Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №600/2085/26-а — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Справа № 600/2085/26-а

Номер провадження 2-а/725/166/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України ( відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») про скасування постанови від 21 квітня 2026 року № 003653Е щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4 250 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, а саме за порушення встановленого строку перебування іноземців в Україні більш як на 30 днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення є безпідставною, винесеною без з`ясування всіх обставин справи та за відсутності належних доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 203 КУпАП.

Зокрема вказував, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано ухвалу Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 4 серпня 2025 року про забезпечення позову, якою гарантується йому право на проживання та вільне пересування в Україні під час розгляду його судових справ. Однак при пред`явленні на кордоні вищевказаної ухвали суду, прикордонна служба повністю її проігнорувала й відповідно при складанні оскаржуваної постанови не було враховано, що його присутність в Україні є необхідною для участі в судових справах.

Посилаючись на вказане, а також на те, що оскаржувана постанова порушує його право на участь в судових засідання у справах, які перебувають в провадженні судів України за його позовними вимогами та він має право приймати безпосередню участь в судових засідання, просив визнати протиправною та скасувати постанову, а також надати офіційне розпорядження, що підтверджує його право на безперешкодний в`їзд до України для участі в судових справах.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року передано матеріали справи за скаргою ОСОБА_4 до Чернівецького районного суду міста Чернівців.

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 21 травня 2026 року скаргу залишено без руху та в подальшому ухвалою суду від 1 червня 2026 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено судовий розгляд.

Представник відповідача не погоджуючись із поданим позовом, подав відзив, в якому вказав про безпідставність заявлених позивачем вимог, а також вказував, що відповідач виносячи вищевказану постанову діяв в межах наданих йому повноважень та згідно вимог чинного законодавства. Зокрема вказував, у 2023 році ОСОБА_4 розпочав навчання в Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті. Однак, 15 квітня 2025 року рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на підставі звернення Запорізького державного медико-фармацевтичного університету було анульовано та вилучено посвідку на тимчасове проживання позивача. 20 квітня 2025 року ОСОБА_4 виїхав з України й відповідно даний факт вказано в рішенні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року. В подальшому 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 в`їхав на територію України на загальних підставах та набув право на тимчасове перебування в Україні у строк, визначений підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 , а саме не більше як 90 днів протягом 180 днів для громадян держав із безвізовим порядок в`їзду, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародними договорами и України. 30 липня 2025 року Вознесенським районним відділом у м. Запоріжжі Управління ДМС в Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження, однак ухвалою суду від 4 серпня 2025 року було забезпечено позов ОСОБА_4 у справі за позовом його до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування та зобов`язання поновити на навчанні й відповідно зупинено дію рішення начальника управління Державної міграційної служби у Запорізькій області від 30 липня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства винесене відносно громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонено управлінню Державної міграційної служи у Запорізькій області до ухвалення рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження пересування та залишення громадянина сполученого Королівства Великої Британії та північної Ірландії Гарі Хорн, території України до ухвалення рішення в справі.

Вважає, що предметом зазначеної ухвали є заборона вчинення відповідних дій виключно посадовими особами Державної міграційної служби України в Запорізькій області та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог міграційного законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 4 Порядку, строк перебування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 16 Закону України “ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” звільняються від реєстрації або реєструються у МЗС та його представництвах), продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обґрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи без громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав.

При цьому, позивачем доказів звернення до підрозділів ДМС України з питань продовження строку законного перебування на території України понад встановлені законом строки не надано, як й не надано відповідно рішення щодо продовження строку законного перебування на території України.

Прибувши 21 квітня 2026 року без супроводу представників Міграційної служби до пункту пропуску для автомобільного сполучення « Порубне» з метою перетину державного кордону на виїзд з України до Румунії, під час здійснення прикордонного контролю працівниками прикордонної служби виявлено, що останній перевищив дозволений строк перебування на території України на 275 діб й відповідно притягнуто позивача до відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. Крім того, оскільки позивач не сплатив штраф, 9 травня 2026 року на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства «, Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства , прийнято рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки.

Вказуючи на те, що НОМЕР_1 прикордонний загін діяв в межах наданих повноважень та його дії відповідають вимогам законодавства, просив в задоволені позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.9 КУпАП саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

Частиною 1 ст.23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Зокрема, стаття 203 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні.

Так, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.203 КУпАП).

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.203 КУпАП).

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.203 КУпАП).

При цьому, відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтями 245, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.

Згідно з положеннями статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 покладається обов`язок щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Із наведеного слідує, що висновок особи, уповноваженої на розгляд справи про адміністративне правопорушення, про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи, у тому числі з наданих судових рішень, убачається, що у 2023 році ОСОБА_4 розпочав навчання в Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті.

Однак, 15 квітня 2025 року рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на підставі звернення Запорізького державного медико-фармацевтичного університету було анульовано та вилучено посвідку на тимчасове проживання позивача.

20 квітня 2025 року ОСОБА_4 виїхав з України й відповідно даний факт вказано в рішенні Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року.

В подальшому, 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 в`їхав на територію України на загальних підставах та набув право на тимчасове перебування в Україні у строк , визначений підпунктом 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150 , а саме не більше як 90 днів протягом 180 днів для громадян держав із безвізовим порядок в`їзду, якщо інше не передбачено законодавством України або міжнародними договорами України.

30 липня 2025 року Вознесенським районним відділом у м. Запоріжжі Управління ДМС в Запорізькій області прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження.

Однак, ухвалою Вознесенського районного суду м. Запоріжжя від 4 серпня 2025 року забезпечено позов ОСОБА_4 у справі за його позовом до Запорізького державного медико-фармацевтичного університету про визнання протиправним та скасування наказу про відрахування та зобов`язання поновити на навчанні й відповідно зупинено дію рішення начальника управління Державної міграційної служби у Запорізькій області від 30 липня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства винесене відносно громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонено управлінню Державної міграційної служи у Запорізькій області до ухвалення рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження пересування та залишення громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на території України до ухвалення рішення в справі ( а.с. 48-52).

21 квітня 2026 року без супроводу представників Міграційної служби позивач прибув до пункту пропуску для автомобільного сполучення « Порубне» з метою перетину державного кордону на виїзд з України до Румунії та під час здійснення прикордонного контролю працівниками прикордонної служби виявлено, що останній перевищив дозволений строк перебування на території України на 275 діб й відповідно працівниками прикордонної служби притягнуто позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 4 250 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП, а саме за порушення встановленого строку перебування іноземців в Україні більш як на 30 днів, а саме 275 днів ( а.с. 53-54)..

Крім того, оскільки позивач не сплатив штраф, 9 травня 2026 року на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства «, Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства , прийнято рішення про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки.

Так, згідно п.2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території, зокрема, не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно п.п.1, 4 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 №884 громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Під час перебування на території України обчислення дозволеного іноземцю строку перебування здійснюють посадові особи ДМС шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю (дня, на який необхідно визначити законність перебування іноземця на території України). Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.

Отже, чинним законодавством встановлено, що громадяни держав з безвізовим порядком в`їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Крім того, відповідно до п. 4 Порядку, строк перебування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 16 Закону України “ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” звільняються від реєстрації або реєструються у МЗС та його представництвах), продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обґрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи без громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав.

Згідно ч.ч.1-2 ст.203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що частиною 1 ст.203 КУпАП передбачена відповідальність іноземця за перевищення встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а частиною 2 ст.203 КУпАП передбачена відповідальність іноземця за перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 прибув на територію України на підставі паспорту громадянина Великої Британії 22 квітня 2025 року, а тому мав законні права перебування в Україні не більше ніж 90 днів, а саме до 21 липня 2025 року.

Також судом встановлено, що позивач здійснив виїзд з України 21 квітня 2026 року, тобто перевищив вставлений законом строк перебування на 275 днів ( а.с. 47).

21 квітня 2026 року посадовою особою відповідача – начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП , а саме порушення встановленого строку перебування іноземців в Україні більш як на 30 днів. (а.с. 53).

Таким чином, представник відповідача при притягненні позивача до відповідальності діяв в межах наданих йому повноважень й відповідно оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.

При цьому, позивачем не надано суду доказів звернення до підрозділів ДМС України з питань продовження строку законного перебування на території України понад встановлені законом строки, як й не надано відповідного рішення, прийнятого згідно п. 4 Порядку, щодо продовження строку законного перебування на території України.

Посилання позивача на ухвалу Вознесенського районного суду м. Запоріжжя від 4 серпня 2025 року, якою забезпечено позов ОСОБА_4 та зупинено дію рішення начальника управління Державної міграційної служби у Запорізькій області від 30 липня 2025 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства винесене відносно громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також заборонено управлінню Державної міграційної служи у Запорізькій області до ухвалення рішення у справі вчиняти будь-які дії, спрямовані на обмеження пересування та залишення громадянина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії на території України до ухвалення рішення в справі не є в розумінні п. 4 Порядку відповідним рішенням Міграційної служби щодо продовження Гарі Хорне визначеного законом строку законного перебування на території України.

Дана ухвала забороняє вчинення виключно посадовими особами Державної міграційної служби України в Запорізькій області дій щодо прийняття рішення про примусове видворення позивача та не звільняє позивач від обов`язку дотримуватися вимог міграційного законодавства, а також не позбавляла його права на звернення до Міграційної служби щодо прийняття рішення про продовження йому визначеного законом строку законного перебування на території України, у тому числі для безпосереднього прийняття участі в судовому розгляді справ за його позовами.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 21 квітня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП й відповідно зобов`язання надати офіційне розпорядження, що підтверджує його право на безперешкодний в`їзд до України для участі в судових справах , а відтак його позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 246, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Піхало Н.В.