000587 від 09.03.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовослужбовець, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком

-Шевченківського районним судом м. Києва від 18.04.2024 за ст. 126-1 КК України до 240 годин громадських робіт,-

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , 09.03.2026, приблизно о 14 год 40 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, повернувся за місцем свого проживання - до будинку АДРЕСА_3 , біля якого на той час на прибудинковій лавці перебувала мешканка цього ж будинку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою у нього раптово виник словесний конфлікт на ґрунті неприязних відносин.

З метою уникнення подальшого конфлікту ОСОБА_6 підвелася з лавки та направилася до під`їзду будинка. Під час зазначеного конфлікту у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_6 , тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість заподіяння тяжких наслідків для здоров`я потерпілої похилого віку та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6 біля будинку та умисно штовхнув її, внаслідок чого потерпіла втратила рівновагу, впала на асфальтно-бетоннє покриття, вдарившись потиличною ділянкою голови.

Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 наніс потерпілій декілька ударів ногами по тулубу, залишивши її лежати на землі після падіння.

Унаслідок падіння з ударом лівою потилично-тім`яною ділянкою голови об тверду поверхню потерпіла отримала закриту черепно-мозкову травму у вигляді травматичних субарахноїдальних крововиливів, яка є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя.

Саме отримана черепно-мозкова травма призвела до тривалого перебування потерпілої у вимушеному лежачому положенні, що, відповідно до висновку судово-медичної експертизи, викликало загострення наявної хронічної ішемічної хвороби серця та перебувало у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті.

У подальшому потерпілу ОСОБА_6 , було госпіталізовано до КНП «КМКЛ ШМД» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, де, незважаючи на надану медичну допомогу, 14 березня 2026 року вона померла від наслідків отриманих тілесних ушкоджень, відповідно до висновку експерта № 022-49-819-2026, від 14.05.2026 року, смерть ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від хронічної ішемічної хвороби серця, обумовленої вираженою дистрофією міокарда, коронаросклерозом, на тлі цукрового діабету, загального атеросклерозу, закритої черепно-мозкової травми у вигляді травматичних субарахноїдальних крововиливів, серйозного десквамативного макрофагального альвеоліту, вогнищевого нефронекрозу, вогнищевого нефросклерозу, хронічного персистуючого гепатиту, неповного септального цирозу печінки та плоскоклітинного ороговіваючого раку матки з метастазами в легені.

Згідно із зазначеним висновком експерта, виявлена у потерпілої закрита черепно-мозкова травма є характерною для дії твердого предмета та за своїми особливостями виникла при падінні й ударі лівою потилично-тім`яною ділянкою голови об пласку поверхню.

Вказане тілесне ушкодження за своїм характером кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілої.

Крім того, експертом встановлено, що отримана ОСОБА_6 травма перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням її смерті, оскільки призвела до вимушеного перебування потерпілої у лежачому положенні, що, у свою чергу, викликало загострення хронічної ішемічної хвороби серця та спричинило настання смерті.

Згідно з висновком судово-медичного експертного дослідження № 021-651-2025 встановлено, що травма голови виникла від одноразового падіння потерпілої та перебуває у причинному зв`язку із подальшим настанням смерті, оскільки саме отримані тілесні ушкодження зумовили вимушене тривале перебування потерпілої у лежачому положенні, що призвело до загострення наявної хронічної ішемічної хвороби серця.

Наведені висновки експертів є послідовними, взаємоузгодженими, відповідають іншим матеріалам кримінального провадження, не містять внутрішніх суперечностей, виконані компетентними експертами з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому суд визнає їх належними, допустимими, достовірними доказами та покладає в основу вироку.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та пояснив, що дійсно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вступив у словесний конфлікт із потерпілою, під час якого штовхнув її, внаслідок чого вона впала, після чого наніс їй декілька ударів ногою.

У вчиненому щиро розкаявся, просив суд врахувати повне визнання вини, сприяння органу досудового розслідування, проходження ним військової служби та призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.

Крім повного визнання ОСОБА_4 своєї винуватості, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, повністю підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, щиро розкаявся у вчиненому, а прокурор, захисник та інші учасники кримінального провадження не оспорювали зазначені фактичні обставини, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності його позиції.

Прокурор у судовому засіданні висловив думку про можливість застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України та запропонував обмежити судове дослідження допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, та письмових доказів, необхідних для вирішення питання про призначення покарання.

Захисник та обвинувачений проти такого порядку судового розгляду не заперечували.

За таких обставин суд, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому судом усім учасникам кримінального провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю відповідає вимогам ч. 3 ст. 349 КПК України, із чим сторони погодилися.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Незважаючи на застосування особливого порядку дослідження доказів, судом було досліджено письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, а також письмові докази, які мають істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, зокрема висновки судово-медичних експертиз, матеріали щодо процесуальних витрат та інші документи, які підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що вони є належними, допустимими, достовірними, взаємопов`язаними між собою та достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 .

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження, висновками судово-медичних експертиз і іншими письмовими доказами.

Будь-яких суперечностей, які б ставили під сумнів доведеність вини обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд оцінив кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття законного й обґрунтованого рішення.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_4 носили умисний характер.

Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, він умисно застосував фізичне насильство до потерпілої, штовхнув її, внаслідок чого вона впала на асфальтне покриття, після чого наніс їй декілька ударів ногою по тулубу, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз, потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, які перебували у прямому причинному зв`язку з подальшим настанням її смерті.

За таких обставин суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, характер та спосіб дій обвинуваченого, наслідки кримінального правопорушення у вигляді смерті потерпілої, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент вчинення кримінального правопорушення належала до осіб похилого віку, що було достеменно відомо обвинуваченому, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та рецидив злочинів.

Враховуючи наведене, тяжкість кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, наслідки у вигляді смерті потерпілої, а також відсутність обставин, що пом`якшують покарання, і наявність обставин, які його обтяжує, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

Суд також враховує, що санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер та спосіб його вчинення, тяжкість наслідків у вигляді смерті потерпілої, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність обставини, яка його обтяжує, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Так само суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке рішення не відповідало б ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наслідкам його вчинення, особі потерпілої та не забезпечило б досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

На переконання суду, лише реальне відбування покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням судових експертиз у даному кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років і 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. ст. 71, 72 КК України, до покарання призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.04.2024 року, до 240 годин громадських робіт та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 років 6 місяців і 10 днів позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, у розмірі 9892 грн 52 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-куртка темно-синього кольору,

-футболка темно-синього кольору з надписом в районі грудної клітини білими літерами «HOLLISTER», які поміщено до сейф-пакету № NPU1204914.

-банку із-під чіпсів які поміщено до сейф-пакету № PSP 3386429 та змив з банки, який поміщено до паперового конверту, опломбовано биркою NPU-1418363, які зберігаються у камері схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити

-мобільний телефон марки ZTE blade A75, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 з картками оператора «лайф» номером НОМЕР_3 та номером оператора «київстар» НОМЕР_4 в коричневому чохлі які поміщено до сейф-пакету № NPU1204914 передати у володіння ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: