Вирок від 28 червня 2026 р. у справі №754/15/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/597/26

Справа№754/15/25

Вирок

Іменем України

29 червня 2026 року

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження №42017000000000655 від 09.03.2017 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Казахстану, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України,

за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,

сторони захисту: захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 5, ч.1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Крім того ч.2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ч.1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно з ч.2 ст. 131-1 Конституції України, організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч.3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п.2 ч.1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п.2 ч.3 ст.3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову №1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п.5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності і територіальній цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову №1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову №1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.

Водночас, згідно зі ст. 87 «Конституції «Республіки Крим»:

1. Прокуратура Республіки Крим здійснює нагляд за додержанням Конституції російської федерації та виконанням законів, що діють на території Республіки Крим, виконує інші функції, встановлені федеральними законами.

2. Прокурор Республіки Крим призначається на посаду президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженим із главою Республіки Крим і Державною Радою Республіки Крим. Прокурор Республіки Крим звільняється з посади президентом російської федерації.

3. Прокурори районів, міст і прирівняні до них прокурори призначаються на посаду і звільняються з посади Генеральним прокурором російської федерації.

Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за №6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российско йфедерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів прокуратури, суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 8 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 №6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», під час перехідного періоду Генеральна прокуратура російської федерації створює на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя органи прокуратури Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, що мають статус суб`єкту російської федерації. Прокурор Республіки Крим і прокурор міста федерального значення Севастополя назначаються президентом російської федерації за поданням Генерального прокурора російської федерації, погодженому відповідно з Республікою Крим і містом федерального значення Севастополя.

Інші прокурори, які виконують свої повноваження на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя, призначаються у відповідності до законодавства російської федерації.

Працівники органів прокуратури України, які заміщують посади у вказаних органах, що діють на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя на день прийняття у склад російської федерації нових суб`єктів, мають переважне право на прийняття на службу в органи прокуратури російської федерації, що створені на цих територіях, за умови наявності в них громадянства російської федерації, а також за умови здачі ними екзамену на знання законодавства російської федерації і їх відповідності вимогам, що ставляться законодавством російської федерації до працівників органів прокуратури.

До завершення формування органів прокуратури російської федерації на території Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя відповідні повноваження на цих територіях здійснюють органи прокуратури, що діяли на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим и створення у складі російської федерації нових суб`єктів.

Отже, створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі системи органів прокуратури на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.

В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст.ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.

Одночасно, згідно із ст. 54 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 року (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, окупаційній державі забороняється змінювати статус посадових осіб чи суддів на окупованих територіях або вживати стосовно них будь-яких заходів примусу, якщо вони утримуватимуться від виконання своїх обов`язків з міркувань совісті.

Крім того, згідно зі ст. 64 Конвенції, кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, здійснення правосуддя на території України та зокрема території Автономної Республіки Крим повинно здійснюватися виключно у порядку та на підставі чинного законодавства України.

Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Також, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи прокуратури.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Незважаючи на наявність легітимного керівництва прокуратури Автономної Республіки Крим, колишнім старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків прокурора Автономної Республіки Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників прокуратури.

У подальшому, з метою остаточного становлення на території АР Крим органів державної влади російської федерації, придушення проявів незгоди з окупацією, незаконно утвореними правоохоронними органами, у тому числі прокуратурою, відносно громадян України, які мешкали на території АР Крим та мали проукраїнську налаштованість, порушено низку кримінальних справ, у яких в порушення вимог ст.ст. 54, 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» незаконно утвореними на території АР Крим судами російської федерації постановлені вироки.

Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України - є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за № 1789-ХІІ, який діяв до 15.07.2015 (далі - Закон України «Про прокуратуру»), повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Крім того, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань: закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої вона, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнула: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Наказом прокурора АР Крим ОСОБА_3 призначено на посаду старшого прокурора прокуратури м. Євпаторії АР Крим. Наказом Генерального прокурора України від 23.06.2010 №603к їй присвоєно класний чин- молодший радник юстиції.

Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 №1729-6/14, тобто всупереч установленому чинним законодавством України порядку, ОСОБА_9 призначено на посаду прокурора Автономної Республіки Крим.

За допомогою не встановлених слідством осіб ОСОБА_9 у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_3 працювати в незаконно створеній прокуратурі Автономної Республіки Крим та виконувати лише розпорядження та накази, надані нею.

У подальшому у березні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, не встановленими слідством особами ОСОБА_3 запропоновано перейти до незаконно створеної прокуратури м. Євпаторії Республіки Крим, яка увійшла до складу прокуратури російської федерації.

Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_3 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_9 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодилася на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури м. Євпаторії АРКрим, а згодом - прокуратури Республіки Крим, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.

Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5, АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід`ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення її на посаду заступника прокурора м. Євпаторії «Республіки Крим», виконувала вказівки і розпорядження так званих керівників так зазначеної прокуратури.

Зокрема, впродовж 2014-2021 років ОСОБА_3 , займаючи посаду так званого заступника прокурора м. Євпаторії «Республіки Крим», діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи на меті здійснення підривної діяльності проти України, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, брала участь у судових засіданнях незаконно утвореного Євпаторійського міського суду Республіки Крим та підтриманні державного обвинувачення від імені російської федерації, чим вчиняла дії спрямовані на зміцнення та посилення заходів тимчасової окупаціїтериторії АР Крим.

Зокрема, 22.12.2016 за її участі, як державного обвинувача, винесено вироку справі № 1-599/2016, 22.06.2018 за її участі, як державного обвинувача,винесено вирок у справі №1-160/2018, 27.02.2020 за її участі, як державногообвинувача, винесено вирок у справі №1-69/2020.

Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам устворенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та натериторії АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупаціїпівострова Крим, завдяки чому окупація триває.

Виходячи з наведеного, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.111 КК України як державну зраду, тобто умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (inabsentia)

З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченої, дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, суд має мотивувати окремо.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, надійшов до Деснянського районного суду м. Києва 03 січня 2025 року.

Ухвалою суду від 03 січня 2025 року призначено підготовче судове засідання на 27 січня 2025 року.

Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до ухвалення рішення судом про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого призначено 16 та проведено 11 судових засідань: 27січня 2025 року, 26лютого 2025 року, 12березня 2025 року, 07квітня 2025 року, 10 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 05 листопада 2025 року, 27 листопада 2025 року, 22 грудня 2025 року, 04 березня 2026 року.

За цей час обвинувачена була повідомлена про судовий розгляд кримінального провадження стосовно неї та мала можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого нею зроблено не було.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, за змістом абз. 1 ч.3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч.2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів є посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.

Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.

Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: Україна, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Тімірязєва, гурт.4, є неможливим.

Водночас ч.8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Так, судом надсилались повістки для опублікування та були дванадцять разів опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» від 22 січня 2025 року №17 (7942), від 20 лютого 2025 року №38 (7963), від 06 березня 2025 року №48 (7973), від 01 квітня 2025 року №67(7992), від 04 червня 2025 року № 112 (8037), від 01 липня 2025 року № 131 (8056), від 08 жовтня 2025 року № 205 (8130), від 30 жовтня 2025 року № 221 (8146), від 21 листопада 2025 року № 238 (8163), від 11 грудня 2025 року № 253 (8178), від 31 січня 2026 року № 26 (8218), від 26 лютого 2026 року № 46 (8238).

При цьому від початку здійснення підготовчих дій суд також надсилав для опублікування повістки на веб-сайті Офісу Генерального прокурора для виклику обвинуваченої у засідання на 27 січня 2025 року, 26 лютого 2025 року, 12 березня 2025 року, 07 квітня 2025 року, 17 квітня 2025 року, 14 травня 2025 року, 10 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, 04 вересня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 05 листопада 2025 року, 27 листопада 2025 року, 22 грудня 2025 року, 15 січня 2026 року, 04 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, де публікувались повідомлення органом досудового розслідування.

Крім того, повідомлення про виклик до суду ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Києва щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_3 протягом тривалого часу на неокупованій території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_3 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч.7 ст. 135 КПК України.

У той же час суд вважає, що сторона обвинувачення намагалася використати додаткові способи повідомлення, окрім передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 135 КПК України.

Зважаючи на правила ст.ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачена була обізнана щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

У цей же час під час досудового розслідування захист ОСОБА_3 здійснював захисник ОСОБА_10 , який призначений для здійснення захисту у кримінальному провадженні за дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної допомоги у м. Києві.

Так, відповідно до ч.2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Водночас стосовно ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.12.2016, тому відповідно до п.8 ч.2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, в ході досудового розслідування інтереси обвинуваченої ОСОБА_3 представляв захисник ОСОБА_10 , а з першого судового засідання інтереси обвинуваченої ОСОБА_3 представляв захисник ОСОБА_5 на підставі доручення від 19.12.2025 №004-260015679, виданого Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги.

У подальшому, прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками, яке мотивував тим, що ОСОБА_3 проживає та працює на тимчасово окупованій території України, знала та повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування Управлінням з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України кримінального провадження за її підозрою у вчиненні державної зради, та про виклики її у якості підозрюваної для проведення слідчих та процесуальних дій. На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29грудня 2016 року у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами проведення якого було складено обвинувальний акт.

Стороною обвинувачення додатково зазначено про відключення обвинуваченою дійсних на той час номерів телефонів, та про припинення використання інших каналів можливого зв`язку з нею (зокрема, відомих адрес електронної пошти та контактів у соціальних мережах).

За наслідками чого, ухвалою суду від 04 березня 2026 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42017000000000655висунуте щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачена ОСОБА_3 повідомлена про розгляд судом кримінального провадження стосовно неї, тому очевидно обізнана про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (про що більш детально зазначено в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження inabsentia).

За період часу з 27.01.2025 року й до виходу суду до нарадчої кімнати 29.06.2026 року, інформація, яка стосувалася призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час заочного судового розгляду обвинувачена могла визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов`язок, - постати перед судом, не змінила свою процесуальну поведінку щодо подальшого ухилення від виконання цього обов`язку.

Підсумовуючи дії та рішення щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.

Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.

У свою чергу, абз. 1 ч.2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_3 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч.2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч.1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченої. Водночас захисник на колегіальному розгляді провадженні також не наполягав.

ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.

Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.

Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч.3 ст. 27 КК України).

Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.

Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.

Не всім термінам, які зустрічаються у законі України про кримінальну відповідальність, надано визначення законодавцем, що не свідчить про безумовну неможливість їх використання або водночас їх неоднозначну зрозумілість.

Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваної для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.

Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Питання щодо терміну «підривна діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч.6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду (зокрема у справах №756/4855/17, №759/5737/17), застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим.

Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.

Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.

Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.

Отже, з урахуванням того, що склад цього злочину побудований як формальний, об`єктом злочину є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.

Склади злочинів, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти держави і суспільства здебільшого є формальними, оскільки це обумовлено характером і тяжкістю наслідків цих злочинів і значною кількістю потерпілих, як і у цьому випадку.

Як вже було зазначено на початку цього вироку, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку inabsentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченої.

Позиції учасників кримінального провадження

Доводи сторони обвинувачення

Загальна правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті.

В судових дебатах прокурор вважала, що нею надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності. Наголошувала на тому, що допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні державних органів рф та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова, а тому просила суд визнати ОСОБА_3 винуватою у пред`явленому обвинуваченні та остаточно призначити їй покарання у вигляді 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 55 КК України позбавити ОСОБА_3 права обіймати посади в органах прокуратури строком на три роки.

Доводи сторони захисту

Сторона захисту обвинуваченої ОСОБА_3 зауважила, що не погоджується з інкримінованим їй кримінальним правопорушенням та вважає, що достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження інкримінованих діянь сторона обвинувачення до суду не надала, оскільки інформація, отримана з відкритих джерел рф (сайти судової влади, російські реєстри тощо), не може вважатися допустимим доказом. Свідки у кримінальному провадженні, які б могли підтвердити версію обвинувачення, також відсутні.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.

Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч.2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.

Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані письмові докази, зміст яких суд коротко розкриє.

Такими доказами сторона обвинувачення вважає наступні:

-рапорт прокуратури АРК щодо вчинення кримінального правопорушення колишніми працівниками прокуратури АРК (Т 2 а.к.п. 57-64);

-постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 09.03.2017, відповідно до якої виділено із кримінального провадження №42015000000001637 від 16.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, матеріали щодо підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, в окреме кримінальне провадження (Т 2 а.к.п. 65-69);

-витяг з ЄРДР (Т 2 а.к.п.-70-71);

-повідомлення про підозру від 14.05.2015 року ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України (Т.2 а.к.п.72-77);

-копія анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон (Т.2 а.к.п.78);

-довідка з місця роботи ОСОБА_3 (Т.2 а.к.п.79);

- повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 20.12.2024 року ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України (Т 2 а.к.п. 80-92);

-постанова про оголошення підозрюваної у розшук від 30.06.2015 (Т 2 а.к.п. 93-94);

-клопотання про арешт майна від 03.06.2015 (Т 2 а.к.п. 95-98);

-витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (Т 2 а.к.п. 99-100);

-ухвала слідчого судді Печерського районного суду м Києва від 03.06.2015 щодо арешту майна ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_2 (Т 2 а.к.п. 101);

-ухвала слідчого судді Печерського районного суду м Києва від 29.12.2016 про СДР (Т 2 а.к.п. 102);

-запит до Адміністрації Президента України №17/1-696вих-17 від 08.06.2017 з питань припинення громадянства ОСОБА_3 (Т 2 а.к.п. 103);

-відповідь АПУ №46-01/1544 від 30.06.2017 про те,що із заявою про вихід з громадянства України ОСОБА_3 не зверталася, указ про припинення її громадянства не видавався (Т.2 а.к.п. 39); (Т 2 а.к.п. 104);

-запит до Державної міграційної служби України №17/1-700вих-17 від 08.06.2017 з питань надання інформації щодо особистих документів, які подавались ОСОБА_3 до зазначеного відомства з метою отримання паспортів (Т 2 а.к.п. 105);

-відповідь Державної міграційної служби України від 15.06.2017 з додатком-обліковою карткою особи ОСОБА_3 (Т 2 а.к.п. 106-108);

-запит до Головного управління ДФС №17/1-708вих-17 від 08.06.2017 з питань отриманих обвинуваченою доходів у період з 2013 по 01.06.2017 (Т2 а.к.п. 109-110);

-відповідь Головного управління ДФС від 22.06.2017 з додатком щодо доходів ОСОБА_3 , згідно з якою з 01.01.2014 інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня (Т2 а.к.п. 111);

-відповідь НПУ департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «02» з додатком від 16.06.2017-вимога ДІАЗ МВС про судимість (Т2 а.к.п. 112-113);

-копія запиту до відділу персоналізації та обліку кадрів ГПУ №17/1-1353вих-17 від 02.11.2017 про надання документів, фотокарток тощо щодо ОСОБА_3 (Т2 а.к.п. 114);

-відповідь відділу персоналізації та обліку кадрів ГПУ від 08.11.2017 з додатком: довідка щодо роботи у минулому, роздруківки щодо анкетних даних, облікова картка особи (Т2 а.к.п. 115-119);

-рапорт відділу УСР в Київській області ДСР НП України від 05.12.2024 щодо місця перебування ОСОБА_3 (Т2 а.к.п. 124);

-копія телефонного довідника органів прокуратури Республіки Крим станом на 04.07.2014 де зазначено номер телефону ОСОБА_3 , як старшого помічника прокурора 066-462-82-27, (Т2 а.к.п. 125-127);

- повістки про виклик підозрюваної ОСОБА_3 до слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України, для проведення допиту її як підозрюваної, а також про виклик до прокурора для отримання обвинувального акта та матеріалів досудового розслідування (Т2 а.к.п. 128-163);

-протоколом огляду інтернет-видань від 22 квітня 2015 року з додатками,з якого вбачається, що за допомогою ноутбуку ACERAspire 5520G через пошукову систему «GoogleChrom» здійснено пошук інформації за адресою: www6zdravnitsa.net/news «Евпаторийскаяздравница. Официальные сообщения».

За вказаною адресою розміщена стаття під назвою «Присяга на верность закону», в якій зазначено, що «В минувший четверг у меморильного комплекса «Красная горка» состоялась торжественная церемония приведения к присяге новых сотрудников Управления Федеральной служби судебных приставов по Республике Крым. Поздравить с етим важным событием судебных приставов-новобранцев пришла заместитель прокурора ОСОБА_11 ». (Т2 а.к.п (164-208);

-протоколом огляду від 03.10.2023 інтернет-статей та розміщених у мережі Інтернет відомостей, з якого вбачається, що «Федеральным конституционным законом от 21.03.2014 года №6-ФКЗ О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» Республіка Крим приймається до складу Російської Федерації у відповідності до Конституції Російської Федерації та ст. 4 Федерального конституційного закону від 17 грудня 2001 року №6 - ФКЗ «О порядке принятия в Российскую Федерацию и образования в ее составе нового субъекта Российской Федерации». Додаток до протоколу (Т2 а.к.п (168-208);

-дані протоколу огляду інтернет-видань від 03.10.2023 року, з якого вбачається, що за допомогою браузера «GoogleChrome» через пошукову систему «Google» здійснено пошук інформації за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws/, де знайдено Постанову Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 року №757-VII, та Постанову Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України згідно зі статтею 112 Конституції України» від 23.02.2014 року №764-VII. Додатки до нього (Т.2а.к.п. 209-211);

-протоколом огляду інтернет видань від 03.10.2023, згідно з яким за допомогою браузера «GoogleChrom» здійснено пошук інформації за адресами: https://old.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=134974&fp=7330; ІНФОРМАЦІЯ_2 та здійснено огляд листів ГПУ та наказу ГПУ від 21.03.2013 №36, щодо подальшого порядку прийняття, переміщення, звільнення працівників прокуратури АРК та міста Севастополя, у зв`язку з окупацією півострова з додатками,; (Т2 а.к.п.212-215);

-дані протоколу огляду інтернет видань від 03.10.2023 року, з якого вбачається, що за допомогою браузера «TorBrowser» через пошукову систему «DuckDuckGo»здійснено пошук інформації за адресою: http://rk.gov.ru/structure/acf7b684-df3d-4dbb-9662-454a9868eb72, де знайдено «Конституцию Республики Крым». Зазначеним актом визначаються основи конституційного устрою незаконно створеної «Республіки Крим», державний устрій, статус судової влади, органів прокуратури тощо. При натисканні на вкладку «Конституцию Республики Крым» відкривається нова сторінка із розміщеним в режимі перегляду та доступним для завантаження PDF-файл на 138 аркушах, де вказаний документ опубліковано російською мовою, українською та кримсько-татарською мовами. Додаток до нього. (Т2 а.к.п.216-255);

-відповідь Генеральної прокуратури України від 31.03.2017 №11-1628вих.-17 на запит від 09.03.2017 №26/2-33310-15 та від 22.03.2017 №26/2-33310-15 щодо призначення та звільнення ряду осіб на прокурорсько-слідчі посади та з інших питань, згідно з якою наказами Генерального прокурора України від 27.08.2014 №6дк та від 01.12.2014 №13дк за порушення «Присяги працівника прокуратури» ОСОБА_3 звільнена із займаної посади прокурора з позбавленням класичного чину (Т.3 а.к.п.1-61);

-протоколом огляду інтернет видань від 20.12.2024, згідно з яким оглядом встановлено, що за допомогою браузера «GoogleChrom», через пошукову систему «Google», здійснено пошук інформації за адресою: https://cdn.myrotvorets.center/m/criminals/07/d5/bc/structRAION-9.pdf -де розміщено таблицю штатної чисельності прокуратур районного «Республіки Крим» станом на 16.11.2015, в якій серед інших значиться й ОСОБА_3 на посаді заступника прокурора м. Євпаторії;

За посиланням htpps://e-zdravnitsa.ru/?p=news&newsid=10080-міститься новина від 15.11.2014 про проведення 11.09.2014 урочистої церемонії складання присяги державними службовцями Федеральної служби судових приставів росії, участь у якій взяла заступник прокурора м. Євпаторії ОСОБА_12 .

Вказане підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному сайті «Прокурора Республики Крым», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме у розділі «новини»:

новина від 02.06.2016 - стаття заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 про наслідкисамовільногопереплануванняжитловогоприміщення.( ІНФОРМАЦІЯ_4 );

новина від 26.05.2017- стаття заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 про забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до об`єктів соціальної, інженерної та транспортної інфраструктур: ІНФОРМАЦІЯ_5

новина від 31.05.2022- про участь заступника прокурора м. ОСОБА_13 в урочистому заході з нагоди закінчення навчального року(https://lepp.genproc.gov.ru/web/proc_9l/search?article-74147049).

Під час аналізу судових актів, які розміщені на офіційному сайті російської федерації https://sudact.ru., виявлені апеляційні постанови та рішення по наступним справам, в яких ОСОБА_3 брала участь як сторона обвинувачення або справи розглядалися згідно її постанов, а саме за посиланнями:

(https://sudact.ru/regukar/doc/Zo3LIBwnoTHz/?page=2®ular-txt=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D BO®ular-case_doc_®ular-lawchunkinfo_cregular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area-3066®ular-court-®ular-judge-&snippet_pos=38#snippet -вирок Євпаторійського міського суду «Республіки Крим» №1-599/2016 від 22.12.2016 по справі №1-599/2016, в якій заступник прокурора ОСОБА_3 приймала участь як сторона обвинувачення.

(https://sudact.ru/regukar/doc/Fwhon59EG7NJ/?page=2®ular-txt=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D BO®ular-case_doc_®ular-lawchunkinfo_cregular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area-3066®ular-court-®ular-judge-&snippet_pos=1044#snippet - апеляційна постанова Верховного суду «Республики Крим» №22-2288/2017 від 15.08.2017 по справі №22-2288/2017, в матеріалах якої міститься постанова заступника прокурора ОСОБА_3

(https://sudact.ru/regukar/doc/XAiwYgCJ2DrX/?page=2®ular-txt=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D BO®ular-case_doc_®ular-lawchunkinfo_cregular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area-3066®ular-court-®ular-judge-&snippet_pos=702#snippet - апеляційна постанова Верховного суду «Республіки Крим» №22-3173/2017 від 21.11.2017 по справі №22-3173/2017 в матеріалах якої міститься постанова в.о. прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 ;

(https://sudact.ru/regukar/doc/t7U2E1EZS3LJ/?page=2®ular-txt=%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D BO®ular-case_doc_®ular-lawchunkinfo_cregular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area-3066®ular-court-®ular-judge-&snippet_pos=54#snippet - вирок Євпаторійського міського суду «Республіки Крим» №1-160/2018 від 22.06.2018 по справі №1-160/2018, в якій заступник прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 приймала участь, як сторона обвинувачення;

https://sudact.ru/regular/doc/hFDBKi8WcdWj/?page=1®ular-txt=%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.®ular-case_doc=®ular-lawchunkinfo=®ular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area=3066®ular-court=®ular-judge=&snippet_ pos=214#snippet апеляційна постанова Верховного суду «Республіки Крим» №22-2502/2018 від 27.09.2018 по справі №22-2502/2018, в матеріалах якої міститься постанова заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 ;

https://sudact.ru/regular/doc/2UV34R4dPtmd/?page=1®ular-txt=%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.®ular-case_doc=®ular-lawchunkinfo=®ular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area=3066®ular-court=®ular-judge=&snippet_ pos=34#snippet -вирок Євпаторійського міського суду «Республіки Крим» №1-69/2020 від 27.02.2020 по справі №1-69/2020, в якій заступник прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 приймала участь, як сторона обвинувачення;

https://sudact.ru/regular/doc/s50DgsundKgA/?page=1®ular-txt=%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.®ular-case_doc=®ular-lawchunkinfo=®ular-date_from=®ular-date_to=®ular-workflow_stage=®ular-area=3066®ular-court=®ular-judge=&snippet_ pos=10098#snippet -вирок Євпаторійського міського суду «Республіки Крим» №1-270/2023 від 05.07.2023 по справі №1-270/2023, в матеріалах якої міститься позов заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 (Т3 а.к.п.62-97);

-протокол огляду інтернет-видань від 12.04.2024, на яких розміщено документи, відомості, що можуть підтверджувати факт скоєння ОСОБА_3 даного кримінального правопорушення, зокрема, новинних сайтів та сайтів рф, де міститься інформація з текстами судових рішень у справах, у яких ОСОБА_3 брала участь.

Пошук інформації в мережі інтернет здійснювався через сайт пошукової системи «ya.ru» з використанням доступних з даного сайту пошукових систем, а також з використанням безкоштовної віртуальної приватної мережі (VPN-тунель)-програма «TROYWELL».

Під час огляду виявлено посилання на сайт «https://epp.genproc.gov.ru», (офіційний сайт прокуратури Республіки Крим) з наступним змістом: «Новости- Прокуратура Республики Крым) «https://epp.genproc.gov.ru.web/proc_91/mass-media/news…», виявлено новину про те, що «заместитель прокурора ОСОБА_14 расказала школьникам об истории российской прокуратуры, пожелала выпускникам успешной сдачи екзаменов..».

Далі за посиланням https://sudact.ru- знайдено 8 судових рішень, у яких ОСОБА_3 зазначена, як державний обвинувач - заступник прокурора м. Євпаторії:

«Приговор №1-99/2020 от 15 мая 2020 г. по делу №1-99/2020», винесений за участі державного обвинувача заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 , посилання - https://sudact.ru/regular/doc/5tCUwdYnle57/?page=l®ular-

court=®ular-date_from=®ular-case_doc-®ular-lawchunkinfo-®ular-workflow_stage-®ular-date_to=®ular-area=®ular-txt==%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.&_=1712931822888®ular-judge.

«Приговор №1-69/2020 г. 27 февраля 2020 г. по делу №1-69/2020», винесений за участі державного обвинувача заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 , посилання - https://sudact.ru/regular/doc/2UV34R4dPtmd/?page=l®ular-

court=®ular-date_from=®ular-case_doc-®ular-lawchunkinfo-®ular-workflow_stage-®ular-date_to=®ular-area=®ular-txt==%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.&_=1712931822888®ular-judge;

«Приговор №1-343/2018 от 29 ноября 2018 г. по делу №1-343/2018», винесений за участі державного обвинувача заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 , посилання - https://sudact.ru/regular/doc/Hrhb2LkDjMrl/?page=l®ular-

court=®ular-date_from=®ular-case_doc-®ular-lawchunkinfo-®ular-workflow_stage-®ular-date_to=®ular-area=®ular-txt==%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.&_=1712931822888®ular-judge;

«Приговор №1-599/2016 от 22 декабря 2016 по делу №1-599/2016», винесений за участі державного обвинувача заступника прокурора м. Євпаторії ОСОБА_3 - https://sudact.ru/regular/doc/Zo3LIBwnoTHz/?page=l®ular-

court=®ular-date_from=®ular-case_doc-®ular-lawchunkinfo-®ular-workflow_stage-®ular-date_to=®ular-area=®ular-txt==%D0%9A%D1%83%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%AE.%D0%92.&_=1712931846367®ular-judge(Т3 а.к.п.99-150).

-протоколом огляду інтернет-видань від 20.12.2024 за допомогою браузера «GoogleChrom», здійснено пошук інформації за адресою: https://zakon.rada.gov.ua/laws. За вказаною адресою знаходиться Постанова Верховної Ради України «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України» від 22.02.2014 №757-VІІ, та Постанова Верховної Ради України «Про покладення на Голову Верховної Ради України виконання обов`язків Президента України згідно із статтею 112 Конституції України від 23.02.2014 №764- VІІ (Т.3 а.к.п. 153-155).

Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 у березні-серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, зайняла посаду заступника прокурора міста Євпаторії незаконно створеної прокуратури Республіки Крим.

Суду надані й інші матеріали провадження, але з огляду на те, що ці матеріали не несуть жодного інформативного й доказового значення, суд не зазначає їх, також суд у нарадчій кімнаті їх не досліджував, відповідно й не оцінював щодо допустимості та належності.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.

Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.

Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.

У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.

Відповідно до ч.2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме - для чого вони можуть бути використані:

- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , її посада, яку вона обіймала на час вчинення інкримінованого їй злочину, її місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку вона з 2014 року не залишала тощо;

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченої, яка брала участь у судових засіданнях в якості заступника прокурора м. Євпаторії, усвідомлюючи свої дії та маючи можливість діяти іншим чином;

- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченої, яка: 11.09.2014 брала участь в урочистій церемонії складання присяги державними службовцями Федеральної служби судових приставів росії, як заступник прокурора м. Євпаторії; 02.06.2016, як заступник прокурора м. Євпаторії, опублікувала статтю на офіційному сайті прокуратури «республіки крим» про наслідки самовільного перепланування житлового приміщення; 26.05.2017, як заступник прокурора м. Євпаторії, опублікувала статтю на офіційному сайті прокуратури «республіки крим» про забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до об`єктів соціальної, інженерної та транспортної інфраструктур; 31.05.2022 брала участь в урочистому заході з нагоди закінчення навчального року; 22.12.2016, 15.08.2017, 21.11.2017, 22.06.2018, 27.09.2018, 27.02.2020, 05.07.2023 брала участь у судових засіданнях Євпаторійського міського суду Республіки Крим в якості заступника прокурора м. Євпаторії, та у судових засіданнях, так званого «Верховного суду Республіки Крим», - що є свідченням вчинення злочину із прямим умислом й добровільно.

Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:

- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - у чому суд міг пересвідчитися через надані докази. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;

- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян;

- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченою злочину не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченої, так і інших осіб;

- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій. Суд вважає закріплення отриманих фактичних даних у цьому провадженні належним способом;

- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.

Достовірність доказів означає відповідність їхнього змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.

Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву щодо можливої підробки цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.

Відтак варто зауважити, що інформація не тільки здобута з відкритих джерел, більш того - такими джерелами виступала сама окупаційна влада, яка, у тому числі, висвітлювала інформацію про участь ОСОБА_3 як заступника прокурора м. Євпаторії у судових засіданнях Євпаторійського міського суду Республіки Крим та Верховного Суду «Республіки Крим», а також її участь, як представника влади, у різноманітних заходах, що влаштовувались окупаційною владою.

Слід наголосити й на тому, що цими відкритими джерелами були офіційні джерела «Правительства Республики Крым».

Доводи сторони захисту про недостовірність і недопустимість інформації, отриманої з мережі «Інтернет», є безпідставними з огляду на таке.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який віднесено до злочинів проти основ національної безпеки України. Основними доказами в зазначеній категорії кримінальних проваджень є електронні (цифрові) докази, до яких належать: матеріали фотозйомки, звуко-запису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані), що містяться у відкритих (інтернет; різноманітні засоби масової інформації; соціальні мережі) чи закритих мережах (приватні месенджери та телеграмканали; особисте листування з використанням комп`ютерної техніки і мобільних телефонів, флешносії, карти пам`яті тощо). За змістом ст. 99 КПК матеріали, у яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог процесуального законодавства, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази (правова позиція Касаційного кримінального суду ВС, висловлена у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 569/1908/23).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, уповноваженими особами (у т.ч. прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР, розташованого у м. Метітополі, що поширює свою діяльність на АР Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя, а також на виконання відповідних доручень старшого слідчого, наданих у порядку ст. 40 КПК, - оперуповноважений співробітник УЗНД ГУ СБ України) було проведено огляд інтернет-сторінок, зроблено скриншоти і завантажено файли, які є додатками до протоколів огляду, оформлених, відповідно до вимог КПК.

Оцінюючи досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що перебувають в об`єктивному взаємозв`язку з інкримінованим злочином, не спростовані в ході судового розгляду, чинним законодавством передбачені як джерела доказування та зібрані з дотриманням процесуальних норм.

Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності вищенаведених у вироку доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачена ОСОБА_3 , у березні-серпні 2014 (більш точну дату встановити не вдалося) погодилася на призначення її на посаду заступника прокурора м. Євпаторія незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, чим сприяла представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Вказаний епізод протиправної діяльності обвинуваченої ОСОБА_3 доведений належними й допустимими доказами, і як вказано вище, - ці докази відповідають критерію достатності.

Отже, суб`єктом злочину є громадянка України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка Казахстану, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинала.

У 2014 році (точна дата не встановлена) ОСОБА_3 зайняла посаду заступника прокурора м. Євпаторії, на якій перебуває по теперішній час.

Вказану посаду обвинувачена обіймає тривалий період часу й очевидно усвідомлювала протиправність своїх дій.

Судом не було встановлено, що обвинувачена діяла під примусом, оскільки займала посаду в органах окупаційної влади добровільно, що підтверджується відповідними інтернет-ресурсами, наданими органом досудового слідства суду. На свідомий і добровільний характер дій з надання нею допомоги РФ у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.

Так, підсудна, починаючи з березня 2014 року, не подала заяву про звільнення її з посади старшого прокурора, не вчинила жодних дій у зв`язку зі своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжила працювати в органах прокуратури, але уже незаконно створених окупаційною владою, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.

При цьому вибір підсудної залишитися проживати на тимчасово окупованій території України, навіть змінити громадянство самі по собі не розглядаються судом як підстава для кримінального переслідування.

Однак суд визнає принциповим те, що обвинувачена у зв`язку з такими рішеннями не звільнилась з посади в органах прокуратури України, від імені якої здійснювала державне обвинувачення, а навпаки, маючи цей статус, почала здійснювати «державне обвинувачення» від імені держави, яка тим часом окупувала та анексувала частину території України.

Крім того, суд зазначає, що підсудна, маючи громадянські права, може не підтримувати політичного режиму країни, у якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але вона при цьому не має права шкодити суверенітетові та територіальній цілісності України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям.

При цьому, з досліджених судом доказів слідує, що ОСОБА_3 до органів прокуратури України із заявами про переведення до іншої прокуратури на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не зверталася, хоча мала таку можливість, і такі заяви фактично подавались іншими працівниками прокуратур АР Крим.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченою ОСОБА_3 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Що стосується існування в діях обвинуваченої об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, то варто зазначити, що термін «підривна діяльність» давно застосовується в міжнародному праві та його визначення розкривається в науковій доктрині. Зокрема, термін «підривна діяльність» вживається в Деклараціях Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) та інших. Системний аналіз цих міжнародних актів дозволяє недвозначно зрозуміти сутність указаного поняття.

У контексті положень ст. 111 КК України підривною діяльністю є дії іноземних держав, іноземних організацій або їх представників, спрямовані на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Так, ОСОБА_3 , беручи участь у судових провадженнях як державний обвинувач - заступник прокурора м. Євпаторія незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, де висловлювала позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, - без сумніву надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на територій півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Указаними діями ОСОБА_3 надала допомогу іноземній державі та її представникам у створенні функціонуванні органів прокуратури російської федерації на території Автономної Республіки Крим, що призвело до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим і завдяки чому окупація триває. Отже такі свідомі дії ОСОБА_3 направлені на допомогу іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України.

Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновки щодо висунутого обвинувачення

Суд вважає необхідним конкретизувати у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_3 доведеною у тому, що вона, будучи громадянкою України, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого Євпаторійського міського суду Республіки Крим та Верховного Суду «Республіки Крим», діючи в інтересах російської федерації, неодноразово брала участь як державний обвинувач - незаконно створеної прокуратури Республіки Крим міста Євпаторії, у судових розглядах кримінальних справ та висловила позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.

Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинила державну зраду, тобто умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

IV. Призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, на момент вчинення злочину обіймала посаду старшого прокурора, прокуратури міста Євпаторії АР Крим, та мала присвоєний класний чин - молодший радник юстиції, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовилася брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.

Вимогами ч. 2 ст. 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, те, що сторона обвинувачення наполягає на застосуванні конфіскації майна, суд вважає, що покарання у виді позбавленні волі з конфіскацією майна буде справедливим, необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів та відповідатиме вимогам ст. 65 КК України, оскільки остання вчинила кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення щодо застосування до ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, яке не передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, суд враховує характер вчиненого нею особливо тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, під час перебування на посаді прокурора прокуратури міста Євпаторії Автономної Республіки Крим, та характер її діяння свідчить про неможливість збереження за нею права обіймати посади в органах прокуратури та правоохоронних органах.

Таким чином, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 55 КК України вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади у органах прокуратури та правоохоронних органах строком на 3 роки.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_3 у порядку виконання цього вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченої, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченої, захист якої він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченій.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з конфіскацією усього належного їй майна та з позбавленням права обіймати посади у органах прокуратури та правоохоронних органах строком на 3 роки, на підставі ст. 55 КК України.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченій ОСОБА_3 не обирався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_3 у порядку виконання цього вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1