Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №490/7319/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7319/25

н\п 2/490/707/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 25175,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.02.2021 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 був укладений договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №214838 в електронній формі. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції "ФК "Гелексі" укласти електронний договір позики (оферти, здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: - проставляння клієнтом чек-боксу з умовами договору позики згоден; - підтвердження даних банківської картки; - натискання кнопки Підтвердити заявку; - введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000,00 грн. На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3%.

Відповідачка не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем на дату подання позову складає 25175,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою, 20175,00 грн - заборгованість по процентам за користування позикою.

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач був змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Черенкову Н.П.

Ухвалою судді від 09.09.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

18.11.2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Ремешевський Є.А. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні вимог ТОВ «ФК «Гелексі» у повному обсязі.

Стосовно доказів отримання кредиту, зазначив, що Лист №214838 від 01.08.2025 року ТОВ «ФК «Елаєнс», доданий до позову, не є розрахунковим документом та не містить всієї інформації про здійснений платіж, зокрема про особу платника та отримувача. Також видача кредиту у такий спосіб (шляхом виплати траншу Третьою особою) Кредитним договором не передбачена. Інших доказів, які підтверджували факт надання кредитів саме Позивачем не додано, а Відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів саме від нього. Крім цього, відсутність в матеріалах справи доказів видачі кредиту унеможливлює визначення дати видачі кредитних коштів, що є необхідним для вірного визначення розміру плати за правомірне використання кредитних коштів, оскільки згідно з п. 1.6. Кредитного договору проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом.

Стосовно розміру процентної ставки, вказав, що згідно із позовною заявою та наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості нарахування процентів за користування кредитом спочатку здійснювалося за ставкою 1,5% в день, але з 22.03.2021 року Відповідачу нарахування процентів було підвищено до 3% в день. Така зміна розміру процентної ставки відбулася із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки Законом України №2120-IX від 15.03.2022 р. прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про споживче кредитування” були доповнені пунктом 6-1, який передбачав заборону у період дії в Україні воєнного стану збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Стосовно періоду нарахування процентів, зазначив, що в випадку із Кредитним договором у цій справі, що згідно із п. 1.5.3. Кредитного договору, Графіком платежів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту строк його повернення складає 29 днів (до 22.03.2021 року). Такий самий період — до 22.03.2021 року, вказаний у розділах 3, 4 та 5 Паспорту позики) саме на такий строк кредитування (29 днів) погоджувався Позичальник. В свою чергу переліченим умовам Кредитного договору суперечить зазначене у пункті 1.10. Кредитного договору поняття «Строк дії договору становить три роки». Зміст цього терміну сторонами не визначений, за своєю суттю він не може ототожнюватися зі строком виконання зобов`язання із повернення кредиту та сплати процентів, а може бути спрямований на лише формальне продовження періоду нарахування процентів.

Стосовно витрат на правову допомогу, вказав, що дана категорія справ є поширеною у роботі адвоката, зміст позовних заяв є тотожнім, у яких змінними є лише реквізити відповідачів та договорів позики, а подання здійснюється через ЄСІТС, що не потребує особливих затрат часу на складання позовної заяви, тим більше необхідності надання проведення 1 години правового аналізу та консультації чи 1 години формування додатків. Це свідчить про те, що розмір витрат Позивача неспівмірний зі складністю справи та характером спірних правовідносин, оскільки підготовка позову у цій справі не потребувала від адвоката додаткових витрат часу на формування правової позиції, а проведення консультацій з клієнтом не має відношення до надання правової допомоги, оскільки не вказано характер та зміст таких консультацій.

18.11.2025 року представник ТОВ «ФК «Гелексі» - Рудзей Ю.В. подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» задовольнити у повному обсязі з огляду на наступне.

З наданого позивачем алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим, зокрема, обов`язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден». Заповненням анкети-заяви, позичальник підтверджує прийняття ним відповідних умов надання позики, а також засвідчує, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційній системі, яку використовує ТОВ «ФК «Гелексі», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами. Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства.

Довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Отже, грошові кошти було перераховано на картковий рахунок Відповідача. У випадку якщо відповідач заперечує належність йому карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке відповідач має підтвердити документально. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі або що перерахування здійснено з інших підстав. Поряд з тим, відповідач стверджує, що проведений платіж не пов`язаний із договором, проте не надав доказів, що спростовують наведені в довідці факти (платник, дата, транзакційні номери). Отже, твердження відповідача залишаються припущеннями і не спростовують позовні вимоги.

04.12.2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Ремешевський Є.А. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у випадку із Кредитним договором у цій справі ставка 3% в день у пункті 1.7. Кредитного договору вказана саме як плата за користування позикою, без посилання на ст. 625 та вказівок на «відповідальність». В наступному пункті 1.8. Кредитного договору міститься застереження про незастосування цієї ставки до кожного окремого траншу. Відповідальність натомість встановлена у вигляді пені в п. 4.3. За такого твердження про нарахування 3% як міри відповідальності є хибним. До того ж, твердження Позивача про нарахування ним підвищеної ставки 3% в день на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не спростовує необхідності застосування до спірних правовідносин пунктів 6 та 6-1 прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування” у відповідних редакціях, про що зазначалося у Відзиві. Крім цього, оскільки Позивач вказує на ставку 3% як на вид цивільної відповідальності за порушення грошового зобов`язання, варто зауважити, що у вказаний в розрахунку заборгованості період (22.03.2021 р. – 19.07.2021 р.) діяв пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, який на період карантину звільняв позичальників від відповідальності за порушення умов кредитних договорів.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.12.2025 року було витребувано у АТ КБ «Приватбанк» виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.02.2021 року по 01.03.2021 року або інформацію щодо перерахування 21.02.2021 року року від ТОВ «ФК «Гелексі» або ТОВ «ФК «Елаєнс» коштів у сумі 5000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 26.02.2026 року було прийнято до свого провадження цивільну справу №490/7319/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

22.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.12.2025 року надало витребувану інформацію.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

21.02.2021 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №214838.

Відповідно до п. 1.5 Договору сторони домовились, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник утримує перший транш (надалі Транш №1) на наступних умовах: сума позики - 5000,00 грн. (сума позики за Траншем №1); плата за користування позикою за Траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,5%, в день від початкового розміру позики за Траншем №1 відповідно п. 1.5.1. Договору; строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу): 22 березня 2021 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 547,5%; орієнтовна загальна вартість позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 2175,00 грн; позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті); якщо Позичальник повертає позику за Траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.

Згідно з п. 1.6 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Відповідно до п. 1.7 Договору, плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії.

У пункті 1.8 Договору позики сторони дійшли згоди, що п. 1.7 договору не застосовується в період дії кожного окремого траншу наданого в рамках загального розміру невідновлювальної кредитної лінії за цим договором.

Відповідно до п. 1.10 Договору, строк дії Договору становить три роки з дати підписання сторонами.

Згідно з п. 1.12 Договору сторони домовились, що умови надання інших траншів за цим договором узгоджуються сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.3 Договору, у разі порушення строку повернення позики за кожним окремим траншем, встановленого цим Договором та всіма Додатковими угодами до нього, Позикодавець має право отримувати плату за користування позикою відповідно до вимог п.1.7. цього Договору.

Пунктом 3.1 Кредитного договору визначено, що Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати інші зобов`язання встановлені договором, не пізніше строків, встановлених Договором.

Згідно з п. 3.2 договору сторони домовились, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за позикою за Траншем № 1 та /або іншим траншами за цим договором та/або позикою за договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

У п. 9 Договору визначений графік платежів, згідно з яким термін платежу 22.03.2021 року, Транш №1, сума позики 5000,00 грн, плата за користування позикою 2175,00 грн, заборгованість за договором позики 7175,00 грн.

Зазначений договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором f2w0q7fx.

Крім того, відповідачкою підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та Паспорт позики, який містить загальні умови щодо позики.

Згідно з п. 5 Паспорту позики кредит повертається одноразово в сумі 7175,00 грн до 22.03.2021.

В матеріалах справи міститься довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» №214838 від 01.08.2025 року, з якої вбачається, що 21.02.2021 року ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн, номер платежу 377692569.

Натомість, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 – адвоката Ремешевського Є.А., та не приймає вищезазначену довідку до уваги, оскільки за повідомленням НБУ була скасована реєстрація ТОВ «ФК «Елаєнс» та згодом відкликана ліцензія цього підприємства.

Разом з тим, з наданої АТ КБ «ПриватБанк» відповіді від 22.05.2026 року на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.12.2025 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , а з наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки по рахунку, вбачається, що на вищезазначену платіжну картку 21.02.2026 року було зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн.

Отже судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «Гелексі» позику у розмірі 5000,00 грн, наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою та не викликають у суду жодних сумнівів.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язався вчасно повернути суму позики, сплатити плату за користування позикою в порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення зобов`язань.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №214838 від 21.02.2021 року ОСОБА_1 отримала у позику грошові кошти, у спосіб передбачений цим договором, користувалась ними, а тому з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за сумою позики в заявленому представником позивача розмірі 5000,00 грн.

Крім стягнення заборгованості за сумою позики, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідачки процентів за користування позикою.

Водночас, суд не погоджується з розрахунком відсотків зробленим позивачем, та вважає заперечення представника відповідачки щодо такого нарахування відсотків, викладені у відзиві, обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, відсотки за користування кредитом розраховані позивачем за період з 21.02.2021 року по 19.07.2021 року, і їх розмір складає 20175,00 грн.

Разом із тим, як вже було зазначено у рішенні суду, за умовами договору (п. 1.5), позивач отримав перший транш на умовах сплати відсотків за користування цими коштами у розмірі 1,5% (п. 1.5.2) на строк до 22.03.2021 року. Таким чином, проценти за користування кредитними коштами нараховані за цей період у сумі 2175,00 грн підлягають стягненню з відповідачки і це відповідає змісту договору в цілому, зокрема п. 1.5.5) За порушення терміну платежу (прострочення слати заборгованості), пунктом 4.3 договору було передбачено можливість нарахування пені. Однак, за змістом договору сторони не обумовлювали можливість сплати процентів за користування позикою поза межами строку дії договору позики.

Суд також звертає увагу на те, що п. 1.7 Договору передбачено плату за користування позикою за Договором у розмірі 3% в день. Разом із тим, вказаний пункт договору викладено не коректно і не дає розуміння випадків його застосування. Крім того, п. 1.7 договору суперечить п. 1.5.2 цього договору.

До позовної заяви позивачем також долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, відповідно до якої загальна вартість кредиту, з урахуванням плати відсотків за користування позикою становить 7175,00 грн, і саме така сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивачем нараховано відсотки за користування позикою, в тому числі і після закінчення строку дії договору – 23.03.2021 до 19.07.2021 року.

Проте, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні, і позивач не заявляв про стягнення з відповідачки процентів на підставі ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків за користування позикою після закінчення строку повернення позики, слід відмовити.

Отже, позов ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню, і з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7175,00 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 2175,00 грн - заборгованість за відсотками.

При вирішенні питання про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Гелексі» та адвокатом Рудзей Ю.В., акт №43 наданих послуг правничої допомоги від 25.08.2025 року за договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001139 адвоката Рудзей Ю.В.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачем ставилось питання про стягнення з відповідачки на його користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 5000,00 грн є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, представник позивача не з`являвся до суду, надав клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами справи. Крім іншого розмір правової допомоги в сумі 5000,00 грн є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 7175,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 690,56 грн судового збору, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №1122 від 25.08.2025 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ: 41229318, адреса: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії №214838 від 21.02.2021 року у розмірі 7175 (сім тисяч сто сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за основною сумою позики та 2175,00 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» судові витрати у розмірі 2690 (дві тисячі шістсот дев`яносто) гривень 56 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 690,56 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін