Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №490/3671/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3671/26

н\п 2/490/3210/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 13333,86 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що В опалюваних сезонах 2022-2025 позивач здійснював постачання теплової енергії, зокрема, до будинку АДРЕСА_1 . Згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189, між позивачем та відповідачами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Нарахування відповідачам сум оплати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень здійснювалося за тарифами, зазначеними у постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Позивач надав теплову енергію за період з 01.11.2022 по 01.12.2025 на суму 5801,00 грн, за яку відповідачі не сплатили.

Позивач зазначає, що обов`язки по утепленню місць загального користування законодавством покладено на власника, балансоутримувача будинку та/або виконавця заходів з утеплення місць загального користування будинку, а не на підприємство, Позивач, який не є учасником таких відносин, не повинен нести негативних наслідків, пов`язаних з можливим невиконанням вказаними суб`єктами своїх обов`язків. Нарахування витрат відповідно до Методики №315 проводиться незалежно від стану опалювальних приладів та теплоізоляції, на підставі лише даних про довжину, діаметр трубопроводів, загальну площу будинку, площу квартири власника. Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення - це втрати теплової енергії в трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення поза межами опалюваних приміщень, опалюваних місць загального користування та допоміжних приміщень.

Отже, позивач вважає законними нарахування відповідачам витрат за спожиту теплову енергію місць загального користування та допоміжних приміщень за затвердженою методикою.

За такого, на думку сторони позивача відповідачі не виконали своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдали підприємству матеріальну шкоду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 27.04.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідачів, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 27.04.2026 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

22.06.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Цюпа В.П. подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу №490/3671/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані послуги у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, 22.06.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Цюпа В.П. подав до суду пояснення у справі, в яких зазначив, що пунктом 38 Правил №830 передбачено, що Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, у разі відключення його квартири від мереж централізованого опалення. Тобто зазначеним пунктом чітко передбачено, що такі витрати складаються з обсягу теплової енергії який витрачено на опалення місць загального користування. А оскільки опалення місць загального користування не здійснюється, то відповідно відсутні і витрати на опалення.

Відповідно до п. 1 розділу VIII Методики №315, нормативна температура повітря у приміщеннях житлових будинків становить у опалюваних приміщеннях будинків, проектну документацію на нове будівництво або реконструкцію яких затверджено до 01 жовтня 2005 року, +18 °C; Отже виходячи з зазначеного в приміщеннях за які позивач хоче стягнути з відповідача грошові кошти повинна бути забезпечена температура +18°C. Така температура ні разу не забезпечувалась позивачем в під`їзді відповідача. У місцях загального користування будинку АДРЕСА_1 не може бути забезпечена нормативна температура приміщення, яка повинна бути на рівні +18°C, оскільки у будинку відповідачки АДРЕСА_1 проектною документацією взагалі не передбачено опалення ні місця загального користування, ні допоміжних приміщень. Вказане підтверджує довідка №198/70-329 від 28.11.2024р. відповідно до інформації з якої у будинку АДРЕСА_1 у місцях загального користування (МЗК), а саме у під`їздах машинних відділеннях ліфтових, на горищі опалювальна система відсутня. Будь яких опалювальних приладів, трубопроводів, запірної арматури немає.

Позивачем надано розрахунок позовних вимог де зазначено лише суму боргу, і кожного місяця вона різна, однак не зазначено жодної формули на підстав якої здійснено розрахунок та чинників, які були використані позивачем при здійсненні розрахунку. Зазначена обставина позбавляє, не тільки відповідача, але й суд перевірити правильність здійснення позивачем нарахування плати за опалення, яке він не здійснював. Отже позивачем не надано жодного доказу правомірності здійсненого нарахування, що є предметом доказування у цій справі.

Зазначає, що відповідач не укладав договору з позивачем та не отримував від нього жодної послуги саме для власних потреб, оскільки свою квартиру відповідач опалює самостійно. Оскільки відповідач не отримує від позивача послуги саме для власних потреб, то відповідно з відповідачем і не може бути укладений індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії договір, що стосується опалення місць загального кристування. Тобто єдиним абонентом, якому надається послуга з опалення місць загального користування є всі співвласники будинку, тобто колективний споживач, а не конкретна особа. Відповідно відповідач не може бути платником плати за абонентське обслуговування, оскільки послуга опалення місць загального користування, це колективна послуга, яка отримується колективно усіма співвласниками багатоквартирного будинку. Звертаю увагу, що відповідач не отримує від позивача послуг для власних потреб по опаленню своєї індивідуальної квартири, оскільки має індивідуальне опалення своєї квартири встановлене у 2011 році, а послуга з опалення місць загального користування багатоквартирного будинку не є, та й не може бути послугою, що надається для власних потреб.

Ухвалою Центрального районного суду від 29.06.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Цюпи В.П., про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку аргументам позивача на які він посилаються як на підставу своїх вимог, доводам представника відповідачки, а також дослідженим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.09.2024 року ОСОБА_1 є власницею трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з довідки про осіб зареєстрованих за період з 01.01.2022 року по 03.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та у період з 01.11.2022 року по 01.12.2025 року, надано послугу на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем індивідуального (автономного) та централізованого опалення на загальну суму 5801,00 грн.

Факт опалення місць загального користування в будинку АДРЕСА_1 , які обслуговуються позивачем підтверджуються наданими ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» копіями нарядів на підключення постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 за 17.11.2022 року, 17.11.2023 року, 06.11.2024 року та 13.11.2025 року, з яких вбчається, що вказані наряди підписані споживачем, а саме балансоутримувачем будинку ТОВ «70й мікрорайон».

За такого, підключення будинку постачання теплової енергії погоджено з балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , в особі представника ТОВ «70й мікрорайон», що підтверджує факт надання послуг позивачем.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК, дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу).

У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до частин першої, другої шостої статті 19 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, зараз і надалі - у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.

Положення щодо договірного характеру спірних правовідносин закріплені також у частині перші статті 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, а також частині першій статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

В той же час, згідно з ч. 3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання за умови отримання ним відповідних послуг він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.

Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Аналогічний висновок викладений у Постанові ВС від 20 листопада 2024 року, справа № 463/6799/18 (провадження № 61-4628св24).

Судом також встановлено, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022) та Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1182 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1023), на офіційному сайті ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» (https://ntec.mk.ua) в мережі Інтернет було розміщено 04.10.2021 індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 03.11.2021 року. Даний договір укладався сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Після офіційного опублікування виконавцем (виробником) комунальної послуги на своєму офіційному сайті типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідач не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин, не здійснював оплату за надані послуги, отже, здійснював дії, що свідчать про укладення публічного договору приєднання до умов вказаного договору (ч. 7 ст. 26 ЗУ № 1875-IV та ч. 5 ст. 13 Закону України № 2189-VIII).

Таких висновків суд дійшов також з урахуванням норм статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України. Так, відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Нормою статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи той факт, що у житловому будинку АДРЕСА_1 діє модель індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, всі співвласники вважаються споживачами відповідно до моделі індивідуального договору.

Враховуючи встановлені вище обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено договір в порядку ст. ст. 633, 634, 638, 642 ЦК України про надання послуг з постачання теплової енергії на умовах типового договору, що був офіційно опублікований та розміщений на сайті позивача.

Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з теплопостачання. Крім того, суд наголошує, що договір про надання послуг з постачання теплової енергії не потребує обов`язкового двостороннього підписання письмової форми договору.

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері теплопостачання, належить розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на виконання повноважень, визначених ст. 11 Закону України «Про теплопостачання», затверджено Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Таким чином, визначення правил та умов надання послуг з теплопостачання, методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення відноситься до державного регулювання та не є повноваженням органів місцевого самоврядування, повноваження яких у сфері теплопостачання закріплено ст. 13 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Статями 68, 162 Житлового кодексу України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Згідно з пунктом 28 Правил, споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики).

Згідно з пунктом 2.1.4 Методики, загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.

Згідно п. 8 р. IV Методики ,у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення: для 1-5-ти поверхової будівлі/будинку 25%, додатково скоригований із застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будинку.

Як вбачається з розрахунку боргу за період з 11.2022 року по 11.2025 року долученого до позовної заяви, позивачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснено нарахування у відповідності до вищевказаної Методики.

З огляду на викладене, правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїі постанові від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 року N 1198, споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори, правочини, інші юридичні факти. Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до приписів частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги з приводу обов`язку відповідача оплачувати послуги з опалення місця загального користування є обґрунтованими.

Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідачів борг за спожиту теплову енергію у розмірі 13333,86 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість відповідачів за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень становить 5801,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачів на користь позивача слід стягнути в солідарному порядку заборгованість за опалення місць загального користування та допоміжних приміщень у розмірі 5801,00 грн.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме по 482,56 грн судового збору з кожного, сплата якого підтверджується платіжними інструкціями №4502 від 18.10.2024 року та №599978447 від 03.04.2026 року.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (юридична адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, буд. 18, код ЄДРПОУ: 30083966) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ), про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (р/р НОМЕР_5 в ПАТ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2022 року по 01.12.2025 року в розмірі 5801 (п`ять тисяч вісімсот одну) гривню 00 копійок.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (р/р НОМЕР_6 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) судовий збір у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (р/р НОМЕР_6 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) судовий збір у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (р/р НОМЕР_6 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) судовий збір у розмірі 482 (чотириста вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін