Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №149/2354/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 149/2354/25

Номер провадження 2/725/2831/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувало, що 10.07.2023 року між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №4245171.

Зазначав, що підписанням цього Договору позики ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https:/mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачені ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, вказував, що цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21. Відповідно до Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 28000 грн., з яких: 7 000 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 000 грн., - сума заборгованості за пенею.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на умови договору, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами у загальному розмірі 28000 грн.,00 коп., а також судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.

На вказану позовну заяву надійшов письмовий відзив, в якому представник відповідачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. При цьому, вказував, що з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №4245171 був укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою 10.07.2023 року, натомість договір факторингу №14/06/21, за яким ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений 14.06.2021 року, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу від 14.06.2021 року. Крім того, зазначав, що матеріали справи не містять належних доказів укладання відповідачкою кредитного договору №4245171 від 10.07.2023 року, як і факту перерахування відповідачці коштів з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також доказів набуття права вимоги за цим кредитним договором, та вважає, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, однак скерували на адресу суду письмовий відзив,а якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 10.07.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір позики №4245171, який підписано електронним підписом позичальника (а.с.6-8).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за договором не виконала, у зв`язку з чим, у неї виникла заборгованість.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21(а.с.10-12). Відповідно до Реєстру боржників №20 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 28000 грн., з яких: 7 000 грн., - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21 000 грн., - сума заборгованості за пенею(а.с.18).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №20 від 20.03.2024 року за Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників(а.с.16)

Так, згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», перейшло до нового кредитора, з яких є позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі договору факторингу, який булв укладений у 2021 році, однак сам кредитний договір №4245171 від 10.07.2023 року укладений після укладення договору факторингу від 14.06.2021 року.

За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04.06.2020 у справі №910/1755/19.

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

При цьому, чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Умовами пункту 1.1 договору факторингу від 14 червня 2021 року передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір укладено між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 10.07.2023 року, тобто після укладення ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору про відступлення прав вимоги №14/06/21 від 14 червня 2021 року.

Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не було, відтак сторони не могли передбачити, що 10.07.2023 року між цим товариством та відповідачкою буде укладено кредитний договір.

Таким чином суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відсутнє право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь заборгованості за кредитним договором від 10.07.2023 року, який укладений після відступлення прав вимог за договорами.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, судовий збір з відповідачки стягненню не підлягають.

Керуючись статями 12,13,19,76,81,141,223,247,258,259,263-265,273,280-284,352,354,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів`про стягнення заборгованості за договором позики, - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Піхало Н.В.